Рішення № 82639912, 20.06.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року 15:20 ЛуцькСправа № 140/900/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І.,

за участю секретаря судового засідання Литвиненко І.П.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Пантік О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправною і скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП, підприємець) звернулась із позовом до Управління Держпраці у Волинській області (далі - Управління) про визнання протиправною і скасування постанови № ВЛ 786/399/АВ/ТД-ФС від 20 листопада 2018 року про накладення штрафу уповноваженими особами у сумі 111 690 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що інспектором Головного управління Держпраці у Волинській області 25-26 жовтня 2018 року проведено інспекційне відвідування кафе « Бонжур » за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для проведення перевірки слугувала письмова заява громадянки ОСОБА_3 , яка вказала, що із 16 травня 2017 року по 11 вересня 2017 року перебувала у трудових відносинах із позивачкою - працювала на посаді кухаря у перевіреному кафе «Бонжур». На підтвердження вказаної обставини надала накладні на отримання продуктів. Інших доказів належного оформлення трудових відносин під час перевірки не здобуто. На підставі наведеного відповідач дійшов висновку, що підприємець порушила вимоги статей 21, 24 Кодексу законів про працю України та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 цього ж Кодексу виніс оскаржену постанову про накладення штрафу уповноваженими особами у сумі 111 690 грн. за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Однак, ФОП ОСОБА_2 не погоджується із такими висновками Управління Держпраці у Волинській області оскільки із громадянкою ОСОБА_3 у трудових відносинах ніколи не перебувала, підприємницької діяльності у перевіреному кафе «Бонжур» (за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Дубнівська, 18) у травні-вересні 2017 року не здійснювала, а була лише орендарем вказаного приміщення, яке на підставі договору від 28 листопада 2016 року передала у суборенду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 . Окрім того зазначає, що проведення такого заходу контролю як інспекційне відвідування кафе « Бонжур » є сумнівним, оскільки їй відомо, що із жовтня 2018 заклад припинив роботу. Про проведення перевірки підприємця не повідомлено, а про існування оскарженої постанови їй стало відомо у березні 2019 року після відкриття виконавчого провадження із примусового виконання останньої.

Таким чином, з огляду на те, що жодного відношення до здійснення господарської діяльності за вказаною адресою не має, позивач вважає спірну постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

У відзиві на позов № 1656/05-02 від 23 травня 2019 року (арк. спр. 27-34) відповідач його вимог не визнав, посилаючись на те, що перевірку закладу було проведено на підставі заяви ОСОБА_3 від 04 жовтня 2018 року у частині оформлення трудових відносин, виплати заробітної плати при звільненні із дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року. Про початок інспекційного відвідування підприємця було повідомлено шляхом вручення їй 25 жовтня 2018 року направлення під розписку. Окрім того, ОСОБА_2 надавала письмові пояснення за фактом виявлених порушень від 25 жовтня 2018 року. Два примірника акта від 26 жовтня 2018 року були надіслані підприємцю 14 листопада 2018 року, однак підписаний примірник не повернуто у зв`язку із чим інспектором праці складено акт про відмову від підпису. Оскільки за результатами перевірки на підставі зібраних доказів установлено факт допущення ФОП працівника ОСОБА_3 до роботи без оформлення трудового договору та відповідного повідомлення органів фіскальної служби, що свідчить про порушення позивачем частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, Управлінням Держпраці у Волинській області було прийнято постанову про накладення на підприємця ОСОБА_2 штрафу у сумі 111 690 грн.

Керуючись наведеним, відповідач уважає рішення, прийняте за результатами інспекційного відвідування кафе « Бонжур » по АДРЕСА_1, де здійснювала свою господарську діяльність підприємець ОСОБА_2 , правомірним, прийнятим у спосіб, визначений законом, відповідно до наданих суб`єкту повноважень, а тому у задоволенні позову просить відмовити.

У відповіді на відзив від 04 червня 2019 року (арк. спр. 72-75) позивач зазначила, що єдиними доказами, які слугували для висновку про порушення законодавства про працю стали письмові пояснення ОСОБА_3 та копії накладних про отримання останньою продуктів харчування. Однак, із копій накладних убачається, що відпуск товарів здійснював підприємець ОСОБА_5 , який ще у лютому 2005 року припинив свою діяльність, а отримувачем товарів є підприємець ОСОБА_2 . Також повторно зазначила, що станом на жовтень 2018 року кафе «Бонжур» припинило роботу, а строк дії договору суборенди закінчився 31 грудня 2017 року. Наведене свідчить про неможливість проведення перевірки у формі інспекційного відвідування вказаного закладу. Надані 25 жовтня 2018 року письмові пояснення позивачка уважала достатніми для спростування виявлених порушень, а оскільки для надання пояснень її було запрошено у приміщення Управління, а не за місцем діяльності кафе «Бонжур», вона не вважала, що проводиться такий вид контролю, як інспекційне відвідування суб`єкта господарювання.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 05 червня 2019 року (арк. спр. 1). У судовому засіданні 05 червня 2019 року було оголошено перерву до 20 червня 2019 року для виклику та допиту свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 У призначене судове засідання викликані свідки не прибули.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Громадянка ОСОБА_3 04 жовтня 2018 року звернулась до Управління Держпраці у Волинській області із письмовою заявою про протиправні дії щодо неї фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , які полягали у відмові останньою належно оформити трудові відносини та внести запис у трудову книжку про прийняття на роботу і звільнення із посади кухаря у кафе «Бонжур» (АДРЕСА_1). Також у заяві вказано, що при звільненні із посади у зазначеному кафе їй не виплачено заробітну плату у сумі 1 800 грн. У зв`язку із наведеним ОСОБА_3 просила провести перевірку підприємця ОСОБА_2 та встановити факт перебування у трудових відносинах із нею, зобов`язати провести повний розрахунок після звільнення (арк. спр. 38). На підставі вказаної заяви начальник відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів звернувся до начальника Управління Держпраці у Волинській області із службовою запискою від 12 жовтня 2018 року про надання дозволу на проведення інспекційного відвідування з метою здійснення державного нагляду (контролю) за додержання законодавства про працю ФОП ОСОБА_2 (арк. спр. 39).

Так, на підставі письмової заяви ОСОБА_3 від 04 жовтня 2018 року і службової записки уповноваженого працівника, начальник Управління видав наказ № 509-р від 12 жовтня 2018 року «Про проведення інспекційного відвідування» і відповідне направлення № 1340 від 12 жовтня 2018 року (арк. спр. 40, 41).

Головний державний інспектор праці Мосур М.О. склала акт № ВЛ-786/399-АВ від 26 жовтня 2018 року інспекційного відвідування (арк. спр. 56-60). У розділі ІІІ цього акта вказала, що виявила порушення частини першої статті 21, частини третьої статті 24, статей 94, 116 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України № 413. У графі «Детальний опис виявленого порушення» зазначила, що ОСОБА_3 надала пояснення з приводу перебування у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2 із 16 травня по 11 вересня 2017 року на посаді кухаря у кафе «Бонжур» по АДРЕСА_1, а також про невиплату їй заробітної плати у сумі 1 800 грн. На підтвердження вказаного ОСОБА_3 надала копії накладних № 141 від 10 серпня 2017 року (на отримання продуктів від ФОП ОСОБА_5 ), № 284 від 31 серпня 2017 року, № 296 від 07 вересня 2017 року (на отримання продуктів від ФОП ОСОБА_8 ); жодних документів про підтвердження перебування у трудових відносинах ОСОБА_3 із підприємцем ОСОБА_2 та виплату заробітної плати за роботу на посаді кухаря у кафе «Бонжур» на інспекційне відвідування не надано.

Акт інспекційного відвідування від 26 жовтня 2018 року підприємцю ОСОБА_2 було надіслано поштовим зв`язком, однак поштове відправлення залишилось не врученим під час доставки та повернулось відправнику, у зв`язку із чим 13 листопада 2018 року інспектором праці було складено акт про відмову від підпису (арк. спр. 61-64, 65). Також, 13 листопада 2018 року винесено припис про усунення виявлених порушень № ВЛ 786/399/АВ-П (арк. спр. 66).

На підставі акту інспекційного відвідування № ВЛ-786/399-АВ від 26 жовтня 2018 року першим заступником начальника Управління Держпраці у Волинській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ВЛ 786/399/АВ/ТД-ФС від 20 листопада 2018 року, якою на ФОП ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 111 690 грн. Отже, підставою для накладення на позивача штрафу стали виявлені порушення вимог статей 21, 24 Кодексу законів про працю України - допуск працівника до роботи без належного оформлення трудових відносин.

Не погоджуючись із вказаною постановою, підприємець звернулась із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (пункт 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 з наступними змінами та доповненнями (далі - Положення № 96).

Як визначено підпунктом 6 пункту 4 вказаного Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно із пунктом 1 Положення про Управління Держпраці у Волинській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці № 84 від 03 серпня 2018 року, Управління Держпраці у Волинській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується (арк. спр. 36-37).

Таким чином, у відповідача наявні повноваження на здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про працю фізичними особами, які використовують найману працю.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877-V від 05 квітня 2007 року (далі - Закон № 877-V).

Відповідно до статті 1 вказаного Закону, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Частиною третьою статті 6 Закону № 877-V передбачено, що суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно із частиною п`ятою статті 7 Закону № 877-V перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

У судовому засіданні представник позивача пояснила, що її довірительку ФОП ОСОБА_2 . 25 жовтня 2018 року по телефону було запрошено в Управління Держпраці у Волинській області, куди вона прибула, отримала копію направлення на проведення інспекційного відвідування та надала письмові пояснення (арк. спр. 41, 45). У поясненнях зазначила, що ніколи не використовувала найману працю, а основним видом діяльності є надання в оренду нерухомого майна та надала відповідні докази (арк. спр. 46-55).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) (надалі - Порядок № 295, чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до приписів пункт 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.

За результатами аналізу розділу, який регулює проведення інспекційних відвідувань та організацію невиїзних інспектувань, Порядку № 295 (пункти 5-18 Порядку) суд дійшов висновку, що інспекційне відвідування передбачає вихід на місце проведення господарської діяльності суб`єктом господарювання - на об`єкт відвідування, а результат такого інспекційного відвідування інспектор праці оформляє відповідним актом.

Так, пунктом 16 Порядку № 295 визначено, що у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

У судовому засіданні представник відповідача пояснила, що за результатом виходу на об`єкт відвідування - кафе « Бонжур » по АДРЕСА_1 , інспектор праці виявила, що за вказаною адресою знаходиться закрите приміщення, у яке вона не мала змоги потрапити, ознак діяльності кафе «Бонжур» не виявила, тобто - установила відсутність об`єкта відвідування за місцезнаходженням. Таким чином, судом установлено, що фактично інспекційне відвідування (з метою здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю) об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 - не відбулось.

У порушення пункту 16 Порядку № 295 інспектор не склала акт про неможливість проведення інспекційного відвідування. При цьому, по телефону запросила підприємця ОСОБА_2 для надання пояснень в Управління.

Суд звертає увагу, що вручення направлення на перевірку, відбір пояснень у підприємця у приміщенні Управління Держпраці у Волинській області має ознаки невиїзного інспектування. Водночас, наказом № 509-р від 12 жовтня 2018 року, направленням № 1340 від 12 жовтня 2018 року перший заступник начальника Управління уповноважував державного інспектора Мосур М.О. на проведення саме інспекційного відвідування. Отже, уповноважений працівник відповідача діяв не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією, законами, іншими нормативно-правовими актами.

Встановлені обставини, на переконання суду, свідчать про порушенням відповідачем вимог законодавства, яке регулює порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, за результати якого було прийнято оскаржену постанову.

Згідно із підпунктом 54 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Статтею 265 Кодексу законів про працю України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.

Так, відповідно до частини другої вказаної статті юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу зокрема у разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Як встановлено судом, підставою для винесення спірної постанови стало те, що підприємець ОСОБА_2 порушила вимоги частини першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме - зафіксовано факт допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, суд зазначає, що об`єктом відвідування було кафе « Бонжур » (АДРЕСА_1). На переконання відповідача, саме у цьому закладі за вказаною адресою у травні-вересні 2017 року здійснювала господарську діяльність підприємець ОСОБА_2 .

Однак, суд уважає такі висновки відповідача необґрунтованими і безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (арк. спр. 120-121). Водночас, основним видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_4 є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (арк. спр. 122-123).

Між ФОП ОСОБА_2 (суборендодавець) і ФОП ОСОБА_4 (суборендар) 28 листопада 2016 року було укладено договір суборенди (арк. спр. 81-82). Згідно із умовами вказаного договору суборендодавець передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування приміщення кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 1.1 договору). Сторони договору визначили, що періодом його дії є: 28 листопада 2016 року - 31 грудня 2017 року.

Водночас, у пункті 1.2 договору зазначено, що майно, яке орендується знаходиться у володінні та користуванні суборендодавця (ФОП Верескунової І.О.) на підставі договору оренди № 07/16 від 28 листопада 2016 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 . ФОП ОСОБА_6

На підставі акта здачі-приймання приміщення у суборенду від 28 листопада 2016 року об`єкт оренди (приміщення кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ) передане ФОП ОСОБА_4 у володіння і користування (арк. спр. 104).

