Рішення № 82643558, 05.06.2019, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 127/19069/17

РІШЕННЯ

Іменем України

05 червня 2019 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді: Ганкіної І.А.

секретаря судового засідання: Жигарової Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

УСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «Приват Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 22.08.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" є правонаступником прав та обов`язків Закритого Акціонерного Товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", у зв`язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 р. змінено найменування Позивача з Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк "ПриватБанк», про що зазначено у п.1.1. Статуту ПАТ КБ "ПриватБанк", який додається до позовної заяви.

17.07.2009 року проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису в ЄДРПОУ 12241050038006727).

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

При укладенні Договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому "Тарифами Банку", з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5 "Правил користування платіжною карткою".

Одночасно пунктом 5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід' ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки, н«-картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 4.9. Умов та правил надання банківських послуг і п. 5.8 Правил користування платіжною карткою. Відповідно до п. 6.3 до обов`язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

ПАТ КБ "ПриватБанк" свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов`язався погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 6.6 Умов надання банківських послуг, - У разі невиконання зобов`язань за Договором на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Власник карти зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 6.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 8.6 Умов надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Однак, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору не надсилав , в зв`язку з чим, станом на 31.07.2017 року має заборгованість - 64357.69 грн., яка складається з наступного:

-2996.96 грн. - заборгованість за кредитом; - 53719.89 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; - 4100.00 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

500.00 грн. - штраф (фіксована частина) ; 3040.84 грн. - штраф (процентна складова).

На даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ « ПриватБанк», а тому, позивач за наведених обставин звернувся до суду з вказаним позовом, відповідно до якого, просить примусово стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 22.08.2007 року заборгованість у розмірі 64357 грн. 69 коп., а також понесені ним судові витрати у розмірі 1600,00 грн.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кудельський А.А. в судове засідання не зявився, проте, через канцелярію суду надав суду заяву про застосування строку позовної давності, мотивуючи свої вимог тим, що керуючись ст. 49, 64 ЦПК України, представник позивача в своїй заяві зазначає, наступне, що до матеріалів позовної заяви позивачем долучено розрахунок заборгованості, згідно якої зазначено, що позивачем проведено рух коштів 27.01.2015 року у сумі 100 гривень, однак відповідачем дана оплата не здійснювалось. Так, остання оплата відповідачем здійснювалась 16.11.2013 року у сумі 420 гривень, тоді як позивач звернувся до суду з позовною заявою лише в вересні 2017 року.

Вказує, що цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Представником відповідача зазначено, що з матеріалів справи вбачається, що 22.08.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем укладено договір про надання банківських послуг, який складався з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг і тарифів. Відповідно до пункту умов а саме 9.12. договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання.

Останній самостійний платіж відповідачем було здійснено 16.11.2013 року, з позовом до суду ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся лише в вересні 2017 року, тобто зі спливом строку позовної давності.

Автоматичні списання коштів банком з рахунків відповідача для погашення заборгованості здійснені 27.01.2015 року у сумі 100,00 гривень на переконання відповідача судом до уваги повинні не прийматися, оскільки, як зазначено у постанові ВССУ у справі № 755/28699/14-ц від 24.01.2017 року "автоматичне списання коштів банком для погашення заборгованості не є підставою для переривання строку позовної давності у розумінні положень ст. 264 ЦК України, оскільки переривання строку можливе лише тоді, коли такий строк не закінчився. При цьому, бездіяльність відповідача (не оспорювання списання коштів) не свідчить про визнання ним боргу".

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Заяву про застосування строку позовної давності, представник відповідача просив розглянути в його відсутність, просив вимоги вказаної заяви задоволити.

Представник позивача АТ КБ « ПриватБанк» Молодецький О.С. в судове засідання не з`явився, проте напередодні подав заяву через канцелярію суду про розгляд даної справи у його відсутність, вимоги позову підтримав в поному обсязі, просив його задоволити.

Крім того, також надав відзив на заяву про застосування строку позовної давності за підписом представника АТ КБ Гаренка Н.В., в якому просив відмовити відповідачу у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності та задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі. Обґрунтовуючи свої вимоги, представник позивача у відзиві на вказану заяву зазначив, що Відповідно до укладеного договору № б/н від 22.08.2007 року відповідач по справі- ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК України .

Таким чином, як вказує представник позивача, підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів. Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Що стосується строку дії договору і карти, предстаником позивача звернуто увагу суду на те, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально- прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануїтет, тощо. Але відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Згідно Умов та Правил картковий рахунок - це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці.

Згідно п. 9.3 Умов та Правил "Картрахунки відкриті на невизначений строк" Платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законом порядку пластикової або іншого виду картки, яка використовується для ініціалізації переводу коштів з рахунку Клієнта ... тощо. Згідно Умов обслуговування банк відкриває Клієнту Картрахунок, видає Клієнту картки, їх вид та строк дії визначено в Заяві та в Пам`ятці клієнта.

Тобто, в даному випадку необхідно розрізняти поняття даних кредитно-правових відносин, які поєднані в одне ціле - Кредитний договір. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці.Так, кредитний договір чинний.

