Рішення № 82640440, 25.06.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2019 року м. Київ № 810/1578/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків

Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради

про визнання протиправними дій та відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Бучанської міської ради ( далі по тексту - відповідач, УПСЗН Бучанської міської ради), з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 15.01.2019 вх. № 977/19, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії та відмову Управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради щодо розгляду звернення ОСОБА_1 по вирішенню питання визнання статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи з видачею посвідчення категорії 1;

- зобов`язати Управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради прийняти у ОСОБА_1 документи та направити подання до Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації для вирішення питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з видачею відповідного посвідчення категорії 1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та має відповідне посвідчення категорії 4, у 2017 році їй встановлено другу групу інвалідності та встановлено причинний зв`язок захворювання, що призвело до інвалідності з впливом аварії на ЧАЕС.

З урахуванням викладеного, позивач звернулася до Управління праці, соціального захисту населення Бучанської міської ради з заявою про видачу встановлення їй статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Проте, листом від 27.11.2017 № 5705 УПСЗН Бучанської міської ради відмовило їй у видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, оскільки у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII виключено абзац п`ятий частини другої статті Закону України «Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, а також виключено визначені категорії зон радіоактивного забруднення та компенсації і пільги громадянам, віднесеним до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зазначеного Закону.

Також відповідач зазначив, що причинний зв`язок захворювання ОСОБА_1 з наслідками Чорнобильської катастрофи було встановлено 05.10.2017 після набуття чинності вказаного Закону про внесення змін (від 28.12.2014), тобто за відсутності статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, всупереч ст.12 Закону.

Зазначене рішення позивач вважає протиправним та необґрунтованим, оскільки Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, присвоюється статус потерпілої особи внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1.

За наведених обставин, позивач стверджує, що відмова Управління праці та соціального захисту населення Бучанської міської ради є незаконною та порушує право позивача на отримання статусу потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорія 1.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2018 позовну заяву в адміністративній справі № 810/1578/18 було повернуто позивачу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2018 апеляційну скаргу позивача - задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2018 про повернення позовної заяви - скасовано. Справу направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 було відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Крім того, вказаною ухвалою суд запропонував відповідачу подати відзив на позовну заяву та роз`яснив, що у разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявним матеріалами.

Водночас, суд зазначає, що засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив на позовну заяву Управління праці, соціального захисту та соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради, у якому вказано, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII виключено абзац п`ятий частини другої статті Закону України «Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, а також виключено визначені категорії зон радіоактивного забруднення та компенсації і пільги громадянам, віднесеним до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зазначеного Закону.

Крім того, відповідач зазначає, що статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та відповідне посвідчення діє на час постійного проживання або роботи чи постійного навчання у зоні посиленого радіоекологічного контролю, у свою чергу, причинний зв`язок захворювання та інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи позивачу було встановлено після набуття чинності вказаного Закону № 76-VIII, тобто за відсутності статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Крім того, відповідач зазначає, що Кабінетом Міністрів України 11.07.2018 прийнято постанову № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян», якою затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян». Відповідно до пункту 11 Порядку № 551, посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи, на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших громадян, утворених уповноваженими органами. У переліку органів, які мають право вносити подання до уповноважених на видачу посвідчень органів не зазначені міськвиконкоми. В зв`язку з цим, Київська обласна державна адміністрація відмовляє Управлінню в прийнятті пакету документів для оформлення посвідчень, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 із числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Таким чином, відповідач вказав, що на момент звернення позивача до Управління були відсутні підстави для оформлення подання до Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації для встановлення статусу та видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 відсутні, а з 11.07.2018 Управління взагалі не може прийняти документи для видачі посвідчень.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

29.06.1993 ОСОБА_1 отримала посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1993 роках серії НОМЕР_1 (категорія 4), що підтверджується копією відповідного посвідчення, яке є безстроковим(а.с. 21).

Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 08.09.2017 №5065 захворювання ОСОБА_1 пов`язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.18).

Як вбачається з довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії обласної спеціалізованої МСЕК від 18.10.2017 серії АВ №0770169 позивачу з 05.10.2017 довічно встановлено другу групу інвалідності та зазначено причину інвалідності - захворювання, пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС (а.с.19).

Судом встановлено, що позивач звернулася до Управління праці та соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради з заявою про вирішення питання щодо встановлення статусу та видачу посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Проте, листом від 27.11.2017 № 5705 позивачу було відмовлено, посилаючись на те, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VІІІ виключено абзац п`ятий частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю. Тому причинний зв`язок захворювання з наслідками Чорнобильської катастрофи було встановлено позивачу 05.10.2017, як потерпілій від Чорнобильської катастрофи на підставі посвідчення четвертої категорії після набуття чинності вказаного Закону про внесення змін, тобто за відсутності статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії всупереч ст. 12 Закону.

Вважаючи, протиправною вказану відмову Управління праці та соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради позивач звернулася за захистом своїх прав та інтересів до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає про таке.

Основні засади щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом УРСР від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами і доповненнями (далі - Закон № 796-XII).

Відповідно до статті 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; - громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Питання віднесення осіб до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи визначенні нормами статей 11, 14 вказаного Закону.

Так, за приписами пункту 4 частини 1 статті 11 Закону № 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 14 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 Закону № 796-XII інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - встановлюється категорія 1.

Як було встановлено судом, Київською обласною державною адміністрацією 29.06.1993 було видано позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_1 , яке є безстроковим та ніким не визнавалось не дійсним/або не вилучалось.

Відповідно до частин 1-3 статті 65 Закону № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, станом на час виникнення спірних правовідносин регулював Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 із змінами і доповненнями на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 51, станом на час виникнення спірних правовідносин).

За визначенням, наведеним у Порядку № 51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 51 Посвідчення видаються інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Статтею 15 Закону № 796-XII передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Положення статті 15 Закону № 796-XII кореспондуються з приписами пункту 10 Порядку № 51, відповідно до якого особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років посвідчення видаються на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7).

Отже, особи, які станом на 1 січня 1993 року постійно проживали або працювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю понад чотири роки, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та мають право на встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом № 796-XII.

Режим та правове визначення територій радіоактивного забруднення регулюється Законом України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII абзац п`ятий частини другої (визначення зони посиленого радіоекологічного контролю) Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначав зони посиленого радіоекологічного контролю, виключено.

Цим же Законом було виключено статтю 2 («Визначення категорії зон радіоактивного забруднених територій») та статтею 23 («Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4») Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вказані зміни до Закону вступили в силу з 01.01.2015.

У свою чергу, суд вважає, що статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за особою, якій він присвоєний, довічно, оскільки його отримання до 01.01.2015 відбулось правомірно, а зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жодним чином не вплинули на статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, який було отримано до 01.01.2015.

Прикінцевими положеннями Закону № 76-VIII також не було передбачено, що раніше видані посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, є недійсними.

При цьому суд зазначає, що отримане та наявне у позивача на час розгляду справи посвідчення потерпілого категорії 4 серії НОМЕР_2 є чинним.

З 05.10.2017 ОСОБА_1 довічно було встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із впливом аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК АВ № 0770169 від 18.10.2017 (а.с.19).

Разом з тим, судом встановлено, що позивач станом на час встановлення медико-соціальною експертною комісією причинного зв`язку його інвалідності з наслідками аварії на ЧАЕС вже мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до приписів статті 12 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» право на отримання статусу особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії - 1, пов`язане саме з фактом встановлення причинного зв`язку інвалідності з наслідками аварії на ЧАЕС.

Разом з цим, суд наголошує, що вказані зміни в законодавстві стосуються виключно питання правового режиму відповідної території, яка зазнала радіоактивного забруднення та не відносяться до інших питань, врегульованих законодавчими актами, зокрема, щодо визначення статусу та пільг осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

При цьому, суд звертає увагу, що жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не відбулось.

Так, з аналізу приписів вказаних нормативно-правових актів вбачається, що виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов`язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015.

У свою чергу, зі змісту вказаних норм законодавства вбачається, що достатньою та необхідною правовою підставою для видачі особі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема категорії - 1, є одночасна сукупність таких умов: 1) встановлення цій особі інвалідності та 2) - наявність довідки МСЕК про причинно-наслідковий зв`язок настання інвалідності особи із аварією на ЧАЕС.

Таким чином, посилання державних органів на те, що територія, на якій проживає позивач з 01.01.2015 не є зоною радіоактивного забруднення, взагалі не стосуються спірного права особи на отримання посвідчення постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС.

Отже, наведені обставини свідчать про те, що позивач має всі юридичні підстави передбачені діючим законодавством на отримання посвідчення особи постраждалої від Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 802/1445/17-а (№к/9901/1750/17), яка відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України повинна враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відмовляючи у направленні документів до Київської обласної державної адміністрації для встановлення позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 , відповідач посилається на Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VІІІ виключено абзац п`ятий частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, з приводу чого суд зазначає таке.

Приписами пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51(який був чинним в період виникнення спірних правовідносин) передбачено, що видача посвідчень провадиться іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Отже, до функцій відповідача входить складання та направлення подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації на підставі отриманих документів.

Відмовляючи позивачу в оформленні подання для встановлення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, Управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради діяло з перевищенням своїх повноважень, оскільки в його компетенцію відповідно до чинного законодавства входить лише функція прийняття необхідного пакету документів та підготовка подання до Київської обласної державної адміністрації, яка у свою чергу, має повноваження приймати рішення щодо надання особі статусу постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС або відмови у такому статусі. Отже, відповідач не мав права розглядати по суті звернення позивача і мав підготувати відповідне подання із направленням його до Київської обласної державної адміністрації.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради щодо розгляду звернення ОСОБА_1 по вирішенню питання визнання статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи з видачею посвідчення категорії 1.

У свою чергу, відмова відповідача, викладена у листі від 27.11.2017 №5705, яка оформлена за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 у оформленні подання до Київської обласної державної адміністрації для видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії є протиправною.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти у ОСОБА_1 документи та направити подання до Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації для вирішення питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з видачею відповідного посвідчення категорії 1, суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З урахуванням тієї обставини, що оскаржувана відмова відповідача не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача прийняти документи ОСОБА_1 та оформити і направити відповідне подання до Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації для вирішення питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з видачею відповідного посвідчення.

При цьому, суд зазначає, що у період розгляду справи судами, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» від 11 липня 2018 р. № 551, якою, зокрема, затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян.

Суд звертає увагу, що вищевказана постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 набрала чинності з 25.07.2018.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої пункту 11 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. № 551 (далі - Порядок №551), посвідчення видаються уповноваженими органами за поданням райдержадміністрацій за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).

Згідно з частиною п`ятою пункту 11 Порядку №551 рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк з дня надходження необхідних документів до уповноважених органів.

Суд звертає увагу на те, що в силу вимогу частини четвертої статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій, а відповідно до п.11 Порядку №551 посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами.

Отже, відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача посвідчень здійснюється обласними державними адміністраціями, а відповідно до Порядку №511 - уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи, що свідчить про наявність колізії між нормами Закону та Порядку №511.

Враховуючи пріоритетність норм Закону, суд дійшов висновку про те, що видача посвідчень здійснюється Київською обласною державною адміністрацією.

У свою чергу, суд відхиляє твердження відповідача про те, що на момент звернення позивача до Управління були відсутні підстави для оформлення подання до Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації для встановлення статусу та видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, а з 11.07.2018 Управління взагалі не може прийняти документи для видачі посвідчень.

Зважаючи на встановлені обставини справи, суд вважає, що у відповідача на час звернення позивача із відповідною заявою щодо визначення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи були наявні законні підстави для оформлення подання Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про встановлення позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, проте відповідачем було порушено право позивача на отримання вказаного статусу.

Приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень на сонові законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого розгляду адміністративних справ.

Отже, завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади.

Разом із цим, суд враховує, що Європейським судом з прав людини у пункті 145 рішення від 15.11.1996 року по справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» вказано про те, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Крім того, приписами статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 по справі №1-12/2003).

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, у яких обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про правомірність дій при прийнятті відмови під час розгляду звернення позивача по вирішенню питання про визнання статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, зокрема в оформленні та направленні подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про надання статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської категорії 1 та видачі відповідного посвідчення, не надав.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, позивач відповідно до пункту 9 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, витрати позивача, пов`язані з залученням свідків та проведенням експертиз також відсутні, отже, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради (код ЄДРПОУ: 34357702; місцезнаходження: 08292, Київська область, м. Буча, вул. Б.Хмельницького, 5/5А) щодо розгляду звернення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) по вирішенню питання визнання статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи з видачею посвідчення категорії 1.

3. Визнати протиправною відмову Управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради (код ЄДРПОУ: 34357702; місцезнаходження: 08292, Київська область, м. Буча, вул. Б.Хмельницького, 5/5А), викладену у листі від 27.11.2018 № 5705 щодо розгляду звернення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) по вирішенню питання визнання статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи з видачею посвідчення категорії 1.

4. Зобов`язати Управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради (код ЄДРПОУ: 34357702; місцезнаходження: 08292, Київська область, м. Буча, вул. Б.Хмельницького, 5/5А) прийняти документи ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) та оформити і направити відповідне подання до Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації для вирішення питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з видачею відповідного посвідчення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.