Рішення № 82640350, 18.06.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року (о 16 год. 30 хв.)Справа № 280/1624/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини А1978

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини А1978 (далі – ВЧ А1978, відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 01.11.2018;

зобов`язати відповідача провести розрахунок та виплатити позивачу невиплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.11.2018.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форм власності та виду юридичної особи. Проте, в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, у період з 01.01.2016 по 01.11.2018 відповідач протиправно не здійснював індексацію грошового забезпечення та не виплачував належні позивачу суми, а тому просить зобов`язати відповідача провести розрахунок та виплатити позивачу невиплачену індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

Ухвалою судді від 15.04.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Перше судове засідання призначене на 07 травня 2019 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

02 травня 2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив (вх. №17400), у якому, зокрема, пояснює, що у 2016 році відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, в зв`язку з чим на виконання вимог телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015 №248/3/9/1/1150 щодо збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових частин (установ, організацій) роз`яснення від 04.01.2016 №248/3/9/1/2 згідно яких, у зв`язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (із змінами), згідно яких індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нераховувати до окремого роз`яснення. На думку відповідача, індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона не постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини. Крім того, у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України у січні – лютому 2018 року у Міністерства оборони не було. Звертає увагу суду, що Порядок №1078 не передбачає механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки. З урахуванням зазначеного, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім того, 14 травня 2019 року відповідачем надано до матеріалів справи пояснення до відзиву на позовну заяву (вх. №19210), у яких додатково посилається на роз`яснення Департаменту фінансів за №248/7939 від 21.11.2018, відповідно до яких право військовослужбовців на індексацію грошового забезпечення настає у грудні 2018 року за індексом 3,7 %. Індексації підлягають доходи в межах прожиткового мінімуму (у грудні – 1921 грн.). Здійснення виплат індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, в межах фонду грошового забезпечення, тобто з грудня 2018 року військовослужбовцям почали здійснювати виплати індексації грошового забезпечення.

Так, на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Наказом Командира ВЧ А1978 (по стройовій частині) від 14.02.2019 №37 капітана ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до пункту 2 підпункту «к» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Військову службу позивач проходив на посаді начальника служби пожежної безпеки військової частини та знаходився на грошовому забезпеченні при ВЧ А1978, де нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення до дня звільнення з військової служби.

Під перебування на службі у Збройних Силах України позивачу не була виплачена індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по жовтень 2018 року (включно), що саме сторонами не оспорюється.

Заявою від 15.03.2019 позивач звернувся до ВЧ А1978 з приводу питання виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 14.02.2019, але йому надали відповідь від 25.03.2019 №1733, що індексація з 01.01.2014 до 31.12.2015 та з 01.11.2018 до 14.02.2019 виплачена в повному обсязі. Щодо індексації за період з 01.01.2016 по 01.11.2018 із посиланням на приписи Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, повідомлено, що індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона не постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини. Висновок про відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення ґрунтується на тому, що відповідно до ст. 5 цього Закону проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, а також відомостей щодо збільшення грошового забезпечення в Мінобороні та у зв`язку з дією особливого періоду.

Фактично вказаним листом від 25.03.2019 №1733 ВЧ А1978 відмовила позивачу у задоволенні заяви від 15.03.2019 та у виплаті йому індексації грошового забезпечення.

Вважаючи дії відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.11.2018 протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення та порядок її проведення визначений Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», відповідно до статті 1 якого індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі – Порядок №1078).

Згідно із пунктом 1-1 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Крім того на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Доводи відповідача стосовно відсутності видатків на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців за 2016-2018 роки, і, як наслідок, відсутності підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення, судом оцінюються критично з огляду на таке.

Відсутність на рахунках відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є само по собі належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат, оскільки відповідачем не доведено, що у бюджеті відповідного рівня, з якого здійснюється відповідне фінансування, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні.

Крім того, відповідачем не надано доказів того, що останнім надсилалися до вищестоящого органу потреби на виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.

При цьому, судом враховується, що відповідно до статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав стверджувати, що відповідачем було правомірно не забезпечено виплату індексації грошового забезпечення позивачу, що, у свою чергу, виключає існування правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, про що вірно зазначив суд першої інстанції. Доводів, які б спростували відповідні твердження суду першої інстанції, апелянтом не наведено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року по справі №825/874/17.

Проте, як вже зазначалося, позивачу за період з 01.01.2016 по 01.11.2018 відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить не про протиправність дій відповідача, а про протиправну бездіяльність, оскільки будь-які дії стосовно вказаних виплат, відповідачем не учинялися.

Посилання відповідача на відсутність механізму виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців за минулий період не може бути підставою для позбавлення позивача права на оплату праці однією з основних державних гарантій якого є індексація грошового забезпечення, а не проведення та не виплата цієї гарантії є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.

Щодо посилань відповідача на розпорядження Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2 та телеграму Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/3/9/1/108 від 10.02.2016, то суд вважає ці доводи безпідставними, оскільки вказані документи не є нормативно-правовими актами, а ВЧ А1978 повинна була діяти відповідно до Закону, який має вищу юридичну силу.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до розпорядження Департаменту фінансів за №248/7939 від 21.11.2018 право військовослужбовців на індексацію грошового забезпечення настає у грудні 2018 року за індексом 3,7 %. Індексації підлягають доходи в межах прожиткового мінімуму (у грудні - 1921 грн). Здійснення виплат індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, в межах фонду грошового забезпечення, тобто з грудня 2018 року військовослужбовцям почали здійснювати виплати індексації грошового забезпечення.

Разом із тим, суд дійшов до висновку про безпідставність зазначених доводів відповідача, оскільки доказів щодо виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період не надано, так само, як і будь-яких доказів збільшення посадового окладу (зміни його складових) у позивача з березня 2018 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судові витрати у відповідності до статті 139 КАС України не стягуються.

Керуючись статтями 9, 137, 242-246, 250, 255, 295, 297, 382 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Військової частини А1978 (69068, м. Запоріжжя, вул. Стефанова, 1, код ЄДРПОУ 08160298) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1978 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 01.01.2016 по 01.11.2018.

Зобов`язати Військову частини А1978 провести розрахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 01.11.2018.

В задоволенні вимог щодо визнання протиправними дій Військової частини А1978 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 01.01.2016 по 01.11.2018 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак