Рішення № 82640997, 26.06.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1815/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді, Бжассо Н.В., розглянув в порядку письмового провадження в м. Одесі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, за результатом розгляду якого, позивач просить суд:

Визнати протиправною бездіяльність Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії у липні, серпні, вересні та жовтні 2018 року в загальній сумі 5729,23 грн.;

Зобов`язати Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі виплатити ОСОБА_1 пенсію за липень, серпень, вересень та жовтень 2018 року в загальній сумі 5729,23 грн.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що вона є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Малиновському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі за адресою проживання. За липень, серпень, вересень та жовтень 2018 року відповідач припинив виплату пенсії. Після звернення позивача до відповідача із заявою щодо з`ясування підстав невиплати їй пенсії у вищевказаний період, Малиновським ОУПФУ в м. Одесі повідомлено, що виплата недоотриманої пенсії буде здійснюватись на умовах окремого порядку, у відповідності до п. 15 постанови КМУ від 08.06.2016 року № 365 із змінами, внесеними постановою КМУ від 25.04.2018 року № 335. На думку позивача, бездіяльність відповідача щодо невиплати їй пенсії у вказаний період є протиправною.

Відповідно до ухвали суду від 11.04.2019 року, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.04.2019 року.

03.05.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який, управління вважає необґрунтованими вимоги позивача та такими, що не відповідають нормам матеріального права та чинного законодавства. Представник відповідача зазначає, що у зв`язку із тим, що позивач значився в списках внутрішньо-переміщених осіб, щодо перетину кордону, які надані департаментом інформаційних технологій та електронних носіїв Пенсійного фонду України, які надійшли до об`єднаного управління 13.07.2018 року, з 01.07.2018 року по особовому рахунку позивача виплату пенсії припинено. 27.07.2018 року позивач звернувся до управління із заявою про поновлення виплати пенсії. 16.08.2018 року листом № 2198/12-01-14 від 13.08.2018 року до об`єднаного управління надійшла відповідь, підтверджуюча фактичне проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно цього листа по особовому рахунку позивача розпорядженням від 05.09.2018 року поновлено виплату пенсії та нарахована на жовтень 2018 року: пенсія за жовтень 2018 року у розмірі – 5729,23 грн. та борг у сумі 17187,69 грн. за липень, серпень та вересень 2018 року.

Суд наголошує, що жодного доказу в обґрунтування наведених у відзиві обставин представник відповідача не надав.

13.06.2019 року суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.06.2019 року о 12 год. 50 хвл.

Позивач до судового засідання не з`явилася, 12.04.2019 року надала клопотання про розгляду справи за її відсутності.

Відповідач до судового засідання не з`явився, 13.06.2019 року засобами електронного зв`язку від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки від 23.10.2017 року № 0000375472 взята на облік внутрішньо переміщеної особи та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 від 30.01.2008 року, позивач отримує пенсію за віком.

Суд встановив, що відповідачем було припинено виплату пенсії позивачки та після поновлення виплати пенсії не сплачено заборгованість за період, в якому виплата пенсії була припинена.

У зв`язку із вказаними обставинами, позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату пенсії.

01.03.2019 року Малиновське ОУПФУ в м. Одесі надало відповідь № 81/Х-1 на заву позивача, з огляду на яку, у зв`язку із тим, що 13.07.2018 року до управління надійшов список внутрішньо-переміщених осіб, щодо перетину кордону, який надано департаментом інформаційних технологій та електронних носіїв Пенсійного фонду, в якому наявне було ім`я позивачки, з 01.07.2018 року по її особовому рахунку виплату пенсії припинено. 16.08.2018 року листом № 2198/12-01-14 від 13.08.2018 року до об`єднаного управління надійшла відповідь, підтверджуюча фактичне проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно цього листа по особовому рахунку позивача розпорядженням від 05.09.2018 року поновлено виплату пенсії та нарахована на жовтень 2018 року: пенсія за жовтень 2018 року у розмірі – 5729,23 грн. та борг у сумі 17187,69 грн. за липень, серпень та вересень 2018 року. Також, відповідач повідомив, що згідно з підпунктом 2 пункту 2 постанови КМУ від 25.04.2018 року № 335 «Про внесення змін до постанови КМУ від 08.06.2016 року № 365», що набрала чинності 12 травня 2018 року, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії відновлює таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного КМУ.

Згідно зі ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд наголошує, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 вказаного Закону є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Вказаний висновок суду відповідає висновкам, що наведені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 року у справі № 805/402/18.

Крім того, суд зазначає, що відповідач не надав суду рішення про припинення виплати пенсії і не вказав, яка з обставин, визначених наведеною вище нормою Закону стала підставою для припинення позивачу виплати пенсії.

Суд зазначає, що сума пенсійної заборгованості за період липень-жовтень 2018 року відповідачем не оскаржується.

Малиновським ОУПФУ в м. Одесі пенсія за вказаний період нарахована у повному обсязі, однак, не виплачена з посиланням на пп. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335.

Суд зазначає, що пп. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", зокрема, пункт 15 викладено в наступній редакції "Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України."

Станом на час розгляду справи окремого порядку, на умовах якого має бути виплачена сума пенсійної заборгованості позивача не прийнято.

За змістом конституційних норм (ст.ст. 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

При цьому, суд зазначає, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Суд зазначає, що держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Пічкур проти України" зазначено про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Під час розгляду справи суд встановив, що право на отримання позивачем пенсії відповідачем не оскаржується, однак зазначене право було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законам України.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії, оскілки право позивача щодо виплати раніше призначеної пенсії є абсолютним та не може бути обмежено.

Таким чином, суд робить висновок про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

При цьому, суд зазначає, що з огляду на прохальну частину позову, ОСОБА_1 визначає загальну суму заборгованості 5729,23 грн., тоді як з огляду на відзив на адміністративний позов та лист від 01.03.2019 року № 81/Х-1, сума пенсійної заборгованості становить 22916,92 грн. (5729,23+17187,69). Позивач вірно вказує період, за який наявна пенсійна заборгованість, проте, невірно розраховує суму заборгованості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо вимоги позивача допустити негайне виконання постанови суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає, що п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачає негайне виконання рішення щодо присудження виплати пенсій у межах суми стягнення за один місяць. За результатом розгляду вказаної справи суд не стягує з відповідача на користь позивача пенсійну заборгованість, а зобов`язує сплатити пенсію за певний період. Таким чином, вказане рішення суду не належить до негайного виконання.

З урахуванням вищевикладеного, суд робить висновок, що адміністративний позов ОСОБА_1 належить до задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 139, 205, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний ОСОБА_1 до Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправною бездіяльність Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії у липні, серпні, вересні та жовтні 2018 року в загальній.

Зобов`язати Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі виплатити ОСОБА_1 пенсію за липень, серпень, вересень та жовтень 2018 року в загальній сумі 22916,92 грн. (двадцять дві тисячі дев`ятсот шістнадцять гривень дев`яносто дві копійки).

Відмовити у задоволенні клопотання позивача допустити негайне виконання рішення суду.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Відповідач - Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (вул. Прохоровська, 3 м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ: 41249156).

Повний текст постанови виготовлений та підписаний судом 26.06.2019 року.

Суддя Н.В.Бжассо

.