Рішення № 82641020, 22.05.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/453/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кривошапка Н.А.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Предибайло А.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Позовні вимоги:

визнання протиправними та скасування вимог Головного управління ДФС в Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску № Ф-5475-50 від 27 листопада 2018 року та № Ф-5475-50 від 12 березня 2019 року.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

05 лютого 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5475-50 від 27 листопада 2018 року.

Ухвалою від 08 лютого 2019 року Полтавський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, вирішивши розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи /а.с. 2-3/.

25 лютого 2019 року на підставі заяви ГУ ДФС у Полтавській області суд ухвалив розгляд справи № 440/453/19 здійснювати за правилами загального позовного провадження та замінив засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням /а.с. 24-25/.

Ухвалою від 21 березня 2019 року Полтавський окружний адміністративний суд зобов`язав Головне управління ДФС України в Полтавській області надати до суду відомості щодо розміру єдиного соціального внеску, фактично сплаченого у 2017-2018 роках підприємствами: Вищий навчальний заклад укоопспілки "Полтавський університет економіки і торгівлі", 3-я міська клінічна поліклініка м. Полтава, Приватне підприємство " Полонез-Авто", Приватне підприємство "Поліфарб", Приватне виробничо-комерційне підприємство "Пружини Сервіс", Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "Оліка" за працівника ОСОБА_1 , а також детальний розрахунок нарахованої суми боргу з єдиного соціального внеску, а також зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надати до суду відомості щодо розміру єдиного соціального внеску, фактично сплаченого у 2017-2018 роках підприємствами: Вищий навчальний заклад укоопспілки "Полтавський університет економіки і торгівлі", 3-я міська клінічна поліклініка м. Полтава, Приватне підприємство "Полонез-Авто", Приватне підприємство "Поліфарб", Приватне виробничо-комерційне підприємство "Пружини Сервіс", Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "Оліка" за працівника ОСОБА_1 . /а.с. 74-75/.

28 березня 2019 року позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої, окрім раніше заявлених позовних вимог, ФОП ОСОБА_1 просила також визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску № Ф-5475-50 від 12 березня 2019 року, якою визначена заборгованість зі сплати ЄСВ станом на 28.02.2019 в сумі 17 355 грн 21 коп. /а.с. 79-80/.

Оскільки заява про зміну предмета позову була прийнята судом, ухвалою від 08 квітня 2019 року суд зобов`язав Головне управління ДФС України в Полтавській області надати відомості щодо доходів ОСОБА_1 , отриманих за період з 2017 по 2019 року, із зазначенням джерел їх отримання, а також детальний розрахунок нарахованої суми боргу з єдиного соціального внеску за вимогою про сплату боргу (недоїмки) ві 12.03.2019 № Ф-5475-50 /а.с. 97-98/.

22 квітня 2019 року Полтавський окружний адміністративний суд закрив підготовче провадження у справі, призначив справу до судового розгляду по суті /а.с. 117-118/.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 стверджувала про протиправність нарахування контролюючим органом суми боргу зі сплати єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) позивачу як особі, що здійснює незалежну професійну діяльність. Вказала, що оскільки позивач як фізична особа - підприємець у період з 26.02.2015 по 01.03.2018 була звільнена від обов`язку сплачувати ЄСВ через інвалідність, а у 2018 році ЄСВ за неї сплачували ЄСВ її роботодавці, у ГУ ДФС України в Полтавській області відсутні правові підстави для нарахування боргу з єдиного соціального внеску ОСОБА_1 як самозайнятій особі.

Зазначила, що контролюючий орган безпідставно дійшов висновку про те, що вона як арбітражний керуючий зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до п.5 ч.1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464), адже її статусом є фізична особа-підприємець, яка за КВЕД здійснює: 69.10 діяльність у сфері права, 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

26 лютого 2019 року представником відповідача до суду надано відзив на адміністративний позов /а.с. 27а-30/, за змістом якого ГУ ДФС України у Полтавській області наполягало на правомірності винесеної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.11.2018.

Зокрема зазначено, що норми чинного законодавства розмежовують фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати ЄСВ фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не передбачений.

Відповідачем не оспорюється той факт, що у період з 26.02.2015 по 01.03.2018 позивач мала статус інваліда, а тому як фізична особа - підприємець відповідно до положень п.4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" звільнялась від сплати ЄСВ саме як фізична особа - підприємець. В той же час, на думку відповідача, вона не звільнялась від обов`язку сплачувати ЄСВ як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, оскільки відповідних пільг для самозайнятих осіб Закон №2464 не містить.

Враховуючи викладене, відповідач вказував на відсутність підстав для скасування оскаржуваної вимоги.

06 березня 2019 року позивачем до суду надана відповідь на відзив, в якій вказано на безпідставність аргументів відповідача про наявність у ФОП ОСОБА_1 обов`язку сплачувати одночасно ЄСВ за себе, як за фізичну особу - підприємця, і як за особу, що здійснює незалежну професійну діяльність.

