Рішення № 82633658, 24.06.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.06.2019 Справа №607/13326/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Грицай К.М.

за участю секретаря судового засідання Стус К.І.,

учасників справи: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Кондрат Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАВ №1175520 від 25.05.2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до відповідача Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАВ №1175520 від 25.05.2019 року, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що постанова відносно неї незаконна та необґрунтована, оскільки 25 травня 2019 року, о10 год. 56 хв. по вул. Слівенській м. Тернопіль, керуючи транспортним засобом тролейбусом марки «Шкода» Тр-15, реєстраційний номер 153 в м. Тернополі та у відповідності до розкладу руху тролейбусного маршруту №. 10, затвердженого Начальником управління транспорту, комунікацій та зв`язку Тернопільської міської Ради Мединським І.Г. , вона здійснила стоянку на перерву в позначеній зоні маршрутним знаком для міського електротранспорту «Початок зони відстою», що встановлений в зоні дії дорожнього знаку «Зупинка заборонена», дія якого не поширюється на маршрутні транспорті засоби. Оскільки в зоні дії дорожнього знаку «Зупинка заборонена» було припарковано інші транспорті засоби з порушенням Правил дорожнього руху, а у відповідності до розкладу руху продовжувати рух тролейбуса вона не могла, тому змушена була здійснити стоянку якомога правіше. Проте, патрульні поліцейські склали постанову про порушення нею п.15.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), а саме зупинку на проїзній частині в два ряди. Позивач вказує, що при складанні даної постанови поліцейським не було враховано усі обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У зв`язку із наведеним просить суд скасувати оскаржувану постанову.

Від відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позов, згідно якого позовні вимоги не визнають, просять відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У відзиві зазначено, що відповідно до п. 15.4 Правил дорожнього руху України транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди. Транспортні засоби під час зупинки або стоянки на проїзній частині повинні розташовуватися в один ряд паралельно і якомога ближче до її краю. Згідно з цією вимогою забороняється зупиняти транспортні засоби на проїзній частині поруч з іншими транспортними засобами, які стоять біля краю проїзної частини або на узбіччі.

Згідно з п.1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ поліції, власника дороги або уповноважений ним орган. Враховуючи вимоги п. 1.5 ГІДР України, ОСОБА_1 була зобов`язана повідомити підрозділ поліції про наявність порушення правил зупинки (стоянки) на місці відстою тролейбусів по вул. Слівенська у м. Тернополі та вжити всіх можливих заходів для попередження інших учасників дорожнього руху про неможливість усунення перешкод для зупинки у відведеному місці.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві, просить оскаржувану постанову скасувати. Також пояснила, що вона працює водієм тролейбуса тролейбусного маршруту № 10 та згідно графіку руху у неї визначена перерва тривалістю 35 хв.,тому вона зупинила тролейбус по вул. Слівенська, в межах дії дорожнього знаку «Початок зони відстою», де влаштовано «карман» для відстою маршрутних тролейбусів. Проте, в даній зоні були припарковнаі транспортні засоби, що не дали можливості зупинити тролейбус на узбіччі, тому вона зупинила транспортний засіб - тролейбус якнайближче до даної зони, не створюючи перешкод у русі іншим транспортним засобам та не у два ряди. Про наявність припаркованих транспортних засобів у зоні стоянки було повідомлено патрульну поліцію ревізором, проте, інспектором поліції було накладено на неї стягнення без з`ясування обставин справи.

Представник відповідачів Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції - Кондрат Л.Р. у судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову з підстав, викладених у відзиві. Вважає, що працівниками Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції обґрунтовано складено постанову у справі про адміністративне правопорушення. Крім цього, зазначила, що вина позивача ОСОБА_1 в порушенні вимог ПДР України підтверджується доказами відеофіксації.

Суд, заслухавши думку сторін, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, прийшов до висновку, що позов слід задовольнити, виходячи з наступних підстав:

Судом встановлено, що 25 травня 2019 року, інспектором Управління патрульної поліції у Тернопільській області була винесена постанова серії ЕАВ №1175520 про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Зі змісту винесеної постанови вбачається, що водій ОСОБА_1 25.05.2019 року 10 год. 56 хв. по вул. Слівенській м. Тернопіль, керуючи транспортним засобом тролейбусом марки «Шкода» Тр-15, реєстраційний номер 153 в м. Тернополі, здійснила зупинку (стоянку) транспортного засобу на проїзній частині в другому ряді, чим порушено п.15.4 ПДР України.

Із змісту позову встановлено, що позивач заперечує обставини викладені у постанові щодо порушення нею вимог п. 15.4 ПДР України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч. 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ч. 1 ст. 122 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, у тому числі, за порушення правил стоянки.

Пунктом 15.1 ПДР України передбачено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

Крім того, згідно пункту 15.2 ПДР України за відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).

Згідно визначення терміну, що наведений у пункті 1.10 Правил дорожнього руху України, проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги.

Відповідно до п. 3.1 ГБН В.2.3- 37641918-550:2018, заїзна кишеня - це елемент зупинки, що складається з клинів відгону (входу, виходу) та зупинкового майданчика. Згідно з п. 3.2 зазначених норм, зупинковий майданчик визначається як майданчик з твердим покриттям, влаштований для зупинки за межами проїзної частини автомобільної дороги.

Відповідно до п. 15.4 Правил дорожнього руху України транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди.

З оглянутих в судовому засіданні відеоматеріалів нагрудних камер працівників поліції, які долучені відповідачем до відзиву, та наданих позивачем матеріалів фотозйомки вбачається, що даними матеріалами зафіксовано факт зупинки тролейбуса марки «Шкода ТР-15», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Слівенській, де встановлені дорожні знаки «Місце для стоянки» та «Зупинка заборонена». Крім того, в зоні дії даних дорожніх знаків біля правого краю дороги знаходиться припаркований транспортний засіб марки НОМЕР_2, який перешкоджає заїзду тролейбуса. Згідно матеріалів відеофіксації на водія транспортного засібу марки НОМЕР_2 інсектором поліції накладено адміністративне стягнення за порушення вимог п. 3.34 ПДР України, а саме зупинка в зоні дії дорожнього знаку «Зупинка заборонена».

Будь-яких відомостей щодо наявності дорожньої розмітки, що підтверджує розташування тролейбуса на проїзній частині у два ряди, на даних матеріалах не зафіксовано.

В судовому засіданні встановлено та визнано сторонами ту обставину, що позивачем ОСОБА_1 здійснено стоянку транспортного засобу тролейбуса в зоні дії дорожнього знаку 5.38 "Місце для стоянки", який застосовується для позначення місць та майданчиків для стоянки транспортних засобів та з позначкою 7.5.1-7.5.8 "Вид транспортного засобу", яка показує вид транспортного засобу, на який поширюється дія знака.

Також, встановлено, що у зоні дії даних дорожніх знаків біля правого краю дороги знаходиться припаркований транспортний засіб марки НОМЕР_2, який робить неможливою стоянку тролейбуса у спеціально відведеному місці.

Оскільки сторонами в судовому засіданні було визнано обставини, зафіксовані у доданих відео-, фотоматеріалах та суд не має підстав вважати їх недостовірними.

Поряд з тим, в судовому засіданні доводи позивача про те, що місце стоянки транспортних засобів знаходиться поза межами проїзної частини, зокрема, у «заїзній кишені», представником відповідача не спростовано.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином судом встановлено, що у зв`язку із неможливість здійснити стоянку у спеціально відведеному місці, позивач ОСОБА_1 здійснила стоянку тролейбуса біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху), що дозволено пунктом 15.2 ПДР України.

Відповідач належних та допустимих доказів на спростування тверджень позивача про те, що вона діяла у відовідності до вимог ПДР України та підтвердження обставин викладених у постанові не надав, також не було підтверджено доводи відповдача, що позивачем було створено перешкоду для руху іншим учасникам дорожнього руху.

Положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Сама по собі постанова у справі про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Таким чином, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні, достатні та достовірні докази, які б підтвердили факт порушення позивачем ОСОБА_1 п. 15.4 Правил дорожнього руху.

В силу вимог ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відтак, суд приходить до висновку, що постанова підлягає до скасування, як така, що винесена без повного з`ясування обставин справи.

В силу вимог ч. 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні докази, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку відповідача доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення, а тому позов підлягає до задоволення, шляхом скасування спірної постанови про накладення адміністративного стягнення від 25 травня 2019 року, а провадження у справі закриттю.

Керуючись ст.55 Конституції України, ст.247, ст.251, 258, ст.289, ч.1 ст.293 КУпАП, ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №1175520 від 25 травня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного судуабо через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а учасниками справи, яким повне рішення не було вручене у день його проголошення, у той же строк з дня його вручення.

Головуючий суддяК. М. Грицай