Рішення № 8264674, 16.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2010 р. Справа № 60/312-09

вх. № 10538/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Персидського В.Ю. за довіреністю б/н від 08.12.2009 р. відповідача - Долошко О.П. за довіреністю № 2358 від 14.12.2009 р.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна - Рибсервіс", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збутова мережа П'ятий елемент", м. Харків

про стягнення 137074,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна - Рибсервіс" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБУТОВА МЕРЕЖА П`ЯТИЙ ЕЛЕМЕНТ" заборгованості у розмірі 137074,25 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він поставив за договором поставки № 01/04-08 від 01.04.2008 р. відповідачу товар на загальну суму 169157,80 грн., відповідач отримав товар, реалізував його клієнтам не менше як за 60 календарних днів до дати звернення позивача до суду, однак вартість товару сплатив частково, з урахуванням чого станом на 14.12.2009 р. несплаченим залишився товар на суму 137074,25 грн.

          Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 грудня 2009 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 01 лютого 2010 року о 11:20 годині.

У судовому засіданні 01 лютого 2010 року судом було оголошено перерву до 15 лютого 2010 року о 11:20 для надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом.

У судовому засіданні 15 лютого 2010 року судом було оголошено перерву до 16 лютого 2010 року о 15:00, для виготовлення та оголошення повного тексту рішення.

Позивач у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві. Через канцелярію суду 12 лютого 2010 року надав заяву (вх. №2782), відповідно до якої просить суд задовольнити позовні вимоги. До заяви додав документи, а саме копію претензії від 30.11.2009р., копії видаткових накладних за 2006 – 2009рр., копію банківської виписки про оплату грошових коштів, копію статуту, копію свідоцтва про державну реєстрацію та копію наказу про призначення директора позивача. Суд дану заяву з додатками долучає до матеріалів справи.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов (вх. 1820 від 01.02.2010 р.) визнає позовні вимоги, однак просить суд відстрочити сплату боргу до 10 квітня 2010 року, у зв`язку з зниженням товарообороту відповідача та підвищенням процентної ставки за користування овердрафтом до 30% на рік.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 01 квітня 2008 року було укладено договір поставки №01/04-08.

          Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., постачальник (позивач) зобов`язується передавати у власність покупця (відповідача) товар партіями у відповідності до замовлень відповідача, а відповідач зобов`язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

Згідно п.1.2. договору купівля-продаж товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення відповідача, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до п.3.1. договору асортимент, кількість товару погоджується сторонами в замовленні і зазначаються в накладних.

Згідно п.4.1. Договору позивач зобов`язується здійснити поставку за власний рахунок і передати товар відповідачу протягом двох календарних днів з моменту отримання замовлення та у відповідності підписаного сторонами графіку чи домовленостей.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач за договором №01/04-08 від 01.04.2008 р. поставив відповідачу товар за період з 03 квітня 2009 року по 25 вересня 2009 року на загальну суму 170023,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000482 від 03.04.2009 р. на суму 5314,45 грн., № РН-0000511 від 09.04.2009 р. на суму 5891,65 грн., № РН-0000563 від 16.04.2009 р. на суму 7804,35 грн., № РН-0000595 від 23.04.2009 р. на суму 7122,70 грн., № РН-0000642 від 30.04.2009 р. на суму 10052,00 грн., №РН-0000664 від 07.05.2009 р. на суму 4608 грн., № РН-0000729 від 15.05.2009 р. на суму 11708,30 грн., № РН-0000806 від 21.05.2009 р. на суму 9050,90 грн., № РН-0000839 від 28.05.2009 р. на суму 4297,60 грн., № РН-0000908 від 04.06.2009 р. на суму 8942 грн., № РН-0001031 від 25.06.2009 р. на суму 8842,80 грн., № РН-0001067 від 03.07.2009 р. на суму 8052,40 грн., № РН-0001123 від 10.07.2009 р. на суму 8842,75 грн., № РН-0001156 від 16.07.2009 р. на суму 8728,80 грн., № РН-0001185 від 23.07.2009 р. на суму 6593,40 грн., № РН-0001339 від 13.08.2009 р. на суму 17782,60 грн., № РН-0001457 від 03.09.2009 р. на суму 7465,20 грн., № РН-0001518 від 18.09.2009 р. на суму 17484,30 грн. та № РН-0001562 від 25.09.2009 р. на суму 11438,80 грн.

Згідно акту невідповідності отриманого товару від 04 липня 2009 року відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 865,20 грн.

          Відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на видаткових накладних та печаткою підприємства відповідача, а також визнається відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.5.3. Договору вартість поставленого товару оплачується відповідачем протягом 45 календарних днів з моменту реалізації відповідачем товару своїм клієнтам, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок позивача, з врахуванням умов договору, передбачених п.5.4.

