Рішення № 82639707, 18.06.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року ЛуцькСправа № 140/893/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Шепталової А.П.,

представника позивача Мельника С.І.,

представника відповідача Сахмана П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства “Луцький ремонтний завод “Мотор” до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Луцький ремонтний завод “Мотор” (далі – ДП “ЛРЗ “Мотор”, підприємство, позивач) звернулося з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс великих платників податків ДФС, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 червня 2018 року №0005054812, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (ПДВ) за лютий 2018 року у сумі 1528879,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 764439,50 грн., та від 11 червня 2018 року №0005074812, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у сумі 342970,00 грн.; зобов`язання внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідні дані щодо відшкодування ПДВ у сумі 1528879,00 грн. за податковою декларацією за лютий 2018 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 17 травня 2018 року №69/28-10-48-12/08029701 документальної позапланової виїзної перевірки підприємства з питань законності декларування від`ємного значення з ПДВ за лютий 2018 року. За висновками акта перевірки позивач допустив порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 та підпункту “б” пункту 200.4, пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України (далі – ПК України), в результаті чого підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 1924229,71 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2018 року на 1528879,55 грн., завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 342969,92 грн.; відмовлено в бюджетному відшкодуванні за лютий 2018 року в сумі 404863,76 грн.

Позивач із податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується та вважає їх такими, що суперечать положенням чинного законодавства та фактичним обставинам. Зокрема, безпідставними є висновки відповідача в акті перевірки про те, що господарські операції, за якими сформовано податковий кредит у податковій звітності за лютий 2018 року, між ДП “ЛРЗ “Мотор” та ТзОВ “Промелектроніка”, ТзОВ “Юкас Україна”, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система”, ТзОВ “Імпера Груп”, ТзОВ “Крафттехцентр” фактично не відбувалися, оскільки стосовно цих контрагентів наявна негативна інформація та не простежується ланцюг придбання реалізованої позивачу продукції.

Позивач зауважує, що з урахуванням вимог пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України правомірно формував податковий кредит за господарськими операціями із кожним із вказаних контрагентів, реальність яких підтверджується первинними документами, наданими під час проведення перевірки; відповідач не встановив недоліків у оформленні таких документів; ці документи дають можливість встановити зміст відповідної господарської операції та дають право на формування податкового кредиту і відповідно на бюджетне відшкодування ПДВ. Крім того, вид діяльності вказаних контрагентів позивача передбачає поставку відповідного товару (запасних частин та матеріалів для ремонту авіаційних двигунів). Контролюючим органом не заперечується використання у господарській діяльності придбаного підприємством від безпосередніх контрагентів товару.

Поряд з цим акт перевірки не містить жодної інформації про проведення контролюючим органом зустрічних звірок з названими контрагентами та не підтвердження за їх результатами операцій із ДП “ЛРЗ “Мотор”. Висновки акта перевірки ґрунтуються лише на припущеннях посадових осіб контролюючого органу. Водночас, в порушення пункту 5 розділу ІІ, підпункту 2 пункту 4 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727, в акті не викладено зміст порушення безпосередньо ДП “ЛРЗ “Мотор” з посиланням на конкретні норми законодавства та первинні документи, що підтверджують ці правопорушення; не наведено доказів про неможливість здійснення господарських операцій з підприємствами-постачальниками з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання умов укладеного договору, а також доказів фактичного нездійснення контрагентами-постачальниками господарської діяльності саме в період поставки товару на ДП “ЛРЗ “Мотор”, відсутності у контрагентів-постачальників взаємозв`язку між укладеними із ДП “ЛРЗ “Мотор” договорами та господарською діяльністю платника податків; здійснення спірних господарських операцій ДП “ЛРЗ “Мотор” без належної обачливості або при наявності узгоджених дій із контрагентом з метою отримання податкової вигоди. В акті перевірки зазначено лише негативну інформацію, яка міститься у базах даних ДФС та про результати перевірок цих контрагентів зі своїми постачальниками, до яких позивач відношення не має. Водночас, можливі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства не можуть бути підставою для позбавлення ДП “ЛРЗ “Мотор” як добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ та його відшкодування.

Також позивач зазначив, що посилання відповідача в акті перевірки на відсутність окремих сертифікатів якості (відповідності), паспортів не може слугувати доказом для висновків про відсутність факту здійснення господарських операцій, оскільки надані для ознайомлення сертифікати якості, паспорти, етикетки, бірки не є первинними документами бухгалтерського обліку і не розкривають зміст господарської операції, а їх перевірка не відноситься до компетенції Державної фіскальної служби. Разом з тим, при вхідному контролі на підприємстві здійснюється обов`язкова перевірка придбаних комплектуючих виробів, сировини та матеріалів.

Крім того, позивач вважає, що посадові особи контролюючого органу під час проведення перевірки вийшли за її межі, оскільки згідно з наказом від 19 квітня 2018 року №741 предметом перевірки є лише законність декларування від`ємного значення з ПДВ за лютий 2018 року, а не достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування цього податку.

З наведених підстав позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою від 03 квітня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечує (том 3, а.с.148-152). В обґрунтування своєї позиції вказав, що предметом перевірки є лише законність декларування ДП “ЛРЗ “Мотор” від`ємного значення ПДВ за лютий 2018 року. З метою дослідження взаєморозрахунків ДП JIP3 “Мотор” з контрагентами - постачальниками надсилалися запити на проведення зустрічних звірок, їх реєстр відображено в акті перевірки. Проведеною податковою перевіркою встановлено безпідставне формування ДП “ЛРЗ “Мотор” показників податкової декларації з ПДВ за лютий 2018 року за господарськими операціями з контрагентами-постачальниками ТзОВ “Промелектроніка”, ТзОВ “Юкас Україна”, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система”, ТзОВ “Імпера Груп”, ТзОВ “Крафттехцентр”, які фактично не відбувалися. До таких висновків його спонукало те, що згідно з наявною в автоматизованих інформаційних системах Державної фіскальної служби (ДФС) інформацією стосовно вказаних контрагентів наявна негативна інформація, не простежується ланцюг придбання реалізованої ДП “ЛРЗ “Мотор” продукції, відбувається обрив ланцюга. Проте на підставі договорів купівлі-продажу товарів підприємствами-постачальниками були виписані податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за відповідний період.

Відповідач зауважує, що обрив ланцюга постачання товарів має місце по взаємовідносинах із ТзОВ “Промелектроніка”, ТзОВ “Імпера Груп”, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система”, ТзОВ “Юкас Україна” (номенклатура реалізованого позивачу товару відмінна від придбаного у контрагентів-постачальників). Також за інформацією в Єдиному державному реєстрі судових рішень (справа №757/5980/18-к) виявлено, що досудовим розслідуванням встановлено реалізацію певними особами для ТзОВ “Промелектроніка” товарів, ввезених на територію України поза митним контролем, з подальшою їх реалізацією державним підприємствам оборонно-промислового комплексу України. Крім того, актами податкових перевірок ТзОВ “Промелектроніка” не підтверджено взаємовідносини з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період жовтень 2014 року – травень 2017 року.

Як зазначає відповідач, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень (справа №200/17297) з`ясовано, що досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи зареєстрували та придбали низку юридичних осіб, за допомогою яких надають послуги з мінімізації податкового навантаження та штучного формування податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектора економіки шляхом проведення безтоварних операцій з поставки товару; до підприємств з ознаками фіктивності належить і ТзОВ “Імпера Груп”.

