Рішення № 82646077, 25.06.2019, Волноваський районний суд Донецької області

221/3687/18

2/221/93/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2019 року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Безрук Т. В.

при секретарі Чемезовій Г. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Волноваха в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0666 про стягнення втраченого заробітку,

В С Т А Н О В И В:

11.06.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, заявою від 10.09.2018 року уточнив свої позовні вимоги (а.с. 31-33), просив і стягнути з відповідача військової частини А 0666 втрачений заробіток за період з 20.12.2017 року по 01.01.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 30.11.2017 року старший прапорщик головний старшина бригади військової частини А0666 ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, йому призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами та звільнено від призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію в 2016 році».

Позивач є потерпілим від вказаного злочину. Згідно з вказаним вироком внаслідок винних необережних дій ОСОБА_2 позивачу спричиненні тілесні ушкодження у вигляді забійної рани лівої гомілки, відкритого осколкового перелому кісток лівої гомілки зі зміщенням, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Згідно висновку міжрайонної травматологічної МСЕК м. Маріуполя від 20.12.2017 року в наслідок отриманих травм позивачу встановлена друга група інвалідності з 20 грудня 2017 року по 01 січня 2019 року.

Позивач вважає, що відповідач військова частина А 0666 на підставі ст. ст. 1187, 1195 та 1197 ЦК України зобов`язана відшкодувати йому втрачений заробіток за період з 20.12.2017 року по 01.01.2019 року. Розрахунок заробітку відповідно до положень ч. 2 ст. 1197 ЦК України просив провести за 3 останніх календарних місяці роботи, що передували спричиненню тяжких тілесних ушкоджень, отриманих в наслідок вказаної ДТП.

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 12.06.2018 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 18.09.2018 року, у зв`язку з поданням позивачем Понідельченком В. В. уточненої позовної заяви, первісний відповідач Міністерство оборони України замінений на військову частину А 0666.

У відзиві на позовну заяву відповідач військова частина А 0666 позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що транспортний засіб автомобіль марки Nissan Patrol, військовий номер НОМЕР_1 , на якому військовослужбовець ОСОБА_2 скоїв ДТП, не належить військовій частині А 0666, а тому остання не є належним відповідачем. Вважають, що відповідати за спричинену позивачу шкоду повинен самостійно військовослужбовець ОСОБА_2 (а.с. 39-40).

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надіслав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, на задоволені позовних вимог наполягає.

Представник відповідача військової частини А 0666, будучи тричі належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали кримінального провадження № 221/5244/17 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч 2 ст. 286 КК України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача з наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 30.11.2017 року старший прапорщик головний старшина бригади військової частини А0666 ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, йому призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами та звільнено від призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію в 2016 році» (а.с. 10-14).

Вказаним вироком встановлено, що 04.09.2017 року головний старшина бригади військової частини А 0666 польової пошти В0095, старший прапорщик ОСОБА_2 , керуючи справним транспортним засобом військовим автомобілем марки «Nissan Patrol», військовий номер НОМЕР_1 , рухався на ньому по проїжджій частині вул. Центральна зі сторони вул. Орлова в напрямку вул. Горького в м. Волноваха Донецької області. Під`їжджаючи до перехрестя проїжджих частин вул. Центральна та пров. Енергетичний, водій ОСОБА_2 зупинив керований ним транспортний засіб на перехресті з метою пропустити транспорт, який рухався по проїжджій частині, що розташована по вул. Центральній у зустрічному напрямку. Далі водій ОСОБА_2 з необережності порушив правила безпеки дорожнього руху, встановлені п.п. 10.1, 16.13. Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 року № 1306, що виразилось у ненаданні переваги транспортному засобу, що рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч, а також перед початком руху та зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, поновив рух уперед та почав виконувати маневр лівого повороту, виїхав нас смугу руху для зустрічного напряму, де скоїв зіткнення з моторолером «MUSSTANG», без реєстраційного номеру під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався по своїй смузі у зустрічному напрямку. Внаслідок чого сталася дорожньо – транспортна подія, яка спричинила водію ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді забійної рани підборіддя зліва, лівого колінного суглоба, забійної рани гомілки, відкритого осколкового перелому кісток лівої гомілки зі зміщенням, які у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Згідно копії довідки МСЕК м. Маріуполя ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності з 20.12.2017 року по 01.01.2019 року (а.с. 16).

Згідно листа ТВО військового коменданта військової комендатури м. Волноваха № 1130 від 09.04.2019 року легковий автомобіль «Nissan Patrol», кузов НОМЕР_2 був переданий військовій частині А 0666 на тимчасове використання, як гуманітарна допомога в 2016 році. Відповідно до наказу командира військової частини від 21.06.2016 року № 1548 автомобіль введено в експлуатацію, присвоєно військової військовий номер 5085 Е5 та закріплено за заступником командира частини полковником ОСОБА_3 . Відповідно до наказу керівника сил АТО 2016 року № 542, заявки командира частини від 24.06.2016 року № 26 даний автомобіль 27.08.2016 року був тимчасово поставлений на облік та 10.05.2017 року був знятий з обліку у відділенні військової інспекції безпеки дорожнього руху Луганського зонального відділу Військової служби правопорядку. Станом на 10.04.2019 року вказаний легковий автомобіль на військовому обліку у військовій частині не перебуває (а.с. 56).

Згідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарський, цивільній або адміністративний справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі вищезазначених положень чинного законодавства, ураховуючи встановлені в судовому засіданні обставини суд вважає, що військова частина А 0666 є належним відповідачем за даним позовом ОСОБА_1

До таких висновків суд доходить з огляду на те, що вищевказаним вироком Волноваського районного суду Донецької області, який набрав законної сили, встановлено та відповідно до положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, що дорожньо – транспортна пригода була скоєна військовослужбовцем ОСОБА_2 на військовому автомобілі «Nissan Patrol», військовий номер НОМЕР_1 .

Ці обставини, на думку суду, не спростовані відповідачем військовою частиною А0666 належними та допустимими доказами.

Той лише факт, що станом на час скоєння ДТП автомобіль «Nissan Patrol», військовий номер НОМЕР_1 не перебував на обліку у вказаній військовій частині, що вбачається з вищенаведеного листа ТВО військового коменданта військової комендатури м.Волноваха № 1130 від 09.04.2019 року, не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, яким в даному випадку є вказаний автомобіль. Оскільки, як вбачається з вищезазначеного листа, даний автомобіль був переданий військовій частині А 0666 на тимчасове використання у якості гуманітарної допомоги, його введено в експлуатацію та присвоєно військовий номер 5085 Е5. Отже право користування ним було набуто відповідачем на законних підставах. Навіть після того, як автомобіль був знятий з тимчасового обліку 10.05.2017 року, він продовжував використовуватися військової частиною А 0666 і станом на вересень 2017 року, що встановлено вироком суду.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що вказаний автомобіль, який був визнаний речовим доказам у кримінальному проваджені за обвинуваченням ОСОБА_2 , згідно з вироком суду був повернутий за належністю військовій частині А 0666.

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача військової частини А 0666 втраченого заробітку, суд доходить наступних висновків.

Згідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів. Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

А згідно до ч.1 ст. 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно копії довідки про середню заробітну плату структурного підрозділу «Служба воєнізованої охорони» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» складеної на ім`я позивача ОСОБА_1 , заробітна плата останнього за червень-серпень 2017 року становить 23348, 37 гривень, з яких за червень 2017 року - 7125, 80 гривень, за липень 2017 року - 8557, 64 гривень, за серпень 2017 року - 7664, 93 гривні (а.с.44).

Відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень.

Відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено у 2018 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 3723 гривні.

Так, середньомісячний заробіток позивача ОСОБА_1 становить 7782, 79 гривень (23348,37:3), що є нижчим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленого у 2017 році (3200 грн х 5 =16000 грн) та у 2018 році (3723 грн х 5 = 18615 грн).

Тобто відповідно до положень абзацу другого частини першої ст. 1197 ЦК України втрачений заробіток позивачу слід обчислювати виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Приймаючи до уваги, що згідно вищевказаної довідки МСЕК м. Маріуполя ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності на період з 20.12.2017 року по 01.10.2019 року, без визначення відсотків ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, суд на підставі ч. 1 ст. 1197 ЦК України вважає необхідним визначити розмір втраченого потерпілим внаслідок каліцтва заробітку виходячи із загальної втрати працездатності.

Таким чином суд вважає, що з відповідача на користь позивача за період з 20.12.2017 року по 01.01.2019 року підлягає стягненню втрачений заробіток, виходячи з наступного розрахунку.

П`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати в грудні 2017 року становить 16000 гривень (3200 грн. х 5). Кількість робочих днів з 20.12.2017 року по 01.01.2018 року становить 8 днів. Тобто за 8 днів 2017 року стягненню підлягає 6095,24 гривень (160006:21 день = 761, 90 грн. за 1 день х 8).

П`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2018 року по 01.01.2019 року становить 18615 грн. (3723 х 5). Отже за 12 місяців 2018 року стягненню підлягає 223380 грн.(18615х12).

Отже загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача військової частини А0666 на користь позивача ОСОБА_1 , становить 229475,24 гривні (6095, 24 грн. + 223380 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 1172, 1187, 1195, 1197 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до військової частини А 0666 про стягнення втраченого заробітку задовольнити.

Стягнути з військової частини А 0666, код ЄДРПОУ 07805221, розташованої за адресою: 67570, Одеська область, смт Чорноморське, Лиманський район, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , втрачений заробіток за період з 20 грудня 2017 року по 01 січня 2019 року в сумі 223380 гривень (двісті двадцять три тисячі триста вісімдесят) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 25 червня 2019 року.

Суддя Т.В. Безрук