Таким чином, судом установлено, що позивач із листопада 2016 року була орендарем вказаного приміщення та 28 листопада 2016 року передала його у суборенду ФОП ОСОБА_4 , що відповідає основному виду її господарської діяльності.

Окрім того, здійснення діяльності у кафе «Бонжур» (АДРЕСА_1) ФОП ОСОБА_4 у спірний період також підтверджується копіями реєстраційного посвідчення № НОМЕР_2 від 05 грудня 2016 року на реєстратор розрахункових операцій (виданого ФОП ОСОБА_4 на вказану господарську одиницю); ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями від 08 грудня 2016 року (виданої ФОП ОСОБА_4 на місце торгівлі за цією ж адресою) та розпорядження про її анулювання від 24 жовтня 2017 року; декларацій акцизного податку за 2017 рік, Z-звітів РРО за травень-вересень 2017 року (арк. спр. 94-119).

На переконання суду, зазначені докази є належними, допустимими, достовірними, а отже такими, що у достатній мірі підтверджують факт здійснення господарської діяльності у кафе «Бонжур», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, саме підприємцем ОСОБА_4 та спростовують факт господарювання за вказаною адресою підприємцем ОСОБА_2

Необхідно також звернути увагу на додані до заяви ОСОБА_3 копії накладних на отримання товару, які фактично є єдиним доказом, що став підставою для висновку Управління Держпраці про перебування останньої у трудових відносинах із позивачем.

Так, накладна № 141 від 10 серпня 2017 року виписана підприємцем ОСОБА_5 на одержувача підприємця ОСОБА_2 , факт одержання товару засвідчено підписом ОСОБА_3 (арк. спр. 43).

Однак, як установлено судом на підставі наявної інформації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_5 припинила свою господарську діяльність із 17 лютого 2005 року (арк. спр. 78).

Крім того, позивач із 27 січня 2008 року у зв`язку із реєстрацією шлюбу змінила своє прізвище із ОСОБА_2 на ОСОБА_2 (арк. спр. 79, зворот), та після розірвання шлюбу у 2012 році не змінювала його на дошлюбне. Таким чином, у 2017 році здійснювала господарську діяльність як ОСОБА_2 , та не могла отримувати товар як ФОП ОСОБА_2 , що засвідчується відомостями у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. спр. 80).

Суд звертає увагу, що відомості, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є відкритими та були доступними відповідачу під час розгляду справи про накладення на позивача штрафу, однак не були враховані, що свідчить про необґрунтованість рішення (тобто прийняття оскарженого рішення без урахуванням усіх вагомих обставин).

Накладні на отримання товару № 296 від 07 вересня 2017 року, № 284 від 31 серпня 2017 року, виписані ФОП ОСОБА_8 (засвідчені відтиском його печатки) на ФОП ОСОБА_2 (кафе «Бонжур») та підписані ОСОБА_3 у графі «одержав» (арк. спр. 44).

Водночас, у наданих поясненнях на адвокатський запит представника позивача ОСОБА_1 . підприємець ОСОБА_8 зазначив, що із ФОП ОСОБА_2 у господарських відносинах ніколи не перебував; печатка, відбиток якої є на накладних № 296 від 07 вересня 2017 року, № 284 від 31 серпня 2017 року, була викрадена та із 2012 року використовується інша (арк. спр. 92).

Отже, факт отримання позивачем товару у серпні і вересні 2017 року у кафе «Бонжур» від підприємців ОСОБА_5 , ОСОБА_8 на підставі вказаних накладних суд уважає недоведеним.

Інших доказів перебування ОСОБА_3 із ФОП ОСОБА_2 у травні - вересні 2017 року відповідач суду не надав.

Згідно із статтею 17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та оцінці всіх фактів і обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 01 липня 2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності оскарженого рішення, а тому позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправною і скасування постанови № ВЛ 786/399/АВ/ТД-ФС від 20 листопада 2018 року про накладення штрафу уповноваженими особами у сумі 111 690 грн. є підставними і обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову повністю, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в у сумі 1 921 грн, сплачений відповідно до платіжного доручення № 423 від 29 березня 2019 року (арк. спр. 2).

Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Кодексу законів про працю України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Волинській області (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-Б, ідентифікаційний номер юридичної особи 39810267) про визнання протиправною і скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною і скасувати постанову Управління Держпраці у Волинській області про накладення штрафу уповноваженими особами № ВЛ 786/399/АВ/ТД-ФС від 20 листопада 2018 року у сумі 111 690 грн (сто одинадцять тисяч шістсот дев`яносто грн).

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Волинській області судовий збір у сумі 1 921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 25 червня 2019 року.