Відповідач також посилається на наявність у нього податкової інформації стосовно ТзОВ “Крафттехцентр”, якою не підтверджено сум податкових зобов`язань при продажу товарів/послуг контрагентам; в ланцюгу придбання відбувається підміна товарної групи.

На думку відповідача, це дає йому підстави для висновку про відсутність реальності господарських операцій між ДП “ЛРЗ “Мотор” та зазначеними постачальниками.

Також не на усі придбані у контрагентів товари надано сертифікати якості та/або паспорт виробника.

Нереальність господарських операцій із вказаними контрагентами-постачальниками призвела до завищення суми бюджетного відшкодування у лютому 2018 року на 1528879,55 грн., завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) на 342969,92 грн.

Відповідач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, та прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення є правомірними.

З наведених підстав відповідач у задоволенні позову просив відмовити.

У відповіді на відзив (том 3 а.с.167-170) позивач заперечує доводи відповідача. Зауважує, що у чинному законодавстві України взагалі відсутній такий термін як “обрив ланцюга” та будь-яка відповідальність за такий “обрив”. Відносини між учасниками попередніх “ланцюгів” постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Отримувач послуг на час здійснення господарської операції із придбання товару не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням його контрагентом, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та є платником податків, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства; такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Разом з тим, під час проведення перевірки відповідачем не встановлено розбіжності за номенклатурою товарно-матеріальних цінностей безпосередньо між ДП “ЛРЗ “Мотор” та контрагентами-постачальниками ТзОВ “Промелектроніка”, ТзОВ “Юкас Україна”, ТзОВ “Імпера Груп”, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система”, ТзОВ “Крафттехцентр” та розбіжностей між податковими зобов`язаннями контрагентів та податковим кредитом з ПДВ ДП “ЛРЗ “Мотор” за період, що перевірявся.

Також позивач вважає безпідставним посилання відповідача на справу №757/5980/18-к та фрагмент тексту з інформацією щодо можливої участі працівників ТзОВ “Промелектроніка” у скоєнні кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №42017110350000199. Зазначив, що у цьому кримінальному провадженні директор ТзОВ “Промелектроніка” Гусак С.О. перебуває у процесуальному статусі свідка, що безпідставно не взято до уваги відповідачем. Також у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні обвинувальні вироки, ухвалені за наслідками розгляду справи, що набрали законної сили, стосовно протиправної діяльності ТзОВ “Імпера Груп”, а зазначений у відзиві фрагмент тексту щодо можливої участі ТзОВ “Імпера Груп” у скоєнні кримінального правопорушення з посиланням на провадження №1кс-200-1691-18 (справа №200/17297/17) вихоплено з ухвал про самовідвід суддів, що не може слугувати доказом невчинення господарських операцій між позивачем та цим підприємством.

Заперечує позивач і доводи відповідача про ненадання для перевірки сертифікатів якості на придбаний товар у ТзОВ “Імпера Груп”, ТзОВ “Крафттехцентр”. Зазначає, що такі були надані для перевірки; акти про ненадання документів платником податків контролюючим органом не складалися.

Заперечення на відповідь на відзив від відповідача не надходило.

Ухвалою суду від 27 травня 2019 року закрито підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та у відповіді на відзив; суду додатково зазначив, що відносини із підприємствами-постачальниками, зазначеними в акті перевірки, є триваючими; судовими рішеннями про оскарження податкових повідомлень-рішень відповідача підтверджено фактичний характер поставок товару цими підприємствами на користь ДП “ЛРЗ “Мотор”. У судовому засіданні представник відповідача позов заперечує та просив у задоволенні позову відмовити з наведених у відзиві підстав.

Заслухавши усні пояснення представників сторін (вступне слово), перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, письмовими доказами, яким надано оцінку на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, суд встановив такі обставини.

17 березня 2018 року ДП “ЛРЗ “Мотор” подало до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за лютий 2018 року (том 1 а.с.207-214) із зазначенням у рядку 20.2 суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, 3841771,00 грн. (додаток 3 до декларації). У свою чергу, 23 квітня 2018 року був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2018 року, де був змінений рядок 20.2 із 3841771,00 грн. на 3677510,00 грн. (том 1 а.с.215-219).

На підставі наказу від 19 квітня 2018 року №741 (том 1 а.с.53) Офісом великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП “ЛРЗ “Мотор” з питання законності декларування від`ємного значення з ПДВ за лютий 2018 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17 травня 2018 року №69/28-10-48-12/08029701 (далі – акт перевірки). Згідно з висновками акта перевірки ДП “ЛРЗ “Мотор” встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 201, підпункту “б” пункту 200.4, пункту 200.14 статті 200 ПК України, в результаті чого підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 1924229,71 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування за лютий 2018 року на 1528879,55 грн.; відмовлено в бюджетному відшкодуванні за лютий 2018 року в сумі 404863,76 грн.; завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 342969,92 грн. (том 1 а.с.55-151, розрахунок грошового зобов`язання з ПДВ за актом перевірки на а.с.170). Підтверджено бюджетне відшкодування у сумі 1743767,00 грн. (із заявленого у сумі 3677510,00 грн.). За лютий 2018 року відшкодовано ПДВ у сумі 1743767,00 грн., про що свідчить довідка позивача (том 1 а.с.189).

Зі змісту акта перевірки зрозуміло, що вплив на ці показники мали господарські взаємовідносини ДП “ЛРЗ “Мотор” із підприємствами-постачальниками ТзОВ “Промелектроніка”, ТзОВ “Юкас Україна”, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система”, ТзОВ “Імпера Груп”, ТзОВ “Крафттехцентр”.

До таких висновків відповідач дійшов з таких мотивів.

В акті перевірки вказано, що ТзОВ “Промелектроніка” виписало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних у лютому 2018 року для ДП “ЛРЗ “Мотор” податкові накладні на загальну суму 7782060,71 грн., в тому числі ПДВ 1297010,12 грн. Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за лютий 2018 року встановлено його завищення на 1297010,12 грн., а також завищення податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 1297010,12 грн.

Як зазначено в акті перевірки, ТзОВ “Промелектроніка” має основне місце обліку – Запорізька об`єднана податкова інспекція (відділення в Олександрівському районі); основний вид діяльності – оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями для нього. В ланцюгу проходження ймовірного схемного кредиту задіяні ДП “ЛРЗ “Мотор”, яке відображає придбання товару за номенклатурою: ексцентрик, підшипник, сигналізатор, чутливий елемент АМЧЕС-2, АМЧЕС-7, АМЧЕС-8 та ін. ТзОВ “Промелектроніка” відображено придбання цього товару в ТзОВ “Еліта-Буд Капітал” та в ТзОВ “Бертон Пром” (надалі відбувається обрив ланцюга постачання). Також за інформацією в Єдиному реєстрі судових рішень (справа №757/5980/18-к) виявлено, що певні особи закуповують вказану вище продукцію на військових складах, базах, підприємствах державного сектору економіки України. Ці особи поза митним контролем ввозять на територію України прилади і обладнання (транзистори, резистори, діоди, реле, мікросхеми тощо) з Російської Федерації, а потім реалізовують для ТзОВ “Промелектроніка”, а те в подальшому реалізовує вказану продукцію для державних підприємств оборонно-промислового комплексу України.

