Рішення № 8264728, 17.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2010 р. Справа № 29/09-10

вх. № 153/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Бистров Ю.В.

відповідача - Шовков О.С.

розглянувши справу за позовом ПП "Юріко", м. Харків

до ДП "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків

про стягнення 50245,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача 30240 грн. боргу, 17284,23грн. інфляції, 2721,60 грн. річних та судові витрати.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем було пропущено строк позовної давності.

В судовому засіданні, яке розпочалося 15.02.10 було оголошено перерву до 17.02.10 для прийняття рішення по справі.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

23.01.06 між сторонами було підписано договір №20/400-2006. Відповідно до умов договору, позивач зобов`язався поставити відповідачеві товар, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити його вартість. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, що підтверджується накладною №01/10 від 02.10.2006 року, передав відповідачеві товар на суму 30240,00 грн., а відповідач товар отримав, що підтверджується довіреністю ЯКЧ №660626 від 02.10.06 року, але оплату його вартості не здійснив.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 30240,00 грн.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо застосування строку позовної давності, оскільки, рахунок фактура є документом в якому зазначається сума належного за товар платежу та є супровідним документом до товару, при цьому, в рахунком-фактурою не встановлюються строки виконання зобов"язання по оплаті отриманого товару. Крім того, в рахунку - фактурі №01/10 на який посилається відповідач, ні в накладній №01/10 ні в договорі №20/400-2006, також не зазначено таких строків щодо оплати отриманого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, сторонами не було встановлено таких строків, позивач 14.02.2007 року направив на адресу відповідача лист, що містив в собі вимогу про погашення заборгованості в розмірі 30240,00 грн., яку відповідач залишив без задоволення.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а згідно ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач, звернувшись до суду з позовом 14.01.10, не пропустив строк позовної давності.

Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 30240 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних. За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 17284,23 грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, а також 2721,60 грн. річних, обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові – на позивача.

За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82-84 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" (м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код 14315629) на користь ПП "Юріко" (м. Харків, пр. Тракторобудівників, 108-А, код 14069260) - 30240 грн. боргу, 17284,23 грн. інфляції, 2721,60 грн. річних, 502,46 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя