Ухвала суду № 82640284, 20.06.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 червня 2019 рокум. Ужгород№ 807/532/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.

при секретарі судових засідань - Попович М.М.

за участю:

позивач - не з`явився

представник позивача - ОСОБА_1

представник відповідача 1 - Дрогобецькі І. ОСОБА_2 .

представник відповідача 2 - Тягур І.І.

представник відповідача 3 - Тягур І.І.

представник третьої особи - ОСОБА_3 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотаннь представника відповідачів 2, 3 про залишення позовної заяви без розгляду та заяви представника позивача про поновлення процесуального строку в адміністративній справі за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Мукачівського управління Державної казначейської служби України Закарпатської області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДФС України в Закарпатській області про стягнення коштів з Державного бюджету України, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Мукачівського управління Державної казначейської служби України Закарпатської області про стягнення коштів з Державного бюджету України.

Протокольною ухвалою суду від 19.09.2018 року за клопотанням представника позивача було залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління ДФС України в Закарпатській області та в якості співвідповідачів Державну казначейську службу України та Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області.

В судовому засіданні 25.03.2019 року представником Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області та Державної казначейської служби України було подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Подане клопотання обґрунтоване тим, що п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або їхнє відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Оскільки позивач звернувся з позовом 11.06.2018 року, а право звернення до суду на бюджетне відшкодування та стягнення пені за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно декларації з ПДВ за грудень 2011 закінчилося 07.06.2018 року, по декларації за липень 2012 року – 09.02.2018 року, по декларації за березень 2013 року – 16.03.2018 року та по декларації за липень 2013 року – 17.03.2018 року, то, з урахуванням ст. 122 КАС України та ст. 102 ПК України, просить залишити позовну заяву без розгляду.

В судовому засіданні представник відповідачів 2, 3 клопотання підтримав, надавши ідентичні пояснення що й у поданому клопотання. Просив таке задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти заявленого клопотання заперечив. Надав суду письмові заперечення проти клопотання та заяву про поновлення процесуального строку. В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку зазначив, що ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.05.2018 року у справі №807/1298/15 провадження у справі закрито. При цьому судом встановлено, що ГУ ДФС у Закарпатській області самостійно відображено в Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016 року, за якими станом на 01.01.2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовано, декларації ФОП ОСОБА_4 за грудень 2011 року, липень 2012 року, березень 2013 року, липень 2013 року, зобов`язання про реєстрацію яких було предметом позову у справі №807/1298/15. Представник позивача зазначає, що на момент уточнення позовних вимог та постановлення ухвали, Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, розміщений на офіційному веб-порталі ДФС України, не містив інформації про внесення до вказаного реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування за деклараціями за грудень 2011 року, липень 2012 року, березень 2013 року, липень 2013 року. Оскільки іншого джерела отримання інформації з Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, окрім офіційного веб-порталу ДФС України у позивача немає, датою коли він дізнався про внесення його заяв до вказаного реєстру є 16.05.2018 року, тобто дата постановлення ухвали у справі №807/1298/15. Просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду із заявленим позовом та поновити такий строк, а в задоволенні клопотання відповідачів 2, 3 відмовити.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні просила суд задовольнити клопотання представника відповідачів 2, 3 та залишити позовну заяву без розгляду.

Представник третьої особи в судовому засіданні просила суд клопотання представника відповідачів 2, 3 задовольнити, позовну заяву залишити без розгляду.

Суд, вивчивши клопотання представника відповідачів 2, 3, заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, виходячи з наступного.

Пунктом 56.18 ст. 56 ПКУ визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Статтею 102 ПКУ встановлений строк давності 1095 днів.

Судом встановлено, що позивач дізнався про бездіяльність відповідача щодо виконання покладеного на нього обов`язку з організації процедури бюджетного відшкодування сплачених сум ПДВ – 16 травня 2018 року, а саме з моменту постановлення ухвали від 16.05.2018 року у справі №807/1298/15.

Крім того, відповідачами не заперечується, що дійсно станом на день звернення до суду позивачу не здійснено бюджетне відшкодування ПДВ по деклараціям за грудень 2011 року, липень 2012 року, березень 2013 року, липень 2013 року. Отже, суд вважає, що саме дату « 16 травня 2018 року» необхідно визначати як початок перебігу строку давності, встановленого ст. 102 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що положеннями пункту 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, окрім посилання на можливість оскарження в суді податкового повідомлення рішення, надано право платнику податків оскаржити й інші рішення.

Статтею 200 ПК України визначений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПКУ при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим. 1.3 ст. 200 прим. 1 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим. 1.3 ст. 200 прим. 1 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.7 ст. 200 ПКУ визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації з ПДВ.