Також до Луцького відділу податкового супроводження підприємств Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС надійшли акти документальних позапланових перевірок ТзОВ “Промелектроніка” від 27 квітня 2016 року №7/08-26-14/24510970, від 19 вересня 2016 року №88/08-29-14-02/24510970, від 26 жовтня 2016 року №104/08-29-14-02/24510970, від 21 березня 2017 року №14408-01-14-06/24510970, від 21 червня 2017 року №346/08-01-14-06/24510970, якими не підтверджено взаємовідносини з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з жовтня 2014 року по травень 2017 року. Сукупність цих фактів та обставин, досліджених за ланцюгом постачання, відповідач розцінив як такі, що вказують на транзитність операцій ТзОВ “Промелектроніка” до ДП “ЛРЗ “Мотор”. З цього висновок відповідача в акті перевірки: оскільки відсутній факт придбання ТзОВ “Промелектроніка” товарно-матеріальних цінностей, які в лютому 2018 року відображені в податкових накладних на реалізацію для ДП “ЛРЗ “Мотор”, то відповідно і відсутній факт продажу цих товарно-матеріальних цінностей для ДП “ЛРЗ “Мотор” (том 1 а.с.85-86).

Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства під час формування податкового кредиту за господарськими операціями позивача із ТзОВ “Імпера Груп” податковим органом встановлено, що ДП “ЛРЗ “Мотор” у лютому 2018 року відображено придбання товару у цього контрагента на загальну суму ПДВ 342969,92 грн., що зараховано до складу податкового періоду наступного звітного періоду; встановлено завищення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2018 року у сумі 38005,51 грн., завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 342969,92 грн. При цьому актом перевірки від 19 квітня 2019 року №55/28-10-48-12/08029701 з питань законності декларування ДП “ЛРЗ “Мотор” від`ємного значення з ПДВ за січень 2018 року було встановлено завищення податкового кредиту за січень 2018 року у сумі 90385,75 грн., що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового періоду наступного звітного (податкового) періоду на 90385,75 грн.

За даними акта перевірки у лютому 2018 року ТзОВ “Імпера Груп” виписало та зареєструвало у Єдиному реєстрі податкових накладних для покупця ДП “ЛРЗ “Мотор” податкові накладні на загальну суму 2299611,76 грн., в тому числі ПДВ 383268,62 грн., а також виписало та зареєструвало розрахунок коригування на загальну суму ПДВ “-” 40298,70 грн. Проте на підставі аналізу податкових накладних, отриманих ДП “ЛРЗ “Мотор” від ТзОВ “Імпера Груп” (основне місце обліку – Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра; основний вид діяльності – неспеціалізована оптова торгівля), встановлено, що реалізований позивачу товар ТзОВ “Імпера Груп” придбавало у своїх постачальників, однак надалі відбувається обрив ланцюга (не встановлено виробника, імпортера цієї продукції).

Крім того, перевіркою за даними Єдиного державного реєстру судових рішень (офіційний веб-ресурс - reyestr.court.gov.ua, провадження №1кс-200-1691-18, справа №200/17297/17) встановлено проведення досудового розслідування стосовно діянь групи невстановлених осіб, які зареєстрували та придбали низку суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) для надання послуг з мінімізації податкового навантаження та штучного формування податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки шляхом проведення безтоварних операцій з поставки товарів, робіт та послуг. “Підприємствами з ознаками фіктивності є: ... ТзОВ “Імпера Груп”...”.

Для перевірки також не надано сертифікати якості на окремі товари.

На думку відповідача, сукупність вищевказаних фактів та обставин, досліджених по ланцюгу постачання, вказує на транзитність операцій ТзОВ “Імпера Груп”, спрямованих на отримання податкової вигоди кінцевим отримувачем -ДП “ЛРЗ “Мотор”. Оскільки відсутній факт придбання ТзОВ “Імпера Груп” товарно-матеріальних цінностей, які в лютому 2018 року відображені в податкових накладних на реалізацію для ДП “ЛРЗ “Мотор”, то відповідно і відсутній факт продажу цих товарно-матеріальних цінностей для ДП “ЛРЗ “Мотор” (том 1 а.с.101-102).

Відповідач також вважає, що при здійсненні ДП “ЛРЗ “Мотор” фінансово-господарських операцій із ТзОВ “Крафттехцентр” (основне місце обліку – Державна податкова інспекція у Центральному районі міста Дніпра; основний вид діяльності – оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням) позивачем завищено податковий кредит на 15931,92 грн. та бюджетне відшкодування на цю ж суму, оскільки аналізом отриманих ДП “ЛРЗ “Мотор” податкових накладних за лютий 2018 року на придбання у ТзОВ “Крафттехцентр” комплектуючих та запасних частин до авіаційних двигунів на загальну суму 95591,54 грн., в тому числі ПДВ 15931,92 грн., встановлено, що в даного контрагента в ланцюгу придбання відбувається підміна товарної групи. В акті перевірки вказано, що до Луцького відділу податкового супроводження підприємств Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС листом від 23 квітня 2018 року №4134/7/05-99-14-15 Головне управління ДФС у Донецькій області надано зібрану податкову інформацію від 22 лютого 2018 року №172/05-99-46-03 стосовно ТзОВ “Рекон Груп” за січень 2018 року та ТзОВ “Крафттехцентр”. Сум податкових зобов`язань при продажу товарів/послуг не встановлено. Для перевірки не надано товарно-транспортні документи та сертифікати якості та/або паспорт відповідності.

З наведеного відповідач дійшов висновку, що відсутній факт придбання ТзОВ “Крафттехцентр” товарів, які в лютому 2018 року відображені в податкових накладних на реалізацію ДП “ЛРЗ “Мотор”, а тому відсутній факт продажу цих товарів позивачу (том 1 а.с.108-109).

Також перевіркою встановлено, що ДП “ЛРЗ “Мотор” задекларувало суму від`ємного значення, що включається до податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 16.1 декларації за лютий 2018 року) значення рядка попереднього звітного (податкового) періоду (тобто, за січень 2018 року) у сумі ПДВ 162702,80 грн., яке підлягає бюджетному відшкодуванню у лютому 2018 року. Однак актом перевірки від 19 квітня 2019 року №55/28-10-48-12/08029701 з питань законності декларування ДП “ЛРЗ “Мотор” від`ємного значення з ПДВ за січень 2018 року встановлено завищення від`ємного значення податкового кредиту за січень 2018 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 162702,80 грн. Так ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система” (основне місце обліку – Державна податкова інспекція (Васильківське відділення, місто Васильків; основний вид діяльності – виробництво військових транспортних засобів) виписало у січні 2018 року для ДП “ЛРЗ “Мотор” податкові накладні на суму 976216,80 грн., в тому числі ПДВ 162702,80 грн. Досліджуючи ланцюг придбання реалізованих для ДП “ЛРЗ “Мотор” товарів, відповідач дійшов висновку, що відбувається підміна товарної позиції по ланцюгу постачання. На придбані товари не надано сертифікати якості та на окремі із них - товарно-транспортні документи (том 1 а.с.128-129). Перевіркою не підтверджено факт продажу товарно-матеріальних цінностей ДП “ЛРЗ “Мотор”.

Відповідачем за результатами перевірки також встановлено, що за фінансово-господарськими операціями із ТзОВ “Юкас Україна” (основне місце обліку - Центральна об`єднана податкова інспекція міста Харкова, основний вид діяльності - оптова торгівля верстатами) ДП “ЛРЗ “Мотор” завищено податковий кредит за лютий 2018 року на 15229,20 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 15229,20 грн. Аналізом отриманих позивачем від ТзОВ “Юкас Україна” податкових накладних за лютий 2018 року на придбання комплектуючих та запасних частин до авіаційних двигунів на загальну суму 91375,20 грн., у тому числі ПДВ 15229,20 грн. встановлено, що в контрагента-постачальника в ланцюгу придбання відбувається підміна товарної групи, обрив ланцюга (том 1 а.с.134-135). На думку відповідача, ці обставини вказують на неможливість факту продажу продукції для ДП “ЛРЗ “Мотор”.

