Рішення № 82649588, 26.06.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1163/19

26 червня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лановецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Лановецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якому просить:

визнати протиправними дії Лановецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії згідно з заявою ОСОБА_1 від 17.04.2019;

зобов`язати Лановецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по заробітній платі відповідно до вимог частини другої статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), підпунктів 124, 129 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590, з урахуванням заробітної плати, отриманої за період з 27.11.1973 по 23.11.1978, згідно з архівною довідкою Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 18.08.2014 №2/243392, із включенням до складу заробітної плати, з якої нараховується пенсія, частини заробітної плати, виплаченої в іноземній валюті, починаючи з 17.04.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком. 17.04.2019 звернувся до відповідача про перерахунок пенсії із врахуванням заробітку в іноземній валюті, виплаченого йому в період проходження військової служби у військовій частині п/п 35120 колишнього СРСР, розміщеній на території колишньої Німецької Демократичної Республіки. Вважає, що Лановецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області неправомірно відмовило у перерахунку пенсії, адже на таку заробітну плату нараховувались страхові внески незалежно від того, у якій валюті вона виплачувалась працівникові, а тому має бути врахована при обчисленні пенсії. Таку позицію позивач обґрунтовує положеннями статті 41 Закон №1058-ІV, статті 72 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), пунктом 42 Правил про умови праці радянських робітників за кордоном від 25.12.1974 № 365, підпунктами 124, 129 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 03.08/1972 № 590.

Ухвалою суду від 27.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

12.06.2019 до суду від Лановецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області надійшов відзив на позов (а.с.21-22). Відповідач у відзиві на позов його заперечує, посилаючись на те, що відповідно до пункту 129 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590, частина заробітку, що виплачується в іноземній валюті, під час визначення заробітку для обчислення пенсії не враховується. Тому відсутні підстави для перерахунку пенсії.

Також безпідставним відповідач вважає посилання на пункт 42 Правил про умови праці радянських робітників за кордоном від 25.12.1974 № 365, оскільки спеціальним нормативним актом в даному випадку є Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 03.081972 №590.

З наведених вище підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 22.09.2014 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV, що підтверджується відповідним протоколом №1053 від 24.09.2014 (а.с.24). Пенсію призначено з урахуванням заробітної плати з 01.12.1973 по 30.11.1978 (а.с.25) на підставі архівної довідки від 18.08.2014 № 2/243392 Федеральної державної казенної установи «Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації» (а.с.12).

Відповідно до такої довідки ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді командира взводу по ремонту артилерійської зброї у військовій частині польова пошта 35120 в період з 27.11.1973 по 23.11.1978 і грошове забезпечення за цей період йому виплачувалось у російських рублях та марках НДР за виключенням таких місяців: січень 1974, вересень 1975, з грудня 1975 по квітень 1976, листопад-грудень 1978, в яких грошове забезпечення виплачено лише у рублях. В довідці заробітна плата зазначена окремо у радянських рублях та окремо у іноземній валюті, для розрахунку пенсії взята заробітна плата зазначена у рублях.

Зі змісту позову вбачається, що військова частина польова пошта 35120 колишнього СРСР, де проходив військову службу позивач, розміщувалась на території колишньої Німецької Демократичної Республіки (а.с.5 зворот).

Позивач 17.04.2019 звернувся до Лановецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із письмовою заявою, у якій просив повідомити про причини неврахування заробітної плати за період з грудня 1973 року по жовтень 1978 року у розмірі 200 % максимального окладу по займаній посаді (а. с.10).

У відповіді на заяву ОСОБА_1 (лист від 26.04.2019 № 258/12) відповідач зазначив, що пунктом 5 Правил про умови праці радянських робітників за кордоном від 25.12.1974 №365 передбачалась виплата заробітної плати спеціалістам, яких було направлено на роботу за кордон, в іноземній валюті та радянських карбованцях. Проте пунктом 129 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590, визначено, що частина заробітку, що виплачувалася в іноземній валюті, під час визначення заробітку для обчислення пенсії не враховується. Тому під час обчислення розміру пенсії врахована лише та частина заробітку, яка була виплачена у карбованцях (а.с.11).

Не погодившись з такими діями суб`єкта владних повноважень, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон №1058-ІV, який визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 41 Закону №1058-ІV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір) - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Згідно із статтею 66 Закону №1788-ХІІ до заробітку для обчислення пенсій включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які за відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Статтею 72 Закону №1788-ХІІ передбачено, що при обчисленні середньомісячного заробітку працівникам за роботу за межами України враховується заробітна плата, яку вони одержували перед виїздом (статті 64-67), або за їх вибором заробіток, що визначається відповідно до статті 73 цього Закону, а саме: обчислюється з розрахунку середньомісячного заробітку працівників відповідної професії та кваліфікації в Україні на час призначення пенсії (за даними відповідної профспілки), а за умови сплати повністю необхідної суми страхових внесків до Пенсійного фонду України - на загальних підставах.

Пунктом 124 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590, яке діяло під час роботи позивача за кордоном, було встановлено, що в заробіток для нарахування пенсії включаються усі види заробітної плати, на які відповідно до діючих правил нараховуються страхові внески. У разі, коли страхові внески нараховуються на умовні суми заробітку, в середній заробіток для нарахування пенсії включаються ці умовні суми.

За приписами пункту 129 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій для обчислення пенсій передбачалися такі правила:

при визначені середньомісячного заробітку (пункти 121 - 126) робітників і службовців, які працювали в установах СРСР за кордоном або в міжнародних організаціях і схемою оплати праці яких передбачаються мінімальні та максимальні оклади в радянській валюті, враховується 200 відсотків максимального окладу за займаною посадою (з встановленими надбавками) в радянській валюті. При цьому та частина заробітної плати, яка виплачується в іноземній валюті, не враховується.

При визначені середньомісячного заробітку (пункти 121 - 126) інших робітників і службовців, направлених з СРСР на роботу за кордон, пенсії обчислювалися із розрахунку 100 відсотків заробітної плати, яку вони отримували до направлення за кордон, а непрацюючим до направлення за кордон -100 відсотків окладу, встановленого в СРСР за посадою, займаною за кордоном, або за іншою аналогічною посадою.

При визначені середньомісячного заробітку (пункти 121 - 126) робітників і службовців військових частин, тимчасово розташованих за кордоном, враховується 100 відсотків заробітної плати, встановленої за займаною посадою (виконуваної роботи) в радянській валюті.

На підставі системного аналізу вищезазначених норм права суд дійшов висновку, що законодавством України, зокрема, Законом №1058-ІV, Законом № 1788-ХІІ, на які посилається позивач, не передбачено обчислення розміру пенсії особам, які проходили військову службу у військових частинах, що були розміщені за кордоном, із заробітку із врахуванням частини заробітної плати отриманої в іноземній валюті.

Останній абзац пункту 129 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій передбачав порядок визначення середньомісячного заробітку для службовців військових частин, тимчасово розташованих за кордоном (як у спірному випадку), і вказував на те, що пенсії таких осіб обчислюються з розрахунку 100% заробітної плати, встановленої із займаної посади (виконуваної роботи) в радянській валюті, тобто без врахування заробітної плати отриманої в іноземній валюті.

Отже, ні Положенням, чинним на час роботи позивача за кордоном, ні законодавством, чинним на час звернення позивача до Лановецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області за призначенням пенсії, які визначали порядок призначення та виплати пенсії, не передбачено права особи, яка працювала за кордоном у військовій частині колишнього СРСР, обчислення розміру пенсій із заробітку з урахуванням частини заробітної плати, отриманої в іноземній валюті.

Також суд погоджується з мотивацією відповідача про те, що до спірних правовідносин не слід застосовувати положення пункту 42 Правил про умови праці радянських робітників за кордоном від 25.12.1974 №365, які передбачали в централізованому порядку сплату відповідними міністерствами і відомствами страхових внесків на соціальне страхування працівників установ СРСР за кордоном, які направлені на роботу з СРСР, а також прийнятих на роботу на місці на штатні посади з числа членів їх сімей, оскільки зазначений нормативно-правовий акт врегульовував умови праці радянських працівників за кордоном і не визначав питання пенсійного забезпечення та порядку обліку, призначення та обчислення пенсії.

Аналогічна позиції викладена Верховним Судом України у постанові від 17.10.2017 у справі № 2а/1215/34/12.

Відтак, суд вважає правомірними дії відповідача щодо розрахунку пенсії позивача із заробітної плати без врахування частини заробітної плати (грошового забезпечення), отриманої в іноземній валюті.

Крім того, суд звертає увагу, що зі змісту заяви позивача від 17.04.2019, поданої до Лановецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, вбачається, що він не звертався про перерахунок пенсії із врахуванням грошового забезпечення, виплаченого у рублях і іноземній валюті, а просив лише повідомити про причини неврахування заробітної плати за період з грудня 1973 року по жовтень 1978 року у розмірі 200 % максимального окладу по займаній посаді (а. с.10).

Отож і відповідь відповідача стосується не відмови у проведенні перерахунку пенсії, а полягає у роз`ясненні питання чому не враховано заробітну плату ОСОБА_1 за період з грудня 1973 по жовтень 1978 у розмірі 200% окладу на займаній посаді (а.с.11).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки в період часу з грудня 1973 по жовтень 1978 позивач проходив військову службу у військовій частині колишнього СРСР, розміщеній на території Німецької Демократичної Республіки, відповідач правомірно при обчисленні пенсії позивачу врахував 100% заробітної плати, встановленої із займаної посади в радянській валюті (рублях), роз`яснення стосовно не визначення пенсії у розмірі 200% максимального окладу за займаною посадою в радянській та іноземній валютах повністю узгоджується з вимогами законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. Відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскаржувані дії вчинені з дотриманням інших вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії належить відмовити.

Керуючись статтями 72-77, 242-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Лановецького до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Лановецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (вулиця Грушевського, 13, місто Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, 47402, ідентифікаційний код юридичної особи 40376704.

Повний текст рішення складено та підписано 26 червня 2019 року.

Суддя Чепенюк О.В.

З оригіналом згідно:

Суддя Чепенюк О.В.