Що стосується строків позовної давності, вказаних представником відповідача - представником позивача зазначено, що відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістюсторін (ч.І ст. 259 ЦК України).

При цьому позивачем звернуто увагу суду на те, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануїтет, тощо.

Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов`язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа №6-61 цс 14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору."

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 10.2015 року (довідка про видачу кредитних карт додається).

Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 31.08.2017 року - до спливу строку позовної давності.

У зв`язку з цим, обставини, на які Відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності Позивачем дотримано при зверненні до суду.

Крім того, представником позивача надано роз`ясненя щодо строків позовної давності по пені.

Так, згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, виходячи з нормативно - правової практики, позивач вважає, що підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов`язання триває, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Також, позивачем у своєму відзиві дано відповідь щодо посилання відповідча на договірне списання.

Так, за Договором про надання банківських послуг №б/н від 22.08.2007 року Відповідач має прострочену заборгованість.

Постановою НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29.03.2004 року (п.1.4) передбачено Договірне списання Банком з рахунку Клієнта коштів без надання Клієнтом платіжного доручення, може здійснюється Банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і Клієнтом.

П. 6.1 вищевказаної Постанови встановлено, що Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Якщо кредитором за договором є Банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію необхідну банку для списання ним коштів з рахунків платника (п.6.5).

Згідно з умовами договору, а саме правилам користування платіжною карткою (п.5.6) - "Тримач доручає Банку списувати з будь-якого рахунку власника, відкритого в Банку, зокрема з картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення Боргових зобов`язань, у тому числі Мінімального обов`язкового платежу. Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку."

Таким чином, як вказує позивач Банк правомірно здійснив договірне списання в рахунок погашення боргу 27.01.2015 року.

Щодо правомірності нарахування процентів до повного погашення заборгованості, позивач посилається на те, що згідно з умовами договору Банком передано Відповідачу кредитну карту зі строком дії до 31.10.2015 року з встановленим кредитним лімітом в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів в обумовлені у Заяві, Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах строки. Згідно з умовами Кредитного договору №б/н Позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені Тарифами та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлена відповідальність за порушення строку повернення кредиту та процентів за користування ним.

Стаття 1054 ЦК України визначає поняття Кредитного договору як: за кредитним договором банк або інша кредитна організація (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виходячи з даної норми закону - кредитний договір є двостороннім та оплатним, де оплатою за користування кредиту є сплата процентів.

Згідно Умов та правил надання банківських послуг, при непогашенні кредиту у встановлений термін, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою, на залишок заборгованості з простроченої суми кредиту розрахунок процентів здійснюється відповідно до Умов та правил з дати виникнення простроченої заборгованості. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. Нарахування процентів здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з фактичної кількості днів у році.

Отже, датою 31.10.2015 року визначено кінцеву дату для здійснення Позичальником останнього щомісячного платежу по погашенню кредиту в розмірі та в строки, встановлені Тарифами при відсутності порушень по сплаті та простроченої заборгованості, а не кінцевий термін спливу виконання своїх грошових зобов`язань за Кредитним договором №б/н та припинення зобов`язань в цілому.

Відповідно до укладеного договору відсутні підстави для припинення щомісячного нарахування процентів на суму простроченої заборгованості по кредиту, як плату за весь час фактичного користування кредитними коштами, оскільки розрахунок заборгованості здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом.

Отже, аналізуючи умови Кредитного договору визначені сторонами та зміст зазначених правових обґрунтувань, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором та наявності простроченої заборгованості по кредиту, зобов`язання сплатити проценти за час фактичного користування кредитними коштами у Позичальника виникає щомісячно і на сьогоднішній день являється не припиненим.

Щодо правомірності одночасного застосування штрафу та пені в відзиві зазначено, що у відповідностя вимог ст. 626, та ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, при укладенні кредитного договору між банком і клієнтом -позичальником дотримується принцип свободи договору.

А саме, позичальник є вільним у заключенні даного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, підписуючи кредитний договір він погоджується з усіма умовами, передбаченими кредитним договором.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Заперечення відповідача, про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, яке ґрунтується на ст.61 Конституції України, є помилковим, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Більше того, загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на такі основні види: цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну.

Виходячи зі змісту цього тлумачення не можуть бути ототожнюється санкцій і вид відповідальності.

Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій.

У межах одного виду відповідальності можуть застосовуватися різний набір санкцій.

Інакше, наприклад не могли б бути одночасно застосовані штраф та стягнення збитків при залученні до цивільної відповідальності, а також позбавлення волі та конфіскація майна при притягненні до кримінальної відповідальності і т.д., адже вони також пояснювалися б «як відповідальність одного виду за одне й те саме правопорушення ».

Таким чином, згідно зі ст. 61 Конституції не обмежується розмір санкцій або їх набір при залученні до одного виду юридичної відповідальності.

Тлумачення неможливості одночасного застосування штрафу та пені прямо суперечить установленому законодавця, який в законах України прямо передбачає можливість одночасного застосування пені та штрафу.

Можливість одночасного застосування штрафу та пені закріплюється також у ст. 14 Закон України «Про державний матеріальний резерв» від 24.01.1997 № 51/97-ВР в ред. від 30.07.2010 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає із закону або із суті відносин сторін, дозволяє здійснити відповідне врегулювання в договорі.

Штраф і пеня мають різне призначення і функції у цивільних правовідносинах.

Штраф - разове покарання, а пеня - покарання, має на меті домогтися якнайшвидшого виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ст. 550 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Постановою ВСУ "№ 6-2003цс15 визначено, що у відповідності до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Основним положенням даної постанови являється саме накладання санкцій за одне правопорушення, а тому не може прийматися до уваги в даному випадку, адже:

Одночасне стягнення штрафу і пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки відповідно до статті 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, а згідно зі статтею 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таким чином, штраф і пеня є окремими видами неустойки. Штраф застосовується за порушення виконання зобов`язання, а пеня - за несвоєчасність виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штраф і пеня не є взаємовиключними видами неустойки. Крім того, Цивільний кодекс України не містить обмежень і заборон на одночасне застосування стороною за договором до винної сторони таких штрафних санкцій як штраф і пеня.

Банк встановлює в якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором неустойку як самостійний вид юридичної відповідальності, тобто загальний розмір фінансової санкції за невиконання умов договору.

Юридичною відповідальністю є реалізація санкції норми, відносно правопорушника, покладання на нього офіційного боргу зазнати позбавлення матеріального, фізичного або духовного порядку.

Враховуючи викладене, принцип свободи договору, дає право Банку передбачати в кредитних договорах відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання зобов`язання - у вигляді штрафу, і за несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання - у вигляді пені.

Застосування банком в кредитному договорі штрафу та пені, як окремих видів неустойки не є подвійним притягненням до відповідальності, адже характер правопорушень в даному випадку різний.

Підсумовуючи вищевикладене, передбачивши зазначені види неустойки в кредитному договорі, Банк не допускає порушення норми статті 61 Конституції України.

Щодо посилання Відповідача на ЗУ "Про захист прав споживачів"представник відповідача в своєму відзиві наголошує на те, що Банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним.

В даному ж випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Тобто Відповідач не правомірно в даному випадку посилається на вищевказаний Закон.

Окрім того, в Анкеті-Заяві зазначено: "Я ознайомився (-лась) і згоден (-на) з Умовами та правилами. Своїм підписом я підтверджую факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку..'"

Таким чином, підписавши Анкету-Заяву Відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту Відповідач прийняв умови договору та погодився з ними.

Одночасно ст. 526 ЦК України наголошує, що Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Прроте, на даний час, Відповідач належним чином свої зобов`язання за Кредитним Договором не виконав, в зв`язку з чим, представником позивача заявлено вимоги про відмову у задоволенні заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності та задоволення позову про стягнення боргу з відповідача по справі на користь Банка в повному обсязі.

Відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, з`ясувавши позиції сторін у справі, вважає заявлені вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню зі слідуючих підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно зі ст.631 ЦК України строком договору саме є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно положень ч.2 ст.260 ЦК України, порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткових вимог.

Судом встановлено,що відповідно до укладеного договору б/н від 22.08.2007 року, відповідач отримав кредит у розмірі 5 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на полатіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму заишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки .

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті ( а.с.6-13).

Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

В порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав у зв`язку з чим, станом на 31.07.2017 року допустив заборгованість у розмірі 64357,69 грн..

Згідно розрахунку позивача заборгованість складається з наступного: 2996.96 грн. - заборгованість за кредитом; 53719.89 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4100.00 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

500.00 грн. - штраф (фіксована частина); 3040.84 грн. - штраф (процентна складова) , а всього 64357,69 грн. (а.с. 4-5).

Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів позову розрахунку заборгованості за договором № б/н від 22 серпня 2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем, відповідно до пункту умов вазаногодоговору, а саме 9.12 договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Останній самостійний платіж було здійснено 16.11.2013 року. Автоматичні списання коштів банком з рахунків відповідача для погашення заборгованості здійснені 27.01.2015 року у сумі 100,00 гривень.

Як зазначено у постанові ВССУ у справі № 755/28699/14-ц від 24.01.2017 року "автоматичне списання коштів банком для погашення заборгованості не є підставою для переривання строку позовної давності у розумінні положень ст. 264 ЦК України, оскільки переривання строку можливе лише тоді, коли такий строк не закінчився. При цьому, бездіяльність відповідача (не оспорювання списання коштів) не свідчить про визнання ним боргу".

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 29 березня 2017 року по справі № 6-1996 цс 16, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні норм матеріального права у подібних правовідносинах, виходить з такого:

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною четвертою статті 267 цього Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України ).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п`ята статті 261 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Таким чином, умовами кредитних договорів установлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами. Отже, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

За положеннями статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності.

Однак, позов було пред`явлено після спливу строку позовної давності, а саме в вересні 2017 року, тоді як останній самостійний платіж було здійснено 16.11.2013 року, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Пунктом 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз`яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв`язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), зазначене вище правило застосовується й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

На підставі наведеного та ст.ст. 256, 257, 260, 261, 267 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України , -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом направлення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя І.А. Ганкіна