Позивач подав на вказаний акт перевірки заперечення від 25 травня 2018 року №1-58/1778 (том 1, а.с.152-161), за результатами розгляду якого відповідачем було надіслано лист від 07 червня 2018 року №24019/10/28-10-48-09-11, в якому зазначено про правомірність висновків перевірки та про необґрунтованість заперечень (том 1 а.с.161-166).

На підставі акта перевірки Офісом великих платників податків ДФС прийняті податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2018 року №0005054812 форми “В1” про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2018 року на 1528879,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 50% від суми завищення, що становить 764439,50 грн. (том 1, а.с.168), а також податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2018 року №0005074812 форми “В4” про завищення від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 342970,00 грн. (том 1, а.с.168).

На вказані податкові-повідомлення рішення платником була подана до Державної фіскальної служби України (далі – ДФС України) скарга від 25 червня 2018 року №1-58/2297 (том 1, а.с.171-183). Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 30 серпня 2018 року №28017/6/99-99-11-01-01-25 скаргу ДП “ЛРЗ “Мотор” було залишено без задоволення, а податкові повідомлення Офісу великих платників податків ДФС від 11 червня 2018 року №0005054812 та №0005074812 – без змін (том 1, а.с.184-188).

Підприємство з висновками, викладеними в акті перевірки, та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями від 11 червня 2018 року №0005054812 та №0005074812, не погодилося та оскаржило їх до суду.

Податкові повідомлення-рішення, що є предметом спору, підлягають оцінці на відповідність критеріям правомірності рішень, дій, бездіяльності суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), а предметом доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій з поставки товару, а як наслідок - обґрунтованість податкового кредиту, від`ємного значення з ПДВ та суми бюджетного відшкодування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі норми законодавства, що врегульовують правовідносини між сторонами у справі.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами статті 200 ПК України сума бюджетного відшкодування залежить від показників податкового зобов`язання та податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до підпункту “а” пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як визначено пунктом 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року № 21-1555а15 та від 22 вересня 2015 року № 21-1526а15 та узгоджуються з правовим висновком у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №814/328/15.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів відповідача, судом при розгляді справи підлягали з`ясуванню обставини щодо фактичного здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами-постачальниками.

З матеріалів справи вбачається, що 24 січня 1992 року ДП “ЛРЗ “Мотор” зареєстроване як юридична особа; є платником ПДВ, що підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, статутом підприємства, а також витягом з реєстру платників ПДВ (том 1, а.с.30-48). Підприємство є суб`єктом літакобудування, відноситься до літакобудівної промисловості, створене з метою ремонту військової авіаційної техніки за державним замовленням для потреб Міністерства оборони України, зарубіжних замовників, засноване на державній формі власності, включено до “Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83, відноситься до підприємств оборонно-промислового комплексу згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2014 року №70-р, а також включено до складу Державного концерну “Укроборонпром” згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1221. Відповідно до Статуту, затвердженого наказом Генерального директора ДК “Укроборонпром” від 14 січня 2017 року №16, підприємство здійснює капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та технічне обслуговування авіаційних двигунів (їх вузлів та агрегатів) для військових літаків-бомбардувальників: Су-22, Су-24, Су-27, Су-30, літаків - винищувачів Міг-29.

На виконання статутних завдань у межах видів діяльності позивач уклав ряд договорів щодо поставки матеріалів та запасних частин для ремонту авіаційних двигунів.

Перевіркою встановлено відображення позивачем господарських операцій із ТзОВ “Промелектроніка”, ТзОВ “Юкас Україна”, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система”, ТзОВ “Імпера Груп”, ТзОВ “Крафттехцентр” у бухгалтерському обліку на підставі видаткових накладних, документів про оплату; у податковому обліку – за податковими накладними, виписаними та зареєстрованими цими постачальниками у Єдиному реєстрі податкових накладних. Під час проведення перевірки позивач надав посадовим особам відповідача первинні документи для підтвердження фактів здійснення господарських операцій із кожним контрагентом, а саме: договори з додатками, видаткові накладні, податкові накладні постачальників, документи про транспортування, акти прийому-передачі, документи, що підтверджують оплату позивачем придбаного товару, сертифікати якості, розгорнуті аналізи аналітичних рахунків. Вони описані в акті перевірки, недоліки щодо їх оформлення перевіркою не встановлено. При цьому протягом проведення перевірки відповідач не зазначав про відсутність будь-яких первинних документів, які є обов`язковими для певного виду господарської операції. Акт про ненадання позивачем будь-яких документів протягом перевірки також не складався.

Перевіряючи доводи сторін, судом встановлено, що ДП “ЛРЗ “Мотор” було укладено договори поставки з контрагентом-постачальником ТзОВ “Промелектроніка”: від 22 червня 2017 року №390/кт (том 2, а.с.54-60), від 17 жовтня 2017 року №683/кт (том 1, а.с.248-254) та №684/кт (том 1, а.с.226-232), від 06 грудня 2017 року №818/кт (том 2, а.с.13-19), від 30 січня 2018 року №53 (том 2, а.с.73-78).

На виконання умов вказаних договорів ТзОВ “Промелектроніка” було поставлено для ДП “ЛРЗ “Мотор” СПТ-88-2,2Л сигналізатор (8 штук); СП-51П свеча (8 штук), АМЧЕС-2 чутливий елемент (3 штуки), АМЧЕС-8 чутливий елемент (2 штуки), АМЧЕС-7 чутливий елемент (11штук), СП-20У свеча (79 штук), СП-54УК свеча (30 штук), 99.12.90.034.865.16 ЗЧ ексцентрик (294 штуки), підшипники 55-32211Р3 (22 штуки), підшипники 6-293306Р1 (22 штуки), підшипники 26-202Б (15 штук), підшипники 5-236203ЕТУ 100/3 (30 штук), ролик 6*10 (450 штук) згідно з актами приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 04 грудня 2017 року та від 12 грудня 2017 року (том 1 а.с.238, 241); від 01 та 04 грудня 2017 року (том 2 а.с.5, 9 ); від 30 листопада 2017 року, від 06 жовтня 2017 року, від 03 листопада 2017 року, від 27 грудня 2017 року, від 04 січня 2018 року, від 06 грудня 2017 року (том 2 а.с.25а, 32, 29, 45, 41,36); від 29 листопада 2017 року (том 2 а.с.66); від 29 серпня 2017 року, від 07 вересня 2017 року, від 15 вересня 2017 року, від 24 жовтня 2017 року, від 02 листопада 2017 року, від 30 листопада 2017 року, від 12 грудня 2017 року (том 2 а.с.85, 89, 94, 98, 101, 107, 109).

