Рішення № 82640700, 19.06.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №460/2999/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Анікіна М.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» про визнання протиправною бездіяльності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)» про визнання бездіяльності протиправною щодо незабезпечення належних житлових, побутових, санітарно-гігієнічних умов утримання, відповідно до вимог чинного законодавства країни, яке визначає умови відбування покарання засуджених до довічного позбавлення волі.

В обґрунтування позову позивач вказував, що за період відбування ним покарання у вигляді довічного позбавлення волі у Державній установі «Городищенська виправна колонія (№96)», починаючи з 18.09.2004, адміністрацією установи порушувались житлово-побутові та санітарні вимоги законодавства щодо умов тримання засуджених.

Покликався на те, що приміщення камери № 27, в якій він відбував покарання, є надто вузьким (практично немає вільного місця), штучне освітлення не достатнє, природне освітлення та вікна відсутні (віконні прорізи виходять в середину будівлі), вентиляція дуже слабка, а у літню пору року припливи свіжого повітря практично відсутні. Також мали місце порушення санітарних умов та норм: туалет в камері відгороджений напівстіною, прикритий шторкою із простирадла, замість стіни і дверей, у камері постійний сморід та відсутність жодної приватності. Покликався також і на те, що прогулянковий дворик не відповідав встановленим вимогам через вкрай недостатню площу, такий є підвішеним всередині будівлі і сектору, підлога виготовлена з металевих прутів, свіжого повітря недостатньо, як і прямих сонячних променів через суцільну матову покрівлю (у теплу пору року вказане спричиняє парниковий ефект). Зазначав, що наведені порушення підтверджуються звітом представника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також звітами за результатами перевірки моніторингової групи.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.01.2019, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 22 КАС України, адміністративну справу передано для розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.

Вказана справа надійшла до Львівського окружного адміністративного суду 13.02.2019 за вх. № 5050.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Сподарик Н.І.

Ухвалою від 18.02.2019 продовжено строк залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 28.02.2019 відкрито спрощене провадження у справі.

Ухвалою від 04.04.2019 задоволено клопотання відповідача про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 19.04.2019 провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 27.05.2019 поновлено провадження у справі.

25.03.2019 за вх. № 9813 від відповідача надійшов відзив, згідно з яким зазначив, що органом управління виправної колонії є Міністерство юстиції України, яке затверджує структуру та штат колонії, а діяльність виправної колонії контролюється та координується Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, яке затверджує кошторис установи.

Зазначив, що «Типові правила щодо обладнання секторів для тримання засуджених до довічного позбавлення волі», затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 124 від 28.07.2005 (далі - Типові правила), застосовуються виключно для обладнання нових та реконструкції і капітального ремонту діючих секторів максимального рівня безпеки. У секторі максимального рівня безпеки для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, у якому відбував покарання позивач, реконструкцію та капітального ремонту не проведено, а тому Типові правила не застосовуються до облаштування сектору максимального рівня безпеки відповідача. Також зазначив, що ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)» є колонією максимального рівня безпеки, а Типові правила поширюються на колонії із середнім рівнем безпеки, де відбувають покарання засуджені до довічного позбавлення волі жінки, а відтак не може бути застосована до відповідача.

Відповідач покликався і на те, що оскільки законодавче визначення тлумачення «необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни» відсутнє, оцінити наявність чи відсутність бездіяльності неможливо.

Зазначив, що на час відбування покарання у ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)» засуджений до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 утримувався у камері № 27, що розташована на 1-му поверсі гуртожитку 4, згідно експлікації приміщень до плану поверхів мають нумерацію приміщень під АДРЕСА_1 має загальну площу 5,8 м. кв., природне освітлення забезпечується віконним прорізом розміром 0,93 на 1,2 м.кв., що відповідає діючим нормам кримінально-виконавчого законодавства. Також у камері встановлено санвузол, що обладнаний унітазом, зливним бачком та умивальником, що відгороджений суцільною перегородкою висотою не менше 11 м, з дверима, що відчиняються ззовні. Вентиляцію у камерах передбачено природну. Для збільшення доступу природного світла до вікон камер, де утримуються засуджені до довічного позбавлення волі, на світловому фонарі замінено прозору покрівлю.

П`ять прогулянкових двориків для засуджених сектору приведені у відповідність до чинного законодавства – площа одного прогулянкового дворика становить більше 12 м. кв. Всього прогулянкових двориків на секторі довічного позбавлення волі – 7шт., з них 2 – для гри в настільний теніс та для занять вправами на тренажерах. Доступ свіжого повітря під час проведення прогулянок засудженими регулюються 6-ма вентиляційними вікнами, які розміщені поряд з прогулянковими двориками. У весняно-літній період, під час загальної температури повітря дані вікна постійно відкриті, а в осінньо-зимовий – за їх допомогою здійснюється щоденне провітрювання.

Також зазначив, що покликання на листи представника Уповноваженого Верховної ради України з прав людини є неспроможними, оскільки, наприклад у письмовому звіті за результатами візиту від 22.08.2018 зазначено, що адміністрацією установи в цілому вживаються заходи щодо приведення умов тримання засуджених, які є сумісними з повагою до людської гідності відповідно до міжнародних стандартів. Зафіксовано, що у структурних дільницях виправної колонії поступово проводяться відповідні будівельні та ремонтні роботи та вживаються інші заходи, спрямовані на покращення тримання умов засуджених.

З наведених підстав просив відмовити в задоволенні позову.

11.04.2019 за вх. № 12308 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представник ОСОБА_1 вказує про те, що часткове приведення місць утримання для осіб, засуджених до довічного позбавлення волі відповідно до вимог чинного законодавства та стандартів, після подання адміністративного позову, не звільняє відповідача від відповідальності. Просив позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити, з підстав, що викладені у позовній заяві, відповіді на відзив. Позивач просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення позивача, представників сторін, з`ясував фактичні обставини та відповідні їм правовідносини та встановив таке.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_1 засуджений до довічного позбавлення волі, з 18.09.2004 відбував покарання в секторі максимального рівня безпеки для тримання чоловіків державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)», 16.10.2018, на підставі наряду АДКВС України № 4.3/8-2018 вибув для подальшого відбування покарання в державну установу «Дрогобицька виправна колонія № 40».

04.04.2013 головним спеціалістом Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини разом із регіональним координатором Уповноваженого з прав людини у зв`язках з громадськістю в Рівненській області та незалежним представником громадськості Секретаріату Уповноваженого з прав людини здійснено моніторинговий візит до Державної установи «Городищенської виправної колонії (№96)».

Відповідно до звіту моніторингової групи у складі: головного спеціаліста Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Секретаріату Уповноваженого з прав людини Федорук О.О., регіонального координатора Уповноваженого з прав людини у зв`язках з громадськістю в Рівненській області Свірець В.В., незалежного представника громадськості Секратаріату Уповноваженого з прав людини Рахманного М.І., проведеного 04.04.2013 , у Городищенській виправній колонії (№ 96) виявлено ряд недоліків.

За результатами проведення моніторингового візиту рекомендовано:

1) Державній пенітенціарній службі України вирішити питання щодо рівномірного розміщення у Городищенській виправній колонії (№ 96) засуджених дільниці приміщень камерного типу та довічного позбавлення волі з метою забезпечення мінімальної площі на одну особу та створення належних умов відбування покарання;

2) вжити заходів щодо приведення камерних приміщень у відповідність до вимог нормативно-правових актів, у тому числі: забезпечити належні санітарно-гігієнічні умови в санітарних вузлах, замінити застарілий інвентар, обладнати їх напівавтоматичним зливом води; спальні місця у приміщеннях камерного типу та камерах для тримання засуджених до довічного позбавлення волі обладнати відповідно до встановлених законодавством норм площі; забезпечити у всіх камерних приміщеннях доступ до свіжого повітря, а також забезпечити достатній рівень природного та штучного освітлення;

3) забезпечити належне фінансування планових та капітальних ремонтів приміщень Городищенської виправної колонії (№ 96), у тому числі заміни застарілого та зношеного обладнання кімнат побачень, інженерних споруд, тепло- та електромереж тощо;

4) організувати та провести перевірку фінансової діяльності Городищенської виправної колонії (№ 96) щодо неповного перерахунку особистих коштів засуджених на депозитний рахунок в казначействі;

5) у Городищенській виправній колонії (№ 96) привести відповідно до вимог нормативно-правових актів обладнання дворів для проведення прогулянок засуджених, у першу чергу на дільниці для тримання засуджених до довічного позбавлення волі;

6) при стимулюванні правослухняної поведінки засуджених виключити випадки зловживання виховною функцією режиму. Переглянути застосування до засуджених дисциплінарних заходів у вигляді поміщення в ПКТ та ДІЗО на відповідність їх тяжкості вчиненого проступку;

7) рекомендувати адміністрації Городищенської виправної колонії (№96) вжити заходів щодо покращення умов праці засуджених. Провести капітальні та поточні ремонти відповідно до визначених законодавством для виробничих об`єктів норм, працю засуджених організувати з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки та ї санітарії.

22.08.2018 начальником відділу моніторингу дотримання прав людини на належне утримання Департаменту реалізації національного превентивного механізму Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, головним спеціалістом відділу права на працю Департаменту моніторингу соціальних прав Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, регіональним координатором взаємодії з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Рівненській області, представником громадськості здійснено моніторинговий візит державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)».

Внаслідок моніторингового візиту працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, проведеного 22.08.2018, у ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)" виявлено факти порушень прав засуджених, а також недоліки, які призводять до порушення права людини на належні умови тримання, та складено звіт, відповідно до якого Міністерству юстиції України рекомендовано:

1) забезпечити право на приватність засуджених у банному комплексі (обладнати душові кабіни шторками/перегородками);

2) забезпечити належне штучне освітлення в жилих приміщеннях дільниці ре соціалізації Городищенської ВК (№96);

3) забезпечити норму жилої площі на кожного засудженого в окремих жилих приміщеннях дільниці ре соціалізації Городищенської ВК (№96);

4) провести ретельну перевірку фактів затримки/невідправки кореспонденції засуджених з Городищенської ВК (№96) та вжити заходів щодо недопущення порушення права засуджених на листування;

5) вжити заходів щодо повної реконструкції сектору максимального рівня безпеки Городищенської ВК (№96), в якому відбувають покарання засуджені до довічного позбавлення волі в умовах, які є несумісними з повагою до людської гідності;

6) організувати безперервний прийом засудженими препаратів антиретровірусної та замісної підтримувальної терапії, які хворі на ВІЛ/СНІД та перебувають на програмі замісної підтримувальної терапії;

7) вжити заходів щодо приведення трудових договорів із засудженими у відповідність до законодавства про працю з урахуванням особливостей, визначених Кримінально-виконавчим кодексом України. Забезпечити належні умови тривалості робочого часу та відпочинку засуджених, що працюють у харчоблоці;

8) повідомити до 28.09.2018 Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про вжиті заходи реагування за фактами виявлених порушень прав людини, додавши копії матеріалів перевірки та управлінських рішень.

Листом від 02.05.2019 № 7989.4/Р-5999.3/19/19.2 Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, за результатами розгляду звернень щодо отримання публічної інформації стосовно заходів реагування за фактом виявлених порушень за результатами моніторингового візиту 04.04.2013 та 22.08.2018 до ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)» повідомив позивача, що до Секретаріату Уповноваженого з прав людини не надходило відповіді про вжиті заходи реагування за фактами виявлених порушень прав людини.

Для покращення умов відбування покарань засуджених до довічного позбавлення волі, керівництвом Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» скеровано листи до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України №30/08/1671 від 12.05.2017, № 30/02/3808 від 12.09.2017, №30/02/4971 від 28.11.2017, №30/02/5340 від 15.12.2017, №30/02/2415 від 04.06.2018, №30/02/3682 від 30.08.2018, №30/02/3940 від 13.09.2018, №30/02/4008 від 19.09.2018, №30/18/4425 від 22.10.2018.

Позивач вважаючи, що у період відбування покарання у державній установі «Городищенська виправна колонія № 96», відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо дотримання житлових, побутових та санітарних вимог законодавства щодо умов його утримання як засудженого, а також інших засуджених, звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 3 Конституції України установлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України № 1129-IV від 11.07.2003 (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин; далі КВК України), кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Частинами 1, 2 ст. 7 КВК України передбачено, що держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.

Відповідно до ч.ч. 4,5 ст.7 КВК України, правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.

Дискримінація засуджених за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками забороняється.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 102 КВК України режим у виправних і виховних колоніях це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КВК України, засуджені до довічного позбавлення волі тримаються окремо від інших засуджених, крім тих, які після відбуття десяти років покарання у приміщеннях камерного типу переведені до звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 151 КВК України на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов`язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КВК України, у дільниці посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки засуджені тримаються в ізольованих жилих приміщеннях, а в дільниці посиленого контролю виправних колоній максимального рівня безпеки у приміщеннях камерного типу.

Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі регулюють Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України № 2186/5 від 29.12.2014 (далі Правила). З 14.09.2018 набрали чинності Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України №2823/5 від 28.08.2018, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05.09.2018 за №1010/32462.

Порядок утримання та встановлені обмеження для засуджених, які знаходяться в дільницях посиленого контролю, передбачені розділом ХХХІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, відповідно до приписів якого у дільницях посиленого контролю виправних колоній засуджені тримаються в умовах суворої ізоляції від інших засуджених, яка поєднується із застосуванням до них обмежень, передбачених режимом відбування покарання, а також заходів виховного впливу. У дільницях посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та середнього рівня безпеки засуджені розміщуються у звичайних жилих приміщеннях, а в дільницях посиленого контролю виправних колоній максимального рівня безпеки у ПКТ.

Засуджені, які тримаються у дільниці посиленого контролю, не мають права виходу з жилих приміщень та ПКТ, за винятком виходу на роботу та проведення прогулянок у встановлений розпорядком дня час, а також у випадках надання їм побачень, медичного обстеження та стаціонарної медичної допомоги, відвідування кімнати для виховної роботи.

У дільниці посиленого контролю установлюється роздільне тримання засуджених осіб, які переведені з дільниці карантину, діагностики і розподілу, від засуджених осіб, які переведені з інших ізольованих дільниць установи виконання покарань.

Відповідно до ч. 1.ст. 115 КВК України, особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Засуджені, як правило, тримаються в приміщеннях блочного типу. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути менш як чотири квадратні метри, а у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі п`яти квадратних метрів.

Згідно з пунктами 10-12 Мінімальних стандартних правил поводження з в`язнями [резолюція 663 CI (XXIV) (995-992) ООН від 30.08.1955] всі приміщення, якими користуються в`язні, особливо спальні, повинні відповідати всім санітарним вимогам, причому належну увагу слід звертати на кліматичні умови, особливо на кубатуру цих приміщень, на мінімальну площу їх, на освітлення, опалення і вентиляцію. В приміщеннях, де живуть і працюють в`язні: а) вікна повинні мати достатні розміри для того, щоб в`язні могли читати і працювати при денному світлі, і повинні бути сконструйовані так, щоб забезпечувати доступ свіжого повітря, незалежно від того, є чи немає штучної системи вентиляції; b) штучне освітлення повинне бути достатнім для того, щоб в`язні могли читати і працювати без шкоди для зору. Санітарні вузли повинні бути достатні для того, щоб кожен в`язень міг задовольнити свої природні потреби, коли йому це потрібно, в умовах чистоти і пристойності.

Європейськими пенітенціарними (в`язничними) правилами (Рекомендація № R (2006)2 від 12.02.1987 Комітету Міністрів держав-учасниць), а саме, пунктами 1, 2, 4, встановлено, що при поводженні з усіма особами, позбавленими волі, необхідно дотримуватись їхніх прав людини. Особи, позбавлені волі, зберігають усі права, яких вони не були законно позбавлені за рішенням суду, відповідно до якого вони засуджені до позбавлення волі чи взяті під варту. Утримання ув`язнених в умовах, які порушують їхні права людини, не може бути виправдано нестачею ресурсів.

Відповідно до пункту 18 Європейських пенітенціарних (в`язничних) правил у всіх будівлях, де ув`язнені повинні мешкати, працювати або збиратися: a. вікна мусять бути достатньо великими, аби ув`язнені могли читати чи працювати при природному освітленні в нормальних умовах, та забезпечувався приплив свіжого повітря, крім тих випадків, коли є відповідна система кондиціонування повітря; b. штучне освітлення мусить відповідати загальноприйнятим технічним нормам; c. повинна бути передбачена система сигналізації, яка дозволяє ув`язненим негайно встановлювати контакт із персоналом.

Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 124 від 28.07.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.08.2005 за №881/11161, затверджено Положення про сектор максимального рівня безпеки при виправній колонії середнього рівня безпеки (далі Положення).

Пунктом 1.2 Положення встановлено, що Сектор є структурним підрозділом виправної колонії середнього рівня безпеки (далі - колонія), на території якої він створений, і розташовується в ізольованому (локальному) секторі житлової зони колонії на базі капітально побудованих приміщень камерного типу (далі ПКТ).

Згідно з пунктом 1.3 Положення у секторі тримаються засуджені до позбавлення волі на певний строк, яким за рішенням Апеляційної комісії Державного департаменту України з питань виконання покарань з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі (далі - Апеляційна комісія Департаменту), установлено відбування покарання у ПКТ виправної колонії максимального рівня безпеки, а також чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі.

Відповідно до пункту 1.8 Положення, Сектор не має прав юридичної особи. Бухгалтерські та фінансові операції з його обслуговування провадяться відповідними службами колонії.

Додатком до Положення є Типові правила щодо обладнання секторів для тримання засуджених до довічного позбавлення волі (далі Типові правила), які застосовуються для обладнання нових та реконструкції і капітального ремонту діючих секторів максимального рівня безпеки (далі - сектори). При облаштуванні секторів, крім цих правил, необхідно також керуватися вимогами державних будівельних норм, державних стандартів України, державними протипожежними та санітарними нормами при будівництві, а також вимогами відомчих нормативно-правових актів, що регламентують це питання (п. 1 Типових правил).

Матеріалами справи підтверджується, що ще 07.10.2015 засуджений до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 звертався до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Генерального прокурора України про порушення працівниками адміністрації виправної колонії норм Кримінально-виконавчого кодексу України, Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», Правил внутрішнього розпорядку та інших нормативно-правових актів, у тому числі покликався і на умови відбування покарань у колонії.

Також, ОСОБА_1 звертався до прокуратури Рівненської області із зверненнями від 05.05.2017 (відповідь Прокуратури Рівненської області № 16-1690-17 від 02.06.2017) та 03.08.2018 (відповідь Прокуратури Рівненської області № 16-1690-17 від 02.06.2017), а також був на особистому прийомі працівників Рівненської місцевої прокуратури, який здійснювався в приміщенні сектору для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі.

Вказане свідчить про те, що позивач впродовж тривалого часу намагався вжити заходів, спрямованих на усунення порушень, про які він стверджує у позовній заяві.

Суд критично оцінює доводи відповідача, про те, що сектор максимального рівня безпеки для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)» прийнятий в експлуатацію 30.06.2004, а відтак приписи Положення та Типових правил не повинні враховуватися через затвердження таких пізніше ніж введення в експлуатацію, оскільки вказані нормативні документи регламентують діяльність та встановлюють вимоги до всіх секторів для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, як нових, так і реконструйованих раніше, і не розмежовують такі вимоги в залежності від часу створення (реконструкції) секторів.

З огляду на викладене, безпідставними є також покликання відповідача на те, що ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)» є колонією максимального рівня безпеки, а не середнього, відтак Типові правила не застосовуються до облаштування сектору максимального рівня безпеки.

Пунктом 3 Типових правил визначено, що з метою забезпечення надходження до камери належного природного освітлення відношення площі світлових прорізів до площі підлоги встановлюється не менше 1:8, віконні прорізи виконуються висотою 1200 мм, шириною - не менше 900 мм. У кожній камері встановлюються санітарний вузол, обладнаний унітазом із зливним бачком, умивальник та при технічній можливості душова кабіна. Санітарний вузол обов`язково відгороджується суцільною перегородкою висотою не менше 1 м з дверима, що відчиняються ззовні.

Також пунктом 3 Типових правил передбачено, що прогулянкові дворики розміщуються на території сектору або на даху будівлі з ПКТ і будуються з розрахунку 3 кв. м на одну особу і не менше ніж на 25% від загальної кількості місць для засуджених у секторі. Площа кожного прогулянкового дворика має бути не менше ніж 12 кв. м.

Пунктом 4.2 Типових правил визначено, що у приміщеннях передбачається припливна або припливно-витяжна вентиляція. У камерах передбачаються: а) припливно-механічна вентиляція з підігрівом припливного повітря в холодний період та розташування повітроводів у коридорах уздовж повздовжньої стіни з розміщенням припливних отворів у стінах камер; б) витяжна гравітаційна вентиляція через окремі для кожної камери витяжні канали, що розміщуються у стіні.

На підтвердження вжиття заходів, спрямованих на покращення умов тримання засуджених відповідачем долучено до матеріалів справи акт, затверджений начальником ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)» від 10.07.2017 про те, що за результатами обстеження комісією ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)» приміщення прогулянкових двориків в секторі максимального рівня безпеки для засуджених до довічного позбавлення волі на предмет готовності до експлуатації, встановлено, що площа прогулянкових двориків становить 12,1 кв.м. кожного. Зазначено, що комісія вважає, що прогулянкові дворики в кількості 5 штук готові до експлуатації.