Згідно п.43.3 ст.43 ПК України, обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

У будь-якому випадку відповідно до норм Податкового кодексу України при заявлені платником податку сум до бюджетного відшкодування податковий орган повинен прийняти одне з рішень, передбачених статтею 200 ПК України.

Як наслідок, платник податків мав право на отримання від податкового органу конкретного рішення, передбаченого статтею 200 ПК України.

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. ст. 4 ПК України визначена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

В даному випадку при спірних правовідносинах положення статті 200 ПК України припускають множинне трактування прав та обов`язків контролюючого органу (відповідача по справі), внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Однак в силу приписів п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 ПК України суд дійшов висновку про правомірність рішення платника податку щодо його права на отримання конкретного рішення від податкового органу за наявності правовідносин, врегульованих статтею 200 ПК України. Відповідач не надав відповідного висновку до органів казначейства в строки.

У зв`язку з чим, суд вважає, що дата 16 травня 2018 року є початком перебігу строку давності, встановленого ст. 102 Податкового кодексу України, при даних спірних правовідносинах.

Так до 01.04.2017 року бюджетне відшкодування відповідно до статті 200 Податкового кодексу України здійснювалося по алгоритму: податковий орган проводить камеральну перевірку протягом 30 днів після граничного дня подання податкової декларації; у разі відсутності спорів (при узгодженні суми ПДВ відшкодування) податковий орган протягом 5 робочих днів подає до казначейського органу висновок, де вказана узгоджена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню; після отримання висновку від податкового органу казначейський орган протягом 5 робочих днів здійснює безспірне перерахування коштів на рахунок платника податків.

З 01.04.2017 року діє новий порядок і відповідно нові правила бюджетного відшкодування. На сьогоднішній день порядок бюджетного відшкодування регламентується Постановою Кабінету Міністрів України № 26 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість».

Відповідно до пункту 200.12. Податкового кодексу України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:

а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;

б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;

г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;

Відповідно до пункту 200.13. Податкового кодексу України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Податковим кодексом України передбачену штрафну санкцію за порушення строків бюджетного відшкодування, яка застосовується до податкового та казначейського органу.

Відповідно до пункту 200.13. Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

При стягненні пені також варто зазначити, що законом не передбачено строку нарахування пені, оскільки пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки, то пеня нараховується без урахування строків давності, визначених п. 102.1 ПКУ. Таке ж тлумачення відсутності строків нарахування пені має відношення до ситуації щодо стягнення пені з державного бюджету на основі 200.23 ПКУ.

Отже, не зважаючи на те, що заяви на отримання бюджетного відшкодування містяться в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, бюджетне відшкодування позивачу не здійснено, що є порушенням права останнього на відшкодування сум ПДВ, яке триває до теперішнього часу.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд у постанові від 02.10.2018 у справі №820/1749/18 зазначив, що оцінюючи спір в частині доводів податкового органу щодо строку звернення позивача до суду з вказаними позовними вимогами суд апеляційної інстанції висновувався на положеннях частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України та індивідуальній податковій консультації Державної фіскальної служби України, розміщеної на офіційному сайті (http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/print 72524.html), враховуючи триваючий характер правопорушення щодо невідшкодування податку на додану вартість, дійшов висновку, що до зобов`язання про направлення висновку про суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та його виплати позовна давність не застосовується. Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідно до усталеної судової практики вимога позивача про стягнення пені може бути заявлена до суду в межах визначеного пунктом 102.5 статті 102 Податковим кодексом України строку, тобто протягом 1095 календарних днів з дня, коли особа довідалася про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Суд зазначає, що в питанні захисту прав платників податків у спорах із відшкодування ПДВ принцип правової визначеності був порушений. Неоднозначність судової практики унеможливлювала якісні механізми судового захисту у зв`язку із протиправною бездіяльністю податкових органів. У лютому 2019 року Велика Палата Верховного Суду встановила, що в подібних правовідносинах належним способом захисту є стягнення з Держбюджету України заборгованості по податку на додану вартість.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. п. 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Відтак, у зв`язку зі зміною процедури бюджетного відшкодування ПДВ, що вже не передбачає подання висновку податковим органом казначейському органу, а передбачає лише ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, та з урахуванням предмету позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та наявність підстав для задоволення заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду.

Керуючись статтями 121, 123, 240, 241-243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання представника відповідачів 2, 3 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

2. Заяву представника позивача про поновлення процесуального строку - задовольнити.

3. Визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити пропущений строк.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 25 червня 2019 року.

СуддяЯ.М. Калинич