Факт транспортування товару підтверджується експрес-накладними ТзОВ “Нова Пошта” від 04 грудня 2017 року №59000300926064 (том 1 а.с.240), від 12 грудня 2017 року №59000303098108 (том 1 а.с.242); від 01 грудня 2017 року №59000300401796 (том 2 а.с.7), від 04 грудня 2017 року №59000300926064 (том 2 а.с.11); від 30 листопада 2017 року №59000300109379 (том 2 а.с.27), від 04 листопада 2017 року №59000293759693 (том 2 а.с.31), від 07 жовтня 2017 року №59000287359952 (том 2 а.с.34), від 06 грудня 2017 року №59000301644879 (том 2 а.с.37), від 20 грудня 2017 року №59000305417623 (том 2 а.с.40), від 27 грудня 2017 року №59000307391980 (том 2 а.с.47), від 04 січня 2018 року №59000308923326 (том 2 а.с.43); від 29 листопада 2017 року №59000299816528 (том 2 а.с.68); від 29 серпня 2017 року №59000278741787 (том 2 а.с.87), від 07 вересня 2017 року №59000280812825 (том 2 а.с.91), від 16 вересня 2017 року №59000282674471 (том 2 а.с.96), від 25 жовтня 2017 року №59000291486873 (том 2 а.с.99), від 02 листопада 2017 року №59000293432805 (том 2 а.с.103), від 30 листопада 2017 року №59000300109379 (том 2 а.с.105), від 12 грудня 2017 року №59000303098108 (том 2 а.с.110).

Після проходження вхідного контролю запчастини оприбутковані на складі підприємства з відображенням у картках складського обліку матеріалів підприємства №3545/1841 (сигналізатор в кількості 7 штук, оскільки 1 штука не пройшла вхідний контроль на підприємстві та була повернута постачальнику згідно з актом повернення некондиційної продукції від 27 грудня 2017 року №27/12-2 та експрес-накладної від 23 лютого 2018 року №59998059351000; том 1 а.с.245-247); №1852 (том 2 а.с.12); №1119, №3698, №3315, №1855, №1853 (том 2 а.с.48-51, 53); №1457 (ексцентрик в кількості 293 штуки, оскільки 1 штука не пройшла вхідний контроль на підприємстві та була повернута постачальнику згідно з актом повернення некондиційної продукції від 01 лютого 2018 року №01/02-3 та експрес-накладною від 23 лютого 2018 року №59998059351000; том 2 а.с.70-72, том 1 а.с.247); №146, №219, №724, №213, №750 (том 2 а.с.112-116).

Постачальником були виписані видаткові накладні від 01 лютого 2018 року №РН-0000148 (том 1, а.с.236), від 01 лютого 2018 року №РН-0000147 (том 2 а.с.3), від 01 лютого 2018 року №РН-0000149 (том 2 а.с.24), від 12 лютого 2018 року №РН-0000293 (том 2 а.с.64), від 12 лютого 2018 року №РН-0000314 (том 2 а.с.83) на загальну суму 7782060,73 грн., у тому числі ПДВ 1297010,12 грн., а також виписані та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 01 лютого 2018 року №12 (том 1 а.с.234), від 01 лютого 2018 року №13 (том 2 а.с.1), від 01 лютого 2018 року №39 (том 2 а.с.21), від 12 лютого 2018 року №60 (том 2 а.с.62), від 12 лютого 2018 року №84 (том 2 а.с.80). У свою чергу, позивач розрахувався за поставлений товар, про що наявні платіжні доручення від 14 лютого 2018 року №383 (том 2 а.с.25), від 14 лютого 2018 року №384 (том 1 а.с.237), від 14 лютого 2018 року №№385 (том 2 а.с.4), від 21 лютого 2018 року №463 (том 2 а.с.65), від 21 лютого 2018 року №443 (том 2 а.с.84).

На поставлену продукцію постачальник надав сертифікати відповідності від 04 грудня 2017 року №вих.-04/12 (том 1 а.с.239, том 2 а.с.10); від 01 грудня 2017 року №вих.-01/12 (том 2 а.с.6); від 30 листопада 2017 року №вих.-30/11, від 03 листопада 2017 року №вих.-03/11, від 06 жовтня 2017 року №вих.-06/10, від 04 січня 2018 року №вих.0401, від 27 грудня 2017 року №вих.2712 (том 2 а.с.26, 30, 33, 42, 46); від 29 листопада 2017 року №вих.2911 (том 2 а.с.67); від 29 серпня 2017 року №вих.-29/08, від 04 вересня 2017 року №вих.-09/09, від 07 вересня 2017 року №вих.-07/09, від 02 листопада 2017 року №вих.-02/11, від 30 листопада 2017 року №вих.-30/11 (том 2 а.с.86, 95, 90, 102, 108).

Судом також встановлено, що 29 вересня 2016 року ДП “ЛРЗ “Мотор” (покупець) укладено договір №693 із ТзОВ “Юкас Україна” (продавець), предметом якого є поставка підшипників для ремонту авіадвигунів та їх агрегатів (том 2 а.с.119-123). На виконання умов вказаного договору ТзОВ “Юкас Україна” було поставлено для ДП “ЛРЗ “Мотор” підшипники 76-208РЕТУ100/3 в кількості 7 штук. Поставка товару підтверджується актом приймання-передачі від 11 грудня 2017 року №11/12 (том 2 а.с.132). Факт поставки продукції також підтверджується експрес-накладною перевізника ТзОВ “Нова пошта” від 11 лютого 2017 року №590003025372026 (том 2,а.с.133). Після проходження вхідного контролю товару згідно з видатковою накладною від 16 лютого 2018 року №14 на загальну суму 91375,20 грн., у тому числі ПДВ 10878,00 грн. (том 2 а.с.130), податковою накладною від 16 лютого 2018 року №2 (том 2 а.с.128) проведено його оприбуткування на складі підприємства (картка складського обліку матеріалів №47 (том 2 а.с.135). Розрахунки за товар проведено згідно з платіжним дорученням від 21 лютого 2018 року №442 (том 2 а.с.132).

Матеріали справи містять також первинні документи, що підтверджують господарські взаємовідносини ДП “ЛРЗ “Мотор” із ТзОВ “Імпера Груп”. Так зокрема, між цими підприємствами укладено договір відповідального зберігання майна від 18 листопада 2016 року №793, відповідно до пункту 1.3 якого закупівля зберігачем майна, що пройшло вхідний контроль та визначене кондиційним, здійснюється партіями за окремими договорами. Відтак, між ДП “ЛРЗ “Мотор” та ТзОВ “Імпера Груп” було укладено договори поставки від 28 грудня 2016 року №895 (том 3 а.с.81-85), від 27 червня 2017 року №414/кт (том 3 а.с.58-63), від 29 листопада 2017 року №803 (том 2 а.с.239-244), від 06 лютого 2018 року №71 (том 3 а.с.17-22), від 20 лютого 2018 року №96 (том 3 а.с.31-37). На виконання умов зазначених договорів ТзОВ “Імпера Груп” було поставлено для ДП “ЛРЗ “Мотор” товар за номенклатурою: ХН78Т (ЄИ 435) лист 1,0 мм - 10,48 кг, ХН62МЮТ (ЄП 708) лист 1,0мм - 49,66 кг, ХН78Т (ЄИ 435) лист 1,0 мм - 49,1 кг, ХН62МЮТ (ЄП 708) лист 1,0мм - 18,5 кг, канат 12Х18Н10Т 2,5 мм Гост 2172-80 – 500 м, кільце розкатне ХН77ЮРУ-ВД ф427*398*120 ТУ 14-1-684-73 (2 штуки), кільце розкатне ХН77ЮРУ-ВД 386*358*120 ТУ 14-1-684-73 (3 штуки), кільце розкатне ХН50ВМТЮБ-ВИ 450*390*95 (2 штуки), підшипники 76-100704Р (56 штук), підшипники 35-7000105БТ2 (2 штуки), підшипники 5-236203Е (3 штуки), підшипники 75-1000822БТ2 (2 штуки) згідно з видатковими накладними від 05 грудня 2017 року №Б3046 та від 26 лютого 2018 року №Б551 (том 2 а.с.248, том 3 а.с.2); від 06 лютого 2018 року №Б294 (том 3 а.с.26); від 23 лютого 2018 року №Б532, №Б533 та №Б534 (том 3 а.с.48, 44, 40), актів приймання-передачі від 17 листопада 2017 року №43, від 15 грудня 2017 року №44 та від 29 грудня 2017 року №45 (том 3 а.с.71, 74, 76); від 16 січня 2018 року №46 (том 3 а.с.93). Факт транспортування товарно-матеріальних цінностей підтверджується експрес-накладними перевізника ТзОВ “Нова пошта” від 06 грудня 2017 року №59998055898788, від 08 лютого 2018 року №59000316363163, від 17 листопада 2017 року №59998055050486, від 15 грудня 2017 року №59000304129464, від 29 грудня 2017 року №59000308122690, від 16 січня 2018 року №59000311135549 (том 3 а.с.15, 30, 70, 72, 75, 92) та товарно-транспортними накладними перевізника ТзОВ “ТК “САТ” від 23 лютого 2018 року №005004755 та №005004755 (том 3 а.с.16,57).

Після проходження вхідного контролю товарно-матеріальні цінності були оприбутковані на складі підприємства та відображені у картках складського обліку матеріалів підприємства №172, №1859, №636, №1963, №1964, №1962, №748, №271, №213, №347 (том 3 а.с.12, 11, 28, 50-52, 78-80, 95).

Постачальником були виписані та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 05 грудня 2017 року №69, від 26 лютого 2018 року №356, від 06 лютого 2018 року №63, від 23 лютого 2018 року №318, №319 №320, від 15 січня 2018 року №113, від 26 січня 2018 року №290 на загальну суму 2299611,76 грн., в тому числі ПДВ 383268,62 грн. (а з урахуванням розрахунку коригування податкової накладної на -40298,70 грн. у зв`язку із поверненням товару, ПДВ становить 342969,92 грн.). Постачальник виписав також видаткові накладні від 15 січня 2018 року №Б83 та від 26 січня 2018 року №Б244 (, том 2 а.с.246, 250, том 3 а.с.24, 38, 42, 46, 66, 88, 68, 90).

Розрахунки за товар проведено позивачем у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями від 07 лютого 2018 року №299, від 07 травня 2018 року №1246 (том 2 а.с.249, том 3 а.с.3), від 19 березня 2018 року №688 (том 3 а.с.27), від 21 березня 2018 року №752, №753, №754 (том 3 а.с.41, 49, 45), від 16 лютого 2018 року №387, від 16 лютого 2018 року №399 (том 3 а.с.69, 91).

На товар наявні сертифікат якості від 05 грудня 2017 року №117, від 06 лютого 2018 року №14240, виписки із сертифікатів якості від 05 грудня 2017 року, від 23 лютого 2018 року №28/02-18 та №29/02-18, документ про якість від 23 лютого 2018 року №103358 (том 3 а.с.14, 29, 53-56).

Крім того, 05 липня 2016 року між ДП “ЛРЗ “Мотор” (зберігач) та ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система” (поклажодавець) було укладено договір відповідального зберігання майна від №565/1, за умовами якого закупівля зберігачем майна, що пройшов вхідний контроль та визнаний кондиційним, здійснюється партіями за окремими договорами. Відповідно до цих умов між ДП “ЛРЗ “Мотор” та ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система” було укладено такі договори купівлі-продажу: від 07 листопада 2016 року №752 (том 2 а.с.138-140, 141-144), від 27 червня 2017 року №413/кт (том 2 а.с.160-165). Виконуючи ці договори, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система” було поставлено для ДП “ЛРЗ “Мотор” підшипники згідно з актами прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей від 21 вересня 2017 року №53 та №54, від 27 вересня 2017 року №55 та №56, від 14 листопада 2017 року №69, від 15 листопада 2017 року №71, від 16 листопада 2017 року №70, від 20 листопада 2017 року №73, від 21 листопада 2017 року №74, від 24 листопада 2017 року №76, від 28 листопада 2017 року №77 та №78, від 05 грудня 2017 року №80, від 21 грудня 2017 року №82, , видатковими накладними від 19 січня 2018 року №РН-005, від 22 січня 2018 року №РН-007 (том 2 а.с.189-190, 185, 154, 156, 193, 209, 212, 215, 206, 199-200, 196, 180, 173, 178). Факт транспортування товарно-матеріальних цінностей підтверджується експрес-накладними перевізника ТзОВ “Нова Пошта” від 27 вересня 2017 року №59000285226141 та від 14 листопада 2017 року №59000295942621, а також від 21 вересня 2017 року №59998052318831, від 27 вересня 2017 року №59000285226141, від 15 листопада 2017 року №59000296249440, від 16 листопада 2017 року №59000296541009, від 20 листопада 2017 року №59000297567595, від 21 листопада 2017 року №59998055214429, від 24 листопада 2017 року №59000298730955, від 28 листопада 2017 року №59000299584291, від 21 грудня 2017 року №59000305800461 та №59000305796532, від 05 грудня 2017 року №59000301306979 (том 2 а.с.186, 155, 191, 153, 194, 210, 213, 216, 207, 201, 183, 181, 197).

Після проходження вхідного контролю товарно-матеріальні цінності були оприбутковані на складі підприємства та відображені у картках складського обліку матеріалів підприємства №73, №236, №45, №417, №2258/356, №215/2275, №245, №159, №193, №96, №194, №141, №19, №2270, №7, №222, №227 (том 2 а.с.158-159, 218-233).

Постачальником були виписані та належним чином зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 18 січня 2018 року №4, від 19 січня 2018 року №5 та від 22 січня 2018 року №7 на загальну суму 976216,80 грн., у тому числі ПДВ 162702,80 грн. За товар позивач розрахувався у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення від 16 лютого 2018 року №390, №391 та №400 (том 2 а.с.149, 170, 175, 153, 174, 179).

Судом також встановлено, 06 лютого 2018 року між ДП “ЛРЗ “Мотор” (покупець) та ТзОВ “Крафттехцентр” (постачальник) укладено договір поставки №69 (том 3 а.с.101-106 ). На виконання умов вказаного договору, ТзОВ “Крафттехцентр” було поставлено на ДП “ЛРЗ “Мотор” комплектуючі (156 штук) згідно з видатковою накладною від 06 лютого 2018 року №К-75 на загальну суму 95591,54 грн., у числі ПДВ 15931,92 грн. (том 3 а.с.112), податковою накладною від 06 лютого 2018 року №16 (том 3 а.с.109). Факт транспортування товару підтверджується експрес-накладною ТзОВ “Нова пошта” від 06 лютого 2018 року №59000315827386 (том 3 а.с.115 ). Оплата за товар здійснена згідно з платіжним дорученням від 21 лютого 2018 року №462 (том 3 а.с.113).

Після проходження вхідного контролю вказані товарно-матеріальні цінності були оприбутковані на складі підприємства та відображені у картках складського обліку матеріалів підприємства №1242, №1243, №1244, №1245, №1246, №1247, №1248, №1249, №1250, №1251, №1252, №1253, №1254, №1255, №1256, №1257, №1258, №1259, №1260, №1261, №1262, №1263, №1264 (том 3 а.с.116-138); на товар постачальником було наданий сертифікат якості від 15 грудня 2017 року (том 3 а.с.114).

