Ухвала суду № 82636979, 14.06.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4102/19 2/335/2059/2019

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2019 року м.Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Апаллонова Ю.В. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

12.04.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ПАТ «Банк Форум» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якій вона просить суд поновити її на посаді директора Запорізької дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу ПАТ «Банк Форум» та стягнути на її користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що вона з 2002 року працювала в ПАТ „Банк Форум”, з 2010 року на посаді директора Запорізької дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу ПАТ «Банк ФОРУМ». В період з 23.04.2012 року по 27.06.2012 року позивач перебувала у щорічній відпустці, після закінчення відпустки позивач вийшла на роботу, але було безпідставно не допущено на роботу, а пізніше вона дізналася про те, що нібито є наказ про її звільнення із займаної посади з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату чисельності працівників. Проте, з наказом про звільнення відповідач позивача не ознайомив, трудову книжку та копію наказу про розірвання трудового договору не видав. Відповідач звільнив позивача в день перебування у щорічній відпустці. Позивач вважає своє звільнення незаконним, у відповідача були наявні вакансії, які не пропонувалися позивачу під час її звільнення, чим було порушено вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України. Позивач зазначає що має переважне право на залишення на роботі, оскільки має високу кваліфікацію та тривалий час працювала в ПАТ «БАНК ФОРУМ», прийнявши на роботу 187 осіб та не запропонувавши позивачу всіх вакантних посад, банк здійснив дискримінацію відносно позивача у сфері трудових правовідноси, що заборонено ст. 24 Конституції України.

Дослідивши позовну заяву, приходжу до такого висновку.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позивач звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі з тих самих підстав, які неодноразово були предметом розгляду Дніпровського районного суду м. Києва та Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

Як вбачається зі змісту вимог позовної заяви, предметом позову є поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Підставами позову у позовній заяві ОСОБА_1 визначено, що 27.06.2012 року відповідач наказом №672к/2 від 19.01.2012 року, однак 27.02.2012 року ОСОБА_1 перебувала у щорічній відпустці, у відповідача були наявні вакансії, які не пропонувалися позивачу під час її звільнення, чим було порушено вимоги ст.22, ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, ст.24 Конституції.

При цьому, позивач у позовній заяві не зазначає, що вона вже зверталась до суду з позовом про поновлення на роботі.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі та ознайомлені із матеріалами цивільної справи № 335/2235/17, 2/335/1435/2018 та даними Єдиного реєстру судових рішень встановлено наступне.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року у справі ЄУН № 755/18963/13-ц в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Банк Форум" про визнання наказу № 672к/2 про звільнення від 19 квітня 2012 року незаконним, поновлення на посаді, стягненні з ПАТ "Банк Форум" середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 454309,58 грн. та моральної шкоди 100000 грн. відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року у справі ЄУН № 755/18963/13-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення посилання на ст. 233 КЗпП України як на підставу для відмови в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 квітня 2014 року ЄУН № 755/18963/13-ц відхилено касаційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року залишено без змін.

У квітні 2014 року ОСОБА_1 знову звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ПАТ "Банк Форум" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року у справі провадження у справі в частині визнання наказу голови правління ПАТ "Банк Форум" Березовика В.М. № 672к/2 від 19 квітня 2012 року, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди закрито. Позов ОСОБА_1 в частині визнання наказу голови правління ПАТ "Банк Форум" Березовика В.М. № 15-а від 1 лютого 2012 року залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 квітня 2015 року у справі апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року залишено без змін.

Позивач ОСОБА_1 11 листопада 2015 року знову звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ПАТ "Банк Форум" про визнання наказу № 672к/2 від 19 квітня 2012 року незаконним, поновлення її на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 січня 2016 року відмовлено у відкритті провадження за вищезазначеним позовом. Суд вважав, що такий позов вже був вирішений вищевказаними судовими рішеннями, тому відмовив у відкритті провадження у справі.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2016 року ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 січня 2016 року залишено без змін.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вважала, що суд правильно у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 122 ЦПК України (в редакції на час вирішення процесуального питання) відмовив у відкритті провадження у справі за заново поданим позовом ОСОБА_1 про визнання незаконним того ж самого наказу про звільнення та поновлення її на роботі з усіма іншими похідними вимогами.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року відхилено касаційну скаргу ОСОБА_1 , а ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2016 року та ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 січня 2016 року залишено без змін.

При цьому касаційний суд в зазначеній ухвалі від 13 липня 2016 року зазначив, що з вищезазначених судових рішень (рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року та рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року), якими вирішено трудовий спір ОСОБА_1 щодо її незаконного звільнення наказом від 19 квітня 2012 року, вбачається, що судами перевірено дотримання Банком всіх норм трудового законодавства, якими врегульовано звільнення за ч. 1 ст. 40 КЗпП України, та встановлено, що вони були дотримані, що відображено у мотивувальних частинах цих рішень.

Далі касаційний суд в ухвалі від 13 липня 2016 року зазначає, що ОСОБА_1 знову (повторно) звернулася до суду з позовом до ПАТ "Банк Форум" про визнання наказу від 19 квітня 2012 року незаконним, поновлення її на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України (в редакції на час вирішення процесуального питання) дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вірно виходив із того, що рішенням суду, яке набрало законної сили, вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Касаційний суд в ухвалі від 13 липня 2016 року також вказав, що суди дійшли вірного висновку, що, вирішуючи трудові спори щодо незаконного звільнення працівника, перевірці підлягає дотримання роботодавцем всіх норм трудового законодавства, які регулюють порядок звільнення працівника, не обмежуючись тими нормами, на які посилається позивач у своєму позові. Отже, якщо позивач вважає, що при розгляді її справи про незаконне звільнення не перевірені будь-які обставини, зокрема щодо існування на час її звільнення вільних вакансій, то це є підставою для оскарження судових рішень через неповноту з`ясування цих обставин, а не для звернення до суду з новим позовом щодо оскарження того ж самого наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Крім того, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2017 року у справі ЄУН № 335/3635/16 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ „Банк Форум” про поновлення на роботі на посаді директора Запорізької Дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу Публічного акціонерного товариства „Банк Форум”, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 24 липня 2018 року у справі ЄУН № 335/3635/16 рішення суду першої інстанції скасовано з закриттям провадження у справі.

Зазначена постанова Апеляційного суду Запорізької області від 24 липня 2018 року у справі ЄУН № 335/3635/16 набрала законної сили 24 липня 2018 року.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2018 року закрито провадження у справі. Суд вважав, що такий позов вже був вирішений вищевказаними судовими рішеннями, тому провадження у справі закрито.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2019 року залишено без змін.

З вищезазначених судових рішень, якими вирішено трудовий спір ОСОБА_1 щодо її незаконного звільнення наказом № 672к/2 від 19 квітня 2012 року, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вбачається, що судами всіх інстанцій перевірено дотримання Банком всіх норм трудового законодавства, якими врегульовано звільнення, та встановлено, що вони були дотримані, що відображено в мотивувальних частинах цих рішень. Тому, якщо позивач вважає, що при розгляді її справи про незаконне звільнення не перевірені будь-які обставини, зокрема, щодо існування на час її звільнення вакансій, які їй не було банком запропоновано, щодо звільнення під час перебування у відпустці, то це є підставою для оскарження судових рішень через неповноту з`ясування цих обставин, а не для звернення до суду з новим позовом щодо оспорювання незаконності звільнення та поновлення на роботі.

Так, предметом позову у цій справі, як і у справі яка була розглянута Дніпровським районним судом м. Києва є поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а підставою для позову є незаконне, на думку позивача, її звільнення.

Поняття «обставини справи» та «підстави позову» не є тотожними.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору (постанова Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року № 6-79цс15).

При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Зокрема обставина «перебування (неперебування) позивача у щорічній відпустці на день звільнення» була предметом дослідження у вищезазначених інших цивільних справах за участю сторін у цій справі – позивача ОСОБА_1 та відповідача ПАТ «Банк Форум», у тому числі у справі ЄУН № 755/18963/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Банк Форум" про визнання наказу № 672к/2 про звільнення від 19 квітня 2012 року незаконним, поновлення на посаді, стягнення з ПАТ "Банк Форум" середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди (рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 квітня 2014 року).

Таким чином, в даному випадку не йде мова про нові підстави та предмет позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Фактично, позивач, до раніше зазначених нею обставин при розгляді інших цивільних справ, вказує нову, на її думку обставину. Незгода із змістом судових рішень не є підставою для нового розгляду справи в суді.

Тобто, за підставами та предметом позову справа про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним, на думку позивача, звільненням її з роботи була вже розглянута судом.

Предмет і підстави позову у цій справі та в інших вищезазначених цивільних справах, по яких вже набрали законної сили рішення суду та ухвала (постанова) суду про закриття провадження у справі, співпадають, предмет позову (поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) тотожний, як і підстави позову (незаконне звільнення), а тому, у відкритті провадження слід відмовити на підставі п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України, оскільки встановлено, що існують судові рішення, які набрали законної сили, постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Європейський суд з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

З огляду на зазначене, у відкритті провадження в даній справі слід відмовити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 186 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 186, 258-261 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Ю.В. Апаллонова