Рішення № 82641026, 31.05.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1457/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кривошапка Н.А.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідачів - Гірко О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області, Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, Державного підприємства "Луганськвугілля", ВП "Шахта Фащівська" ДП "Луганськвугілля", про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

- визнати бездіяльність Головного управління Держпраці у Київській області, ДП «Луганськвугілля», Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України незаконною;

- зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області видати направлення ОСОБА_1 на проведення медико-соціальної експертизи МСЕК, з метою одержання висновку про ступінь (відсоток) втрати ним професійної працездатності за місцем його проживання: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Держпраці у Київській області, ДП «Луганськвугілля» провести розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 та на підставі розслідування скласти Акт за формою П-4.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

23 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (надалі також - відповідач 1), Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, Державного підприємства "Луганськвугілля" (відповідач 3), ВП "Шахта Фащівська" ДП "Луганськвугілля" (відповідач 4), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

17 травня 2019 року позивачем до суду подано заяву про заміну неналежного відповідача, Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, на належного - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області (надалі також - відповідач 2) /а.с. 162/.

З приводу цієї заяви представником ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснено, що первинного відповідача, Виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування України, у позовній заяві було вказано помилково, оскільки позовні вимоги у прохальній частині позовної заяви адресовані безпосередньо до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області. Зазначено, що він вважав Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області структурним підрозділом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України без статусу юридичної особи, у зв`язку з чим вимоги були заявлені до останньої.

Разом з тим, оскільки позовні вимоги прохальної частини позову заявлено саме до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, суд вважав належним відповідачем саме таке Управління. Представник цього Управління прийняв участі у розгляді справи за довіреністю.

Аргументи учасників справи

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 вказав на протиправну бездіяльність відповідачів, яка полягала у непроведенні розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у позивача та нескладенні за його результатами акта за формою П-4, що порушує його права на отримання соціального захисту та матеріального забезпечення як особи, що отримала професійне захворювання під час трудової діяльності на ВП «Шахта Фащівська» ДП «Луганськвугілля».

11 травня 2019 року від ГУ Держпраці у Київській області до суду надійшов відзив на адміністративний позов, за змістом якого відповідач 1 з позовними вимогами не погодився, просив суд відмовити у їх задоволенні з посилання на наступне /а.с. 65-67/.

Зокрема, відповідачем 1 вказано, що проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання з наступним складанням акту за формою П-4 згідно з додатком 17 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві є неможливим через неотримання від роботодавця позивача (ВП «Шахта «Фащівська» ДП «Луганськвугілля») запитуваних матеріалів, необхідних для проведення розслідування обставин і причин виникнення професійного захворювання позивача. Відсутня можливість виходу на підприємство, оскільки воно розташоване в смт Фащівка Перевальського району Луганської області на території, яка не підконтрольна Україні. Крім того, неможливо сформувати комісію для проведення розслідування обставин справи і причин виникнення професійного захворювання.

17 травня 2019 року від Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України надійшов відзив на адміністративний позов, у якому вказано про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне /а.с. 164-166/.

По-перше, зазначено, що направлення потерпілого від професійного захворювання на огляд МСЕК для встановлення ступеня втрати працездатності може проводитись робочим органом виконавчої дирекції Фонду лише виключно за умови наявності акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4, який позивачем не наданий і фактично в нього відсутній.

По-друге, вказано, що безпосередньо направлення потерпілих на огляд МСЕК Виконавча дирекція Фонду не здійснює, так як ці повноваження належать до її управлінь в АРК, областях, містах Києві та Севастополі.

24 травня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив ГУ Держпраці у Київській області /а.с. 169-173/, в якій вказано, що проведення розслідування комісією з розслідування причин виникнення професійного захворювання не може бути поставлено виключно в залежність від виконання роботодавцем чи іншими третіми особами покладених на них законодавством обов`язків.

Отже, посилання відповідача на неможливість проведення розслідування причин професійного захворювання з підстав, що не залежать від потерпілої особи, не може виправдовувати бездіяльність ГУ Держпраці у Київській області.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити чітку процедуру утворення комісії з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання та проведення розслідування нещасного випадку на виробництві, що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатись саме на державу.

