Рішення № 82640922, 26.06.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2019 р. № 400/103/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув у спрощеному в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:1. Державної судової адміністрації України, вул. Липська, 18/5, м.Київ,01601 2. Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві, вул. Терещенківська, 11-а, м.Київ, Центральна Частина Києва, 01601

про:стягнення суми щомісячного грошового утримання в сумі 142709,22 грн.,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1 ) до Держави Україна в особі Державної судової адміністрації України (надалі-ДСА України), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (надалі - ГУ ДКСУ у м. Києві) з позовними вимогами про:

визнання протиправною бездіяльності держави Україна в особі Державної судової адміністрації України та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві щодо виплати ОСОБА_1 у період з 01.01.2010 року по 31.12.2018 року щомісячного грошового утримання в загальній сумі 93 378, 42 грн. з Державної судової адміністрації України за рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.03.2010 року у справі № 2-а-3748/09/1470, з урахуванням ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.07.2010 року;

стягнення з держави Україна на користь ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 142 709, 22 грн., з яких: індекс інфляції 113 409, 01 грн., 3 % річних у сумі 29 300, 21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вважає протиправною бездіяльність відповідачів щодо нарахування компенсації за порушення строків перерахування заборгованості за рішенням суду, у зв`язку з чим, з метою відшкодування збитків внаслідок несвоєчасної виплати заборгованості з довічного грошового утримання за постановою Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №2а-3748/09/1470 від 19.03.2010р. просить стягнути з держави компенсацію за прострочення виконання грошового зобов`язання у зв`язку із зростанням індексу інфляції у розмірі 113 409, 01 грн. та трьох процентів річних від прострочення суми в розмірі 29.300, 21 грн.

Ухвалою від 18.03.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/103/19 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

ГУ ДКСУ у м.Києві подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, ГУ ДКСУ у м. Києві послалося на те, що в управлінні на виконанні перебуває виконавчий лист Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.2010 року у справі № 2а-3748/09/1470 та ухвала МОАС від 09.07.2010 року про заміну порядку виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №2а-3748/09/1470 від 19.03.2010року. Боржником у вказаному виконавчому листі є Державна судова адміністрація України. Згідно з даними Єдиної бази даних мережі розпорядників та одержувачів коштів державного та місцевого бюджетів знаходиться на розрахунково - касовому обслуговуванні в Державній казначейській службі України. На думку ГУ ДКСУ в м. Києві, відповідне судове рішення має виконуватись ДКС України шляхом списання коштів з рахунків боржника, у відповідності до пп. 24-34 розділу «Безспірне списання коштів з рахунків боржника» Порядку № 845. Крім того, зазначив, що вимога позивача про стягнення індексу інфляції та 3% річних є незаконною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки в даному випадку відсутні цивільно-правові відносини між позивачем та ГУ ДКСУ в м. Києві, як суб`єктом владних повноважень та ГУ ДКСУ в м. Києві не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні статті 625 ЦКУ.

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Позивач надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за його відсутності.

Представник ГУ ДКСУ в м. Києві в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

Представник ДСА України в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Заяв чи клопотань до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до положень ч. 4. ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, встановив наступне.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 2а-3748/09/1470 від 19.03.2010 року стягнуто з господарського суду Миколаївської області на користь ОСОБА_1 довічне грошове утримання судді з січня 2009 року по лютий 2010 року у сумі 93378 гривень 42 копійки.

27.04.2010 року на виконання резолютивної частини постанови від 19.03.2010 року Миколаївським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі № 2а-3748/09/1470.

Підрозділом примусового виконання рішень Центрального ВДВС ММУЮ постановою від 28.05.2010 року відкрито виконавче провадження № 19467053.

На підставі згоди Державної судової адміністрації України, наданої листом від 21.06.2010 № 11-3898/10 на клопотання господарського суду Миколаївської області, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.07.2010 року змінено порядок та спосіб виконання судового рішення, а саме, виконання постанови суду про стягнення присудженого на користь ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання покладено на Державну судову адміністрацію України.

Вказане виконавче провадження № 19467053 було передано до підрозділу примусового виконання рішень відділу державного виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, а останнім постановою від 12.10.2010 року закінчено його з передачею для подальшого виконання до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який 29.10.2010 присвоїв цьому виконавчому провадженню № 2239211.