В наданих до суду запереченнях на відповідь на відзив відповідачем повторно наголошено на правомірності нарахування боргу зі сплати єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 як особі, що здійснює незалежну професійну діяльність /а.с.51-52/.

Контролюючим органом 12 березня 2019 року було складено нову вимогу про сплату боргу з єдиного соціального внеску № Ф-5475-50, якою визначена сума заборгованості зі сплати ЄСВ станом на 28.02.2019 в сумі 17 355 грн 21 коп., що також включає борг, раніше нарахований вимогою № Ф-5475-50 від 27 листопада 2018 року.

Вважаючи нову вимогу протиправною з тих же підстав, 28.03.2019 ФОП ОСОБА_1 подано до суду заяву про зміну предмету позову /а.с. 79-80/. Ця заява була прийнята судом, оскільки подана до початку розгляду справи по суті. Крім того, суд вважав, що фактична зміна предмету позову не відбулася, адже суть спірних правовідносин та ЄСВ, що нарахований вимогами, є ідентичними.

На зазначену заяву ГУ ДФС у Полтавській області 19 квітня 2019 року надало відзив /а.с. 107-109/, у якому наголошено, що особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, в тому числі діяльність арбітражного керуючого, є платником мінімального страхового внеску (єдиного внеску) навіть за умови неотримання доходу (прибутку) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) 03.10.2006 зареєстрована у встановленому законом порядку як фізична особа - підприємець та перебуває на податковому обліку, є платником єдиного податку з 01.04.2013 /а.с. 7- 8/.

Зареєстрованими видами діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД є: Код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права. У свідоцтві платника єдиного податку серії НОМЕР_2 також вказано такий вид господарської діяльності як: 70.11 Консультування з питань комерційної діяльності /а.с. 8 зворотній бік/.

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків від 01.02.2015 №1516010700296, платник податків рнокпп НОМЕР_1 , фізична особа-підприємець, арбітражний керуючий ОСОБА_1 взята на облік контролюючих органів з 05.10.2006 за №2172 /а.с. 9/.

27.11.2018 ГУ ДФС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ № Ф-5475-50 на суму 10 083 грн 61 коп. /а.с. 12/.

Не погодившись з правомірністю вказаної вимоги, позивач оскаржила її в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача рішенням від 21.01.2019 №3112/6/99-99-11-09-02-25 ДФС України вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.11.2018 № Ф-5475-50 залишено без змін, а скаргу - без задоволення /а.с.15-16/.

Також, у зв`язку зі збільшенням суми боргу 12.03.2019 ГУ ДФС у Полтавській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2019 № Ф-5475-50, на суму 17 355 грн 21 коп.

Вважаючи вимоги Головного управління ДФС в Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску № Ф-5475-50 від 27 листопада 2018 року та № Ф-5475-50 від 12 березня 2019 року протиправними, ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно пунктів 63.1, 63.2 ст. 63 Податкового кодексу України, облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Пунктом 63.5 ст. 63 Податкового кодексу України визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 65.2 ст. 65 Податкового кодексу України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Згідно п.п. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 Податкового кодексу України контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Відповідно до положень ч. 4 п. 6.7 Розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.

Відповідно до положень п. 178.1, п. 178.2 ст. 178 Податкового кодексу України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.4, п.5 ч.1 ст.4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 7 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, базою нарахування є сума, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом України № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з ч.5 ст. 8 Закону №2464, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, тобто для осіб, що провадять незалежну професійну діяльність встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п.19 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 року, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, отримують дохід від цієї діяльності та одночасно є фізичними особами-підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти відповідно до виду діяльності та обраної системи оподаткування.

Висновки щодо правозастосування

Фактично спір у даній справі мав місце з того приводу, чи наявний у позивача обов`язок зі сплати ЄСВ за двома підставами, а саме: як фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування - окремо; та особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність з одного і того ж виду діяльності за КВЕД - окремо; при тому, що діяльність вчинена нею за наявності такого подвійного статусу, співпадає.

Відповідач стверджував, що позивач зобов`язана сплачувати ЄСВ окремо як ФОП, і окремо як самозайнята особа.

З даного приводу суд прийшов до таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є самозайнятою особою та здійснює, як підприємницьку діяльність, так і незалежну професійну діяльність (арбітражного керуючого).

Податковий кодекс України передбачає обов`язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов`язок передбачено у разі, коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність.

Однак, необхідно зазначити, що контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Такий обов`язок контролюючого органу передбачено п.п. 65.4.4 п.65.4 ст. 65 Податкового кодексу України.

Тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Таким чином, суд вважає, що з системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що діяльність арбітражного керуючого підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткування згідно ст. 178 Податкового кодексу України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

До того ж, слід зауважити, що Законом №2464 не передбачений порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Разом з тим, питання сплати ЄСВ регулюється не тільки даним Законом, але і нормами Податкового кодексу України, які є взаємопов`язані та повинні досліджуватися в сукупності.

Суб`єкт владних повноважень стверджує, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язана перебувати на обліку як платник податків та окремо як платник єдиного внеску. Така особа, відповідно до цього Порядку, веде різний податковий облік та подає до контролюючих органів різні види податкових декларацій та звітів.

