Ухвала суду № 82638199, 24.06.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/80/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.06.2019 Справа № 908/1379/17

м.Запоріжжя Запорізької області

Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі:

Головуючий суддя Проскуряков К.В.,

Судді Науменко А.О.,

Смірнов О.Г., при секретарі судового засідання Рачук О.О.,

розглянувши заяву Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” від 10.06.2019 р. за вих. № 18-08 (вх. № 08-12/199/19 від 10.06.2019 р.) про відстрочку виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2019 р. по справі № 908/1379/17

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14; код ЄДРПОУ 00130926)

До відповідача: Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11; код ЄДРПОУ 00186542)

про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в сумі 61 080 626,79 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача (стягувача): Білич Н.С., довіреність № 51 від 01.01.2019 р., адвокат (посвідчення адвоката України №ЗП001470 від 29.11.2017 р.)

Від боржника (заявника): Вініченко С.В., довіреність № 18-154 від 20.12.2018 р., адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001713 від 26.06.2018 р.)

Маньчин О.О., довіреність № 18-155 від 20.12.2018 р., адвокат (посвідчення адвоката України №001180 від 28.10.2016 р.)

ВСТАНОВИЛА:

10.06.2019 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” № 18-08 від 10.06.2019 р. (вх. № 08-12/199/19 від 10.06.2019 р.) про надання відстрочки виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2019 р. по справі № 908/1379/17.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2019 р., заяву про відстрочку виконання постанови передано на розгляд у наступному складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Науменко А.О., Смірнов О.Г.

Ухвалою суду від 14.06.2019 р. вказану заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 24.06.2019 р. В судовому засіданні 24.06.2019 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 24.06.2019 р. здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК “Оберіг”.

04.11.2016 р. Рада суддів України прийняла Рішення № 75, в якому вирішила:

1. Роз`яснити, якщо при виникненні конфлікту інтересів (рішення Ради суддів України від 12 травня 2016 року № 36) під час судових проваджень у кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справах, або під час розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення способами врегулювання конфлікту інтересів є: розкриття суддею інформації про конфлікт інтересів, відвід і самовідвід. У випадку, коли за наслідками розкриття інформації відвід не заявлено – конфлікт інтересів вважається врегульованим.

4. Роз`яснити, що наявність у судді близьких осіб, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, які є учасниками судових проваджень, що знаходяться у провадженні судді створює конфлікт інтересів і вирішується шляхом самовідводу або повідомлення про його наявність та відводу.

У судовому засіданні 24.06.2019 р., до початку розгляду заяви, відповідно до п. 4 рішення Ради суддів України № 75 від 04.11.2016 р. щодо необхідності повідомлення сторін у справі про наявність конфлікту інтересів, суддя-член колегії у цій справі Науменко А.О. повідомив учасників справи, що його батько (з квітня 2019 р.) та дядько працюють у ПАТ “Запоріжжяобленерго” на посаді вартівників та з`ясував наявність відводів згідно зі ст.ст. 35, 36 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із розкриттям цієї інформації.

Представники позивача та відповідача повідомили про відсутність відводів складу суду.

Колегія суддів вислухавши думку представників сторін, зазначила про врегулювання конфлікту інтересів та відсутність підстав для самовідводу.

Головуючий суддя продовжив судове засідання.

Представники заявника надали суду письмові додаткові пояснення від 21.06.2019 р. за вих. №18-08/2106, підтримали доводи, викладені у заяві за вих. № 18-08 від 10.06.2019 р. у та просять суд відстрочити виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2019 р. у справі №908/1379/17 про стягнення з АТ «ЗФЗ» на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» грошових коштів в розмірі 32 473 514,21 грн. до 30.12.2019 р.

Представник позивача надав суду письмові пояснення від 21.06.2019 р. за вих. №001-33/10501, зазначивши, що питання про наявність або відсутність для надання відстрочки виконання постанови залишає на розсуд колегії суддів.

Розглянувши заяву АТ “Запорізький завод феросплавів” від 10.06.2019 р. за вих. № 18-08 та матеріали справи № 908/1379/17, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.02.2019 р. у справі №908/1379/17 позов задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" суму інфляційних витрат в розмірі 4 969 791,96 грн., суму 3% річних в розмірі 2 005 428,38 грн., суму судового збору в розмірі 104 628,31 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2019 р. у справі №908/1379/17 апеляційну скаргу АТ "Запорізький завод феросплавів" задоволено, апеляційну скаргу ПАТ "Запоріжжяобленерго" задоволено частково, рішення Господарського суду Запорізької області від 14.02.2019 р. у справі №908/1379/17 – скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Запоріжжяобленерго" до АТ "Запорізький завод феросплавів" про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в сумі 61 080 626,79 грн. задоволено частково. Стягнуто з АТ "Запорізький завод феросплавів" на користь ПАТ "Запоріжжяобленерго" 1 581 783 грн. 10 коп. – три відсотки річних; 30 596 723 грн. 11 коп. – інфляційних втрат; 295 008,00 грн. судового збору. В решті позовних вимог – відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що наказ на виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2019 р. у справі №908/1379/17 не видавався.

В обґрунтування надання відстрочки виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2019 р. у справі №908/1379/17 заявник посилається на те, що існують об`єктивні обставини, обумовлені значними фінансовими зобов`язаннями АТ «ЗФЗ», у тому числі перед ПАТ «Запоріжжяобленерго», які можуть ускладнити виконання рішення суду.

Протягом 2018 року Господарським судом Запорізької області розглянуто справи № 908/1463/18, № 908/209/18 та 908/3966/15 за позовами ПАТ “Запоріжжяобленерго” до АТ “Запорізький завод феросплавів” про стягнення сум заборгованостей. Загальна сума позовних вимог, що стягується з АТ “Запорізький завод феросплавів” за позовами ПАТ “Запоріжжяобленерго” у вказаних судових справах становить 960 484 746,55грн. В рамках справ № 908/1463/18 і № 908/209/18 судом затверджені мирові угоди сторін, за якими АТ “Запорізький завод феросплавів” щомісячно перераховує ПАТ “Запоріжжяобленерго” встановлені судом суми грошових коштів. У справі №908/3966/15 прийнято ухвалу про розстрочку виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 11.10.2018 р. щомісячними платежами строком до 11.10.2019 р.

Загальна вартість електричної енергії, що була сплачена Підприємством у 2018 році склала більше 2 млрд. 895 млн. грн. В той же час, розрахункова вартість електроенергії у 2019 році буде складати більше 3,2 млрд. грн., що на 10,5 % вище вартості електроенергії в 2018 році. При цьому за умовами нових договорів купівлі-продажу електричної енергії оплата електроенергії відбувається авансовими платежами, що вимагає від АТ “Запорізький завод феросплавів” залучення та/або акумулювання додаткових завчасних фінансових ресурсів для забезпечення своєчасної оплати електроенергії.

Крім того, у 2019 року АТ “Запорізький завод феросплавів” зобов`язане буде авансовими платежами до 25 числа попереднього місяця оплачувати на користь ПАТ “Запоріжжяобленерго” послуги з розподілу електроенергії, розрахункова вартість яких складатиме 12,5 млн. грн. щомісяця.

Отже, поряд з виконанням численних судових рішень АТ “Запорізький завод феросплавів” зобов`язане оплачувати вартість електроенергії та послуг з розподілу ПАТ “Запоріжжяобленерго” в дуже значних сумах. Це не беручи до уваги інші витрати Підприємства, як то на оплату праці, закупівлю сировини, погашення податкових зобов`язань тощо.

Наявність інфляційних процесів в економіці держави та складна ситуація у промисловій сфері, зокрема, в металургії, негативно впливають і на результати господарської діяльності АТ “Запорізький завод феросплавів”

АТ “Запорізький завод феросплавів” є одним з найбільших електрометалургійних підприємств в Україні. Відсоток вартості електроенергії у вартості готової феросплавної продукції складає від 40 до 60 відсотків. Отже, одномоментне виконання постанови суду у справі №908/1379/17 ставить під загрозу саму можливість АТ «ЗФЗ» здійснювати свою основну діяльність – виробляти феросплави та навіть постає питання зупинки підприємства.

Також АТ «ЗФЗ» є одним з найбільших у світі виробників феросплавної продукції, яка постачається на вітчизняні ринки, ринки Європи, Азії та інші.

Ціна на феросплавну продукцію залежать від ситуації на світових ринках. Підтвердженням рівня цін на світових ринках є дані міжнародного видання CRU Bulk Ferroalloys Price Weekly.

Разом з тим, підприємство має важливе соціально-економічне значення для міста Запоріжжя, забезпечує стабільною роботою та заробітком майже 3,5 тисяч працівників, більшість з яких є спеціалістами з вузькою направленістю з виробництва феросплавної продукції. У разі зупинки підприємства, зберегти наявну кількість висококваліфікованих працівників буде неможливо. Так само, як і поновити в майбутньому необхідну кількість висококваліфікованих працівників. За таких умов дуже важко взагалі сподіватися на поновлення виробничих можливостей заводу.

Виконання всіх наведених грошових зобов`язань поряд із складним фінансовим становищем галузі та суттєвим збільшенням всіх статей витрат АТ «ЗФЗ» у зв`язку із інфляційними процесами, збільшенням розміру оплати праці свідчить про наявність об`єктивних та достатніх причин стверджувати про наявність в діяльності АТ «ЗФЗ» обставин, що роблять неможливим виконання рішення суду у справі №908/1379/17.

Оцінивши представлені докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення заяви, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Савіцький проти України” (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 р. суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У ч. 3 ст. 331 ГПК України встановлено, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі “Глоба проти України” № 15729/07 від 05.07.2012 р. суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Вирішуючи питання про розстрочку або відстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Відповідно до ч. ч. 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Згідно з інформацією, яка міститься у Довідці АТ «ЗФЗ» від 20.06.2019 р. за вих. №18-08/2 динаміка цін на світовому ринку на основні товарні групи АТ «ЗФЗ» за період з грудня 2018 р. по травень 2019 р. є наступними: ціни на феросиліцій ФС знизилися на 12,64 % (або 18 USD), ціни на феромарганець ФМн78 знизилися на 4,61% (або 66 USD), ціни на силікомарганець МнС17 знизилися на 6,54 % (або 87 USD).

Отже, наслідком значного зменшення ціни на основні товарні групи АТ «ЗФЗ», сукупно з іншими несприятливими процесами в економіці держави стало значне погіршення фінансового стану підприємств.

Відповідно до Звіту про фінансові результати за формою № 2 за 2018 рік. АТ «ЗФЗ» задекларовано чистий фінансовий результат у вигляді прибутку у розмірі 112,581 млн. грн.

Згідно Звіту про фінансові результати за 1 квартал 2019 року, АТ «ЗФЗ» задекларовано чистий фінансовий результат у вигляді збитків у розмірі 52.145 млн. грн.

У Довідці АТ «ЗФЗ» від 20.06.2019 р. за вих. №18-08 зазначено, що у зв`язку з впровадженням з 01.07.2019 р. ринку електричної енергії, на підставі Закону України «Про ринок електричної енергії», очікуване збільшення ціни для промислових підприємств складатиме до 25%, що для АТ «ЗФЗ» у грошовому виразі додатково складатиме понад 60 млн. грн. за місяць та 720 млн. грн.. за рік відповідно.

Заявник планує після завершення строку відстрочки виконання рішення суду, за рахунок підвищення цін на світовому ринку на товарні групи АТ «ЗФЗ», здійснювати погашення заборгованості, яка стягується за судовим рішенням у цій справі.

Враховуючи наведені АТ “Запорізький завод феросплавів” обставини, якими підприємство обґрунтовує необхідність надання відстрочки виконання судового рішення, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, подані заявником в підтвердження важкого матеріального становища, з огляду на те, що виконання судового рішення одночасно і в повному обсязі може бути ускладнено та матиме негативні наслідки для фінансово-господарського стану АТ “Запорізький завод феросплавів”, що в свою чергу може призвести до зупинки діяльності підприємства, з метою забезпечення реального виконання рішення суду та дотримання балансу інтересів сторін, а також позицію стягувача – ПАТ «Запоріжжяобенерго», колегія суддів дійшла висновку, що вказані обставини є тими конкретними винятковими обставинами, в розумінні ст. 331 ГПК України, які ускладнюють одночасне та повне виконання судового рішення у справі № 908/1379/17, та є підставою для надання АТ “Запорізький завод феросплавів” відстрочки виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2019 р. у справі № 908/1379/17 про стягнення з АТ «ЗФЗ» на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» грошових коштів в розмірі 32 473 514,21 грн. до 30.12.2019 р.

Керуючись ст., ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

1. Заяву Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” від 10.06.2019 р. за вих. № 18-08 (вх. № 08-12/199/19 від 10.06.2019 р.) про відстрочку виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2019 р. по справі № 908/1379/17 задовольнити.

2. Відстрочити виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2019 р. у справі № 908/1379/17 про стягнення з АТ «ЗФЗ» на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» грошових коштів в розмірі 32 473 514,21 грн. до 30.12.2019 р.

3. Копію ухвали направити на адресу учасників справи.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та відповідно до статті 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Повний текст ухвали підписано: 26.06.2019 р.

Головуючий суддя К.В. Проскуряков

Суддя А.О. Науменко

Суддя О.Г. Смірнов

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.