Рішення № 8263986, 16.03.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" березня 2010 р.Справа № 10/12-203 Господарський суд Тернопільської області

У складі судді Півторака М.Є.

За участю секретаря судового засідання Клим Т.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" м. Бережани, вул. Привокзальна , 1 Тернопільської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" м. Збараж, вул. Шолом Алейхема, 1 Збаразького району Тернопільської області

          За участю представників:

позивача: Зелінського Л.Р. –представника , довіреність від 02.03.2010 року ;

відповідача: Юзьвак І.Я. –представника , довіреність від 07.12.2009 року

В судовому засіданні представникам сторін роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20,22,27,28,81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Христина" м.Бережани, вул. Привокзальна , 1 Тернопільської області звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" м.Збараж, вул. Шолом Алейхема, 1 Збаразького району Тернопільської області про стягнення 8000 грн. основного боргу, 617,24 грн. –пені, 1160 грн. –40% річних, відшкодування судових витрат просить покласти на відповідача.

          В обґрунтування позовних вимог посилається на умови договору поставки №231, укладеного між сторонами 01.01.2008 року, видаткові накладні та інші документа, які знаходяться в матеріалах справи.

          Ухвалою суду від 10.02.2010 року судове засідання призначене о 15 год. 02.03.2010 року. У зв’язку з неприбуттям у судове засідання 02.03.2010 року представника відповідача , в порядку статті 77 ГПК справу слуханням було відкладено до16 годин 30 хвилин 16 березня 2010 року.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, у судовому засіданні 16.03.2010 року визнав заявлені позовні вимоги повністю .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача та відповідача господарський суд встановив наступне:

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

У судовому засіданні встановлено, що 01 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Христина" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" м.Збараж, вул. Шолом Алейхема, 1 Збаразького району Тернопільської області (Покупець) укладено договір поставки№ 231 (надалі - Договір).

За умовами даного правочину Продавець (позивач по справі) зобов'язується постачати та передавати у власність Покупця вироби з гофрокартону, згідно замовлень Покупця, надалі "Товар", а Покупець (відповідач по справі) зобов'язується приймати Товар та оплачувати його загальну вартість на умовах цього Договору.

Асортимент та кількість Товару визначаються у накладних, товарно-транспортних накладних чи інших документах, що підтверджують фактичне відвантаження товару Покупцем (п.1.2. Договору). За цими ж документами визначається і його ціна , яка не підлягає зміні в односторонньому порядку (п.2.1. Договору).

За пунктом 3.1. Договору, доставка Товару здійснюється транспортом Продавця, за його рахунок протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання замовлення від Покупця.

Відповідно до п.4.2. Договору, розрахунки між Продавцем та Покупцем за кожну поставлену партію Товару проводяться протягом десяти банківських днів з дня отримання зазначеної партії товару.

Позивачем в свою чергу, зобов'язання по Договору виконано, зокрема поставлено та передано, а Покупцем прийнято товар на суму 13260 грн., що підтверджується видатковими накладними №991 від 27.12.2008р. та №004 від 06.01.2009 року (копії в матеріалах справи).

Крім того, на підставі видаткової накладної № 996 від 29 грудня 2009 року Позивачем поставлено Відповідачу штанцформу двохмістну для висікання гофроящиків на суму 990.00 грн.

Таким чином, Позивачем поставлено Відповідачу продукцію і штанцформу всього на загальну суму 14250.00 грн.

Проте, відповідач в порушення зазначених умов Договору, за отриманий товар повністю не розрахувався, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в сумі 8000 грн.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України. Крім цього наведеною статтею Господарського кодексу України обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст.712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як випливає з матеріалів справи, відповідач за отриманий товар не розрахувався, допустивши заборгованість перед позивачем станом на 10.02.2010р. (дата звернення до суду) в розмірі 8000 грн.

Таким чином, на час подання позову до суду відповідач не оплатив вартості поставленого йому позивачем товару , що в силу ст.ст. 526 та 530 ЦК України є неприпустимим, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 8000 грн. підлягали до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.

Статтею 209 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (стаття 546 ЦК).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань.

Пунктом 2 статті 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Отже, як випливає із змісту Цивільного кодексу України –відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань настає лише у випадках, передбачених законом або встановлено договором.

          Пунктом 5.3. Договору, сторони визначили, що у випадку порушення термінів оплати, передбачених цим договором, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ річних від суми простроченого платежу за кожен день його прострочення.

          Згідно представлених розрахунків позивача розмір нарахованої пені за порушення терміну оплати за поставлений товар становить 617,24 грн.

          При даних обставинах справи судом приймається посилання позивача на те, що у нього є правові підстави для стягнення пені за порушення терміну оплати поставленого товару, а тому позовні вимоги в частині стягнення 617,24 пені, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.

Пунктом 2 статті 625 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.3. договору, у випадку прострочення оплати за поставлену продукцію Відповідач сплачує Позивачу 40 % річних від простроченої суми.

Розмір 40 процентів річних від простроченої суми становить 1160 грн.

Враховуючи, що сторони повинні належним чином виконувати взяті на себе зобов’язання, відповідачем по справі: Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" своєчасно не була погашена заборгованість за отриманий товар, а тому сума боргу підлягає відшкодуванню з урахуванням 40% річних.

          Позивач по справі представив суду розрахунки суми 40% річних, які приймається судом, а тому позовні вимоги в сумі 1160 грн. (40% річних), підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.

          У відповідності до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на зазначене суд вважає, що представленими суду доказами, а саме Договором поставки №231 від 01.01.2008 року, видатковими накладними, позивач по справі довів наявність заборгованості відповідача перед ним за поставлену продукцію, а тому позовні вимоги про стягнення 8000 грн. основного боргу, 617,24 грн. –пені, 1160 грн. – 40% річних підтверджені документально та підлягають до задоволення.

          Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 32, 33, 43, 54, 82, 84,116, 117 ГПК України, ст.ст. 20, 193, 222,343 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 202, 526, 625,692, 530, 712 Цивільного Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" м.Збараж, вул. Шолом Алейхема, 1 Збаразького району Тернопільської області , ідентифікаційний код 35068869 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" вул. Привокзальна,1, м. Бережани, Тернопільської області - 8000 грн. основного боргу, 617,24 грн. –пені, 1160 грн. –40% річних; 102 грн. в повернення сплаченого державного мита; 236 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його підписання.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

4.Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

5.Повний текст рішення складено та підписано 17 березня 2010 року.

Суддя