Рішення № 8263952, 04.03.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" березня 2010 р.Справа № 4/2-45 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" вул. Ямська, 28А, м. Київ (юридична адреса), проспект Академіка Глушкова, 1, павільйон № 60, м. Київ (фактична адреса)

до Приватного сільськогосподарського підприємства "АМЕТИСТ" м. Скалат, Підволочиського району, Тернопільської області

про стягнення 41 764 грн. 63 коп.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" вул. Ямська, 28А, м. Київ (юридична адреса), проспект Академіка Глушкова, 1, павільйон № 60, м. Київ (фактична адреса) звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства "АМЕТИСТ" м. Скалат, Підволочиського району, Тернопільської області про стягнення 41 764 грн. 63 коп., з них: 24200 грн. 00 коп. суми основного боргу, 6550 грн. 71 коп. - пені, 860 грн. 32 коп. –3% річних, 3830 грн. 11 коп. –індексу інфляції та 6323 грн. 49 коп. –штрафу.

28.01.2010р. представник позивача подав клопотання № 36 від 25.01.2010р., в якому зазначив, що відповідач частково погасив основний борг в сумі 3 000 грн. 00 коп. (відповідно до банківських виписок від 26.11.2009р., 09.12.2009р. та 23.12.2009р.), тому просив в цій частині провадження у справі припинити, крім того подав обґрунтований розрахунок суми основного боргу та повідомив, що станом на 25.01.2010р. сума заборгованості становить 21200 грн. 00 коп. .

23.02.2010р. представник позивача надіслав супровідний лист № 36 від 25.01.2010р., яким долучив до матеріалів справи копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про знаходження відповідача у ньому станом на 17.02.2010р.

В судовому засіданні, яке відбулося 04.03.2010р., позивач участь уповноваженого представника не забезпечив, ухвала від 18.02.2010р. направлена судом відповідачу за адресою згідно позовної заяви № 1361 від 25.12.2009р., однак повідомлення про вручення поштового відправлення станом на день розгляду справи відділом поштового зв’язку відправнику (господарському суду) не повернуто.

Відповідач витребуваних судом матеріалів не подав, участь повноважного представника в судовому засіданні, яке відбулося 04.03.2010р. не забезпечив, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином ухвалою від 18.02.2010р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за № 2725542, вручене представнику відповідача 26.02.2010р.

В судовому засіданні, у відповідності до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався до 18.02.2010р. та до 04.03.2010р., для надання можливості: сторонам - подати витребувані судом документи та врегулювати спір в добровільному порядку, відповідачу – прийняти участь у її розгляді.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено наступне:

- відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки;

- 19.09.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальність "ТРИДЕНТА АГРО" (далі - Продавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "АМЕТИСТ" (далі –Покупець) укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ –133/09/08 (далі –Договір);

- згідно п. 2.1. Договору –асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід’ємною частиною цього Договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна;

- відповідно до п. 5.1. Договору - покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, та/або видаткових накладних, що є невід’ємною частиною цього Договору;

- оплата товару проводиться наступним чином (п. 5.3 Договору ):

- 20% від вартості Товару оплачується Покупцем в строк до 30 вересня 2008 року без обов’язкового виставлення рахунку –фактури;

- 80% від вартості Товару оплачується Покупцем в строк до 15 листопада 2008 року без обов’язково виставлення рахунку –фактури.

На виконання умов зазначеного Договору Продавець, згідно видаткових накладних: № РН –ЛВ00407 від 19.09.2008р. на суму 16585 грн. 00 коп., № РН –ЛВ00433 від 06.10.2008р. на суму 8271 грн. 64 коп., № РН –ЛВ00442 від 20.10.2008р. на суму 17300 грн. 00 коп., та на підставі довіреності серії ЯПК № 186530 від 15.09.2008р., довіреності серії ЯПК № 186541 від 06.10.2008р., довіреності серії ЯПК № 186489 від 20.10.2008р., поставив, а Покупець отримав товар на загальну суму 42 156 грн. 64 коп.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору купівлі-продажу, згідно якого та в силу ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інше.

Як стверджує позивач, відповідач свого обов’язку за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ –133/09/08 від 19.09.08р. щодо оплати товару в повному обсязі не виконав, допустивши заборгованість станом на 11.01.2010р. (дата звернення до суду) в розмірі 24 200 грн. 00 коп.

Однак, 28.01.2010р. представник позивача подав клопотання № 36 від 25.01.2010р., в якому зазначив, що відповідачем 26.11.2009р., 09.12.2009р. та 23.12.2009р. сплачено 3000 грн. (що підтверджується копіями банківських виписок, які долучені до матеріалів справи), тобто заборгованість відповідача перед позивачем (в сумі 24200 грн. 00 коп.) на момент звернення із позовом до суду була частково сплачена на суму 3000 грн. 00 коп., а тому господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення 3000 грн. 00 грн. заборгованості, котрі сплачені 26.11.2009р., 09.12.2009р. та 23.12.2009р., тобто до моменту звернення з позовом до суду, відтак вимоги в цій частині позову є безпідставно заявленими, тому суд відмовляє у їх задоволенні.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем договірних зобов’язань щодо оплати придбаного товару в повній мірі (на суму 21200 грн. 00 коп.) та відновлення тим самим порушених майнових прав позивача на момент розгляду спору (04.03.2010р.) судом, у матеріалах немає.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 21200 грн. 00 коп. основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, і в установлений строк, а оскільки відповідачем дані строки порушено, він повинен нести відповідальність, передбачену п. 8. 2. Договору (з врахуванням п. 8. 3 Договору, згідно якого сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань за даним Договором, здійснюється без обмеження строку) у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.

Однак, оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені, та поданий розрахунок пені за період з 16.11.2008р. по 25.12.2009р., виходячи з розміру простроченого платежу 24 200 грн., суд, зважаючи на те, що станом на 16.11.2009р. борг ПСП "АМЕТИСТ" складав 24200 грн. 00 коп., з 26.11.2009р. - 23 200 грн., з 09.12.2009р. –22 200 грн., а з 23.12.2009р. –21 200 грн., здійснив власні арифметичні підрахунки та дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 6 523 грн. 61 коп., а частині стягнення 27 грн. 10 коп. пені в позові слід відмовити за неправомірністю, оскільки станом на день подання позову неоплаченим залишався товар на суму 21 200 грн.

Окрім того, господарський суд вважає, що до задоволення підлягають вимоги про стягнення штрафу, нарахованого на підставі п. 8. 4. Договору, в розмірі 15 % від вартості неоплаченого товару за порушення умов оплати вартості Товару, розмір яких становить 3 180 грн. 00 коп., як такі, що відповідають вимогам ст.ст. 230-232 ГК України та умовам укладеного договору. В частині стягнення 3143 грн. 49 коп. штрафу в позові слід відмовити за неправомірністю, оскільки станом на день подання позову неоплаченим залишався товар на суму 21 200 грн. 00 коп.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінивши подані позивачем розрахунки трьох відсотків річних в розмірі 860 грн. 32 коп. (нарахованих за період з 16.11.2008р. по 25.12.2009р., виходячи з розміру простроченого платежу 24 200 грн.) та інфляційних нарахувань в розмірі 3830 грн. 11 коп. (нарахованих за листопад та грудень 2009р.), суд, здійснивши власні арифметичні підрахунки, виходячи з того, що станом на 16.11.2009р. борг ПСП "АМЕТИСТ" складав 24200 грн. 00 коп., з 26.11.2009р. - 23 200 грн., з 09.12.2009р. –22 200 грн., а з 23.12.2009р. –21 200 грн., вважає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 856 грн. 34 коп. та індекс інфляції в розмірі 3816 грн. 48 коп., а частині стягнення 03 грн. 98 коп. 3% річних та 13 грн. 63 коп. індексу інфляції в позові слід відмовити за неправомірністю, оскільки станом на день подання позову неоплаченим залишався товар на суму 21 200 грн.

За таких обставин, господарський суд прийшов до переконання, що вимоги позивача підлягають до задоволення частково в сумі 21200 грн. 00 коп. - основного боргу, 6 523 грн. 61 коп. - пені, 3 180 грн. 00 коп. –15 % штрафу, 856 грн. 34 коп. - 3% річних та 3816 грн. 48 коп. індексу інфляції, як такі, що доведені позивачем, у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України, належними і допустимими доказами і неоспорені відповідачем.

Державне мито та інші судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу адвоката в сумі 2000 грн. 00 коп., надану згідно: договору № 305/11/09 про надання правової допомоги від 19.11.2009р., акту прийому –передачі документів (матеріалів) від 19.11.2009р. та акту здачі –приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 25.12.2009р., і оплата якої підтверджується платіжним дорученням № 1502 від 23.11.2009р., які долучені до матеріалів справи, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів „Про державне мито” покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "АМЕТИСТ" м. Скалат, Підволочиського району, Тернопільської області, ідент. код 32146891:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" вул. Ямська, 28А, м. Київ (юридична адреса), проспект Академіка Глушкова, 1, павільйон № 60, м. Київ (фактична адреса), ідент. код 25591321 –21200 (двадцять одну тисячу) грн. 00 коп. - основного боргу, 6 523 (шість тисяч п’ятсот двадцять три) грн. 61 коп. - пені, 3 180 (три тисячі сто вісімдесят) грн. 00 коп. –15 % штрафу, 856 (вісімсот п’ятдесят шість) грн. 34 коп. - 3% річних, 3816 (три тисячі вісімсот шістнадцять) грн. 48 коп. індексу інфляції, 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрати на правову допомогу адвоката, 355 (триста п’ятдесят п’ять) грн. 76 коп. в повернення сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня підписання рішення "16 " 03 2010 року через місцевий господарський суд.

Суддя