Суд вважає, що аналіз змісту даного доводу, в розрізі положень Податкового кодексу, дає підстави для висновку, що необхідність подачі окремих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування виникає лише у разі, якщо особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем, здійснює відмінні види діяльності.

Слід зауважити, що позивач, здійснюючи підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права, займається одним і тим же видом підприємницької діяльності і у неї не виникає обов`язку подання звітності як особи, що провадить незалежну професійну діяльність, адже у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

За таких обставин справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинна перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вести єдиний податковий облік і сплату податків, саме як фізична особа-підприємець 3- ої групи єдиного податку за видом діяльності у сфері права (КВЕД 69.10).

З огляду на зазначене, судом прийшов до висновку, що твердження відповідача про наявність у ФОП ОСОБА_1 обов`язку сплачувати ЄСВ за себе як за ФОП та самозайняту особу, не ґрунтується на чинному законодавстві.

Отже, оскільки у період з 26.02.2015 по 28.02.2018 позивач мала статус особи з інвалідністю, у зв`язку з чим була звільнена від сплати ЄСВ як фізична особа-підприємець (з чим погоджується і відповідач), ФОП ОСОБА_1 не повинна була сплачувати окремо ЄСВ за себе як за самозайняту особу.

Дана позиція суду підтверджується практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема, постановою від 21.01.2016 року у справі №808/7758/13-а, в якій суд дійшов висновку, що особа, яка перебуває на обліку в органі державної податкової служби як фізична особа-підприємець не потребує додаткової реєстрації як самозайнята особа.

Досліджуючи обов`язок зі сплати ЄСВ позивачем у період після скасування інвалідності (з 28.02.2018), а отже після втрати підстави застосування пільг, суд встановив, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Вищим навчальним закладом укоопспілки "Полтавський університет економіки і торгівлі", 3-ою міською клінічною поліклінікою м. Полтава, Приватним підприємством "Полонез-Авто", Приватним підприємством "Поліфарб", Приватним виробничо-комерційним підприємством "Пружини Сервіс", Приватним підприємством, якими виробничо-комерційна фірма "Оліка".

В свою чергу роботодавцями протягом 2018 року було сплачено за застраховану особу ОСОБА_1 єдиний внесок у таких розмірах /а.с. 85-86/:

- 3-я міська клінічна поліклініка м. Полтава сплатила ЄСВ за ОСОБА_1 у 2018 році на загальну суму 13 560,31 грн,

- Приватне підприємство "Полонез-Авто" - на загальну суму 1983,14 грн,

- Приватне підприємство "Поліфарб" - на загальну суму 1981,73 грн,

- Приватне виробничо-комерційне підприємство "Пружини Сервіс" - на загальну суму 1034,03 грн,

- Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "Оліка" - на загальну суму 3070,86 грн

- Вищий навчальний заклад укоопспілки "Полтавський університет економіки і торгівлі" - на загальну суму 2681,14 грн (борг - 555,72 грн).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010 року, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010 року, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закон, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Зміст пп. 14.1.226. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та статей 4.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010 свідчить, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.11.2018 у справі № 820/1538/17 (номер в ЄДРСР 77661749).

Як встановлено судом, позивач в спірний період була найманим працівником, за яку роботодавцями було нараховано ЄСВ на її заробітну плату, позивач не провадила незалежну професійну діяльність та не отримувала від неї доходу, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у неї як самозайнятої особи в розумінні закону.

Відповідач не оспорював того, що ОСОБА_1 не здійснювала і не здійснює окремо незалежну професійну діяльність.

Окремо цей факт також був перевірений судом: витребувані відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів /а.с. 120-123/. Підтверджено факт отримання позивачем доходів тільки від зазначених вище роботодавців та відсутність здійснення незалежної професійної діяльності поза основним місцем працевлаштування.

З наданої до суду копії декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік /а.с. 62-63/, поданої ОСОБА_1 до контролюючого органу, встановлено, що протягом 2018 року нею від провадження незалежної професійної діяльності жодних доходів не отримано.

З проаналізованих судом норм можливо зробити висновок, що сам по собі факт реєстрації особи як самозайнятої без урахування інших обставин, ще не створює обов`язку особи сплачувати єдиний соціальний внесок.

Отже, нарахування позивачу ЄСВ за 2018 рік та січень 2019 року є безпідставним, відтак, суд приходить до висновку, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-5475-50 від 27 листопада 2018 року та № Ф-5475-50 від 12 березня 2019 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки) покладено на контролюючий орган.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятих ним вимог про сплату боргу (недоїмки).

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Належним способом захисту прав позивача є визнання відповідних вимог про сплату боргу (недоїмки) протиправними та їх скасування.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 768 грн і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул.Європейська, 4 м.Полтава ЄДРПОУ 39461639) задовольнити повністю.

Вимоги Головного управління ДФС в Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску № Ф-5475-50 від 27 листопада 2018 року та № Ф-5475-50 від 12 березня 2019 року визнати протиправними та скасувати.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10 червня 2019 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков