Рішення № 82638187, 21.06.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/89/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2019 Справа № 908/1006/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, розглянувши матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж, 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131-В

про стягнення коштів

при секретарі судового засідання Осоцькому Д.І.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача – Король О.В., довіреність № 45 від 01.01.2019;

від відповідача – Василенко В.О., довіреність № б/н від 02.04.2019.

Суть спору:

25.04.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж, м. Запоріжжя до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя”, м. Запоріжжя про стягнення коштів за договором про постачання електричної енергії від 01.11.2017 за № 14427 в розмірі 5914,99 грн, з яких: пеня у розмірі 5234,38 грн та 3% річних у розмірі 680,61 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що в порушення чинного законодавства в галузі електроенергетики та умов укладеного між сторонами Договору про постачання електричної енергії від 01.11.2017 за №14427 відповідачем здійснено прострочення оплати вартості спожитої електроенергії, внаслідок чого позивачем нараховано пеню за період з 20.04.2018 по 21.08.2018 в розмірі 5234,38 грн. та 3% річних за період з 16.12.2017 по 30.07.2018 в сумі 680,61 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2019, справу № 908/1006/19 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 02.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1006/19, присвоєно справі номер провадження 15/89/19. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 28.05.2019 о/об 10 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 28.05.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 11.06.2019 о 14 год. 50 хв.

Ухвалою суду від 11.06.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 21.06.2019 о 10 год. 30 хв.

В судовому засіданні 21.06.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві від 21.06.2019. В обґрунтування відзиву пояснив, що позивачем не було вжито заходів досудового врегулювання спору, що призвело до збільшення суми грошового навантаження відповідача. Вказав, що відповідач жодним чином не наніс збитки/втрати позивачу. На дату пред`явлення позову основний борг було сплачено у повному обсязі. Просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Крім того, в матеріалах справи наявний відзив від 29.05.2019, в обґрунтування якого зазначено, що відповідачем належним чином виконувалися умови договору, однак мало місце часткове прострочення зобов`язання щодо сплати рахунків за спожиту електричну енергію. Пояснив, що затримка оплати за електричну енергію виникла через заборгованість населення перед управляючою компанією. Оскільки оплата за договором прямо залежить від оплат населення за Договорами про надання послуг з управління багатоквартирних будинків. Просить суд застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені.

Суд, розглянувши відзиви на позовну заяву, які надійшли до суду, зазначає, що відзив за вих. № 19/00556 від 27.05.2019, в резолютивній частині містить вимогу про застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені. Однак, не може бути прийнятий судом до розгляду, оскільки підписаний представником відповідача Шибенко І.С., який відповідно до довіреності від 02.01.2019 не має відповідних повноважень.

13.06.2019 на адресу господарського суду Запорізької області надано заперечення позивача на клопотання про поновлення строку, встановленого для подачі відзиву, які прийняті судом до розгляду.

З огляду на викладене, суд розглядає справу враховуючи заперечення відповідача викладені у відзиві від 21.06.2019.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно – апаратного комплексу “Оберіг”.

В судому засіданні 21.06.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, суд установив.

01.11.2017 між позивачем (Постачальником електричної енергії) та відповідачем (Споживачем) укладено договір про постачання електричної енергії № 14427 (надалі – Договір), за умовами якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно додатка №5 з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 “Точки продажу електричної енергії споживачу” (п.1.1 Договору).

Згідно Розділу 2 Договору “Зобов`язання сторін”, під час виконання умов цього Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Відповідно до п. 2.3.4 Договору, споживач зобов`язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка №4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” та додатка №5 “Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії”.

Додатком № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” (далі - Додаток № 4) до Договору визначені наступні умови:

п. 1 – розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на рахунок постачальника електричної енергії, вказаний у п. 10 Договору. За дату оплати приймається дата, на яку були зараховані кошти на рахунок постачальника електричної енергії;

п. 6 – за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого Споживачем “Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну у енергію” та інших умов Договору з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача;

п. 10 встановлено, що Споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, що направляється Постачальником електричної енергії.

