Рішення № 82647849, 20.06.2019, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/470/19

Провадження №: 2/332/723/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2019 р. Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді Андрюшиної Л.А. за участю секретаря судового засідання Ковтуна В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу №332/470/19 (провадження №2/332/723/19) за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, -

В С Т А Н О В И В :

КП «Водоканал» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. В обґрунтування позову зазначено, що відповідач, проживаючи за адресою: АДРЕСА_1 користується послугами позивача з водопостачання та водовідведенняна підставі особового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на його ім?я, але тривалий період часу своїх обов`язків по сплаті за отриманні послуги не виконує, у зв`язку з чим за період з 01.09.2012 року по 31.12.2018 року утворилась заборгованість в сумі 6891,40грн., яку просять стягнути з відповідачана користь позивача, а також стягнути судовий збір в сумі 1921,00грн., сплачений при подачі позову до суду.

Представник позивача КП «Водоканал» Руднєв В.О., який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, та просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву(а.с.40-41), відповідно до змісту якого він дійсно був свого часу зареєстрований у кв. АДРЕСА_2 в період з 11.12.1985 року по 01.03.2002 року. Але з березня 2002 року він фактично не проживає за вказаною адресою та не є не споживачем послуг, які надаються КП «Водоканал». Заборгованість, яку просить стягнути позивач, утворилась в період коли він фактично вже не проживав за вказаною адресою. Крім того, він не є ані власником, ані співвласником цієї квартири. З 29.07.2008 року він зареєстрований за іншою адресою – кв АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 та фактично там проживає, споживає та оплачує житлово-комунальні послуги за місцем свого проживання. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд,заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні по справі докази, у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Правовідносини щодо прав та обов`язків між виконавцем з надання послуг з водопостачання та водовідведенняі споживачем, порядок розрахунків за надання послуг, підстави й розмір відповідальності за неналежне виконання обов`язків регулюються ст.ст.19-23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, з наступними змінами та доповненнями, нормами Житлового кодексу України, а також умовами укладеного договору.

Згідно ч.3 ст. 11, ч.2 ст. 509 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Рішенням Запорізької міської ради №546 від 28.10.1999 «Про порядок оплати послуг за водоспоживання та водовідведення», яке є обов?язковим для виконання на всій території м. Запоріжжя, визначено, що збирання абонентської плати з населення за водокористування та водовідведення проводиться окремо від інших комунально-побутових послуг, а функції зі збору платежів з населення передано Комунальному підприємству «Водоканал».

Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на час виникнення заборгованості) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Згідно з п.5 ч.3 ст. 20, ч.1-2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на час виникнення заборгованості) споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно п.1 Правил про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, з наступними змінами та доповненнями, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг(виконавець) і фізичною та юридичною особою(споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на час виникнення заборгованості) споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; власником приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , за особовим рахунком № НОМЕР_1 станом на 31.12.2018 року заборгованість складає 6891,40грн., з яких: нарахована заборгованість за період з 01.09.2004 року по 31.12.2018 року складає 16344,11; сплачено за період з 01.09.2004 року по 31.12.2018 року -9655,20грн.. Заборгованість до стягнення за період з 01.01.2012 року по 31.12.2018 року складає 6891,40грн.(а.с.3-5), що підтверджується також довідкою, доданою до розрахунку(а.с.6).

Згідно положень ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місцем проживання особи є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає; документом, до якого вносяться відомості про місце проживання, є, зокрема, паспорт громадянина України. Відповідно до ч.1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Згідно ч.6 ст. 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання. Позивачем суду не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 має кілька місць проживання, окрім свого зареєстрованого місця проживання, та фактично проживає за адресою надання позивачем послуг з централізованого водопостачання і водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, мешкав за цією адресою у період, за який виникла заборгованість. Як і не надано доказів того, що відповідач ОСОБА_1 є власником житла за вказаною адресою, а особисто відповідач не визнає цієї обставини, та зазначає, що це житло не належить йому на праві власності.

Відповідно до відмітки в паспорті громадянина України ОСОБА_1 , він з 11.12.1985 року був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , з 19.03.2002 року по 22.07.2008 року був зареєстрований за адресою АДРЕСА_5 , з 29.07.2008 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_6 (а.с.42-43).

Відповідно до інформації, наданої Департаментом реєстраційних послуг, ОСОБА_1 з 29.07.2008 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_6 (а.с.12).

Отже, не проживаючи за адресою АДРЕСА_1 з 19.03.2002 року, відповідач в період виникнення заборгованості з 01.01.2012 року по 31.12.2018 року не користувався послугами, які надавались КП «Водоканал», а тому не зобов`язаний вносити плату за надані послуги з водопостачання та водовідведення.

Особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 , в якій значаться зареєстрованими 2 особи, відкритий на ім?я ОСОБА_1 (а.с.3-5,6). Але суд враховує, що особа стає споживачем житлово-комунальних послуг лише за умови, якщо фактично користується цими послугами та обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникає у споживачів саме з моменту користування цими послугами. Таким чином, з урахуванням наведених вище норм права, зобов`язання по оплаті послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення несе користувач/власник житлового будинку/квартири, як споживач цих послуг.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач з 19.03.2002 року не є споживачем послуг з водопостачання та водовідведення за адресою АДРЕСА_1 та не користується послугами позивача за вказаною адресою, а тому у нього відсутній обов?язок по оплаті вказаних комунальних послуг за цією адресою.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідач ОСОБА_1 скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та належними і допустимим доказами довів суду, що він з 19.03.2002 року не є споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються за адресою АДРЕСА_1 , отже, він не є належним відповідачем у даній цивільній справі.

При вирішенні спору по суті суд також враховує вимоги ст.ст.12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на обґрунтування своїх позовних вимог. Натомість, відповідач в судовому засіданні надав належні і допустимі докази, що спростовують доводи позивача, а тому суд, на підставі наявних у справі доказів, прийшов до переконання про відмову у задоволенні позову.

Крім того, у відповідності зі ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із тим, що позов КП «Водоканал» не підлягає задоволенню, сплачений позивачем при звернені до суду із цим позовом судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, з наступними змінами та доповненнями, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 4,5,12, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268,274ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити у повному обсязі у задоволенні позову Комунального підприємства «Водоканал»(місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд.61, ідентифікаційний номер юридичної особи 03327121) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідкам апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 25.06.2019 року.

Суддя Андрюшина Л.А.