Рішення № 8263694, 10.02.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" лютого 2010 р.Справа № 15/137-2157 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні дистриб’юторські системи", вул. Артема, 103, в літ. "А", м. Київ, 04050

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс", вул. Подільська, 38а, м. Тернопіль, 46006

про стягнення 294.331,96 грн. заборгованості зо поставлену продукцію, 468,32 грн. інфляції, 578,87 грн. трьох відсотків річних, 3.948,02 грн. пені.

За участю представників сторін:

позивача:           юрисконсульт Корецька Н.І., довіреність № 38/206-224 від 26.10.09р.;

відповідача:          не з'явився.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальні дистриб’юторські системи", вул. Артема, 103, в літ. "А", м. Київ звернулось до господарського суду Тернопільської області, з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс", вул. Подільська, 38а, м. Тернопіль про стягнення 294.331,96 грн. заборгованості зо поставлену продукцію, 468,32 грн. інфляції, 578,87 грн. трьох відсотків річних, 3.948,02 грн. пені.

Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.

В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Відповідач участь представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, однак у поданому суду 26.01.2010р. відзиві на позов № 01-022 від 22.10.2010р. повідомив, що сума основного боргу перед позивачем погашена повністю.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив оплату основної суми боргу та просить суд стягнути з відповідача нараховані штрафні санкції та понесені ним судові витрати.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальні дистриб’юторські системи", вул. Артема, 103, в літ. "А", м. Київ, є юридичною особою, що підтверджується довідкою АА № 263294 від 07.04.2009р. Головного управління статистики у м. Києві, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальні дистриб’юторські системи", вул. Артема, 103, в літ. "А", м. Київ (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ровекс", вул. Подільська, 38а, м. Тернопіль (Покупець), 01.06.2009 року укладено договір на поставку товарів № 742, відповідно до якого сторони взяли на себе зобов’язання:

- позивач, як Постачальник бере на себе зобов’язання постачати Покупцю товар згідно заявки, а Покупець бере на себе зобов’язання його прийняти та оплатити (п. 1.1 Договору). Асортимент, кількість, ціни та терміни поставок товару визначаються сторонами на кожну партію окремо. Документом, що підтверджує виникнення замовлення на кожну партію товару товарів є погоджена Постачальником заявка Покупця, що надсилається Постачальнику факсовим повідомленням або будь-яким іншим зручним для сторін способом (п. 1.2 договору).

Пунктом 9.4 договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2009р.. Однак остаточне припинення договору можливе тільки після повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Позивач на виконання взятих зобов’язань відпустив, а відповідач прийняв товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними, на загальну суму 294.331,96 грн..

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобов’язання постачання, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Розділом 2 договору сторони визначили порядок розрахунків за товар, зокрема згідно п. 2.4 розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або внесення готівки в касу Постачальника. Зобов'язання Покупця по оплаті вартості отриманого товару вважаються виконаними при безготівкових розрахунках –з моменту зарахування коштів перерахованих Покупцем на поточному рахунку Постачальника в банківській установі; при розрахунках готівкою –з моменту внесення готівки в касу Постачальника (п. 2.5 договору).

Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач свої зобов’язання по поставці товарів згідно договору № 742 від 01.06.2009р. не виконав і станом на час звернення позивача з позовом за ним рахувалась несплаченою сума 294.331,96 грн..

В ході судового розгляду відповідачем подано докази про погашення 233.038,70 грн. суми основного боргу, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України.

В частині стягнення 61.293,26 грн. в позові відмовляється, оскільки сплачені до порушення провадження у справі.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 6.1. договору, сторони передбачили, що у разі прострочення Покупцем строків оплати вартості отриманого товару, він зобов’язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

У зв’язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачу правомірно нарахована пеня в сумі 3.948,02 грн. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України).

Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов’язань в частині оплати вартості поставленого товару, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов’язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 468,32 грн. інфляційних нарахувань та 578,87 грн. річних такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з’явився, на день розгляду спору не надав суду будь-яких заперечень по суті заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні дистриб’юторські системи", вул. Артема, 103, в літ. "А", м. Київ, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс", вул. Подільська, 38а, м. Тернопіль –468,32 грн. інфляції, 578,87 грн. трьох відсотків річних та 3.948,02 грн. пені обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 509, 526, 546, 459, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 173, 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 43, 44 - 49, 69, 75, п. 11 ст. 80, ст..ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс", вул. Подільська, 38а, м. Тернопіль, код 30690822 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні дистриб’юторські системи", вул. Артема, 103, в літ. "А", м. Київ, код 36411407 –468,32 грн. інфляції, 578,87 грн. трьох відсотків річних, 3.948,02 грн. пені, 2.380,35 грн. державного мита та 187,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 233.038,70 грн. боргу провадження у справі припинити.

4. В частині стягнення 61.293,26 грн. боргу в позові відмовити.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

6.Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

7.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "22" лютого 2010 року через місцевий господарський суд.

Суддя