Рішення № 8264396, 08.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2010 р. Справа № 37/331-09

вх. № 10353/5-37

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Портік В.О. за довіреністю № 1 від 06.12.2008 р.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС-ГОФРОПАК", м. Харків

до Фірми "Сіверська сласть - продукт" товариство з обмеженою відповідальністю, м. Харків

про стягнення 32768,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСС-ГОФРОПАК" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фірми "Сіверська сласть - продукт" товариство з обмеженою відповідальністю (відповідач) про стягнення 28422,44 грн. - основного боргу, 2808,57 грн. - пені, 1010,24 грн. - інфляційних витрат та 527,74 грн. - 3% річних у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки № ПК - 38 від 20.08.2007 року.

Позивач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 08.02.2010 р. за вх. № 2354, надав відзив на позовну заяву, який господарським судом залучається до матеріалів справи. У наданому відзиві відповідач вказував про те, що він частково визнає позовні вимоги, в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 26872,44 грн., оскільки позивачем була частково сплачена заборгованість згідно платіжних доручень:

№ 1214 від 09.12.2009 р. на суму 850,00 грн.

№ 214 від 10.12.2009 р. на суму 200,00 грн.

№ 1225 від 14.12.2009 р. на суму 500,00 грн.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 08.02.2010 р. за вх. № 2355, надав клопотання про розстрочку виконання рішення, яке господарським судом залучається до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача, встановив наступне.

20.08.2007 р. між сторонами було укладено договір поставки № ПК - 38 (надалі – договір).

Згідно з умовами договору позивач виготовляв та партіями поставив в період 09.04.2009 р. - 18.06.2009 р. відповідачу гофропродукцію на загальну суму 31550,06 грн. з урахуванням ПДВ.

Цей факт підтверджується копіями видаткових накладних та довіреностями на отримання товару, копії яких додані до матеріалів справи.

За умовами договірних відносин відповідач повинен був сплачувати вартість поставленої партії товару наступним чином: 30% - передплата; 70% - впродовж 15 календарних днів з моменту отримання замовником повідомлення про готовність продукції.

Однак, станом на 07.12.2009 року відповідач не оплатив отриманий товар та мав заборгованість перед позивачем у розмірі 28422,44 грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 5.2. договору було передбачено, що у разі затримання оплати поставленої продукції відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи положення викладені у договорі господарський суд приходить до висновку, що станом на момент подання позивачем позову до суду (07.12.2009 року) заборгованість відповідача перед позивачем за договором становила 28422,44 грн., вона не була погашена відповідачем і ця сума підлягала стягненню з відповідача на користь позивача.

Однак, відповідачем згідно платіжних доручень: № 1214 від 09.12.2009 р. на суму 850,00 грн.; № 214 від 10.12.2009 р. на суму 200,00 грн. та № 1225 від 14.12.2009 р. на суму 500,00 грн. була частково погашена заборгованість у розмірі 1550,00 грн. Враховуючи те, що після звернення позивача до суду з відповідним позовом відповідачем була сплачена заборгованість в сумі 1550,00 грн., господарський суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1550,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1. ч.1. ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи положення викладені у пункті 5.2. договору господарський суд приходить до висновку, що сума пені у розмірі 2808,57 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з викладеним господарський суд приходить до висновку, що сума інфляційних витрат у розмірі 1010,24 грн. та сума 3% річних у розмірі 527,74 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 26872,44 грн. основного боргу, 2808,57 грн. - пені, 1010,24 грн. - інфляційних витрат та 527,74 грн. - 3% річних.

В задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення господарський суд вважає за необхідне відмовити, оскільки розстрочка виконання рішення по даній справі буде сприяти погіршенню фінансового стану позивача.

Враховуючи те, що з вини відповідача спір було доведено до суду, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 328,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1550,00 грн. основного боргу припинити.

Позов задовольнити частково.

В задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення відмовити.

Стягнути з Фірми "Сіверська сласть - продукт" товариство з обмеженою відповідальністю (61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, 12-а, код ЄДРПОУ 31225982, р/р 26003000043944 в АБ «Факторіал-банк» в м. Харкові, МФО 351715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС-ГОФРОПАК" (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 4, код ЄДРПОУ 35070443, р/р 2600800112256 в АКРБ «Регіон-банк» м. Харків, МФО 351254) - 26872,44 грн. основного боргу, 2808,57 грн. - пені, 1010,24 грн. - інфляційних витрат та 527,74 грн. - 3% річних.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фірми "Сіверська сласть - продукт" товариство з обмеженою відповідальністю (61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, 12-а, код ЄДРПОУ 31225982, р/р 26003000043944 в АБ «Факторіал-банк» в м. Харкові, МФО 351715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС-ГОФРОПАК" (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 4, код ЄДРПОУ 35070443, р/р 2600800112256 в АКРБ «Регіон-банк»м. Харків, МФО 351254) - 328,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Доленчук Д. О.

Рішення підписано 13.02.2010 р.