Рішення № 82637915, 18.06.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2019м. ДніпроСправа № 904/735/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В.

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант", м. Київ

до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про стягнення 4993,78 грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу

Представники:

Від позивача Білинова А.В. - представник за довіреністю

Від відповідача Дігтяр З.В. - представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, у якій виклало вимоги про стягнення 4 993,78 грн. сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АІ/09826646), який був укладений між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" та Комунальним підприємством "Теплоенерго" у справі, на підставі звітів про розмір збитків та страхових актів, в рахунок відшкодування шкоди, завданої транспортним засобу ГАЗ 3307 д.р.н. НОМЕР_1 внаслідок ДТП, що сталася з вини водія екскаватора Борекс 3106, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована згідно зазначеного вище полісу, Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 4 993,78 грн.

Зважаючи на те, що причиною ДТП стало порушення водієм Відповідача п.п. б) п. 2.3. ПДР, згідно якого водій мав стежити за технічним станом транспортного засобу, керуючись п.п. “г” п. 38.1 ст. 38 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, Позивач просить стягнути з Відповідача (Страхувальника) в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування.

Ухвалою суду Дніпропетровської області від 01.03.2019 судом ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження .

22.03.2019 року Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому проти задоволення позову заперечив, та зазначив, що сторони, предмет та підстави даного позову є тотожними зазначеним у справі № 904/2873/18.

Також Відповідач вказав на те, що умовою застосування положень п.п. “г” п. 38.1 ст. 38 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, на яку посилається Позивач в обґрунтування свого позову, є доведення факту існування прямого причинно-наслідкового зв`язку між невідповідністю технічного стану транспортного засобу існуючим вимогам та виникненням дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, Відповідач зазначає, що технічний стан транспортного засобу ніким не досліджувався.

Крім того, як зазначає Відповідача, постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.04.2017 року у справі № 201/1092/17-п встановлено, що безпосередньою причиною виникнення ДТП, є порушення водієм екскаватора “Борекс 3106” підпункту “б” п. 2.3. ПДР, у зв`язку з чим, останнього визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП. Тобто, причиною виникнення ДПТ визнано неналежне виконання водієм свого обов`язку стежити за технічним станом транспортного засобу, що не є тотожнім виникненню ДТП з причин невідповідності технічного стану та обладнання ТЗ існуючим вимогам ПДР.

Розпорядженням № 519 від 18.04.2019 та протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 18.04.2019, у зв`язку з призначенням на посаду судді Вищого антикорупційного суду судді Воронька В.Д., справу № 904/735/19 передано на розгляд судді Назаренко Н.Г.

Ухвалою від 19.04.2019 справу № 904/735/19 прийнято до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті, яке відбудеться 08.05.2019.

У судовому засіданні 08.05.2019 оголошено перерву до 03.06.2019.

31.05.2019 від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції, в якому просить винести ухвалу про участь представника Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" у всіх судових засіданнях по справі № 904/735/19 в режимі відеоконференції в приміщенні суду та забезпечення проведення якої доручити: Господарському суду м. Києва.

Представник Відповідача в судовому засіданні 03.06.2019 не заперечив проти клопотання Позивача про участь у судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 03.06.2019, задовольнено клопотання Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Судове засідання в режимі відеоконференції призначено на 18.06.2019.

18.06.2019 Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позов.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 18.06.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено в позовній заяві, 11.07.2016 між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі – позивач) та Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради укладено Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та оформлено Поліс № АІ/09826646 (а.с. 11).

16.12.2016 року близько 14:00 один в м. Дніпрі на вул. Січових Стрільців сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу екскаватор Борекс 3106 д.р.н. Т00003АЕ, під керуванням ОСОБА_1 .

Внаслідок зазначеної ДТП завдано технічних ушкоджень автомобілям:

- Форд, д/н НОМЕР_2 ;

- ЗАЗ, д/н НОМЕР_3 ;

- Рута 25Д, д/н НОМЕР_4 ;

- Мерседес, д/н НОМЕР_5 ;

- Чері, д/н НОМЕР_6 ;

- Мерседес, д/н НОМЕР_7 ;

- Міцубісі, д/н НОМЕР_8 ;

- Сітроен, д/н НОМЕР_9 ;

- ГАЗ 3307, д/н НОМЕР_1 .

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі № 201/1092/17-п від 28.04.2017 року водія екскаватора Борекс 3106, д/н НОМЕР_10 Борщенка ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що призвело до здійснення ДТП та провадження у справі закрито, у зв`язку з закінченням строків накладання адміністративного стягнення.

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія екскаватора Борекс 3106, д.р.н НОМЕР_10 ; - ОСОБА_1 була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант» згідно полісу № АІ/09826646, ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго» - особа, якій було завдано збитків у ДТП, звернулось до ТДВ СК «Альфа-Гарант» з заявою про відшкодування збитків завданих у зв`язку з пошкодженням належного йому транспортному засобу ГАЗ 3307 д.р.н. НОМЕР_1 .

Згідно звіту № 21-D\27\0 від 13.03.2017 року розмір матеріального збитку завданий внаслідок пошкодження транспортного засобу ГАЗ 3307 д.р.н. НОМЕР_1 становить 7 192,53 грн.

28.08.2017 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» було сплачено ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго» 4 993 грн. 78 коп. страхового відшкодування, що підтверджується копією платіжного доручення № ІD-97590 від 28.08.2017 року.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначає, що причиною ДТП стало порушення водієм відповідача п.п. б) п. 2.3. Правил дорожнього руху, згідно якого водій мав стежити за технічним станом транспортного засобу, керуючись п.п. “г” п. 38.1 ст. 38 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, позивач просить стягнути з відповідача (страхувальника) в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування.

Зазначені вище обставини, стали підставою для звернення з позовом про стягнення з Відповідача суми страхових виплат в порядку регресу.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог, виходячи з наступного.

Як вище встановлено судом, звертаючись з позовом про стягнення з Відповідача суми виплаченого страхового відшкодування, Позивач посилається на виникнення в нього права регресної вимоги на підставі п.п. “г” п. 38.1.1 ст. 38 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Пунктом “г” пункту 3.8.1.1 ст. 38.1.1. Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Відповідно ч. 2 ст. 76 ГПК України, предметом доказування під час судового розгляду є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалення судового рішення.

Стаття 74 ГПК України, визначає обов`язок сторін стосовно доведення обставин, на які вона посилається я на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору з власної ініціативи, крім випадків, встановлених даним кодексом.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема, щодо невідповідності технічного стану транспортного засобу Відповідача на момент ДТП існуючим вимогам, а також, щодо існування прямого причинно-наслідкового зв`язку між невідповідністю технічного стану транспортного засобу та виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.04.2017 року по справі № 201/1092/17-п вставлено, що водій ОСОБА_1 , керував екскаватором Борекс, державний номер НОМЕР_10 , який належить КП “Теплоенерго”, не контролював технічний стан транспортного засобу під час руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілями у зв`язку з порушенням п. 2.3. б) ПДР України, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження і що знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.04.2017 року встановлено, що причиною виникнення ДПТ визнано неналежне виконання водієм свого обов`язку стежити за технічним станом транспортного засобу. При цьому, доказом того, що ДТП є безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху, згадана постанова, не являється.

Окремо, суд зауважує, що технічний стан транспортного засобу Відповідача взагалі не був предметом дослідження в наведеному судовому процесі та з даного питання суд жодних висновків не робив. Зазначення в постанові суду про те, що ОСОБА_1 не контролював технічний стан транспортного засобу під час руху, в результаті чого скоїв зіткнення, не підтверджує знаходження екскаватора Борекс, державний номер Т00003АЕ в технічно несправному стані.

Пунктом 31.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, встановлено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до п. 31.4 Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності технічних несправностей і невідповідностей, визначених п.п. 31.4.1., 31.4.2., 31.4.3., 31.4.4., 31.4.5., 31.4.6., 31.4.7. цих Правил.

Згідно п. 31.5. ПДД, у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил. У разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4.7 ("ї"; "д" - у складі автопоїзда) подальший рух заборонено до їх усунення. Водій несправного транспортного засобу повинен вжити заходів для того, щоб прибрати його за межі проїзної частини дороги.

Відповідно до п. 31.6. ПДД, забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких: а) робоча гальмова система чи рульове керування не дають змоги водієві зупинити транспортний засіб або здійснити маневр під час руху з мінімальною швидкістю; б) у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів; в) під час дощу або снігопаду не працює склоочисник з боку розміщення керма; г) зіпсований тягово-зчіпний пристрій автопоїзда.

Судом встановлено, що в складеному аварійним комісаром Акті огляду місця події, на який ТДВ СК «Альфа-Гарант» посилається у своїй позовній заяві, вказано, що такий акт містить лише попередній, тобто передчасний висновок аварійного комісара і на час складання наведеного документу причина ще встановлювалась.

Письмові пояснення механіка АТУ КП «Теплоенерго» та повідомлення водія транспортного засобу ГАЗ 3307 д.р.н. НОМЕР_1 , містять лише припущення стосовно причини ДТП.