У позовній заяві позивач обгрунтовує настання строку оплати відповідачем за поставлений товар тим, що позивачу стало відомо, що весь без винятку поставлений товар був реалізований відповідачем не менше як за 60 днів до 16 грудня 2009 р. (дата звернення позивача з позовом). Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов визнає позовні вимоги повністю, доказів, що спростували настання строку оплати за поставлений товар, відповідач не надав, тому суд вважає, що на момент звернення позивача з позовом у відповідача виникло зобов`язання щодо сплати товару отриманого за вищезазначеними видатковими накладними.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем було отримано товар на загальну суму 170023,00 грн. та повернуто позивачу товар на загальну суму 865,20 грн., суд дійшов до висновку, що відповідачем залишилася несплачена вартість товару отриманого за вищезазначеними видатковими накладними, який поставлено на підставі договору № 01/04-08 від 01.04.2008 р., в сумі 169157,80 грн.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам викладеним позивачем у позовній заяві стосовно наявності у відповідача заборгованості в сумі 127933,15 грн. станом на 01.04.2009 р. та стосовно того, що відповідачем було сплачено поставлений товар у сумі 160016,70 грн. на підтвердження чого надано копії акту звірки взаєморозрахунків, виписки з банку, суд вважає занеобхідне звернути увагу на те, що в банківських виписках наданих позивачем, в підтвердження сплати відповідачем заборгованості за товар поставлений за договором поставки № 01/04-08 від 01.04.2008 р. в рядку "призначення платежу" вказано "за продовольчі товари згідно договору № 31/05-06 від 31.05.2006 р.", отже суд не приймає надані та долучені до матеріалів справи документи в якості належного та допустимого доказу сплати відповідачем заборгованості за товар, поставлений за договором поставки № 01/04-08 від 01.04.2008 р.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що позивач самостійно визначає підстави позову, у позовній заяві вказано про наявність заборгованості відповідача за поставлений товар в сумі 127933,15 грн. станом 01.04.2009 р., однак необгрунтовано підстав виникнення вказаної заборгованості, за якими правовідносинами виникла зазначена сума боргу, отже суд вважає, що оскільки позивачем не визначено у позовній заяві за якими правовідносинами виникла вказана сума боргу, то посилання позивача на наявність заборгованості відповідача в цій частині та врахування її під час визначення заборгованості відповідача, що виникла станом на 14.12.2009 р. за поставлений позивачем товар є безпідставним.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 137074,25 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов просить суд відстрочити сплату боргу до 10 квітня 2010 року у зв`язку з зниженням товарообороту відповідача та підвищенням процентної ставки за користування овердрафтом до 30% на рік.

Позивач у судовому засіданні заперечує проти надання відповідачу відстрочки виконання рішення.

Суд, розглянувши дане клопотання, встановив наступне.

Згідно з ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може розстрочити або відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”, одним з аспектів якого є право на суд, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.”(Справа “Горнсбі проти Греції”(Case of Hornsby v. Greece, Рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 р.)

В контексті розгляду даної справи це означає, що пріоритет повинен бути наданий саме виконанню рішення суду, яке набрало законної сили, у встановленому відповідним законом порядку і строки. І тільки у виняткових випадках, як це і передбачає ст.121 ГПК України, пріоритетною може бути відстрочка або розстрочка виконання рішення. Зі змісту ст.121 ГПК України випливає також, що сама по собі наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, не є підставою для надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку його виконання. Ці обставини повинні мати винятковий характер, суд оцінює докази, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, за правилами ст.43 ГПК України.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.

Відповідачем не доведено наявності виняткових підстав для відстрочки виконання рішення, оскільки доказів спаду споживання товарів відповідачем не надано, а зміна фінансової та економічної ситуації у країни не звільняє відповідача від виконання своїх обов`язків за договором та не може бути підставою для задоволення відстрочки виконання рішення. Також відповідачем не доведено, що з 10 квітня 2010 року економічна ситуація на підприємстві відповідача зміниться та він зможе сплатити суму боргу.

При таких обставинах, враховуючи недоведеність відповідачем виняткових обставин для відстрочки виконання рішення, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні такого клопотання.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 1370,74 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання відповідача про відстрочку сплати боргу до 10 квітня 2010 року – відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБУТОВА МЕРЕЖА П`ЯТИЙ ЕЛЕМЕНТ" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 88, п/р № 26008054500702 в ПРУ "Приватбанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 33068228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна – Рибсервіс" (61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11, оф. 306, п/р №26008054500702 в Полтавське ГРУ Приватбанку, м. Полтава, МФО 331401, код ЄДРПОУ 32030997) суми заборгованості у розмірі 137074,25 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1370,74 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя