Рішення № 82640402, 24.06.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2019 року м. Ужгород№ 260/221/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Костелей І.Ф.

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: представник - не з`явився,

третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області від 13.02.2019 р. про відмову у реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) зобов`язати виконавчий комітет Ужгородської міської ради Закарпатської області зареєструвати місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона звернулася до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання сина, який проживає разом з нею. Однак відповідач у проведенні реєстрація місця проживання відмовив з мотивів відсутності дозволу батька дитини. Зазначила, що, починаючи з 2011 року з батьком дитини не проживає, а дозвіл на проведення реєстрації місця проживання дитини батько надати відмовляється. Вважає, що відсутність реєстрації обмежує право її малолітньої дитини на належну освіту, медичне обслуговування та соціальний захист, що гарантовані законом, а тому підлягає захисту судом.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено батька дитини - ОСОБА_2 .

В судовому засіданні 24 червня 2019 року позивач заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві, та просила суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засіданні 24 червня 2019 року явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Окрім того, ухвалою про відкриття провадження у адміністративній справі, отриманою представником відповідача 04 березня 2019 року, Виконавчому комітету Ужгородської міської ради встановлено 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву та повідомлено, що згідно з вимогами ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Проте відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Третя особа в судове засідання 24 червня 2019 року не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, своїх пояснень щодо позову у строк, встановлених судом, не подала.

Ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року була скерована на адресу місця реєстрації ОСОБА_2 , відповідно до відомостей, наданих відділом реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, повернулася до суду без вручення з відміткою органу поштового зв`язку «адресат відсутній».

Згідно з нормами п. 3 ч. 1 ст. 127 КАС України часом вручення повістки вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що 3-я особа належним чином повідомлена про розгляд даної справи судом.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до свідоцтва про народження № НОМЕР_1 від 20 квітня 2007 року його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) (арк. спр. 24).

Як вбачається з рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 грудня 2013 року у справі №308/15473/13-ц, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у громадянському шлюбі з 2006 року, однак з 2011 року разом не проживають (арк. спр. 28 - 29).

Відповідно до довідки про склад сім`ї, виданої Об`єднанням багатоквартирного будинку «Легоцького 17», вих. №125/02 від 20.02.19 р., ОСОБА_2 проживає без реєстрації з матір`ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (арк. спр. 30).

13 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Ужгородської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (арк. спр. 25 - 26). До заяви долучила документ, до якого вносяться відомості про місце проживання та квитанцію про сплату адміністративного збору (арк. спр. 25).

За результатом розгляду заяви 13 лютого 2019 року посадовою особою Відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Ужгородської міської ради у реєстрації місця проживання відмовлено у зв`язку з неподанням необхідних документів (зворот арк. спр. 26).

Вважаючи відмову відповідача такою що прийнята з формальних підстав та порушує права дитини, позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV (далі - Закон), громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 29 Цивільного кодексу України від №435-IV від 16.01.2003 р. місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Ч. 2 ст. 160 Сімейного кодексу України №2947-III від 10.01.2002 р. передбачено, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Нормами ч. 1 ст. 3 Закону надано визначення поняттю «реєстрація», відповідно до якого такою є внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Статтею 6 Закону встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):

- письмову заяву;

- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;

- квитанцію про сплату адміністративного збору;

- документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

- військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Зазначені положення кореспондуються також з нормами Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 (далі - Правила).

Відповідно до положень п. 18 Правил, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Згідно вимог ст. 91 Закону орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

- особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію;

- у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними;

- для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.

Рішення про відмову в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику (п. 11 Правил).

В судовому засіданні судом встановлено, що батько дитини - ОСОБА_2 участь у вихованні дитини не бере, з нею не спілкується, згоду на реєстрацію місця проживання сина надати відмовляється, зареєструвати дитину за своїм місце проживання також не бажає.

Більше того, на пропозицію суду надати будь-які пояснення з приводу спірних правовідносин ОСОБА_2 таких не надав.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на день звернення ОСОБА_1 до відповідача, як і станом на день розгляду даної справи судом, ОСОБА_2 проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Спору між батьками щодо місця проживання дитини не існує.

Позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги тим, що відсутність реєстрації місця проживання її малолітнього сина у зв`язку з неможливістю отримати згоди від батька, обмежує реалізацію прав дитини, гарантованих Конституцією та законом України, зокрема права на освіту, охорону здоров`я та соціальний захист.

Приймаючи рішення в спірних правовідносинах, суд враховує те, що спору між батьками щодо місця проживання дитини не існує та така проживає з матір`ю - ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 3 Конвенції "Про права дитини", схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблей ООН від 20.11.1989 р. №44/25, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. №789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері, є Закон України «Про охорону дитинства».

Відповідно до ст. 18 вказаного Закону, Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Отже, суд вважає, що у випадку наявності будь-якої правової колізій, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень ст. 3 Конвенції «Про права дитини», пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 2 протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України встановлено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність реєстрації місця проживання дитини позивачки за місцем фактичного проживання суперечить її інтересам та суттєво обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема, права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров`я та соціальний захист.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач у справі, відмовляючи у здійсненні реєстрації місця проживання дитини за місцем проживання матері, хоча й діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом, однак, без урахування інтересів дитини, як це визначено вимогами Конвенції про права дітей та Закону України «Про охорону дитинства».

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення про відмову відповідача у спірних правовідносинах не може бути визнане правомірним, оскільки прийняте без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Отже, з метою відновлення прав, свобод чи інтересів ОСОБА_2 суд вважає за необхідне зобов`язати виконавчий комітет Ужгородської міської ради в особі Відділу реєстрації місця проживання зареєструвати ОСОБА_2 за фактичним місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

У п. 29 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Гарнага проти України» зазначено, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 6 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення у справі «Кудла проти Польщі»).

Тому, зважаючи на природу та підстави даного спору, враховуючи необхідність обрання ефективного способу відновлення порушеного права, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, та з метою захисту прав дитини суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (місцезнаходження: пл. Поштова, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 04053699), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 ., ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області від 13.02.2019 р. про відмову у реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1

3. Зобов`язати виконавчий комітет Ужгородської міської ради Закарпатської області зареєструвати місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою:

АДРЕСА_1 . Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області (місцезнаходження: пл. Поштова, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 04053699) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26 червня 2019 року.

СуддяР.О. Ващилін