Ухвала суду № 82647437, 21.06.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1544/18

У Х В А Л А

про призначення судового розгляду

21 червня 2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді - Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання – Вереш А.В.

з участю:

прокурора – Сочка О.І.

захисника - Гаврилець Т.І.

обвинуваченого - ОСОБА_1

представника потерпілих - Бухтояров Р.О.

потерпілої - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород кримінальне провадження №308/1544/18 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017070000000247 від 12.12.2017 року про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2018 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з Прокуратури Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017070000000247 від 12.12.2017 року про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 20 лютого 2018 року суддею Дергачова Н.В. призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 17 грудня 2018 року суддею Бенца К.К. дане кримінальне провадження прийнято до свого провадження.

В підготовчому судовому засіданні, прокурор висловив думку про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні. Вважає, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст.291 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження, для повернення обвинувального акту прокурору немає. Прокурор також заявив клопотання про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, яке подав у письмовому вигляді. Клопотання мотивоване тим, щона даний час є необхідність у застосуванні відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арештуз метою запобігання його спробам переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. Просив врахувати тяжкість скоєного кримінального правопорушення. Вказав на те, що відносно обвинуваченого раніше у даному кримінальному провадженні було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк якого сплив наприкінці травня 2018 року.

Захисник у підготовчому судовому засіданні погодилася з думкою прокурора в частині призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні. Проте, проти задоволення клопотання прокурора про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту заперечила, вважає клопотання необгрунтованим, зазначила, що відносно обвинуваченого ОСОБА_1 вже було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк дії якого закінчився 21.05.2018 р., однак ні під час перебування під домашнім арештом, ні під час закінчення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду не переховувався. Просила відмовити у задоволенні клопотання за відсутністю ризиків передбачених приписами КПК України.

Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні підтримав доводи захисника. Заперечив факт переховування від суду.

Представник потерпілих - Бухтояров Р.О. та потерпіла - ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні погодилися з думкою прокурора в частині призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні. Щодо розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу просили суд розглянути на розсуд суду. Представник потерпілих вказав, що даних про те, що обвинувачений вчиняв вплив на свідків та потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні у них не має.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника, представника потерпілих та потерпілу - Шубелко Н.Ю. , вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до наступного висновку.

Обвинувальний акт складений відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України та затверджений процесуальним прокурором.

Підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, не встановлено.

Угода про примирення або про визнання винуватості - не укладались.

Кримінальне провадження підсудне Ужгородському міськрайонному суду.

Обвинувачений отримав обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, що підтверджується розпискою.

Беручи до уваги відсутність підстав, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України, для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні, суд вважає за необхідне здійснювати судовий розгляд у відкритому судовому засіданні за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілих.

З врахуванням викладеного, вважаю, що є достатні підстави для призначення вказаного кримінального провадження до судового розгляду.

Відповідно до ст.316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду, який має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_1 , суд враховує вимоги КПК України та п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

При цьому судом при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів , що можуть свідчити про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини обвинуваченого не являється предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Суд враховує, що обов`язковою умовою обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Суд враховує, що стороною обвинувачення не доведено, що обвинувачений ОСОБА_1 продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушив умови раніше застосованого до нього запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням чи обмеженням волі, раніше ухилявся від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання не доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вважаючи наявними дані ризики, прокурор виходить виключно із тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

Разом з тим, одна лише тяжкість кримінального правопорушення не може являтися підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Відповідно до п. 9 Інформаційного листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 04.04.2013 р. виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

Відповідно до п. 10 Інформаційного листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», у кожному випадку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК.

Окрім того, судом враховано дані про особу ОСОБА_1 : має місце проживання та реєстрації, одружений, що свідчить про його тісні соціальні зв`язки, раніше не судимий.

ОСОБА_1 має соціальні звязки, які спростовують ризик уникнути кримінальної відповідальності.

Крім того, прокурором не надано доказів, що обвинувачений переховувався від органу досудового слідства та суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до п. "с" ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Разом із тим, проаналізувавши доводи клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до висновку про недоведеність прокурором ризиків можливого переховування обвинуваченого від суду , перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вплив на свідків та потерпілих, оскільки додані до клопотання матеріали не містять доказів, які б давали достатні підстави вважати, що обвинувачений має на меті переховуватися від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; впливати на свідків та потерпілих; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зважаючи на викладене, суд приходить до виснову про те, що клопотання про застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово, належним чином не вмотивоване, а викладені в ньому доводи, з достатністю не вказують на наявність обставин та ризиків, підтверджених фактичними даними, які би давали підстави вважати, що застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово буде виправданим.

За таких обставин, суд , врахувавши вищенаведені обставини, вимоги кримінального процесуального закону та дані про особу обвинуваченого, прийшов до висновків про відмову в задоволенні клопотання про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23,27,314-316 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту та доданих до нього документів за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у відкритому судовому засіданні на 27 червня 2019 року о 14 год. 40 хв., в залі судових засідань в приміщенні Ужгородського міськрайонного суду за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілих.

Кримінальне провадження розглядати суддею одноособово.

У задоволенні клопотання прокурора Відділу прокуратури Закарпатської області Сочка О.І., про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено і оголошено 25.06.2019 року о 09 - 10 год.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца