Рішення № 82640790, 21.06.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.001500

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Коморний О.І.,

секретар судового засідання Бабич Ю.Б.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представник відповідача Зубович-Яворська О.Я.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівської області та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами :

- визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачеві грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати позивачеві період навчання з 10.10.1985 по 31.08.1987 у клінічній ординатурі Львівського державного інституту удосконалення лікарів до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та нарахувати і виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.03.2019 звернувся у Головне управління Пенсійного фонду України Львівської області із заявою про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. На вказану заяву позивач 06.03.2019 отримав відповідь, з якої вбачається, що відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” особам, які на день досягнення пенсійного віку працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “є” - “ж” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсії станом на день її призначення. Також у цій відповіді відповідач зазначив, що відповідно до записів у трудовій книжці позивач з 10.10.1985 по 31.08.1987 навчався у клінічній ординатурі Львівського державного інституту удосконалення лікарів. Відповідно до статті 53 закону України “Про вищу освіту” - клінічний ординатор - це особа, яка має повну вищу освіту та кваліфікацію лікаря певної спеціальності, навчання в клінічній ординатурі проводиться з відривом від виробництва і період навчання 2 роки. Враховуючи наведене, період навчання у клінічній ординатурі не зараховується до страхового стажу при визначенні права на одноразову грошову допомогу. За таких обставин головне управління Пенсійного фонду України у Львівської області у відповіді від 06.03.2019 № 427/02.07-11 повідомило позивача, що оскільки на дату призначення пенсії за віком стаж на посадах працівника охорони здоров`я становить 33 роки 6 місяців 19 днів, то підстав для призначення одноразової допомоги нема. Зазначені дії головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” позивач вважає незаконними, такими що порушують його конституційне право на соціальний захист, оскільки у позивача є достатній стаж для одержання допомоги.

Ухвалою від 22.04.2019 судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.

Відповідачем 16.05.2019 року надіслано суду відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позову заперечує повністю. Позиція відповідача полягає у тому, що відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “є” - “ж” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років) на таких посадах,” а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Відповідач зазначає, що порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191. Згідно з цим порядком до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах і установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. п. “е”-“ж” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Вказує, що розрахунок страхового стажу для визначення права на призначення одноразової грошової допомоги проводиться в календарному обчисленні, проте коефіцієнт страхового стажу обчислюється із врахуванням норм статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до 31.12.2003. Також зазначає, що розрахунок страхового стажу для визначення права на призначення одноразової грошової допомоги проводиться в календарному обчисленні. Відповідач вказує, що з 11.02.2018 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” при загальному стажі роботи - 41 рік 10 місяців 14 днів, з них 33 роки 6 місяців 19 днів - працівник охорони здоров`я. Зазначає, що відповідно до запису у трудовій книжці позивач з 03.08.1981 по 29.07.1982 проходив інтернатуру у Львівській обласній клінічній лікарні (найменування посади відсутнє), з 01.09.1985 по 31.08.1987 навчався у клінічній ординатурі на кафедрі урології у Київському та Львівському медінститутах. Навчання враховано з 24.09.1985 так як 23.09.1985 позивача звільнено із Новояворівської центральної районної лікарні, у зв`язку з переходом на навчання в клінічну ординатуру. Відповідач вказує, що згідно із ст.47 Закону України "Про вищу освіту" інтернатура і клінічна ординатура - це форми післядипломної освіти. На переконання відповідача, з урахуванням вищезазначеного, проходження інтернатури і період навчання у клінічній ординатурі не зараховуються до страхового стажу при визначенні права на одноразову грошову допомогу. Оскільки, на дату призначення пенсії за віком страховий стаж позивача на посадах працівника охорони здоров`я становить 33 роки 6 місяців 19 днів, то підстав для призначення йому одноразової грошової допомоги немає. Відповідач зазначає, що пенсію позивачу призначено 11.02.2018, відтак строк на звернення до суду з позовною заявою пропущений.

Позивач 20.05.2019 року подав заперечення на відзив відповідача, у якому зазначив про попереднє звернення до Трускавецького міського суду Львівської області.