На думку суду, зазначені вище первинні документи підтверджують реальність господарських операцій із придбання позивачем товарів у ТзОВ “Імпера Груп”, ТзОВ “Промелектроніка”, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК “Система”, ТзОВ “Юкас Україна”, ТзОВ “Крафттехцентр” за договорами поставок, які мають тісний взаємозв`язок із господарською діяльністю позивача. При цьому вказані первинні документи досліджувалися під час проведення перевірки, про що зазначено в акті, недоліки в їх оформлені відсутні, що не заперечує відповідач. Розрахунки між сторонами проведені у повному обсязі, що підтверджує в акті перевірки і сам відповідач, тобто спір з цього приводу відсутній. Позивач суму ПДВ, сплачену постачальникам ТзОВ “Імпера Груп”, ТзОВ “Промелектроніка”, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК “Система”, ТОВ “Юкас Україна”, ТзОВ “Крафттехцентр”, в ціні товару відніс до податкового кредиту, як це визначено правилами ПК України.

Суд також відхиляє доводи відповідача про необхідність наявності сертифікатів, які підтверджують якість поставленої продукції на кожну партію товару, адже, наявність чи відсутність документів, що посвідчують якість товару жодним чином не впливає на відображення у бухгалтерському та податковому обліку таких господарських операцій. Тобто, вказані документи не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують обставини придбання товару. Разом з тим, в матеріалах справи наявні копії сертифікату визнання вимірювальних можливостей від 19 грудня 2017 року №ПТ-298/17, свідоцтва про атестацію №039В, сертифікату схвалення організації з технічного обслуговування та ремонту від 09 грудня 2016 року, сертифікату Bureau Veritas Certification від 31 березня 2016 року, які з огляду на специфіку діяльності позивача свідчать про організацію власного вхідного контролю під час надходження на підприємство запчастин до авіадвигунів з метою їх перевірки на якість (том 1 а.с.49-52).

Надаючи оцінку доказам, на які посилається відповідач, зокрема, наявність в автоматизованих інформаційних системах ДФС інформації, що вказує на обрив ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей, які були реалізовані ДП “ЛРЗ “Мотор” його контрагентами, суд не заперечує можливостей використовувати податкову інформацію.

Статтею 83 ПК України встановлений перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, в якому міститься і податкова інформація (підпункт 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України).

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Пунктом 73.5 статті 73 ПК України передбачено, що з метою отримання податкової інформації, контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Відповідно до пунктів 2-4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232, зустрічні звірки проводяться у суб`єктів господарювання щодо здійснення операцій, з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов`язань.

Як вбачається з акта перевірки, зустрічні звірки або перевірки з питань підтвердження отриманих від ДП “ЛРЗ “Мотор” відомостей щодо безпосередніх відносин з такими контрагентами як ТзОВ “Імпера Груп”, ТзОВ “Промелектроніка”, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система”, ТзОВ “Юкас Україна”, ТзОВ “Крафттехцентр”, контролюючим органом не проводились. Хоч суд і зобов`язував відповідача надати податкову інформацію, на яку зроблено посилання в акті перевірки, однак така вимога суду виконана не була. Разом з тим, суд вважає, що сама по собі інформація інших податкових органів (акти документальних позапланових перевірок ТзОВ “Промелектроніка” від 27 квітня 2016 року №7/08-26-14/24510970, від 19 вересня 2016 року №88/08-29-14-02/24510970, від 26 жовтня 2016 року №104/08-29-14-02/24510970, від 21 березня 2017 року №14408-01-14-06/24510970, від 21 червня 2017 року №346/08-01-14-06/24510970), з огляду лише на дату цих документів не може містити будь-якої оцінки господарських операцій, які у первинних документах датовані січнем - лютим 2018 року. Лист Головного управління ДФС у Донецькій області від 23 квітня 2018 року №4134/7/05-99-14-15 про податкову інформацію від 22 лютого 2018 року №172/05-99-46-03 стосовно ТзОВ “Рекон Груп” за січень 2018 року та ТзОВ “Крафттехцентр” також не дає підстав вважати, що така інформація стосується спірних обставин (при цьому ТзОВ “Рекон Груп” не є постачальником позивача та не зрозуміло, як впливає ця інформація на формування позивачем показників податкової декларації з ПДВ за лютий 2018 року). Також варто зауважити, що у даному випадку відповідач використав інформацію, наявну в автоматизованих інформаційних системах ДФС, щодо господарської діяльності контрагентів позивача без аналізу первинних документів таких платників податків. Оскільки зустрічні звірки жодного із контрагентів позивача фактично не проводились, тому аналітична інформація автоматизованих інформаційних систем ДФС, за якою не встановлено виробника (імпортера) реалізованого позивачу товару (так званий “обрив ланцюга постачання”) не може бути підставою для висновку щодо здійснення позивачем правочинів без мети настання реальних наслідків, проведення безтоварних операцій, та, відповідно, однією з підстав для висновку про завищення сум податкового кредиту з ПДВ та в результаті прийняття податкових повідомлень-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту. Такі висновки є лише припущенням контролюючих органів.

З наведених підстав суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів-постачальників позивача ТзОВ “Імпера Груп”, ТзОВ “Промелектроніка”, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система”, ТзОВ “Юкас Україна”, ТзОВ “Крафттехцентр” по ланцюгах постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Суд звертає увагу, що такий висновок відповідача є лише припущенням про ймовірні порушення податкового законодавства учасниками господарських операцій. Проте судом не встановлено, що відомості, які містяться в досліджених судом та податковою перевіркою первинних документах, є неповними, недостовірними та (або) суперечливими, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена в судовому порядку, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. У свою чергу, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спори між сторонами щодо недійсності договорів відсутні. Контролюючим органом також не доведено, що господарські зобов`язання між позивачем та вказаними контрагентами вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Суд також звертає увагу, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Будь-яке неналежне виконання іншими платниками податків податкових обов`язків (подавати податкову звітність, сплачувати податки) не може бути підставою для відповідальності іншого платника податків. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення покупця - платника податку права на податковий кредит і не може свідчити про наявність у нього умислу уникнути від сплати податків у разі, якщо він виконав усі передбачені законом умови стосовно формування податкового кредиту та має необхідні документальні підтвердження його розміру. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для позбавлення покупця права на отримання податкової вигоди за умови, якщо не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента, злагодженість дій між ними або про те, що він діяв без належної обачності у виборі контрагента.

Така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а, від 27 березня 2018 року №816/809/17.

На момент фактичного виконання господарських операцій усі контрагенти позивача як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (том 3 а.с.217-230); відповідач не заперечує тієї обставини, що вони були зареєстровані платниками ПДВ.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі № 3991/03 “Булвес” АД проти Болгарії” Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Європейський суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі “Інтерсплав проти України” зазначив, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі “Федорченко та Лозенко проти України”, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції” Суд визначив, що “…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.”.

Наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та обґрунтованими, не було надано доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції.

Посилання відповідача в акті перевірки на наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень в межах досудового розслідування кримінальних справ, в яких наявна інформація щодо ознак фіктивності ТзОВ “Імпера Груп” та транзитність операцій ТзОВ “Промелектроніка”, як на підставу зменшення податкового кредиту, суд відхиляє. Акт перевірки не містить встановлених обставин, які б свідчили про невиконання ДП “ЛРЗ “Мотор” чи його контрагентами договірних зобов`язань за господарськими операціями або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності і які є доведеними у встановленому порядку. Водночас, вироків суду відносно названих контрагентів позивача, які набрали законної сили, під час розгляду справи контролюючим органом не надано. А сам по собі факт порушення кримінальної справи, у яких згадуються такі контрагенти, не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача. Податковим органом не надано суду доказів того, що авіазапчастини, які згідно з первинними документами придбані, оприбутковані та використані позивачем у своїй господарській діяльності, були отримані незаконним шляхом. Варто звернути увагу, що в матеріалах справи є копія листа військової прокуратури Київського гарнізону від 10 квітня 2018 року №17/4066 вих.18 (том 3 а.с.171), у якому йдеться про те, що у кримінальному провадженні №42017110350000199 директор ТзОВ “Промелектроніка” Гусак С.О. перебуває у процесуальному статусі свідка. Наведене спростовує висновки відповідача про проведення цим підприємством господарських операцій для позивача у незаконний спосіб.

Судом взято до уваги, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року у справі №140/2565/18 (набрало законної сили 13 червня 2019 року - том 3 а.с.233-243) підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту у січні 2018 року, зокрема, за господарськими операціями із ТзОВ “Імпера Груп”, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система” та безпідставність висновків акта позапланової документальної виїзної перевірки від 19 квітня 2018 року №55/28-10-48-12/08029701, на який є посилання в акті перевірки, що став підставою для прийняття спірних рішень. У цьому рішенні судом встановлено, що взаємовідносини між позивачем та ТзОВ “Промелектроніка”, ТзОВ “Імпера Груп”, ТзОВ “Юкас Україна”, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК “Система”, ТзОВ “Крафттехцентр” за операціями з постачання комплектуючих та запчастин до авіадвигунів були не разовими, а мали тривалий характер.

В силу положень частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі №140/2565/18, що набрало законної сили, не потребують доказування при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини. Отже, доводи відповідача про завищення податкового кредиту по контрагенту ТзОВ “Імпера Груп” у сумі 90385,75 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду), на 90385,75 грн. в декларації за січень 2018 року (цей податковий кредит мав вплив на показники декларації з ПДВ за лютий 2018 року) спростовано рішенням суду від 07 березня 2019 року у справі №140/2565/18. Так само судом підтверджено правомірність визначення податкового кредиту за січень 2018 року у сумі 162702,80 грн. за господарськими операціями із ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система” та безпідставність висновків контролюючого органу про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 162702,8 грн. (дана сума взяла участь у розрахунку бюджетного відшкодування за лютий 2018 року).

Таким чином, суд вважає, що у ході розгляду справи судом досліджено первинні документи за господарськими операціями позивача із ТзОВ “Імпера Груп”, ТзОВ “Промелектроніка”, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система”, ТзОВ “Юкас Україна”, ТзОВ “Крафттехцентр”, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України є підставою для податкового обліку (договори, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, документи про оплату). Вказані документи містять відомості, які повністю відображають суть господарських операцій між позивачем та його контрагентами та у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності позивача.

Натомість відповідачем не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що ці контрагенти фактично поставку товарно-матеріальних цінностей не здійснювали, не мали трудових ресурсів та достатнього матеріально-технічного забезпечення для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем. Ним не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про неправомірну поведінку контрагентів та позивача чи про його обізнаність про таку поведінку та злагодженість дій між ними, спрямовану на отримання неправомірної податкової вигоди.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина друга статті 77 КАС України), який мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит з придбання товарів у його постачальників ТзОВ “Імпера Груп”, ТзОВ “Промелектроніка”, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система”, ТзОВ “Юкас Україна”, ТзОВ “Крафттехцентр” сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались. Таким чином, довести правомірність свого рішення зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, натомість суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Враховуючи ту обставину, що належні, допустимі і достатні докази на спростування первинних документів відповідач не надав, то суд вважає його висновки про завищення позивачем податкового кредиту внаслідок здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами ТзОВ “Імпера Груп”, ТзОВ “Промелектроніка”, ТзОВ “Науково-виробнича компанія “ВК Система”, ТзОВ “Юкас Україна”, ТзОВ “Крафттехцентр”, що в свою чергу призвело до завищення суми бюджетного відшкодування в лютому 2018 року на 1528879,00 грн. та до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 342970,00 грн. безпідставними. Відтак, відповідач під час судового розгляду не довів, що оскаржувані повідомлення рішення від 11 червня 2018 року №0005054812 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 1528879,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 764439,50 грн., а також №0005074812, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 342970,00 грн., є правомірними.

При цьому судом враховано сформовану Європейським судом з прав людини позицію, згідно з якою хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01 липня 2003 року у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36). Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. пункт 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Враховуючи наведене, суд вважає недоцільним надавати правову оцінку доводам, які не мають вирішального значення для вирішення.

Відтак, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2018 року №0005054812 та №0005074812 слід визнати протиправними та скасувати.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання вчинити дії шляхом внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого до відшкодування за декларацією за лютий 2018 року у сумі 1528879,00 грн., то суд вважає, що у її задоволенні належить відмовити з таких мотивів і підстав.

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з пунктом 200.10 статті 200 ПК України платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Водночас, пунктом 200.15 статті 200 ПК України передбачено, що у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України обумовлено, що заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

В силу вимог підпункту 200.7.1 пункту 207.1 статті 207 ПК України, пункту 4 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26, орган ДФС вносить до Реєстру такі дані: найменування платника податку на додану вартість (далі - платник податку) та його індивідуальний податковий номер; дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання); дату надсилання платнику податку органом ДФС повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшену на суму податкового боргу; реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування; реквізити бюджетних рахунків для перерахування бюджетного відшкодування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування; дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; дату складення та вручення платнику податку акта перевірки; дату та номер податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням уточнюючого розрахунку (у разі їх подання), не узгоджену органом ДФС; дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, що оскаржується; дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження; суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

Як передбачено пунктом 6 вказаного Порядку, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з прийняттям відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, яким суд надав правову оцінку. В свою чергу, позивачем не доведено, а у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем після набрання законної сили судовим рішенням у даній справі не будуть вчинені дії в межах, встановлених Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, щодо внесення до Реєстру інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню ДП “ЛРЗ “Мотор” як платнику податків.

Таким чином, зазначена позовна вимога є передчасною, спрямована на можливе порушення права позивача у майбутньому, а тому у задоволенні вимоги позивача про зобов`язання Офісу великих платників податків ДФС внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ необхідні дані щодо відшкодування ПДВ за декларацією за лютий 2018 року у сумі 1528879,00 грн. слід відмовити.

Відтак, позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки суд задовольняє позов частково, то відповідно до вимог частини третьої статті 139 КАС України слід присудити на користь позивача здійснені ним і документально підтверджені судові витрати (судовий збір, сплачений згідно з платіжним дорученням від 28 березня 2019 року №2310) у сумі 19210,00 грн. за вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень. Решта сума судового збору - 1921,00 грн. у зв`язку із відмовою в задоволенні позовної вимоги зобов`язального характеру відшкодуванню позивачу не підлягає.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства “Луцький ремонтний завод “Мотор” (43006, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ківерцівська, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 08029701) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, 11г, ідентифікаційний код юридичної особи 39440996) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 11 червня 2018 року №0005054812 та №0005074812.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Державного підприємства “Луцький ремонтний завод “Мотор” за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби судові витрати у сумі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк

Повне судове рішення складено 26 червня 2019 року