Датою отримання рахунка вважається, зокрема у випадку вручення рахунка повноваженому представнику споживача під розпис в журналі, дата зазначена в журналі.

Відповідно до п. 9.5 Договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків – до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Договір підписаний з боку обох сторін та скріплений печатками товариств.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення зобов`язань (цивільних прав та обов`язків) є, зокрема, договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовідносини сторін врегульовані договором про постачання електричної енергії.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно із п. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ст. 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов`язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем поставлялась відповідачу електрична енергія.

Для оплати спожитої електроенергії позивачем було виставлено рахунки:

- рахунок № 14427/11а від 30.11.2017 на суму 147 730,80 грн, який отримано під розпис повноважним представником відповідача 08.12.2017, сплачений 28.12.2017;

- рахунок № 14427/12а від 31.12.2017 на суму 147 509,04 грн, який отримано під розпис повноважним представником відповідача 15.01.2018, сплачений 01.02.2018;

- рахунок № 14427/3а від 31.03.2018 на суму 142 322,88 грн, який отримано під розпис повноважним представником відповідача 12.04.2018, сплачений 26.04.2018;

- рахунок № 14427/4а від 30.04.2018 на суму 140 700,00 грн, який отримано під розпис повноважним представником відповідача 11.05.2018, сплачений 29.05.2018;

- рахунок № 14427/5а від 31.05.2018 на суму 123 842,88 грн, який отримано під розпис повноважним представником відповідача 11.06.2018, сплачений 02.07.2018;

- рахунок № 14427/6а від 30.06.2018 на суму 100 724,40 грн, який отримано під розпис повноважним представником відповідача 10.07.2018, сплачений 31.07.2018;

- рахунок № 14427/7а від 31.07.2018 на суму 97 245,12 грн, який отримано під розпис повноважним представником відповідача 10.08.2018, сплачений 22.08.2018.

Внаслідок прострочення відповідачем грошового зобов`язання за Договором про постачання електричної енергії від 01.11.2017 № 14427 позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 20.04.2018 по 21.08.2018 в сумі 5 234,38 грн. та 3% річних а період з 16.12.2017 по 30.07.2018 в сумі 680,61 грн.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 (з наступними змінами, далі - ПКЕЕ), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов`язків сторін.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.

Як передбачено статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов`язкову силу для сторін. Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 4.2.1. Договору, за недотримання термінів сплати рахунків за активну електроенергію (п. 10 додатка №4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію”), та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії (п. 5 додатка №6 “Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії”), споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов`язання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Тобто, умовами Договору сторони погодили строк нарахування пені протягом усього періоду прострочення зобов`язання, що відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Перевіривши розрахунок пені здійснений позивачем, суд дійшов висновку, що нарахування пені, у зв`язку з порушенням умов Договору не суперечить нормам діючого законодавства України, тому задовольняється судом в межах заявлених сум в розмірі 5234,38 грн.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться, зокрема, 3 % річних.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Факт своєчасного виконання зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії належним чином відповідач не довів.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 3% річних, суд приходить до висновку, що останній здійснений правомірно та з врахуванням вищевказаного порядку нарахування, а тому підлягає стягненню з відповідача в сумі 680,61 грн.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позивачем доведено порушення його прав та обов`язків з боку відповідача, в той же час відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами такого порушення.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги судом задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131-В, ідентифікаційний код юридичної особи 41279924) на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035 м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25; ідентифікаційний код юридичної особи 00130926, на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ “Метабанк”, МФО 313582) пеню в розмірі 5234,38 грн (п`ять тисяч двісті тридцять чотири гривні 38 коп), 3% річних в розмірі 680,61 грн (шістсот вісімдесят гривень 61 коп), судовий збір в розмірі 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26 червня 2019 року.

Суддя І. С. Горохов