Ухвалою від 21.05.2019 року призначено розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідачем 21.06.2019 року подано суду додаткові пояснення у яких відповідач зазначає, що позивач 10.02.2018 звернувся до Трускавецького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсії станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7.1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Листом від 07.05.2018 №255/03,02-10 позивачеві повідомлено про відсутність підстав для призначення грошової допомоги. Не погодившись із вищезазначеним рішенням управління про відмову у призначенні грошової допомоги відповідно до п. 7.1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” позивач звернувся 06.06.2018 до Трускавецького міського суду Львівської області із позовною заявою. Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 19.09.2018 у справі № 457/515/18 частково задоволено позов ОСОБА_1 . Даним рішенням визнано протиправним дії Трускавецького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7.1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено, тобто не зазначено виконання зобов`язального характеру. Відповідач зазначає про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки відповідно до ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду. Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 19.09.2018 у справі №. 457/515/18 набрало законної сили. Відповідач вважає даний позов безпідставними та таким, що не ґрунтується на чинному законодавстві.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення позивача та представника відповідача, всебічно та повно з`ясував всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та

встановив:

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 виданого 24.04.2018 року, позивачеві призначена пенсія за віком (а.с.57).

Позивач 11.06.2018 року звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до Трускавецького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визначення дій протиправними та зобов`язання вчинити дії (а.с.40).

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 19.09.2018 року у справі №457/515/18, яке набрало законної сили, позовні вимоги позивача задоволено частково. Визнано протиправними дії Трускавецького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсії станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7.1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Листом від 06.03.2019 року Трускавецький відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на звернення позивача щодо призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсії станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7.1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” повідомив, що підстав для виплати допомоги немає, оскільки проходження інтернатури і період навчання у клінічній ординатурі не зараховуються до страхового стажу при визначенні права на одноразову грошову допомогу.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Докази суду надають відповідно до ч.3 ст.77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи згідно ч.2 ст. 122 КАС України встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивачеві пенсія призначена 11.02.2018 року, з позовом до Трускавецького міського суду Львівської області про визначення дій Трускавецького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправними та зобов`язання вчинити дії позивач звернувся 11.06.2018 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 19.09.2018 року у справі №457/515/18 набрало законної сили 22.10.2018 року.

Не беручи до уваги вищевказане рішення суду, повторно позивачеві у виплаті відмовлено листом від 06.03.2019 року (а.с.9-10). До Львівського окружного адміністративного суду позивач з позовом звернувся 01.04.2019 року, коли з вказаного листа дізнався про повторну відмову у виплаті допомоги.

Відтак доводи відповідача про пропуск позивачем строку для звернення до суду не знаходять свого підтвердження належними та допустимими доказами.

Відповідач вказує про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки відповідно до ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Суд зазначає про помилковість таких доводів відповідача, оскільки у Трускавецькому міському суді Львівської області спір розглядався про визначення дій Трускавецького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправними та зобов`язання вчинити дії. У справі, що розглядається Львівським окружним адміністративним судом, позовні вимоги позивач заявив до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Отже відповідачі не є тими самими. Крім того, у справі що розглядається, підставою позовних вимог є також те, що Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 19.09.2018 року у справі №457/515/18, яке набрало законної сили, позовні вимоги позивача задоволено частково. Визнано протиправними дії Трускавецького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсії станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7.1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Однак відповідач повторно відмовив позивачеві у виплаті допомоги. Наведене на переконання суду вказує на відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 19.09.2018 року у справі №457/515/18, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Трускавецького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсії станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7.1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно з вказаним рішенням, Трускавецьким міським судом Львівської області встановлено, що згідно з записами у трудовій книжці встановлено, що у період з 10 жовтня 1985 року по 31 серпня 1987 року ОСОБА_1 навчався у клінічній ординатурі Львівського державного інституту удосконалення лікарів на кафедрі урології та відрахований з цього інституту в зв`язку із закінченням навчання.

Згідно з довідкою ЛНМУ імені Д.Галицького післядипломної освіти від 04 квітня 2018 року за №01-15/155, а також свідоцтва, виданого 30 липня 1987 року на його прізвище Львівським державним інститутом удосконалення лікарів, реєстраційний номер №38/87 підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно навчався в клінічній ординатурі Львівського державного інституту удосконалення лікарів (в даний час - ЛНМУ імені Д.Галицького післядипломної освіти) МОЗ України з 10 жовтня 1985 року (наказ про зарахування №267/л від 14 жовтня 1985 року) по 30 серпня 1987 року на кафедрі урології з спеціальності “урологія”, а також протягом цього періоду він виконував лікувальну роботу в обсязі 50 % навантаження лікаря відповідного фаху.

До зарахування ОСОБА_1 10 жовтня 1985 року на навчання в клінічну ординатурі Львівського державного інституту удосконалення лікарів, він працював на посаді лікаря-уролога Новояворівської районної лікарні Львівської області, звідки був звільнений у зв`язку з необхідністю навчання в ординатурі.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 61 Закону України “Про вищу освіту”, клінічний ординатор - це особа, яка має ступінь магістра медичного спрямування та кваліфікацію лікаря певної спеціальності відповідно до переліку лікарських спеціальностей і навчається з метою поглиблення професійних знань, підвищення рівня компетентності лікаря-спеціаліста.

Згідно із пунктом “д” ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації.

Згідно з пунктами 1.1. - 1.3. Положення про клінічну ординатуру, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29 січня 1998 року № 12, і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 лютого 1998 року за № 106/2546, клінічна ординатура є вищою формою підвищення кваліфікації лікарів- спеціалістів з певного фаху у вищих медичних закладах освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації, закладах післядипломної освіти та клінічних науково-дослідних інститутах, центрах. Клінічна ординатура забезпечує одержання лікарем вищої кваліфікації на основі раніше здобутої освіти у вищому медичному закладі освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації і закладах післядипломної освіти та набутого досвіду практичної роботи лікарем-спеціалістом з певного фаху. Основним завданням клінічної ординатури є поглиблення професійних знань, підвищення рівнів умінь та навичок лікаря-спеціаліста за його лікарським фахом з метою підготовки висококваліфікованого лікаря для самостійної роботи в закладах охорони здоров`я. Відповідно до проведення атестації лікарів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 грудня 1997 року № 359, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 січня 1998 року за № 14/2454 та викладено це Положення у новій редакції. Згідно з пунктом 9 розділу III Положення про порядок проведення атестації лікарів до стажу роботи за спеціальністю для атестації лікарів на кваліфікаційну категорію зараховуються періоди, роботи, навчання в інтернатурі, магістратурі, клінічній ординатурі й аспірантурі за цією спеціальністю.

Трускавецьким міським судом Львівської області у рішенні вказано, що приймаючи до уваги встановлені судом обставини, які свідчать про протиправне неврахування Трускавецьким відділом обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області при призначенні пенсії періоду з 10 жовтня 1985 року по 31 серпня 1987 року, а саме: навчання ОСОБА_2 у клінічній ординатурі Львівського державного інституту удосконалення лікарів на кафедрі урології, відповідний страховий стаж позивача на день звернення до пенсійного органу становив понад 30 років.

Трускавецький міський суд Львівської області при розгляді справи дійшов висновку, що у позивача наявний страховий стаж (30 років) на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до призначення пенсії за віком не отримувала пенсію, а тому вона має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191.

Встановлені рішенням Трускавецького міського суду Львівської області, що набрало законної сили, вищенаведені обставини щодо позивача та підрозділу відповідача, не потребують доказування при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказані обставини відповідачем не спростовано під час розгляду даної справи.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Оскільки та обставина, що позивач має стаж більше 35 років встановлена рішенням Трускавецького міського суду Львівської області, що набрало законної сили, позовна вимога зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати позивачеві період навчання з 10.10.1985 по 31.08.1987 у клінічній ординатурі Львівського державного інституту удосконалення лікарів до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевірив дії та рішення відповідача чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахування встановлених фактичних обставин справи суд дійшов висновку про протиправність дій головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачеві грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, оскільки такі дії по відмові вчинені без урахування рішення Трускавецького міського суду Львівської області.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При ухваленні рішення суд керується приписами частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, у відповідності до яких, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2011 року у справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п.1 ст.6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п.1 ст.6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п.45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п.25, ECHR 2002-II)".

Суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача також є зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати і виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, задовольнивши таким чином позовні вимоги повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача стягненню підлягає судовий збір в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 262-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (м. Львів, вул. Митрополита Андрея 10, ЄДРПОУ 13814885) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) період навчання з 10.10.1985 року по 31.08.1987 року у клінічній ординатурі Львівського державного інституту удосконалення лікарів до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та нарахувати і виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівської області (м. Львів, вул. Митрополита Андрея 10, ЄДРПОУ 13814885), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 26.06.2019 р.

Суддя Коморний О.І.