27 травня 2019 року від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області надійшов відзив на адміністративний позов /а.с. 189-191/, в якому зазначено що через відсутність у позивача акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 Управління позбавлено можливості направити потерпілого на огляд МСЕК.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. Надали пояснення, аналогічні викладеному обґрунтуванню позову.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.

Представники відповідача 1, відповідача 3 та відповідача 4 не з"явилися у судове засідання, будучи належно про нього повідомленими.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 з 06.09.1982 по 15.01.2015 працював на ВП "Шахта Фащівська" ДП "Луганськвугілля" за професією підземний гірничий робітник з ремонту гірничих виробіток /а.с. 16-17/.

15.01.2015 позивач звільнився за власним бажанням з ВП "Шахта Фащівська" та з лютого 2015 року переїхав з тимчасово окупованої території України й став на облік, як внутрішньо перемішена особа у м. Києві.

Відповідно до довідки від 19 липня 2017 року № 0000130995 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з липня 2017 року позивач зареєстрований та проживає у м.Полтаві за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.14/.

Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1601- 5000015079 від 18.01.2019 місцем фактичного проживання/перебування ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 /а.с. 15/.

З наданої до суду копії довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0564757 від 22.03.2018 вбачається, що ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності з 27.02.2018 (загальне захворювання) /а.с. 13/.

Встановленню інвалідності позивача передувало виявлення у нього професійного захворювання "хронічний бронхіт ІІ стадії, фаза затихаючого загострення. Прикореневий нижньочастковий пневмофіброз" /а.с. 19/. Так, 02.08.2017 Інститутом медицини праці академії медичних наук України надано висновок за № 28/671 (вих. №21718 від 02.08.2017) Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність професійного характеру захворювання /а.с. 19/, що підтверджується також випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, яка видана Клінікою професійних захворювань ДУ "Інститут медицини праці академії медичних наук України" від 01.08.2017 за № 1712 /а.с. 20/, а також Санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці № 24 від 27 лютого 2014 року а.с. 22/.

Повідомлення про професійне захворювання форми П-3, реєстраційний номер № 415 від 01.08.2017 було надіслано ФССНВВ і ПЗУ, Міському профпатологу (м. Київ), Державній службі України з питань праці, Головному управлінню Держпраці у Луганській області, ВП шахта "Фащівська", ДП "Луганськвугілля" /а.с. 21/.

У зв"язку з надходженням відповідного повідомлення територіальним підрозділом Держпраці України було скликано комісію під головуванням головного державного інспектора відділу з питань праці Головного управління Держпраці в Київській області. Протоколом № 12 від 29.09.2017 засідання згаданої комісії щодо розслідування обставин і причин виникнення професійного захворювання у позивача, встановлено наступне:

- відсутність матеріалів, необхідних для проведення розслідування обставин і причин виникнення професійного захворювання позивача,

- відсутність можливості виходу на підприємство у звязку з тим, що ВП «Шахта Фащівська» ДП «Луганськвугілля» фактично розташована в смт. Фашівка Перевальського району Луганської області, яка не підконтрольна Україні. Проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання з наступним складанням акту за формою П-4 згідно з додатком №17 Порядку не є можливим /а.с.24-26/.

У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту професійного захворювання в порядку, встановленому главою 6 розділу IV ЦПК України. Рішенням Октябрського районного в м. Полтаві Суду від 16 травня 2018 року встановлено факт наявності у ОСОБА_1 професійного захворювання із діагнозом "хронічний бронхіт П стадія, фаза затихаючого загострення, прикорневий, нижньочастковий пневмофіброз" /а.с. 27-28/.

Після одержання вказаного рішення суду, позивач звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області із проханням призначити страхові виплати, пов`язані з професійним захворюванням.

Листом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області від 31.07.2018 року № Л-70/04-1759 повідомлено, що для отримання ОСОБА_1 виплат, передбачених Законом України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105, він повинен надати виконавчій дирекції Фондy висновок МСЕК про ступінь втрати, професійної працездатності та довідку про середню заробітну плату (доход).

Позивач звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області з проханням видати направлення для ОСОБА_1 на проведення медико-соціальної експертизи, з метою одержання висновку про ступінь втрати професійної працездатності за місцем його проживання, який він повинен надати згідно з п. 1.4. Порядку встановлення медико-соціальним експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків. Також він просив Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області видати інформацію про середню заробітну плату (доход) по регіону - Луганська область.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області своїм листом від 24 вересня 2018 року за № Л-95/06-2713 /а.с. 30/ повідомило, що для направлення позивача на проведення медико-соціальної експертизи з метою одержання висновку про ступінь втрати професійної працездатності, Фонду соціального страхування необхідно одержати від ГУ Держпраці інформацію щодо будь-якої шахти на підконтрольній території України з подібними шкідливими умовами праці ВП «Шахта Фащівська» ДП «Луганськвугілля» та отримати акт проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4.

На звернення позивача листом за № 5516/4/4.5-зв-17 від 05.12.2017 року Головне управління Держпраці у Київській області повідомило, що у зв`язку з відсутністю матеріалів, необхідних для проведення розслідування обставин і причин виникнення професійного захворювання, проведення розслідування причин виникнення хронічного захворювання з наступним складанням Акту за формою П-4 є неможливим /а.с. 34-35/.

Листом Головного Управління Держпраці у Луганській області № 01-15/4136 від 11.12.2018 позивача повідомлено, що документи ними направлено до Головного управління Держпраці у Київській області за місцем перереєстрації підприємства ВП «Шахта Фащівська» ДП «Луганськвугілля» на підконтрольній українській владі території для проведення розслідування /а.с. 37/.

Листом Головного управління Держпраці у Київській області від 22.12.2018 №41/2/18/19034 ОСОБА_1 повідомлено про проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання. Даним листом, направленим на адресу ДП "Луганськвугілля" та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, запропоновано ДП "Луганськвугілля" надати кандидатуру для включення до складу комісії по розслідуванню обставин і причин виникнення професійного захворювання.

У зв`язку з тим, що на час звернення ОСОБА_1 до суду ГУ Держпраці у Київській області не проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у позивача та не складено акта за формою П-4, а Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області не видано направлення на проведення медико-соціальної експертизи МСЕК, позивач звернувся до суду із вказаним позовом про визнання бездіяльності вказаних суб`єктів владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах:

- пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб`єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 затверджено положення про Державну службу України з питань праці (далі-Положення).

Відповідно до ст. 1 Положення, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 13 статті 4 Положення встановлено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює контроль за своєчасністю та об`єктивністю розслідування нещасних випадків на виробництві, їх документальним оформленням і веденням обліку, виконанням заходів з усунення причин нещасних випадків, а пункт 27 встановлює, що дана установа проводить, у тому числі, розслідування та веде облік аварій і нещасних випадків, які підлягають спеціальному розслідуванню, аналізує їх причини, готує пропозиції щодо запобігання таким аваріям і випадкам.

Статтею 9 Положення встановлено, що Держпраця у межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про охорону праці" роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця.

Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

На виконання вказаної статті, постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 30 листопада 2011 року затверджено Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі-Порядок).

Цей Порядок визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах (далі-підприємства).

Відповідно до п. 74 Порядку головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, області або міста утворює протягом трьох днів після отримання повідомлення за формою П-3 комісію з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання (далі-комісія з розслідування), до складу якої входять представник закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством (голова комісії), представники лікувально-профілактичного закладу, роботодавця, первинної організації відповідної профспілки або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці (у разі, коли профспілка на підприємстві відсутня), вищого органу профспілки, робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства, а також у разі потреби представники інших органів.

Зазначені заклади, органи та організації протягом однієї доби з моменту одержання повідомлення за формою П-3 повинні надіслати закладові державної санітарно-епідеміологічної служби письмову інформацію про прізвище, ім`я, по батькові та посаду представника (представників), який пропонується до складу комісії з розслідування.

Згідно з пунктом 75 Порядку, у разі ліквідації підприємства без правонаступника до складу комісії з розслідування входить представник місцевої держадміністрації за місцем реєстрації підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до професійного захворювання.

Пунктом 76 Порядку передбачено, що розслідування випадку професійного захворювання проводиться протягом десяти робочих днів після утворення комісії з розслідування.

Якщо з об`єктивних причин розслідування не може бути проведене у зазначений строк, він може бути продовжений керівником закладу, що утворив комісію, але не більш як на один місяць. Копія відповідного наказу надсилається всім членам комісії з розслідування.

Пунктом 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" передбачено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", основними завданнями Фонду та його робочих органів є: реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Частиною 1 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до частини 3 статті 36 вказаного Закону, підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 38 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров`я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, причину, час настання та групу інвалідності у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також необхідні види медичної та соціальної допомоги.

Огляд потерпілого, складання та корегування індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються види реабілітаційних заходів та строки їх виконання, проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту профпатології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду, суду чи прокуратури.

Висновки щодо правозастосування

Як вже зазначалось, ОСОБА_1 звертався до Головного управління Держпраці у Київській області зі заявою про проведення розслідування причин виникнення в нього хронічного захворювання з наступним складанням Акту за формою П-4.

Листом від 22.12.2018 № 41/2/18/19034 Головне управління Держпраці у Київській області повідомило про проведення ним розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання та видачу акту за формою П-4, задля проведення якого Управління звернулося до ДП "Луганськвугілля" з приводу надання кандидатури для включення до складу відповідної комісії /а.с.36/.

Однак, як вбачається з відзиву Головного управління Держпраці у Київській області відповідне розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання не було проведено з підстав неотримання від роботодавця позивача (ВП «Шахта «Фащівська» ДП «Луганськвугілля») запитуваних матеріалів, необхідних для проведення розслідування обставин і причин виникнення професійного захворювання позивача, а також у зв`язку з відсутністю можливості виходу на підприємство, розташоване в смт Фащівка Перевальського району Луганської області на території, яка не підконтрольна Україні, й у зв`язку з неможливістю формування комісії для проведення розслідування обставин справи і причин виникнення професійного захворювання.

Надаючи оцінку таким доводам відповідача, суд наголошує на наступному.

Поза всяким сумнівом є те, що після отримання повідомлення про професійне захворювання форми П-3, керівник Головного управління Держпраці у Київській області повинен був утворити комісію з проведення розслідування причини виникнення професійного захворювання.

Посилання відповідача на те, що підприємство, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення професійного захворювання у позивача, знаходиться на території, тимчасово непідконтрольній українській владі, суд не бере до уваги, оскільки приписами Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві визначено певний порядок проведення таких розслідувань.

Суд наголошує на можливості включення до складу комісії з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання замість представника роботодавця - представника місцевої адміністрації, замість представника первинної профспілкової організації - представника вищестоящої організації профспілки, до членів якої належав позивач.

Крім того, посилання відповідача на п. 79 Порядку № 1232 суд не приймає до уваги, у зв`язку з тим, що утворення комісії з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання та проведення розслідування не може бути поставлено виключно в залежність від виконання роботодавцем покладених на нього законодавством обов`язків (ненадання запитуваних документів).

Реалізація прав потерпілої особи внаслідок виконання Державою в особі уповноважених державних органів нею ж наданих конституційних гарантій, не може залежати від законослухняності третіх осіб, зокрема тих, що наймають таку особу за трудовим договором.

Суд вважає, що ситуація, яка склалася порушує, гарантовані Конституцією України права особи на соціальний захист.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Право на справедливий суд, яке гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в практиці Європейського суду з прав людини розуміється у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Принцип правової визначеності є важливою складовою принципу верховенства права. У широкому розумінні принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення стабільного правового положення людини шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування. Принцип правової визначеності є різновидом загальних принципів права. Він знаходить своє відображення у джерелах права ЄС і застосовується у практиці ЄСПЛ, є спільним для правопорядків держав членів ЄС і набуває поширення у праві України. Порівняльний аналіз змісту принципу правової визначеності в європейському і національному праві сприятиме кращому розумінню його сутності й призначення у правовому регулюванні, а з`ясування вимог, які випливають з цього принципу, пошуку більш ефективних способів адаптації законодавства України до принципів права.

Як свідчить позиція ЄСПЛ у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки, саме держава не виконала свій обов`язок запровадити чітку процедуру утворення комісії з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання та проведення розслідування нещасного випадку на виробництві, що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №819/1249/17.

Таким чином, відповідач не виконав вимоги Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, допустивши протиправну бездіяльність.

Суд наголошує на тому, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16 травня 2018 року у справі № 554/821/18, яке набрало законної сили, було встановлено, що в період роботи у шкідливих умовах праці на ВП "Шахта Фащівська" ДП " Луганськвугілля " ОСОБА_1 отримав професійне захворювання - хронічний бронхіт ІІ стадія, фаза затихаючого загострення. Прикорневий, нижньочастковий пневмофіброз".

Такі висновки суду повинні були бути врахованими ГУ Держпраці у Київській області під час здійснення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання.

Враховуючи вищевказане, суд зазначає, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності ГУ Держпраці в Київській області щодо непроведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

При цьому не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області. Останнім не було допущено протиправної бездіяльності, оскільки, дійсно, тільки після отримання акту за формою П-4 Управління мало підстави видати направлення на МСЕК - відповідно до статті 38 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Не підлягають задоволенню також і позовні вимоги, адресовані до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області, про направлення позивача на проведення медико-соціальної експертизи у зв`язку з тим, що обов`язок направити на медико-соціальну експертизу позивача в Управління виникне тільки після отримання акту форми П-4. У зв`язку з тим, що ГУ Держпраці у Київській області протиправно не було проведено розслідування причин виникнення професійного захворювання і, як наслідок, не було складено акту форми П-4, у суду відсутні підстави для зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області надати позивачу направлення на МСЕК. У судовому засіданні представник відповідача 2 також пояснила, що направлення на обстеження до МСЕК буде негайно надано позивачу після надання акту за формою П-4. Тобто вказана позовна вимога є передчасною.

Щодо вимоги позивача до Головного управління Держпраці в Київській області про зобов"язання до складення акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4, суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у її задоволенні також через передчасність, оскільки складенню акту повинно передувати проведення розслідування.

На думку суду, в даній справі право позивача було порушено бездіяльністю Головного управління Держпраці в Київській області, що виразилося у непроведенні розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання.

У разі усунення такої бездіяльності та належного виконання вказаним суб"єктом владних повноважень своїх обов"язків, суд не вбачає перешкод для подальшої реалізації позивачем своїх прав на соціальний захист.

Отже, належним і достатнім способом захисту порушеного права позивача, на думку суду, є зобов"язання Головного управління Держпраці у Київській області, ДП «Луганськвугілля» провести розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Висновки суду, що підлягають врахуванню при проведенні розслідування, полягають у наступному.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16 травня 2018 року у справі № 554/821/18, яке набрало законної сили, було встановлено, що в період роботи у шкідливих умовах праці на ВП "Шахта Фащівська" ДП " Луганськвугілля " ОСОБА_1 отримав професійне захворювання - хронічний бронхіт ІІ стадія, фаза затихаючого загострення. Прикорневий, нижньочастковий пневмофіброз".

Норми Порядку № 1232 передбачають можливість включення до складу комісії з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання замість представника роботодавця - представника місцевої адміністрації, замість представника первинної профспілкової організації - представника вищестоящої організації профспілки, до членів якої належав позивач.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1536 грн 80 коп. і суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 грн 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Київській області (вул.Вавілових, 10 м.Київ ЄДРПОУ 39794214), Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (вул.Боричів Тік, 28 м.Київ ЄДРПОУ 40210180), Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області (вул.Гоголя, 34 м.Полтава ЄДРПОУ 41319427), Державного підприємства "Луганськвугілля" (пров.Прикладний, 2-а м.Київ ЄДРПОУ 32473323), ВП "Шахта Фащівська" ДП "Луганськвугілля" (пров.Прикладний, 2-а м.Київ ЄДРПОУ 26478408) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Держпраці в Київській області щодо непроведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 .

Зобов"язати Управління Держпраці в Київській області провести розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 з урахуванням рішення Октябрського районного суду м.Полтава від 16 травня 2018 року у справі № 2-о/554/70/2018 та висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Київській області витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10 червня 2019 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков