Рішення № 8263384, 15.01.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" січня 2010 р.Справа № 14/130-2125 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Гранд", вул. Залізнична, 27/1, м..Білогір'я, Білогірський район, Хмельницька область, 30200

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром", вул. С. Будного, 3, м.Тернопіль, 46001

про стягнення боргу в сумі 97215,00 грн.

За участю представників сторін:

позивача: Істеревич А.З., довіреність № 184 від 10.12.09 р. ,

Яворський В.М. - директор,

відповідача: Сольський В.В., довіреність № 04 від 10.01.09 р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Гранд", м. Білогіря, Хмельницька область звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю про, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, стягнення 87 922,80 грн. заборгованості, 2000 грн. за надання юридичної допомоги та 46 грн. витрат за проведення індексації суми боргу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості поставленої продукції, у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість, яка і є предметом судового розгляду.

Відповідач, згідно пояснень повноважного представника, проти позовних вимог не заперечив.

В судовому засіданні оголошувалась перерва, в порядку ч.3 ст.77 ГПК України.

В судовому засіданні представникам сторін їх процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.20-22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст.81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

30 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Гранд" - Продавець (позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром" - Покупець (відповідач по справі) укладено договір купівлі-продажу (далі Договір), відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) Покупця товар на умовах DDU (адреса доставки - склад "Кременець - Млин", вул. С.Петлюри,37, м.Кременець) згідно з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів "Інкотермс-2000", а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору..

На виконання взятих на себе по Договору зобов'язань, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято у власність товар на загальну суму 124 182,68 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними на реалізацію жита відповідачеві.

Факт отримання відповідачем товару по Договору підтверджується наявною в матеріалах довіреністю серії ЯПЕ №706591 від 17.11.2008р.

Однак, відповідач за поставлений по Договору товар розрахувався частково, допустивши при цьому заборгованість в сумі 70650 грн.

Як встановлено судом, та не заперечується повноважним представником позивача, 28.12.2009р. відповідачем здійснено оплату вартості поставленої за Договором продукції в сумі 5 000 грн.

Відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі , якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, зважаючи на часткове погашення відповідачем заборгованості по договору купівлі-продажу від 30.09.2008р. в сумі 5000 грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України. Крім цього наведеною статтею Господарського кодексу України обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору купівлі-продажу, згідно якого та в силу ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із п.6.1. Договору, сторонами передбачено оплату за поставлений товар в розмірі 100% від ціни договору, яка має бути перерахована Продавцю протягом 10 банківських днів з моменту поступлення зерна на реєстр ТОВ "Тернопільхлібпром" на склад "Кременець-Млин".

Вартість договору, відповідно до п.5.4. Договору, становить 124182,68 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача по оплаті вартості поставленого по Договору товару станом на 21.10.2009р., з урахуванням часткової сплати 28.12.2008р. становить 65 650 грн., яка в установленому законом порядку залишається несплаченою.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

А у відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.3 ст.692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. із наступними змінами та доповненнями, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 8.2. Договору сторони передбачили, що у разі прострочення Покупцем термінів оплати вартості отриманого товару, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого зобов'язання.

Зважаючи на наведене вище, згідно поданого розрахунку, відповідачу за прострочу платежу нараховано пеню в сумі 7664,40 грн.

Крім того, відповідно до Висновку експертного економічного дослідження №1324 від 11.12.2009р. сума індексації основного боргу з приміненням індексів інфляції споживчих цін за період з 10.12.2008р. по 11.12.2009р. складає 9608,40 грн.

При вирішенні спору суд враховує, що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).

Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості, товариством не надано, а судом не здобуто.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гранд" про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром" - 65 650 грн. основного боргу, 7664,40 грн. пені, 9608,40 грн. - інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання, підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не заперечені у встановленому порядку відповідачем.

Державне мито та інші судові витрати згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

Поряд із цим суд враховує, що відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються, поряд із іншим, із витрат по оплаті послуг адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановлено Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Відповідно до статті 12 наведеного нормативно - правового акта, оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Вирішуючи питання щодо відшкодування позивачу витрат із оплати послуг адвоката, суд враховує, що останні надавались на підставі договору про надання правової допомоги №04/10/09 від 21.10.2009р., укладеного ТОВ фірми "Гранд" із адвокатом Істеревичем Андрієм Зіновійовичем (копія договору №04/10/09 знаходиться у матеріалах справи).

          При цьому суд зазначає, що згідно із п.10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998, № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

          Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

          Однак, в матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем витрат за надання останньому юридичних послуг адвокатом Істеревичем Андрієм Зіновійовичем, зважаючи на що витрати на послуги адвоката в сумі 2000 грн. до відшкодування не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової групи "Тернопільхлібпром" (вул.С.Будного,3, м. Тернопіль, ЄДРПОУ 30836947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд" (вул.Залізнична, 27/1, м. Білогір'я, Хмельницька обл., ЄДРОПОУ 31919400) - 65 650 (шістдесят п'ять тисяч шістсот п'ятдесят) грн. основного боргу, 7664 (сім тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 40 коп. пені, 9608 (дев'ять тисяч шістсот вісім) грн. 40 коп. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової групи "Тернопільхлібпром" (вул.С.Будного,3, м. Тернопіль, ЄДРПОУ 30836947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд" (вул.Залізнична, 27/1, м. Білогір'я, Хмельницька обл., ЄДРОПОУ 31919400) - 879 (вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 22 коп. в рахунок повернення сплаченого державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. в рахунок повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення _____дата_ року через місцевий господарський суд.

Суддя