Вирок № 82646758, 25.06.2019, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 241/651/19

Провадження № 1-кп/265/399/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2019 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді - Копилової Л.В., за участю секретаря Куксенко А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12019050710000078 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Маріуполя Донецької області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, військовослужбовця військової служби за контрактом на посаді командира гармати 2 протитанкового артилерійського взводу протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини А0989, мешканця АДРЕСА_1 ,

в скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Григор`єва С.В.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілого Резніченко В.О.,

захисника Басівського В.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 19 лютого 2019 року близько 18 години 00 хвилин, маючи право керувати транспортним засобом згідно з посвідченням водія серії НОМЕР_1 від 06.03.2015 року категорії «В», «В1», «С», «СІ», керував за наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_3 , належного ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, рухаючись по автодорозі Маріуполь - Ялта Мангушського району, в районі кілометрового знаку 6 км + 200 м. вказаної автодороги зі швидкістю приблизно 75 км/г в напрямку м.Маріуполя разом з двома пасажирами, які керуванню йому автомобілем не заважали.

Порушуючи правила безпеки дорожнього руху, зокрема ст.ст.14,16 Закону України «Про дорожній рух», п.п.1.3, 2.3 «б», 2.9 «а», 12.1 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_1 , проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, маючи об`єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміни, не впорався з керуванням автомобілем виїхавши на зустрічну смугу автошляху Маріуполь-Ялта Мангушського району, в районі кілометрового знаку 6 км + 200 м. та скоїв зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2109» реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку руху вказаного автошляху.

Внаслідок цього останньому згідно висновку експерта №162 від 13.03.2019 року спричинено тілесні ушкодження, а саме, закрита черепно-мозкова травма: садна в тім`яних ділянках більше справа, скальпована рана скроні, забій головного мозку, вогнища забою лівої лобної та скроневої долі, лінійний перелом правої скроневої та тім`яної кісток, який доходить до латеральної стінки правої очниці, забій шийного відділу хребта, що утворилися в результаті дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля «ВАЗ 2109» реєстраційний номер НОМЕР_4 при ДТП та по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, в зв`язку з отриманням яких ОСОБА_2 з 19 лютого 2019 року по 15 березня 2019 року знаходився на лікуванні у КЗОЗ «Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь».

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України.

При розгляді кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 вину свою у вчиненому злочині визнав повністю, підтвердивши суду факт вчинення злочину за обставин викладених в обвинувальному акті. Позовні вимоги потерпілого визнав, однак вважає, суми матеріальної та моральної шкоди завищеними. Стверджує, що потерпілим не підтверджений розмір матеріальної шкоди. Цивільний позов прокурора визнав повністю.

Потерпілий ОСОБА_2 підтвердив суду факт вчинення відносно нього злочину обвинуваченим за обставин викладених в обвинувальному акті. Підтримав позовну заяву та пояснив суду, що після дорожньо-транспортної пригоди, під час якої він отримав тяжкі тілесні ушкодження він вимушений був відвідувати лікарів, їздив до приватних клінік в м.Маріуполь, купував ліки, медичні препарати, однак на той час не збирав відповідні підтверджуючі документи. Ті, які зберіг він додав до позовної заяви. Зараз він є непрацездатним, однак інвалідність йому не встановлена. Автомобіль, яким він керував на підставі генеральної довіреності був єдиним джерелом доходу його сім`ї. Документів, які б підтверджували заподіяні збитки автомобілю він не має. Розмір матеріальної та моральної шкоди він визначив сам за своїми підрахунками.

Суд, вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому органом досудового слідства злочині та беручи до уваги, що прокурор, потерпілий та його представник також не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості злочину, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем, вчинив тяжкий злочин, раніше не судимий, за місцем служби характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітніх дітей.

При цьому обвинувачений у вчинені злочину вину свою визнав, щиро розкаявся, що суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1 є вчинення ним злочину в стані алкогольного сп`яніння.

З урахуванням наведеного, суд відповідно до ст.65 КК України вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті кримінального закону, який передбачає відповідальність за скоєний злочин, із застосуванням ст.75 КК України, оскільки вважає, що його виправлення та перевиховання можливо без ізоляції від суспільства і саме таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Суд також покладає на обвинуваченого обов`язки, передбачені ст.76 КК України, які сприятимуть його виправленню.

Обговорюючи доцільність призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи особу обвинуваченого, ступінь тяжкості та наслідки скоєного, суд приходить до висновку про необхідність застосування до обвинуваченого додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Потерпілим ОСОБА_2 заявлено до суду цивільний позов, в якому він просить стягнути з обвинуваченого матеріальну і моральну шкоду заподіяну злочином. Матеріальна шкода заподіяна йому полягає в тому, що в результаті злочину він отримав тілесні ушкодження, лікувався в медичних закладах, придбавав ліки, проходив медичні процедури, на що витратив 40 000 грн., після виписки з медичної установи йому потрібно було їздити до міста Маріуполя на огляд до лікаря, на проїзд він затратив 5000 грн., перебуваючи на лікарняному він не міг працювати по найму і втратив заробіток на суму 30 000 грн. В результаті ДТП його автомобілю було завдано збитки, він не підлягає відновленнню, автомобіль марки ВАЗ 2109 такого ж року випуску коштує від 60 000 грн. до 70 000 грн.

Крім цього, йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у сильних душевних стражданнях, що в подальшому вплинули на стан його здоров`я, так як він не може вести звичний спосіб життя та займатися важкою фізичною працею. Також він втратив автомобіль і не може їздити за овочами на оптову базу для подальшої їх реалізації. Розмір такої шкоди він оцінює в 60 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку

Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Обговорюючи законність та обґрунтованість заявленого цивільного позову, суд враховує наступне.

Обвинувачений не заперечуючи факту спричинення ним матеріальної та моральної шкоди потерпілому, вважав завищеним розмір заявлених останнім вимог. Крім того, стверджував, що розмір матеріальної шкоди потерпілим не доведений.

На підтвердження понесення матеріальних витрат в зв`язку із вчиненням відносно нього злочину та заподіяння матеріальної шкоди його здоров`ю потерпілим суду надано довідку Ялтинської амбулаторії про те, що він перебував на лікуванні з 01 квітня 2019 року з діагнозом – стан після тяжкої черепно-мозкової травми ДТП 19 лютого 2019 року. Також надано суду копії фіскальних чеків на придбання ліків і медичних препаратів (а.с.58-67).

Аналізуючи ці докази, суд вважає, що ідентифікувати те, що усі ці медичні ліки та препарати були придбані саме ОСОБА_2 і для лікування наслідків вчиненого відносно нього злочину неможливо (відсутні відомості про призначення лікарів, рецепти, направлення, осіб, які їх придбавала та оплачували). Тому вважає ці доказами неналежними. Довідка про перебування на лікуванні з 01 квітня 2019 року не свідчить про понесення матеральних збитків заподіяних його здоров`ю потерпілим саме в заявленій позовній заяві.

Розмір заявлених матеріальних збитків внаслідок пошкодження автомобіля, яким керував потерпілий ОСОБА_2 взагалі не підтверджено ніякими доказами.

Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що підстав для задоволення позовної заяви в частині відшкодування матеріальної шкоди, немає.

Щодо вимог потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, судом враховується наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

У відповідності ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Судом об`єктивно встановлено, що потерпілому ОСОБА_2 були спричинені моральні страждання, яких він зазнав у зв`язку із отриманням внаслідок ДТП тяжких тілесних ушкоджень, а тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову потерпілого на суму 60 000 грн.

Прокурором в інтересах держави в особі Комунального закладу охорони здоров`я «Обласна лікарня інтенсивного лікування м.Маріуполя» заявлено цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 8 965 грн.68 коп.

Як вбачається з довідки Комунального закладу охорони здоров`я «Обласна лікарня інтенсивного лікування м.Маріуполя», фактичні витрати на лікування ОСОБА_2 , який перебував на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні з 19 лютого 2019 року по 15 березня 2019 року склали 8 965 грн. 68 коп.

У відповідності до ч.1 ст.1206 ЦК України кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.

За наведених вище обставин, позов прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі.

Матеріали кримінального провадження містять документально підтверджені витрати на залучення експерта, зокрема: згідно довідки вартість судової автотехнічної експертизи № 1522 від 20 березня 2019 року складає 4082 грн.; судової автотехнічної експертизи № 1521 від 19 березня 2019 року -4082 грн.; судової транспортно-трасологічної експертизи № 1523 від 27 березня 2019 року – 5024 грн.; судової автотехнічної експертизи № 1524 від 28 березня 2019 року – 4 396 грн.

Такі витрати на підставі ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Першотравневого районного суду Донецької області від 05 березня 2019 року на автомобілі ВАЗ 2109, номерний знак НОМЕР_3 та ВАЗ 2109, номерний знак НОМЕР_4 , підлягає скасуванню.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.373-374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком в 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом відповідно до ст.76 КК України обов`язки: не виїзджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Контроль за поведінкою військовослужбовця ОСОБА_1 покласти на командира військової частини.

У випадку звільнення ОСОБА_1 з військової служби контроль за його поведінкою покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень.

В іншій частині задоволення позовної заяви, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Комунального закладу охорони здоров`я «Обласна лікарня інтенсивного лікування м.Маріуполя», р/р НОМЕР_5 в Державній казначейській службі України м.Київ ЄДРПОУ 03098229, МФО 820172 кошти, витрачені на лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 8 965 (вісім тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) гривень 68 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення судової автотехнічної експертизи № 1522 від 20 березня 2019 року в сумі 4082 (чотири тисячі вісімдесят дві) гривні; судової автотехнічної експертизи № 1521 від 19 березня 2019 року в сумі 4082 (чотири тисячі вісімдесят дві) гривні; судової транспортно-трасологічної експертизи №1523 від 27 березня 2019 року в сумі 5024 (п`ять тисяч двадцять чотири) гривні; судової автотехнічної експертизи № 1524 від 28 березня 2019 року в сумі 4 396 (чотири тисячі триста дев`яносто шість) гривень.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Першотравневого районного суду Донецької області від 05 березня 2019 року на автомобілі ВАЗ 2109, номерний знак НОМЕР_3 та ВАЗ 2109, номерний знак НОМЕР_4 , скасувати.

Речові докази – автомобіль ВАЗ 2109, номерний знак НОМЕР_3 повернути за належністю ОСОБА_1 ; ВАЗ 2109, номерний знак НОМЕР_4 повернути за належністю ОСОБА_2 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя Орджонікідзевського районного суду

міста Маріуполя Донецької області Л.В.Копилова