У зв`язку зі змінами у законодавстві про виконання судових рішень, по яким боржником є держава, зазначений вище виконавчий лист передано на виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві.

Заява з оригіналами виконавчих документів надійшли до Головного управління Казначейства 08.04.2016 року від Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві згідно акту приймання-передавання № 17 за 1 квартал 2016 року та знаходиться в другій черзі погашення заборгованості за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Станом на день звернення позивача до суду присуджене рішенням суду довічне грошове утримання судді з січня 2009 року по лютий 2010 року у сумі 93 378, 42 гривень ОСОБА_1 виплачено не було.

Не погоджуючись з несвоєчасним виконанням рішення суду, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві щодо не виплати щомісячного грошового утримання та стягнути з держави компенсацію за прострочення виконання грошового зобов`язання у зв`язку із зростанням індексу інфляції у розмірі 113 409, 01 грн. та трьох процентів річних від прострочення суми в розмірі 29 300, 21 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

З 01.01.2013 року набув чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 р. №4901-VI, який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Відповідно до частини 1 вказаного Закону, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Водночас, діючим законодавством визначено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Пунктом 3 Перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Згідно з ч.1 ст.5 положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Також, суд зазначає, 06.02.2013 р. набув чинності у новій редакції Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 р., який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Згідно з абз.2 п.2 Порядку №845 безспірним списанням є операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до п.3 Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

З урахуванням наведеного правового регулювання спірних відносин суд зазначає, що виплата належних позивачу грошових коштів має здійснюватися у порядку черговості, а також в межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань.

Крім того, суд зазначає, з аналізу наведених норм вбачається, що виконання рішень суду саме про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, покладено на Державну казначейську службу України, як центральний орган виконавчої влади у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, із визначенням тримісячного строку виконання вказаних рішень.

Отже, виплата компенсації в розмірі трьох відсотків річних передбачена лише у разі не перерахування коштів протягом трьох місяців за рішенням суду про стягнення коштів, а не за виконання рішення зобов`язального характеру.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії постанови Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 2а-3748/09/1470 від 19.03.2010 року містяться вимога саме про стягнення з господарського суду Миколаївської області на користь ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді з січня 2009 року по лютий 2010 року у сумі 93378 гривень 42 копійки.

За таких обставин суд приходить до висновку про протиправну бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві щодо нарахування компенсації за порушення строків перерахування заборгованості за рішенням суду, виконання якого гарантується Державою, як суб`єктом владних повноважень.

Щодо вимог позивача про стягнення з держави компенсації за прострочення виконання грошового зобов`язання у зв`язку із зростанням індексу інфляції у розмірі 113 409, 01 грн. та трьох процентів річних від прострочення суми в розмірі 29 300, 21 грн. на загальну суму 142 709, 22 грн., суд зазначає.

Стягнення з боржника інфляційних витрат регулюється статтею 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічну правову позицію було висловлено Верховним Судом у справі №2а-11853/10/1570 від 18.07.2018 р. (провадження №К/9901/11867/18).

За результатами розгляду вказаної справи встановлено відсутність цивільно правових відносин між позивачем та виконавчим органом, як суб`єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно наслідкового зв`язку між ними.

Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 ЦК України, тому положення статті 625 ЦК України не застосовуються до спірних правовідносин.

В свою чергу, боржником у виконавчому провадженні № 2239211 є Державна судова адміністрація України. Тому, ДСА України прострочила виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 ЦК України.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01043, ідентифікаційний код 26255795), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (вул. Терещенківська, 11-а, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 37993783) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві щодо не виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.03.2010 року у справі № 2-а-3748/09/1470, з урахуванням ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.07.2010 року.

3. Стягнути з Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01043, ідентифікаційний код 26255795) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) компенсацію за порушення строку виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.03.2010 року у справі № 2-а-3748/09/1470, з урахуванням ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.07.2010 року в загальній сумі 142 709, 22 грн., з яких: індекс інфляції 113 409, 01 грн., 3 % річних у сумі 29 300, 21 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник