Ухвала суду № 82641608, 24.06.2019, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/8655/19

Провадження № 2-зз/520/109/19

УХВАЛА

24.06.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Маломуж А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання представника відповідача ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), третя особа – ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ) про стягнення заборгованості та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

24.06.2019 року ОСОБА_6 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з заявою про скасування заходів забезпечення позову, в якій просить суд скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_4 ; садовий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_5 та земельну ділянку, кадастровий номер: НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , що належать на праві власності ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 , та заборону укладати угоди про віджучення стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію до вирішення справи судом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу заяву про скасування заходів забезпечення позову було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Маломуж А.І.

Представник заявника в судовому засіданні підтримав заяву та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог заяви, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 10.042019 року ОСОБА_3 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з заявою про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 10.04.2019 року (с. Калашнікова О.І.) заяву ОСОБА_3 задоволено,накладено арешт на квартиру АДРЕСА_4 ; садовий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_5 та земельну ділянку, кадастровий номер: НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , що належать на праві власності ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 , шляхом заборони укладати угоди про віджучення стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію до вирішення справи судом.

19.04.2019 року позивач звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та визнання права власності.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Маломуж А.І.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 22.04.2019 року відкрито провадження у вказаній справі.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як роз`яснено в п. 1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У відповідності до ч. 2 ст. 151 у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з заявою, не навів правових підстав забезпечення позову саме шляхом накладення заборони на відчуження (арешту) квартири, що належить відповідачу на праві власності, не надав докази на підтвердження необхідності забезпечення позову саме у такий спосіб, оскільки арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони відчуження (розпорядження), а в разі потреби в обмеженні права користування майном, також не наведено мотивів щодо співмірності із заявленими вимогами.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.158ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Виходячи з вищезазначеного, суд дійшов висновку, що заява стосовно скасування арешту накладеного ухвалою суду від 10.04.2019 року підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 158 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача Бейхатун ОСОБА_9 ( ОСОБА_2 ) про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), третя особа – ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ) про стягнення заборгованості та визнання права власності задовольнити.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Київського районного суду м. Одесі від 10.04.2019 року.

Скасувати арешт накладений на квартиру АДРЕСА_4 ; садовий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_5 та земельну ділянку, кадастровий номер: НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , що належать на праві власності ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 , та заборону укладати угоди про віджучення стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію до вирішення справи судом.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 26.06.2019 року.

Суддя Маломуж А. І.