Рішення № 82640352, 27.05.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 травня 2019 року 13 год. 30 хв.Справа № 280/1256/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Максименко Л.Я.

за участю секретаря судового засідання Биховської А.П.

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – Кіченка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області № 084650 від 19.02.2019.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що 16.03.2019 разом із супровідним листом № 1182/26-19 від 20.02.2019 ним було отримано Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №084650 від 19.02.2019, відповідно до якої до позивача було застосовано штраф у розмірі 1700 грн. за порушення, встановлені в Акті перевірки № 096339 від 29.01.2019. Згідно Акта перевірки службовими особами відповідача було виявлено наступне порушення: надання послуги перевезення вантажу без оформлення документів, передбачених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутня роздруківка до цифрового тахографу водія ОСОБА_3 за 29.01.2019. Позивач вважає, що обов`язок ведення реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарт, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, непред`явлення яких до перевірки тягне застосування адміністративно-господарської відповідальності, покладений на водіїв, які здійснюють міжнародні перевезення. Оскільки, ФОП ОСОБА_2 та водієм транспортного засобу DAF, номерний знак НОМЕР_1 , серія свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ОСОБА_3 здійснювались внутрішні автомобільні перевезення, а не міжнародні, обов`язок ведення та пред`явлення до перевірки вказаних документів був відсутній. На підстави викладеного, просить скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області № 084650 від 19.02.2019.

Відповідач позов не визнав, до суду надав відзив на адміністративний позов (вх. №21449 від 27.05.2019), відповідно до якого зазначає, що Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км., вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонни повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Зазначає, що обов`язок мати заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом передбачений п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті. Вважає, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку роздруківки даних роботи тахографа, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до суб`єктів господарювання, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.У звязку із викладеним, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 22.04.2019 відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання на 13.05.2019 з викликом сторін.

13.05.2019 протокольною ухвалою суду відкладено розгляд справи на 27.05.2019.

У судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

27.05.2019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи судом встановлені наступні обставини.

29.01.2019 о 13 год. 42 хв. працівниками управління Укртрансінспекції у Запорізькій області (на підставі направлення від 25.01.2019 №003379) проведено перевірку транспортного засобу DAF, номерний знак НОМЕР_1 , серія свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , водій ОСОБА_3 , що належить ОСОБА_2 . Під час перевірки виявлено порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, передбачений ст.. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», - відсутня роздруківка до цифрового тахографу водія ОСОБА_3 за 29.01.19.

За результатами перевірки складено Акт №096339 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29.01.2019. Відповідно до відмітки на вказаному Акті, водій від підпису та пояснень відмовився.

19.02.2019, в.о. начальника управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області Велигошою В.М., розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №084650, відповідно до якої на позивача на підставі абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" штраф у розмірі 1700 грн. Вказана постанова направлена відповідачем на адресу позивача 20.02.2019 за вих.. №1182/26-19.

Не погоджуючись з правомірністю винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу позивач звернувся із позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступних обставин.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-ІІІ).

Закон №2344-ІІІ регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

За приписами частини 3 статті 6 Закону №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (пункт 8 Положення №103).

Згідно ст.2 Закону №2344-III законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до ст.18 Закону №2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про транспорт» від 10.11.1994 №232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Згідно статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Отже, обов`язок позивача щодо дотримання вимог підзаконного нормативного акта - Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07 червня 2010 року №340, передбачено чинним законодавством.

Тобто, доводи позивача щодо відсутності обов`язку застосовувати контрольні пристрої при здійсненні внутрішніх перевезень по Україні є безпідставними.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, встановлено штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 48 Закону №2344-III передбачено перелік обов`язкових документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, а саме документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

Отже перелік документів згідно ст.48 Закону № 2344-III не є вичерпним.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року №385 (далі - Інструкція №385).

Контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких трнспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР .

Відповідно до п. 2.5. вищезазначеної Інструкції №385 тахографи підлягають повірці, яку здійснюють повірочні лабораторії відповідно до вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Окрім цього, згідно п. 2.6. Інструкції №385 тахографи перевіряються та адаптуються до транспортного засобу пунктами сервісу тахографів періодично кожні два роки, а також в разі установлення або заміни тахографа, ремонту тахографа, зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу, якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, що може вплинути на роботу тахографа.

За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу пункт сервісу тахографів оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (п. 2.7. Інструкції №385). В разі позитивних результатів перевірки та адаптації тахографа пункт сервісу тахографів маркує транспортний засіб та опломбовує тахограф і його складові чітким відбитком тавра.

Відповідно до п. 3.3. Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Згідно з п. 3.5 Інструкції №385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

З 20.12.2010 року набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР) підписаної у Женеві 1 липня 1970 року в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, водії мають надавати інспектору для контролю реєстраційні заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР у разі обладнання аналоговим тахографом, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

При цьому, суд звертає увагу на те, що п. 3.3 Інструкції № 385 альтернативно визначає наявність наступних документів: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, АБО картку водія ЧИ роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Тобто, лише у разі відсутності заповненої тахокарти при обладнанні транспортного засобу аналоговим тахографом, або карти водія чи роздруківки даних роботи тахографа при обладнанні транспортного засобу цифровим тахографом, вважається, що водій не виконав вимоги п. 3.3 Інструкції № 385.

В акті № 096339 від 29.01.2019 державними інспекторами не вказано яким саме тахографом обладнаний транспортний засіб. Лише зазначено про відсутність роздруківки до цифрового тахографу водія ОСОБА_3 за 29.01.2019. Відтак, суд доходить висновку про те, що транспортний засіб DAF, номерний знак НОМЕР_1 , серія свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 був обладнаний цифровим тахографом. Тому, водій зобов`язаний був мати при собі АБО карту водія, АБО роздруківку даних роботи тахографа.

Як вже зазначалось судом вище, в акті вказано про відсутність у водія роздруківки даних роботи тахографа, про відсутність карти водія відомості відсутні.

Відтак, суд вважає, що зазначення в акті перевірки лише про відсутність у водія роздруківки до цифрового тахографу водія ОСОБА_3 за 29.01.2019, без наявності інформації щодо відсутності також карти водія, які альтернативно можуть замінювати одне одного з огляду на положення п. 3.3 Інструкції № 385, свідчить про недоведення суб`єктом владних повноважень допущених з боку перевізника порушень вимог ст. 48 Закону № 2344-ІІІ.

У зв`язку із викладеним, підстави для застосування штрафу на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ відсутні.

Отже, постанова Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті № 084650 від 19.02.2019 є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративий позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (69063, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області № 084650 від 19.02.2019.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 18 червня 2019 року.

Суддя Л.Я. Максименко