При цьому, постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області у справі №201/1092/17-п від 28.04.2017, було визначено причину виникнення ДТП, а саме: - невиконання водієм свого передбаченого п. п. «б» 2.3. ПДР обов`язку зі стеження за технічним станом транспортного засобу, а не невідповідність технічного стану транспортного засобу та його обладнання вимогам ПДР.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 20, ч. 1 ст. 25 Закону № 2262-VIII, п. п. 16-18 постанови КМУ «Про затвердження типового положення про організацію діяльності комісарів» від 05.01.1998 р. № 8, документом, в якому мітяться достовірні дані про обставини того чи іншого страхового випадку є складений комісаром або страховиком аварійний сертифікат, який в матеріалах справи відсутній. Судом встановлено, що акт огляду місця події з його додатками, містить лише попередні та неостаточні висновки, що ґрунтуються виключно на поверхневому огляді місця події без дослідження дійсного стану транспортного засобу.

Отже, доказів вчинення водієм ОСОБА_1 порушення п. 31.4 Правил дорожнього руху та притягнення його до відповідальності на підставі ст. 124 КУпАП, суду не надано, як і не надано будь-яких інших допустимих доказів в підтвердження невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Для відшкодування шкоди в порядку регресу за правилами п.п. “г” п. 38.1.1 ст. 38 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, обов`язково необхідно довести в сукупності такі факти, як спричинення страхувальником або водієм забезпеченого транспортного засобу дорожньо-транспортної пригоди та визначення в установленому порядку, що дорожньо-транспортна пригода була безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Враховуючи, що Позивачем відповідно до принципу змагальності та обов`язку доказування, передбачених ст.ст. 13, 74 ГПК України не надано суду достатніх доказів та не доведено факту існування в сукупності обставин визначених п.п. “г” п. 38.1.1. ст. 38 Закону, а саме: визначення в установленому порядку, що дорожньо-транспортна пригода була безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху, суд вважає позовні вимоги ТДВ Страхова компанія “Альфа-Гарант” необґрунтованими.

Також суд зазначає, що стягнення з КП «Теплоенерго» на користь ТДВ СК «Альфа-Гарант» виплаченого страхового відшкодування, призведе до невідповідності таких дій основній меті та завданням спеціального законодавства в сфері страхування, з огляду на наступне.

Так, преамбулою Закону України «Про страхування» встановлено, що цей Закон регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

При цьому, ст. 3 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” визначено основну мету здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, - забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” ).

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення сторонами Полісу, який стосується екскаватора Борекс 3106, д.р.н. Т00003АЕ, ТДВ СК «Альфа-Гарант» взяло на себе зобов`язання відповідати за майнову шкоду, завдану особам страхувальником, тобто КП «Теплоенерго». Тобто, метою укладання даного договору є забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Таким чином, сутність страхування відповідальності полягає в прийнятті страховиком фінансових ризиків виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди, а також у згоді страховика прийняти обов`язок сторони боржника у деліктному зобов`язанні (у разі його виникнення).

Крім того, відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» основним обов`язком страховика за договором страхування є здійснення страхового відшкодування страхувальнику або потерпілій стороні в разі настання страхового випадку.

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика

Суд не приймає заперечення відповідача щодо закриття провадження у справі, з наступних підстав.

З аналізу п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, випливає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Однак, у справі №904/2873/18 на яку посилається відповідача, як на підставі для закриття провадження у справі, позивач просив стягнути страхове відшкодування в розмірі 168 733,11 за пошкодження автомобіля ГАЗ 3302 АЕ 8803 НОМЕР_11 ; ЗАЗ др.н. НОМЕР_3 ; Мерседес д.р.н. НОМЕР_5 ; Форд д.р.н. НОМЕР_2 , згідно звітів: №32-D/27/3 від 28.02.2017; №21-D/27/3 від 30.03.2017; №28-D/27/9 від 27.02.2017; №23-D/27/8 від 01.06.2017.

У справі № 735/19 позивач просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 4 993,78 грн. за пошкодження автомобіля ГАЗ 3307 д.р.н. НОМЕР_1 , згідно звіту №21-D/27/0 від 13.03.2017 (а.с.26). Отже, в даному випадку предмет позову не співпадає з предметом позову у справі №904/2873/18.

За викладених обставин суд вважає безпідставними посилання відповідача про наявність обставин для закриття провадження у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

На підставі викладеного суд відмовляє у позові.

Згідно приписів ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 73, 74, 77-79, 86, 129, 233, 236-241, 247, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.06.2019

Суддя Н.Г. Назаренко