Разом з тим, доказів приведення у відповідність до вимог національного та міжнародного законодавства прогулянкових двориків в секторі максимального рівня безпеки для засуджених до довічного позбавлення волі до 10.07.2017 відповідачем не надано.

Відповідно до довідки інженера-будівельника ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)» від 12.03.2019 сектор максимального рівня безпеки ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)» розміщений в гуртожитку № 4, інвентарний № 10320010, 2004 року введення в експлуатацію, загальною площею 921 кв.м, загальним об`ємом 2991 куб.м, який перебуває на балансі установи. Відповідно до змісту вказаного акта камера № 27, в якій утримувався засуджений ОСОБА_1 , розташована на 1-му поверсі гуртожитку № 4 має загальну площу 5,8 кв.м. В камері є віконний проріз розміром 0,93*1,2 м, в камері встановлений санвузол, що обладнаний унітазом, зливним бачком та умивальники. Санітарний вузол у камері відгороджений суцільною перегородкою висотою, що не менша 1 м, з дверима, що відчиняються ззовні. Вентиляція в камері передбачено природну. Для збільшення доступу природного світла до вікон камер, де утримуються засуджені до довічного позбавлення волі, на світловому ліхтарі замінено прозору покрівлю. Зазначено, що п`ять прогулянкових двориків для засуджених сектору приведені у відповідність до чинного законодавства - площа одного прогулянкового дворику становить більше 12 кв.м. Всього прогулянкових двориків на секторі довічного позбавлення волі 7 шт., з них 2 - для гри в настільний теніс та для занять вправами на тренажерах. Доступ свіжого повітря під час проведення прогулянок засудженими сектору регулюються 6-ма вентиляційними вікнами, які розміщені поряд з прогулянковими двориками. У весняно - літній період під час підвищення загальної температури повітря дані вікна постійно відкриті, а в осіньо-зимовий за їх допомогою здійснюється щоденне провітрювання.

До вказаної довідки відповідачем долучено витяг з технічного паспорта гуртожитка № 4, розміщеного за адресою: вул. Рівненська, 82, с. Городище, а також фотокопії приміщень ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)».

ОСОБА_1 відбував покарання у ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)» з 18.09.2004 до 15.10.2018.

Відповідно до інформації, наданої Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради з прав людини 03.10.2018, станом на 02.10.2018 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини відповіді про вжиті заходи реагування за фактами виявлених порушень прав людини не надходило.

Отже, долучена відповідачем довідка від 12.03.2019 жодним чином не підтверджує забезпечення належних житлових, побутових та санітарно-гігієнічних умов утримання засудженого ОСОБА_1 в ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)», відповідно до вимог чинного законодавства, які визначають умови відбування покарання засуджених до довічного позбавлення волі.

Відповідно до витягу з технічного паспорту гуртожитка № 4,розміщеного в камері № 27, де утримувався ОСОБА_1 норма жилої площі на одного засудженого дотримана.

Разом з тим, ще станом на момент надання прокуратурою Рівненської області від 02.06.2017 встановлено, що у вказаній камері позивач відбував покарання із ще одним засудженим.

В ході судового розгляду також встановлено, що особи, засуджені до довічного ув`язнення, періодично переводяться з камери в камеру, відповідно до затверджених графіків покамерного переміщення, з метою забезпечення безпеки персоналу установ виконання покарань та засуджених, попередження вчинення з їхнього боку злочинів. Однак, доказів приведення у відповідність до вимог чинного законодавства інших камер ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)», відповідачем надано не було.

Отже, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин вжиття ним заходів щодо повного усунення порушень вимог чинного законодавства в частині забезпечення належних житлових, побутових та санітарно-гігієнічних умов утримання засуджених.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що житлово-побутові та санітарно-гігієнічні умови утримання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, які утримуються в секторі максимального рівня безпеки ДУ «Городищенська виправна установа (№ 96)» в період з 18.09.2004 по 15.10.2018, не відповідали встановленим стандартам як в міжнародному, так і в національному законодавстві.

Зазначені обставини підтверджені станом на 2013 рік результатами моніторингового візиту до установи представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також результатами моніторингового візиту працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, проведеного у 2018 році.

Позивач утримувався в секторі максимального рівня безпеки ДУ «Городищенська виправна установа (№ 96)» в період з 18.09.2004 по 15.10.2018, а відтак суд вважає, що невідповідність умов утримання позивача у виправній установі нормативно встановленим вимогам підтверджена належними та допустимими доказами та не спростована відповідачем.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» № 2713-IV від 23.06.2005 (далі - Закон № 2713-IV), посадові та службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, зобов`язані створювати належні умови для тримання засуджених і осіб, узятих під варту, їх комунально-побутового і медико-санітарного забезпечення.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до Положення про Державну установу «Городищенська виправна колонія (№96)», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 27.06.2018 №2134/5, зокрема пп. 12 п. 5, виправна колонія відповідно до покладених на неї завдань здійснює матеріально-побутове забезпечення засуджених, які тримаються у виправній колонії, відповідно до вимог нормативно-правових актів; створює їм побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни.

Пунктом 1.9 Положення про сектор максимального рівня безпеки при виправній колонії середнього рівня безпеки, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28.07.2005 № 124, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.08.2005 за №881/11161, установлено, що начальник колонії та його заступники несуть персональну відповідальність за додержання вимог законодавства, умов і режиму тримання засуджених у секторі.

За приписами ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Калашников проти Росії» (заява N 47095\99, рішення від 15.07.2002) вказав, що умови утримання заявника під арештом, зокрема переповненість камери, її антисанітарія і вплив цих факторів на здоров`я та якість життя заявника у поєднанні із тривалістю такого арешту, є таким поводженням, що принижує людську гідність. Отже, мало місце порушення ст. 3 Конвенції.

У рішенні від 10.02.2011 (остаточне 10.05.2011) Європейський суд з прав людини у справі «Харченко проти України» (Заява N 40107/02) встановив, що уряд нічим не підтвердив свої аргументи щодо належного функціонування вентиляційної системи. За цих обставин Суд схильний віддати перевагу версії заявника з цього питання (див. рішення у справі «Ахмет Озкан та інші проти Туреччини» (AhmetOzkanandOthers v. Turkey), №21689/93, п. 426, від 06.04.2004). Отже, Суд визнає, що на додаток до переповненості камер, у яких заявника тримали протягом двох років, трьох місяців і п`ятнадцяти днів, умови тримання його під вартою погіршувала і неналежна вентиляція. Це підтверджується також висновком, якого Суд дійшов у справі Коваля (див. рішення у справі "Коваль проти України" (974-143) (Koval v. Ukraine), №65550/01, п. 76 від 19 жовтня 2006 року) стосовно цієї самої установи досудового тримання під вартою.

В ході судового розгляду адміністративної справи відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин вжиття ним заходів щодо усунення порушень вимог чинного законодавства в частині забезпечення належних житлових, побутових та санітарно-гігієнічних умов утримання позивача в період утримання останнього у ДУ «Городищенська виправна колонія (№ 96)».

Доводи відповідача, викладені в відзиві на позовну заяву, щодо відповідності умов утримання засудженого ОСОБА_1 нормативним стандартам, не відповідають обставинам справи та спростовуються дослідженими доказами. При цьому, покликання на те, що на час вирішення справи судом засудженого ОСОБА_1 переведено до іншої виправної установи, не може бути розцінена як приведення відповідно до нормативних вимог умов утримання останнього, та не дає суду підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На переконання суду, адміністрацією ДУ «Городищенська виправна колонія (№96)» не було вжито всіх належних заходів для приведення умов утримання засудженого до довічного позбавлення волі позивача у відповідність до вимог чинного законодавства, чим допущено протиправну бездіяльність внаслідок невиконання обов`язку, встановленого законом.

З огляду на викладене, оцінивши наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» (с. Городище, Рівненський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 08564386) щодо невжиття заходів для приведення житлових, побутових та санітарно-гігієнічних умов утримання засудженого ОСОБА_1 (паспорт: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбуває покарання у Дрогобицькій виправній колонії № 40, Львівська область, Дрогобицький район, м. Дрогобич, вул. Трускавецька, 77) відповідно до вимог чинного законодавства, які визначають умови відбування покарання засудженими до довічного позбавлення волі з 18.09.2004 по 08.02.2018 р.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24 червня 2019 року.