Рішення № 82639136, 26.06.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/313/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді О.Андрійчук, за участю секретаря судового засідання Б. Рижого, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція",

до відповідача Виконавчого комітету Вараської міської ради

про відшкодування завданої шкоди,

за участю представників сторін:

від позивача: Шолом С.В., дов. від 27.05.2019 року,

від відповідача: Хомич О.А., дов. від 30.01.2019 року,

УСТАНОВИВ:

У травні 2019 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Виконавчого комітету Вараської міської ради, в якому просить, посилаючись на Закон України "Про теплотостачання", ст. 1173 ЦК України, стягнути з Виконавчого комітету Вараської міської ради 931 272,28 грн завданої шкоди.

Ухвалою суду від 07.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 27.05.2019 року.

У підготовчому засіданні 27.05.2019 року оголошено перерву на 10.06.2019 року.

У підготовчому засіданні 10.06.2019 року оголошено перерву на 26.06.2019 року.

Ухвалою суду від 26.06.2019 року закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 26.06.2019 року.

У судовому засіданні 26.06.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Як вбачається з позовної заяви, позивач у справі має ліцензію на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії, заразом станом на 2018 рік тарифи, встановлені НКРЕКП, не забезпечували відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат, у зв`язку з чим 30.03.2018 року позивач направив відповідачу, який на день звернення був уповноваженим органом на встановлення тарифи, економічно обґрунтовані витрати на транспортування і постачання теплової енергії з необхідними додатками для встановлення відповідного тарифу. Утім відповідач встановив тариф лише рішенням № 196 від 13.11.2016 року, а не у місячний строк, як це визначено чинним законодавством, чим завдав майнову шкоду в розмірі 931 272,28 грн, яку позивач просить стягнути у судовому порядку. Протиправність дій відповідача підтверджується також рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 1740/2219/18 від 18.10.2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 року.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 1173 ЦК України, ст. 23 ГК України, ст.ст. 1, 13 Закону України «Про теплопостачання» тощо.

27.05.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній із заявленими позовними вимогами не погоджується з тих підстав, що згідно із законодавством розгляд розрахунків тарифів на теплову енергію здійснювався протягом одного місяця, тобто, з урахуванням надходження документів від позивача, з 30.03.2018 року по 30.04.2018 року, відтак вказаний період, який взятий для обрахунку завданої шкоди в розмірі 931 272,28 грн, є необґрунтованим, а витрати, що виникли у позивача у вказаний місячний строк, відшкодовуються уповноваженим органом при коригуванні вже встановленого діючого тарифу на теплову енергію, а не шляхом стягнення збитків, як про це просить позивач у поданій позовній заяві.

10.06.2019 року від позивача надійшла заява, до якої долучено помісячний розрахунок шкоди, завданої відповідачем.

Заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

27.05.2019 року від відповідача надійшло клопотання про зобов`язання позивача надати помісячний розрахунок завданої майнової шкоди.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Позивач у справі має ліцензії серії АЕ № 575874 від 28.01.2014 року (строк дії по 27.01.2019 року, серії АЕ № 575876 від 29.12.2014 року (строк дії по 18.12.2019 року), серії АЕ № 575877 від 29.12.2014 року (строк дії по 18.12.2019 року), видані НКРЕКП, на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії відповідно.

20.09.2017 року листом НКРЕКП повідомлено позивача, що органом ліцензування для нього є обласні державні адміністрації: Хмельницька, Рівненська, Запорізька та Миколаївська; ліцензійні справи передано до відповідних обласних державних адміністрацій.

Відокремлений підрозділ позивача, яким є Рівненська атомна електрична станція, на договірній основі постачає теплову енергію споживачам у м. Вараш Рівненської області, вартість якої оплачується на підставі діючого тарифу, встановленого уповноваженим органом.

Так, постановою НКРЕКП № 1109 від 31.03.2015 року та № 1540 від 08.09.2016 року для позивача встановлено тарифи на теплову енергію для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) на рівні 71,92 грн/Гкал (без ПДВ) та для потреб населення – 69,17 грн/Гкал (без ПДВ) відповідно.

У той же час станом на 2018 рік вказані тарифи на теплову енергію не забезпечували для позивача відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії, у зв`язку з чим у березні 2018 року позивач провів новий розрахунок економічно обґрунтованих витрат, які він несе, здійснюючи свою діяльність на території м. Вараш.

30.03.2018 року позивач листом № 174/2755 звернувся до відповідача, в якому просив встановити тариф, який відповідає економічно обґрунтованим витратам позивача.

26.04.2018 року відповідач листом від № 648/02.3-28/05 висловив ряд зауважень щодо обґрунтованості тарифів, заявлених відповідно до листа від 30.03.2018 року.

14.05.2018 року позивач своїм лист висловив позицію щодо зауважень органу місцевого самоврядування.

18.06.2018 року відповідачем скерована на адресу позивача відповідь про те, що за результатами розгляду інформації, наданої у листі від 14.05.2018 року, вивчається питання розроблення проекту рішення щодо формування тарифу на теплову енергію для ВП «Рівненська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом».

14.06.2018 року позивач у листі № 174/5389 вказав на необхідність в найкоротші терміни ініціювати прийняття рішення щодо встановлення тарифів на теплову енергію, її транспортування та постачання, оскільки строк для прийняття такого рішення органом місцевого самоврядування сплив.

16.07.2018 року розпорядженням міського голови № 204-р «Про створення робочої групи по підготовці висновку економічної обґрунтованості тарифів ВП «Рівненська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» утворено робочу групу по підготовці висновку економічної обґрунтованості тарифів ВП «Рівненська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» на теплову енергію, її транспортування та постачання.

09.08.2018 року відділом аудиту відповідача сформовано службову записку, відповідно до якої запропоновані позивачем тарифи визнано економічно обґрунтованими.

16.08.2018 року відповідачем підготовлено проект рішення № 159 «Про встановлення тарифів ВП «Рівненська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання».

13.11.2018 року рішенням відповідача № 196 «Про встановлення тарифів для ВП «Рівненська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» на теплову енергію» встановлено тарифи для відокремленого підрозділу позивача на теплову енергію з 01.12.2018 року згідно з додатком, а саме: тариф на виробництво теплової енергії в розмірі 92,26 грн/Гкал (без ПДВ), 110,71 грн/Гкал з ПДВ; тариф на транспортування теплової енергії в розмірі 16,05 грн/Гкал (без ПДВ), 19,26 грн/Гкал з ПДВ; тариф на постачання теплової енергії в розмірі 0,86 грн/Гкал (без ПДВ), 1,03 грн/Гкал з ПДВ; у цілому – 109,17 грн/Гкал (без ПДВ), 131,00 грн/Гкал з ПДВ.

Заразом відповідач зобов`язаний був встановити відповідний тариф у місячний строк з дня надходження документів від позивача, у зв`язку з чим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 1740/2219/18 від 18.10.2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 року, визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Вараської міської ради щодо не встановлення ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Рівненська АЕС» тарифу на теплову енергію на підставі заяви від 30.03.2018 року, зобов`язано Виконавчий комітет Вараської міської ради встановити ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Рівненська АЕС» тариф на теплову енергію за результатами розгляду заяви від 30.03.2018 року з урахуванням Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 19.09.2018 року № 996.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із встановленням економічно обґрунтованих тарифів на теплову енергію, регулювання яких здійснюється Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Постановою КМ України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» № 869 від 01.06.2011 року тощо

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Постановою НКРЕКП № 308 від 22.03.2017 року «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання» відповідно до Законів України «Про теплопостачання», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про ліцензування видів господарської діяльності» та «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання: Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії; Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами; Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 1.5. Розділу I Постанови № 308 від 22.03.2017 року обласні та Київська міська державні адміністрації здійснюють ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії суб`єктів господарювання у разі, якщо суб`єкт господарювання:

провадить (має намір провадити) діяльність з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках, та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), на виробничих об`єктах, що розташовані на території однієї області України (або лише на території міста Києва), та якщо заявлений (фактичний згідно із звітністю) обсяг виробництва теплової енергії в наступному (минулому) календарному році не перевищуватиме (не перевищував) 170 тисяч Гкал та/або якщо суб`єкт господарювання здійснює ліцензовану діяльність з постачання теплової енергії при забезпеченості споживачів приладами обліку теплової енергії станом на 01.08.2017 року менше ніж 70 %, станом на 01.01.2018 року менше ніж 90 %; провадить (має намір провадити) діяльність з виробництва теплової енергії на установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії.

Судом установлено, що позивач здійснює господарську діяльність з виробництва, транспортування і постачання теплової енергії.

За правилами підп. 2 п. «а» ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Постановою КМ України № 869 від 01.06.2011 року «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» , з метою забезпечення єдиного для всіх регіонів підходу до формування тарифів у сфері житлово-комунальних послуг, постановлено затвердити, зокрема, Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води.

Пунктом 2 Порядку № 869 від 01.06.2011 року встановлено, що цей порядок застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи) тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у п. 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, предметом спору у цій справі є відшкодування збитків, завданих несвоєчасним розглядом відповідачем розрахунків тарифів, за період з квітня по листопад 2018 року в розмірі 931 272,28 грн.

Протиправність бездіяльності відповідача щодо не встановлення позивачу тарифу на теплову енергію у визначені строки, встановлена рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 1740/2219/18 від 18.10.2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 року.

У силу вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з практикою Європейського суду право на справедливий розгляд судом, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Желтяков проти України», «Христов проти України»).

Отже, судом установлено, що обставини справи, пов`язані із визнанням протиправної бездіяльності відповідача щодо не встановлення відокремленому підрозділу позивача тарифу на теплову енергію, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, а відтак не потребують доказування у цій справі.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції (ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 8 ГК України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб`єктами господарювання. Рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування з фінансових питань, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, а також з адміністративних та інших відносин управління, крім організаційно-господарських, в яких орган державної влади або орган місцевого самоврядування є суб`єктом, наділеним господарською компетенцією, приймаються від імені цього органу і в межах його владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 ГК України передбачено, що у сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб`єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому.

Держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема регулювання цін і тарифів (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ГК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6, 7 ст. 23 ГК України органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб`єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб`єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом. Правові акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, є обов`язковими для виконання усіма учасниками господарських відносин, які розташовані або здійснюють свою діяльність на відповідній території. Органи, посадові та службові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед суб`єктами господарювання, підстави, види і порядок якої визначаються Конституцією України та законом. Спори про поновлення порушених прав суб`єктів господарювання та відшкодування завданої їм шкоди внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень вирішуються в судовому порядку.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 74, ч.ч. 1, 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» унормовано, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами. Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією України, цим та іншими законами. Шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом. Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

За ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Вказана стаття є спеціальною, тобто в ній передбачені особливості, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності. До таких особливостей можна віднести, по-перше, суб`єктний склад завдавачів шкоди, зокрема органи місцевого самоврядування; по-друге, завдання шкоди при здійсненні владно-адміністративних повноважень органів місцевого самоврядування. Поряд із діями, тобто активною поведінкою органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, шкода у зазначеній сфері може бути заподіяна і шляхом протиправної бездіяльності, оскільки в області владно-адміністративних відносин вимагається активність, і неприйняття необхідних мір, передбачених законами або іншими правовими актами, може призвести до завдання шкоди; по-третє, завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю. Незаконними діяннями органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена. Відповідальність за шкоду, завдану органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів, тобто і при випадковому завданні.

Як установлено матеріалами справи, протиправність бездіяльності відповідача встановлена судовим рішенням.

Заразом період, визначений позивачем, включає в себе місячний строк, наданий відповідачу для розгляду тарифів на теплову енергію, протягом якого у позивача виникають витрати, відшкодування яких здійснюється за правилами п.п. 106 – 114 Порядку № 869 від 01.06.2011 року (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).

За визначенням, наведеним п. 4 Порядку № 869 від 01.06.2011 року, витрати на відшкодування втрат - витрати, що виникають у ліцензіатів (підприємств) протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення органом, уповноваженим встановлювати тарифи.

Розгляд розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, поданих ліцензіатом (підприємством), здійснюється уповноваженим органом протягом одного календарного місяця, а у разі коригування тарифів - протягом десяти календарних днів з дня отримання відповідної заяви у порядку, встановленому Мінрегіоном. Рішення про встановлення тарифів оприлюднюється уповноваженим органом у засобах масової інформації та/або на офіційному веб-сайті уповноваженого органу невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дати його прийняття. Розрахунок втрат ліцензіатів (підприємств), які виникли протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення уповноваженим органом (далі - втрати ліцензіатів (підприємств), здійснюється ліцензіатом (підприємством). Розмір втрат ліцензіатів (підприємств) визначається виходячи з витрат, понесених ліцензіатом (підприємством) на виробництво/надання відповідного обсягу теплової енергії, послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води протягом періоду, який починається з дня подання ліцензіатом (підприємством) до уповноваженого органу заяви про встановлення тарифів до дня введення в дію тарифів, включаючи період розгляду розрахунків тарифів (але не більше періоду, визначеного у п. 106 цього Порядку), встановлення та їх оприлюднення. Витрати, на основі яких визначаються втрати ліцензіатів (підприємств), розраховуються згідно з вимогами цього Порядку за окремими складовими тарифів, вартість яких змінюється на загальнодержавному рівні. Розрахунок розміру втрат ліцензіатів (підприємств) подається на погодження уповноваженому органу протягом десяти календарних днів з дня введення в дію тарифів. Уповноважений орган погоджує зазначений розрахунок протягом одного календарного місяця. Уповноважений орган може відмовити у погодженні розміру втрат ліцензіату (підприємству) у випадку, коли вони є необґрунтованими, розрахунок здійснено на основі недостовірних даних або такий розрахунок поданий на погодження з порушенням строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту. Втрати ліцензіатів (підприємств) включаються до складу тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води під час наступного (чергового) перегляду уповноваженим органом цих тарифів, крім випадку, коли відшкодування таких втрат здійснюється за рахунок відповідного місцевого бюджету. У разі коли відшкодування втрат ліцензіатів (підприємств) здійснюється за рахунок місцевого бюджету, ліцензіат (підприємство) під час наступного (чергового) звернення до уповноваженого органу за встановленням тарифів подає разом з розрахунками, підтвердними матеріалами і документами копію рішення уповноваженого органу, яким передбачено відповідні видатки у місцевому бюджеті, та зазначає про це у заяві про встановлення тарифів. У разі включення втрат ліцензіатів (підприємств) до складу тарифів уповноважений орган встановлює тарифи з урахуванням втрат ліцензіатів (підприємств), визначаючи при цьому період їх дії, а також тарифи, які повинні застосовуватися після закінчення періоду відшкодування втрат ліцензіатів (підприємств). Інформація про розмір втрат ліцензіатів (підприємств) у разі включення їх до складу тарифу відображається у структурі тарифів. Під час перегляду (у тому числі коригування) тарифів у період, протягом якого проводиться відшкодування втрат ліцензіатів (підприємств), уповноважений орган здійснює їх перерахування на основі наданих ліцензіатом (підприємством) розрахунків, враховуючи частину втрат, яка відшкодована, та частину втрат, яка підлягає відшкодуванню в подальшому. Під час перегляду (у тому числі коригування) тарифів уповноважений орган аналізує структуру тарифів у частині відповідності/невідповідності фактичних витрат, понесених на виробництво відповідного обсягу теплової енергії, її транспортування та постачання, надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води протягом планованого періоду, та витрат, які було враховано у встановлених тарифах, і за результатами такого аналізу здійснює перерахування тарифу (у разі відхилення відповідних показників).

Отже, для відшкодування витрат, що виникли у позивача протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, тобто у період з 30.03.2018 року по 30.04.2018 року, встановлений спеціальний порядок їх відшкодування, доказів дотримання якого позивачем не надано, відтак сума витрат за вказаний період, яка розрахована та включена позивачем до загального розміру збитків, судом визнається передчасною, а отже необґрунтованою та такою, що стягненню в складі збитків не підлягає.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягають стягненню збитки в розмірі 780 057,98 грн (931 272,28 грн – 151 214,30 грн).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а отже про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 780 057,98 грн завданої шкоди.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 13 969,08 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладене, судовий збір в розмірі 11 700,50 грн покладається на відповідача, а решта – на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якої діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція», до Виконавчого комітету Вараської міської ради про відшкодування завданої шкоди в розмірі 931 272,28 грн задовольнити частково.

Стягнути з Виконавчого комітету Вараської міської ради (майдан Незалежності,1, м. Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 03315879) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661), від імені якої діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» (м. Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 05425046), 780 057,98 грн завданої шкоди.

У задоволенні позову про стягнення 151 214,30 грн відмовити.

Стягнути з Виконавчого комітету Вараської міської ради (майдан Незалежності,1, м. Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 03315879) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661), від імені якої діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» (м. Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 05425046), 11 700,50 грн судового збору.

Позивач: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661), від імені якої діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» (м. Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 05425046).

Відповідач: Виконавчий комітет Вараської міської ради (майдан Незалежності,1, м. Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 03315879).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 26.06.2019 року.

Суддя О. Андрійчук