Рішення № 82639768, 13.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року Справа № 160/3305/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центрального територіального управління Національної гвардії України, начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України Набока Олександра Миколайовича про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2019р. ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Центрального територіального управління Національної гвардії України (далі – відповідач-1), начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України Набока Олександра Миколайовича (далі – відповідач-2), в якій просив:

- встановити початком військової безперервної служби день зарахування до Київського Суворовського училища – 15 серпня 1991 року;

- зобов`язати Центральне територіальне управління Національної гвардії України зарахувати строк навчання у Київському військовому ліцеї, системи військової освіти Міністерства оборони України, у загальний строк військової служби та у загальний строк безперервної служби з 15.08.1991 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем-2 протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства було відмовлено ОСОБА_1 у зарахуванні навчання в Київському військовому ліцеї у період з 15.08.1991 року по 12.06.1993 року до загального строку військової служби та до строку безперервної військової служби, оскільки на період його навчання в Київському військовому ліцеї діяв Закон України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» в редакції від 25.03.1992 року.

Ухвалою від 15.04.2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання відзивів на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копія ухвали судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 року направлена сторонам у справі. Проте, конверти, що адресовані відповідачам, повернулись на адресу суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», що є належним врученням відповідно до ч. 8 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачами, на виконання ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду відзивів на позовну заяву та не було повідомлено про поважність причин їх ненадання.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Виходячи з положень ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративну справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи, надавши їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.08.1991 року ОСОБА_1 був зарахований на навчання до Київського Суворовського військового училища, яке знаходилось в системі військової освіти Міністерства оборони України, а у 1992 році постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 року «Про реформу системи військової освіти», Київське Суворовське військове училище було перейменовано у Київський військовий ліцей, який залишився у системі військової освіти Міністерства оборони України.

Київський військовий ліцей ОСОБА_1 закінчив 12.06.1993 року та 01.08.1993 року був зарахований у Київський інститут підготовки кадрів органів виконання покарань, військ внутрішньої та конвойної охорони.

18.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом до Начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України генерал-лейтенанта Набока О.М. з проханням про зарахування строку навчання у Київському військовому ліцеї у загальний строк військової служби та у строк безперервної служби у Національній гвардії України, вважаючи початком служби день зарахування до ОСОБА_2 .

29.03.2019 року відповідач-2 у наданій відповіді на вказаний рапорт зазначив, що згідно зі ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», із відповідними змінами, день прибуття на навчання до військового-навчального закладу (військового ліцею) не вважається початком проходження військової служби.

Вважаючи, на підставі викладеного, свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод в Україні.

Суд звертає увагу на те, що у рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 року у справі № 5-р/2018 визначено, що положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

Так, відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» та п. 4 Розділу 1 «Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами», затвердженого Указом Президента України від 13.05.1993 року № 174/93, чинних на час проходження ОСОБА_1 навчання в Київському військовому ліцеї, початком перебування на військовій службі вважався день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний в приписі, виданому військовим комісаріатом для допризовників, призовників і військовозобов`язаних.

У цьому випадку правовідносини щодо проходження позивачем військової служби виникли 15.08.1991 року і на день набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» № 766-ХІV від 18.06.1999 року (відповідно до якого норма, що містилася у ст. 24 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» стосовно військових ліцеїв та військово-навчальних закладів втратила чинність) норма не припинила своєї дії та була чинною.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що застосування відповідачами ст. 24 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року, викладеної відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» № 766-ХІV від 18.06.1999 року є неправомірним, оскільки позивач в період з 15.08.1991 року по 12.06.1993 року тобто до внесення змін до вказаного Закону, проходив навчання в Київському військовому ліцеї, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 року № 490 знаходився в оперативному управлінні Міністерства оборони України, відтак, мав статус військово-навчального закладу.

Крім того, посилання відповідача-2 у відповіді № 6/22-550 від 29.03.2019 року на те, що нова редакція Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», що набрала чинності 31.07.1999 року та діє на цей час, не пов`язує початок перебування на військовій службі з днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею) суд вважає безпідставним, оскільки позивач навчався в Київському військовому ліцеї, що мав статус військово-навчального закладу, у період з 15.08.1991 року по 12.06.1993 року тобто у період дії ст. 24 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», якою було передбачено, що початком перебування на військовій службі вважався день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею).

Таким чином, суд вважає, що застосування відповідачем зворотної (ретроактивної) дії в часі ст. 24 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 року, викладеної відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» № 766-ХІV від 18.06.1999 року є неправомірним і призвело до звуження обсягу прав позивача у сфері проходження військової служби, що стало підставою для незарахування до вислуги строку навчання у Київському військовому ліцеї.

Так, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд також вважає за необхідне визнати протиправними дії начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України Набока Олександра Миколайовича, пов`язані з відмовою зарахування у строк військової служби ОСОБА_1 навчання в Київському військовому ліцеї.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень, з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Оскільки при зверненні до суду із позовною заявою позивача було звільнено від сплати судового збору, відповідно до ст.139 КАС питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 77 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального територіального управління Національної гвардії України, начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України Набока Олександра Миколайовича про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України Набока Олександра Миколайовича, пов`язані з відмовою зарахування у строк військової служби ОСОБА_1 навчання в Київському військовому ліцеї.

Встановити початком військової безперервної служби день зарахування ОСОБА_1 до Київського Суворовського училища – 15 серпня 1991 року.

Зобов`язати Центральне територіальне управління Національної гвардії України зарахувати строк навчання ОСОБА_1 у Київському військовому ліцеї системи військової освіти Міністерства оборони України у загальний строк військової служби та у загальний строк безперервної служби з 15 серпня 1991 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський