Ухвала суду № 82639712, 25.06.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

25 червня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1945/19 Суддя Волинського окружного адміністративного суду Смокович В.І., одержавши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Луцький слідчий ізолятор" про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась із адміністративним позовом до Державної установи "Луцький слідчий ізолятор" про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати грошової компенсації за належні їй до видачі предмети речового майна у сумі 6 294 грн 17 коп.; зобов`язання виплатити грошову компенсацію за належні їй до видачі предмети речового майна у сумі 6 294 грн 17 коп.; стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період із 07 липня 2018 року по 20 червня 2019 року.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами.

Частина п`ята статті 122 КАС України передбачає, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Позивачем в позовній заяві зроблено посилання на постанову КАС ВС в адміністративній справі №808/858/16, у якій суд дійшов висновку про те, що грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки є частиною заробітної плати, а отже звернення до суду з вимогами про зобов`язання її виплатити не обмежується будь-яким строком, відповідно позивач провів аналогію з грошовою компенсацією за неотримане речове майно та вважає, що строки, встановлені статтею 122 КАС України не розповсюджуються на звернення з такими позовними вимогами.

Однак, таке твердження позивача є хибним, а ототожнення компенсації за невикористані дні відпустки із компенсацією за неотримане речове майно - помилковим, оскільки перша дійсно є компенсаційною виплатою та складовою частиною заробітної плати, в той час як компенсація за речове майно не є складовою заробітної плати, а отже на позовну вимогу щодо її стягнення не поширюється норма абзацу 2 статті 233 Кодексу Законів про працю України, відповідно застосовується місячний термін на звернення до суду, визначений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Як убачається із позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача грошову компенсацію за належні йому до видачі предмети речового майна у сумі 6 294 грн 17 коп., яка визначена згідно із довідкою №23 від 01 серпня 2018 року про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, яку позивач отримала 01 серпня 2018 року, тобто початок перебігу строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом почався із 02 серпня 2018 року.

Разом з тим, позов поданий до суду позивачем лише 20 червня 2019 року, тобто із пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду.

При цьому, позивач зазначає, що про суму, яка підлягає до стягнення він дізнався лише після отримання 30 травня 2019 року відповіді на адвокатський запит разом із довідкою № 23 від 01 серпня 2018 року, проте суд критично оцінює це посилання позивача, оскільки така копія довідки містить запис про її отримання останньою саме у день її видачі - 01 серпня 2018 року, що підтверджено власним підписом особи.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Позивачем заяву про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску не додано.

Згідно із частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, її необхідно залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачу у зазначений строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання належним чином оформленої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та надання доказів поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 122, 123, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Луцький слідчий ізолятор" про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку залишити без руху.

Надати позивачу, ОСОБА_1 , строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачеві, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута останньому.

Копію ухвали надіслати особі, яка звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.

Суддя В.І. Смокович