Рішення № 82640268, 04.06.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 червня 2019 року Справа № 2а-0870/12311/11 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Фесик А.В.

представника позивача: Бабій Ю.В.

представника відповідача: Єгорова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство “Завод напівпровідників” (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, у якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0001690808 від 14 грудня 2011 року на суму 309 491,00 та 154 745,50 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 03.01.2012 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 18.01.2012.

18.01.2012 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №2а-0870/10776/11.

05.04.2019 поновлено провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання на 03.05.2019 без виклику сторін.

03.05.2019 призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.06.2019.

04.06.2019 здійснено процесуальне правонаступництво, замінено відповідача Спеціалізовану Державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі його правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, протокольною ухвалою закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи у цей же день.

У судовому засіданні 04.06.2019, на підставі ст.243 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 229 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: звукозаписуючого пристрою "Акорд".

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених в позовній заяві просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обгрунтування позовних вимог вказує на безпідставність висновків контролюючого органу про нікчемність угод укладених між ПрАТ «Завод напівпровідників» та ПП «Мега-Буд» у зв`язку з відсутністю у товариства ПП «Мега-Буд» необхідних умов для введення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Крім того не погоджується з висновком про завищення від`ємного значення та залишку від`ємного значення з податку на додану вартість у зв`язку з неврахуванням податкових зобов`язань, визначених за результатами попередніх перевірок податкової звітності, оскільки такі податкові зобов`язання на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не мали статусу узгоджених у зв`язку з порушеною процедурою судового оскарження. Крім того зазначає, що усі податкові повідомлення–рішення, прийняті за результатами вищезазначених перевірок, скасовані судом, як протиправні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив, з підстав викладених у письмовому відзиві (вх. №17311 від 02.05.2019) просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши представників сторін та розглянувши матеріали, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що в період з 15.11.2011 по 25.11.2011 співробітниками СДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ “Завод напівпровідників” з питань достовірності нарахування від`ємного значення ПДВ за серпень 2011 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість з напрямком відшкодування на рахунок платника у банку за серпень 2011, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в серпні 2010 року, січні-липні 2011 року, за результатами якої складено акт №246/08-08/31792555 від 28.11.2011 (далі – акт перевірки).

Згідно з висновками акту перевірки зокрема встановлено порушення позивачем:

-п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.4а ст.200 ПК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №41 від 25.01.2011, в результаті чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2011 року на загальну суму 309 491 грн.;

Не погодившись з висновками акту перевірки ПрАТ “Завод напівпровідників” подало до СДПІ заперечення, за результатами розгляду яких контролюючий орган дійшов висновку про відповідність висновків акту перевірки вимогам чинного законодавства та відсутність підстав для задоволення заперечень, про що позивача повідомлено у відповіді від 09.12.2011 №10594/10/08-08.

На підставі висновків акту перевірки 14 грудня 2011 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення–рішення:

-№0001500808 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 309 491 грн.;

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням – рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків, які базуються на твердженні контролюючого органу про необхідність врахування при формуванні показників податкової звітності результатів попередніх перевірок контролюючого органу.

Так перевіркою встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року на загальну суму 309 491 грн. Завищення відбулось у зв`язку з включенням до розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість сум від`ємного значення попередніх звітних періодів по сформованих на підставі податкової накладної ТОВ «Інфоком», виписаної у лютому 2011 та оплаченої у липні 2011 року у сумі 176 158,05 грн.; та по сформованих на підставі податкових накладних ПП «Мега-Буд», виписаних у травні та червні 2011 року та оплачених у липні 2011 року у сумі 97 501,87 грн. та 35 831,46 грн.

Вказані висновки ґрунтуються на податковій інформації щодо відсутності трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, а також на висновках попередніх актів перевірок №125/08-08/31792555 від 30.05.2011, №199/08-08/31792555 від 26.08.2011; № 225/08-08/31792555 від 21.10.2011.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (тут і в подальшому в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування – відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом “а” п.198.1 ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п.198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.3 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та подальшого визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи судом встановлено, що 20.09.2011 позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року, у якій задекларовано, у тому числі, податкові зобов`язання (рядок 9) 538634 грн., податковий кредит (рядок 17) 9 032 292 грн., від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 20.2) 8493658 грн., залишок від`ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 21) 32 888 481 грн., сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23) 8134972 грн., залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) 24753509 грн. (а.с.95-97 т.1).

Згідно з відомостями Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) до податкового кредиту серпня 2011 року віднесені суми податку на додану вартість по господарських операціях, крім іншого:

з ТОВ «Інфоком» податкової накладної №144 від 18.02.2011 та оплаченої у липні 2011 року у сумі ПДВ 176 158,05 грн.;

з ПП «Мега-Буд» податкових накладних №5 від 31.05.2011, №6 від 31.05.2011, №7 від 31.05.2011, №1 від 30.06.2011, №3 від 30.06.2011, які оплачені у липні 2011 року у сумі ПДВ 97 501,87 грн. та 35 831,46 грн.

Надані до матеріалів справи копії податкових накладних, виписаних ПП “Мега-Буд”, ТОВ «Інфоком» по господарським операціям, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця/замовника та продавців/підрядників, одиниці виміру товару/послуг, кількість товару, ціну товару, та в повному обсязі відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних контролюючим органом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується в акті перевірки. Податкові накладні видані особою, яка на час здійснення господарських операцій зареєстрована суб`єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість, доказів протилежного суду не надано.

Також на підтвердження господарських операцій позивачем надано до матеріалів справи копії Договору генерального підряду №466 від 22.09.2009 укладеного з ПП “Мега-Буд” (т.1 а.с. 113-122) та копії додаткових угод до нього, копія платіжного доручення №1283 від 28.07.2011, копії довідок про вартість виконаних підрядних робіт за травень, червень 2011 року, копії Актів приймання виконаних підрядних робіт за травень, червень 2011 року; копія договору №408/178/359 від 01.12.2008 на виконання робіт укладеного з ТОВ «Інфоком ЛТД» (т.1 а.с. 161-168); копія додаткової угоди №40 від 20.10.2010, копії платіжних доручень №1109 від 19.07.2011 та №1282 від 28.07.2011.

З наданих до матеріалів справи письмових доказів встановлено, що послуги/товари отримані від ТОВ «Інфоком» та ПП “Мега-Буд” безпосередньо використовувалися в господарській діяльності для поліпшення основних фондів, виробничих ліній та корпусів у будівлі за місцем юридичної адреси підприємства, що безпосередньо пов`язано з господарською діяльністю позивача.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з вказаними контрагентами у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що надає позивачу право на формування показників податкової та бухгалтерської звітності на підставі первинних документів виписаних ТОВ «Інфоком» та ПП “Мега-Буд”.

Щодо посилань відповідача на наявну податкову інформацію щодо відсутності реального здійснення господарських операцій контрагентами позивача по ланцюгу постачання суд зазначає, що в силу закону отримання контролюючим органом податкової інформації, яка свідчить про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий контролюючий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки така податкова інформація, у тому числі акт перевірки або акт про неможливість проведення зустрічної звірки, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами.

В разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Суд зазначає, що сама по собі несплата або неналежне декларування податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на право покупця сформувати податковий кредит з урахуванням сум податку на додану вартість по таким операціям.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції” ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі “Інтерсплав проти України” (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Суду не надано доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ТОВ «Інфоком» та ПП “Мега-Буд” рішення суду про визнання угод недійсними, належних та допустимих доказів, які б свідчили про безпосередні зловживання з боку позивача.

Також суд вважає необґрунтованими твердження контролюючого органу про нікчемність угод між позивачем та ПП “Мега-Буд”, ТОВ «Інфоком» зазначає, що частинами 1 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, який є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне заволодіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України): правочини щодо відчуження, викрадення майна: правочини, що порушують правовий режим вилучення з обігу або обмеження в обігу об`єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на вищезазначені обставини, та й не доводить умислу посадових осіб позивача на порушення публічного порядку, не пояснює, в чому саме таке порушення полягає.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Відповідач, зробивши висновок в акті перевірки про нікчемність правочинів, керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, проте таке його твердження не підтверджено належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інфоком» та ПП “Мега-Буд” є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Стосовно посилань контролюючого органу на завищення від`ємного значення та залишку від`ємного значення з податку на додану вартість, встановленого актами позапланових виїзних документальних перевірок ( акт №125/08-08/31792555 від 30.05.2011, акт №199/08-08/31792555 від 26.08.2011, акт №225/08-08/31792555 від 21.10.2011), суд зазначає наступне.

Згідно з п.200.4б ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем в судовому порядку було оскаржено податкові повідомлення – рішення, прийняті на підставі актів №125/08-08/31792555 від 30.05.2011, №199/08-08/31792555 від 26.08.2011, №225/08-08/31792555 від 21.10.2011.

30 червня 2011 року ПрАТ “Завод напівпровідників” до Запорізького окружного адміністративного суду було подано позовну заяву про визнання недійсними (нечинними) податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки №125/08-08/31792555 від 30.05.2011. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.08.2012 року по справі №2а-0870/5041/11 – позов задоволено в повному обсязі. 26.02.2013 ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційна скарга СДПІ залишена без задоволення, постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 28.08.2012 року - без змін.

23 вересня 2011 року ПрАТ “Завод напівпровідників” до Запорізького окружного адміністративного суду було подано позовну заяву про визнання недійсними (нечинними) податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі Акту перевірки №199/08-08/31792555 від 26.08.2011. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.03.2016 року по справі №2а-0870/7769/11 - позов задоволено в повному обсязі. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 17.03.2016 року скасована, позов задоволено частково.

Також, ПрАТ “Завод напівпровідників” до Запорізького окружного адміністративного суду було подано позовну заяву про визнання недійсними (нечинними) податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі Акту перевірки №225/08-08/31792555 від 21.10.2011. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.12.2016 року по справі №2а-0870/9131/11 - позов задоволено у повному обсязі. 25.05.2017 ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційна скарга СДПІ залишена без задоволення, постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 14.12.2016 року - без змін.

Враховуючи, що на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.12.2011 №0001690808 сума бюджетного відшкодування за результатами попередніх перевірок позивача була неузгодженою у зв`язку з триваючою процедурою оскарження в судовому порядку, суд приходить до висновку, що у позивача не виникло обов`язку відобразити результати таких перевірок у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2011 року.

Крім того, вищезазначеними судовими рішеннями підтверджено протиправність зменшення контролюючим органом розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за попередні періоди, тому прийняття оскаржуваного у даній справі рішення є неправомірним.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч цим вимогам КАС України відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства “Завод напівпровідників” в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 243 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати прийняте 14 грудня 2011 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі податкове повідомлення-рішення №0001690808.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39440996) на користь Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників» (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, б. 16, код ЄДРПОУ 31792555) судові витрати у розмірі 28 грн 23 коп.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2019.

Суддя Н.В. Стрельнікова