Рішення № 82646871, 21.06.2019, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/315/19

Провадження № 2/266/409/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2019 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Шишиліна О.Г., за участі секретаря Широкової Г.К., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому зазначив, що 13.08.2012 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір № б/н, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 4900,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач зобов`язався щомісячно в строки, визначені умовами договору, здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим станом на 30.09.2018 року має заборгованість в сумі 68494,00 грн., яка складається з наступного: заборгованості за кредитом -4370,33 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом 56785,86 грн., заборгованість за пенею та комісією – 3600,00 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 3237,81 грн. штраф (процентна складова). На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язання, і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПриватБанк». Просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 68494,00 грн. та судові витрати у розмірі 1921,00 грн.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

Ухвалу суду від 31.01.2019р. про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачу направлено за визначеною адресою та визначено строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 45).

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 04.03.2019р. вказану позовну заяву залишено без руху.

22.03.2019р. представником позивача на адресу суду надіслана заява у відповідь на ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

21.05.2019р. представником відповідача ОСОБА_2 до суду наданий відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості, у якому позовну заяву вважає такою, що не підлягає задоволенню, оскільки між сторонами дійсно 13.08.2012 року був укладений кредитний договір, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 4900,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки., пільговий період користування кредитним лімітом 55 днів. Однак, в порушення вимог законодавства, позивач у односторонньому порядку у період з 01.09.2014р. по 31.03.2015р. збільшив відсоткову ставку до 36%. Також просила застосувати строки позовної давності до заявлених позовних вимог, оскільки останній платіж був зроблений 28.07.2015р., а позивач звернувся до суду з позовом лише 17.01.2019р. Крім того, відповідачка зареєстрована в зоні АТО, тому нарахування штрафів є безпідставним. Також представником відповідача ОСОБА_2 до суду надана заява, якою вона просила справу розглянути за її відсутності, у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 21.05.2019р. позивача зобов`язано подати докази. 14.06.2019р. представником позивача на адресу суду надіслана заява на виконання зазначеної ухвали та відповідь на відзив, у якій він просив позовну заяву задовольнити у повному обсязі, посилався на те, що процентна ставка за договором була змінена, що повністю узгоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг, про що було направлено повідомлення відповідачу, який продовжив користуватися карткою. Щодо списання штрафних санкцій через мешкання у зоні АТО відповідач до банку не звертався, а строк позовної давності банком не був пропущений, оскільки строк дії картки до 03.2016р., тому ними подано позовну заяву у межах строку позовної давності. Також, до суду надіслав заяву, якою просив розглянути даний позов за відсутністю представника банку.

Суд, дослідивши докази, дійшов висновку про таке.

Згідно ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 12, ч.1, 2 ст.13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 13.08.2012 року, між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є позивач та ОСОБА_1 , підписано «Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку» із оформленням платіжної картки КРЕДИТКА «Універсальна». Своїм власним підписом в Анкеті-заяві відповідач засвідчив, що пам`ятка клієнта, Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи складають договір про надання банківських послуг. Їх відповідач отримав в письмовому вигляді та ознайомився (а.с. 7, 7 оборотна сторона). Сторони не оспорюють обставин, що процентна ставка за користування кредитом на момент укладення договору складала 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Тобто договір укладений між сторонами є за своєю формою фактично договором приєднання, відповідно до приписів ст. 634 ЦК України.

Таким чином, підписавши заяву ОСОБА_1 підтвердила про своє ознайомлення з додатками до договору та приєдналася до нього на умовах визначених банком, з чого в свою чергу випливає, що Заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання кредитних банківських послуг.

Отже, даний договір про надання банківських послуг є чинним та згідно приписів ст. 204 ЦК України правомірним, а тому його умови є обов`язковими для сторін.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач свої обов`язки за договором виконав та надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 4900,00 грн. (а.с. 60, 61), шляхом передачі цієї картки 13.08.2012 року терміном дії до 03/16 р., що підтверджується особистим підписом відповідача в заяві та довідкою про надання кредитних карток (а.с. 7, 61).

Після укладання договору, відповідач користувався виданою карткою «Універсальна», здійснюючи платежі, розрахунки та поновлюючи рахунок, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку (а.с. 5-6, 62-80).

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постановах від 19.03.2014 року у справі №6-14цс14 та від 18.06.2014 року у справі №6-61цс14 «відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі, зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору».

Станом на час закінчення строку дії кредитної карти 31.03.2016р. у відповідача утворилася заборгованість за кредитом в сумі 4370,33 грн., що не оспорюється сторонами та на час пред`явлення вимоги не погашена.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі п.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки позивач звернувся до суду 17.01.2019р. (а.с.2) то вимогу про повернення тіла кредиту суд визнає такою, що заявлена в межах 3 річного строку встановленого ст. 257 ЦК України.

Що стосується процентів за користування кредитом, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст.10561 ЦК України (в редакції на час укладення договору) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Сторони посилаються на розмір процентної ставки 20,40% річних при укладені договору, та цей факт не оспорюють. Проте позивач на можливість зміни процентної ставки на підвищену посилається на «Тарифи обслуговування» (а.с.8) та Правила надання банківських ппослуг» (а.с.9-32). Так «Тарифи обслуговування» містять тарифи «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна, contract», «Універсальна, gold». Анкета-Заява (а.с.7) не містить відомостей про посилання на буд`який з тарифів, що вищезазначені. Позначка в Анкеті-Заяві встановлена про оформлення платіжної КРЕДИТКИ «Універсальна».

Оцінюючи наявність підстав для підвищення банком процентної ставки за кредитом, суд керується правовими позиціями, викладеними в постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року по справі № 6-1374 цс17, сторонами якої були ПАТ КБ «Приватбанк» та позичальник.

Так, Верховним Судом України в цих правових позиціях було зазначено, що у разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Так відсоткова ставка була змінена з 01.09.2014 р. - 2,9% на місяць, з 01.04.2015 р. -3,6% на місяць.

Наданий позивачем лист, що міститься на (а.с.140,141) як доказ про повідомлення відповідача за допомогою SMS про зміну процентної ставки, суд не може визнати достовірним в розумінні ст. 79 ЦПК України та до уваги не бере, оскільки з них не можливо визначити, що повідомлення відправлялося за допомогою мобільного зв`язку, а також відсутні відомості про отримання їх відповідачем.

Таким чином, суд приходе до висновку, що позивачем не доведено факту отримання відповідачем відомостей про зміну умов процентної ставки за користування кредитом.

Враховуючи, що ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя від 21.05.2019р. про витребування у позивача доказів, позивач виконав частково, зазначивши, що надати розрахунок заборгованості за первісною відсотковою ставкою по кредитному договору неможливо з технічних причин.

Так позивачем надано розрахунок заборгованості по процентам за період з 13.08.2012р. по 30.09.2018р. в сумі 56785,86 грн.

Відповідач, в обґрунтування своїх заперечень розрахунку не надав, посилається на загальний строк позовної давності та просить відмовити в задоволенні вимог із цієї підстави.

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором б/н від 13.08.2012 року ОСОБА_1 була надана кредитна картка: № НОМЕР_1 з датою відкриття 13.08.2012 року і терміном дії 03/16. (а.с.60, 142).

Суд з урахуванням вищенаведеної правової позиції Верховного Суду України зазначає, що позивачем подано позов 17.01.2019р. отже до вимог про стягнення заборгованості по процентам, що нараховані до 16.01.2016р. включно підлягає застосуванню строк позовної давності визначений ст. 257 ЦК України та за цими вимогами позов задоволенню не підлягає згідно ч.4 ст.267 ЦК України, оскільки поважних причин пропущення позовної давності судом не встановлено. За вимогами починаючи з 1.04.2016р. суд відмовляє з причин відсутності правових підстав, оскільки як раніше наведено, строк дії договору сплив 31.03.2016р. із закінченням строку дії кредитної картки, а після закінчення строку договору проценти не нараховуються.

З урахуванням наведеного оскільки позивачем на виконання ухвали суду не надано розрахунку заборгованості за період з 17.01.2016р. по 31.03.2016р. у фіксованій процентній ставці 20.40% річних, суд наводить власний розрахунок 4270,33 грн.*20,4%365*75=183,19 грн., де 365 – кількість календарних днів у році, 75 кількість календарних днів у періоді заборгованості.

Отже з урахуванням наведеного заборгованість відповідача по процентам за користування кредитними коштами складає 183,19 грн.

Що стосується вимог, про неустойку суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки підлягає застосуванню строк позовної давності 1 рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача штраф (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн., штраф (процентна складова) у розмірі 3237,81 грн., заборгованість за пенею та комісією в розмірі 3600,00 гривень, що нарахована разом як пеня без посилань на правову підставу, тому суд вважає нараховані 3600,00грн. як пеня.

В той же час, відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Відповідно до вказаного розпорядження м. Маріуполь було включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк» місцем проживання ОСОБА_1 значиться адреса: АДРЕСА_1 .

Згідно з інформацією з відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради від 30.01.2019 року №03-12-0874, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 21.11.2008р. по теперішній час.

30 квітня 2018 року Президентом України підписано наказ Верховного Головнокомандувача ЗСУ Про початок операції Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей. Згідно якого з 14-00 години 30 квітня 2018 року розпочато операцію Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій і Луганській областях, відповідно до плану операції Об`єднаних сил. Отже, 30 квітня 2018 року антитерористична операція завершилася.

Пунктом 2 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції встановлено, що дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Отже, банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики в сукупності за період від 14 квітня 2014 року по 30 жовтня 2018 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до відповідача в частині стягнення неустойки, у відповідності до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: фіксованої частини та процентної складової є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки з розрахунку заборгованості вбачається, що сума неустойки нарахована після 14 квітня 2014 року і до 31.03.2016 р. (дати дії картки) в період дії вищенаведених заборон, а отже їх нарахування суперечить положенням ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Нарахування неустойки з 1.04.2016 р. суд вважає необґрунтованим за відсутності правової підстави, оскільки правові позиції Верховного Суду України, висловленої у постановах від 19.03.2014 року у справі №6-14цс14 та від 18.06.2014 року у справі №6-61цс14 вказують на те, що після закінчення дії договору відповідальність за грошовими зобов`язаннями настає лише відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № б/н від 13.08.2012 року станом на 30.09.2018 року становить 4370,33 гривень - заборгованість за кредитом, 183,19 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Інші документи, що подані сторонами та досліджені судом, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з частковим задоволенням позову суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог (4453,52/684,90=6,51% (1921,00*6,51%=125,05), а саме судовий збір в розмірі 125,05 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 130, 141, 263-265, 268, 279, 280, 284 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.08.2012 року станом на 30.09.2018 року, яка складає 4370,33 гривень - заборгованість за кредитом, 183,19 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом та судовий збір у розмірі 125,05 гривень.

В задоволені іншої частині позовних вимог - відмовити.

Копію судового рішення направити сторонам.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду в м. Маріуполі протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.06.2019р.

Суддя: Шишилін О. Г.