Рішення № 82649574, 20.06.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/727/19

20 червня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Хоменко Л.В.

представника відповідача Кущик А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 № Ф-4996-54, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 № Ф-4996-54.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.02.2019 відповідач виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4996-54, якою зобов`язано позивача сплатити заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) в розмірі 18344,81 грн. відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Винесена відповідачем зазначена вимога про сплату боргу позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки з четвертого кварталу 2016 року позивач підприємницькою діяльністю не займається, як наслідок не отримував з такої діяльності жодних доходів. Таким чином, позивач вважає, що в нього відсутній обов`язок сплачувати єдиний внесок, як особою, що займається підприємницькою діяльністю, так як доходу з такої діяльності він не отримував з четвертого кварталу 2016 року. Водночас, зазначив, що з 21.12.2005 він є пенсіонером за вислугу років, а тому відповідно до Закону № 2464-VI останній звільнений від сплати ЄСВ.

Ухвалою суду від 01.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 25.04.2019.

Ухвалами суду від 25.04.2019, від 17.05.2019, від 28.05.2019, від 11.06.2019 розгляд справи відкладався та оголошувалась перерва відповідно до статей 205, 223 КАС України.

Водночас, ухвалами суду від 28.05.2019, від 11.06.2019 продовжено процесуальні строки розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву від 18.06.2019, в якій просить розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, суду пояснила, що оскаржена вимога винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та посилаючись на пояснення викладені у відзиві на позовну заяву від 12.04.2019 та додатковому поясненні від 19.06.2019, просила у задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як слідує з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в тому числі з інформації, яка міститься в інформаційній системі "Податковий блок. Облік платників податків" ОСОБА_1 зареєстрований 12.08.2008 як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Тернопільської міської ради та перебуває на обліку в ГУ ДФС у Тернопільській області з 12.08.2008, як платник єдиного внеску (арк. справи 35-38, 43-46).

05.02.2019 відповідач виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4996-54, якою зобов`язано позивача сплатити заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 18344,81 грн. відповідно до статті 25 Закону № 2464-VI (арк. справи 8).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 5 Закону № 2464-VI взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Взяття на облік осіб, зазначених: в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей.

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою (абзац сьомий частини першої статті 5 Закону № 2464-VI).

Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Як слідує з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в тому числі з інформації, яка міститься в інформаційній системі "Податковий блок. Облік платників податків", та не заперечується сторонами, що 12.02.2019 позивач припинив підприємницьку діяльність, тобто станом на 31.01.2019, в тому числі на дату винесення оскарженої вимоги останній не перебував у процесі припинення підприємницької діяльності (арк. справи 35-38, 43-46).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Абзацом другим пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що в разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Таким чином, враховуючи те, що станом на 31.01.2019, в тому числі на дату винесення оскарженої вимоги позивач не перебував у процесі припинення підприємницької діяльності, а також те, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI останній являвся платником єдиного внеску, суд дійшов висновку, що позивач зобов`язаний був своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок незалежно від фінансового стану платника.

Твердження позивача на те, що він звільняється від сплати ЄСВ, оскільки є пенсіонером за вислугу років, є хибним, з огляду на наступне.

Як слідує з копії паспорта позивача та посвідчення, що останній народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та з 21.12.2005 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (арк. справи 9, 20).

Частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII) визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналізуючи зазначену норму Закону № 2464-VI, суд дійшов висновку, що звільнення фізичної особи - підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати ЄСВ, можливе при наявності двох умов: така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда; отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (з урахуванням вимог законодавства, що регулюють спірні правовідносини, чинних до 01.01.2018). Тобто, до 01.01.2018 прив`язки до віку не було. Особа повинна була отримувати пенсію за віком або по інвалідності.

Така позиція узгоджується з висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 805/2195/17-а, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03.10.2017 № 2148-VIII внесено зміни до Закону № 2464-VI, зокрема, до частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI та викладено її у новій редакції: "Особи, зазначені у пунктах 4 та 5 1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.". Зазначена норма набрала чинності з 01.01.2018.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Таким чином, з 01.01.2018 фізичні особи - підприємці, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV (60 років та мають страховий стаж з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років) та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, звільняються від сплати єдиного внеску за себе.

Отже, ФОП звільняються від сплати єдиного внеску за себе, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, при цьому окремо повідомляти контролюючий орган про набуття відповідного статусу пенсіонера або особи з інвалідністю не потрібно. Таким чином, ФОП, яким призначено пенсію за вислугу років та якими не досягнуто віку визначеного Законом № 1058-IV зобов`язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальних підставах.

Така позиція узгоджується з висновками, наведеними у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 826/28012/15, від 11.12.2018 у справі № 822/621/16, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи те, що позивачу призначено пенсію за вислугу років 21.12.2005, однак станом на 01.01.2019 позивач не досягнув віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку, що підстави для звільнення останнього від сплати ЄСВ на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI відсутні.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469), що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 № 508/26953 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (частина п`ята статті 8 Закону № 2464-VI).

Відповідно до частини шістнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Як слідує з інтегрованої картки платника податків позивача та не заперечується відповідачем, що позивачу нараховано недоїмку зі сплати ЄСВ в розмірі 18446,72 грн., з них (арк. справи 39-42):

- станом на 09.02.2018 нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску за 2017 рік у розмірі 8448 грн. (704 грн. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2017 по 01.01.2018) х 12 місяців);

- станом на 19.04.2018 нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску за перший квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2018 по 01.01.2019) х 3 місяців);

- станом на 19.07.2018 нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску за другий квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2018 по 01.01.2019) х 3 місяців);

- станом на 02.08.2018 донараховано штрафні санкції в сумі 170 грн. за несвоєчасну подачу декларації єдиного внеску за 2017 рік;

- станом на 19.10.2018 нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску за третій квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2018 по 01.01.2019) х 3 місяців);

- станом на 21.01.2019 нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску за четвертий квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2018 по 01.01.2019) х 3 місяців).

Таким чином, контролюючим органом нараховано позивачу суму ЄСВ самостійно виходячи із встановленого у звітному періоді його мінімального розміру безвідносно до факту отримання ним доходу.

Враховуючи те, що у позивача станом на 31.12.2017 була переплата в розмірі 101,91 грн., то відповідна сума недоїмки зі сплати ЄСВ була зменшена на дану суму, яка станом на 31.01.2019 становить 18344,81 грн. (18446,72 грн. - 101,91 грн.).

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржена вимога винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, керуючись приписами статті 139 КАС України, судовий збір не повертається позивачу, та за відсутності понесених судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з позивача на користь суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 39403535) про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 № Ф-4996-54, -відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25.06.2019.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.