Рішення № 8263360, 13.01.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2010 р.Справа № 15/139-2164

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.Л.К." вул. Київський Шлях, 79, м. Бориспіль, Київська область, 08300

до відповідача Приватного підприємства "Продторг - Тернопіль" вул. Поліська, 14, м. Тернопіль, 46000

про стягнення 22.646,22 грн. заборгованості.

за участю представників сторін:

позивача:           Представник Вакуленко Є.В., довіреність № б/н від 01.11.09р;

відповідача:           не з’явився

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Л.Л.К.", вул. Київський Шлях, 79, м. Бориспіль, Київська область звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Продторг - Тернопіль", вул. Поліська, 14, м. Тернопіль про стягнення 22.646,22 грн. заборгованості.

Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.

В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Представник позивача подав суду клопотання № 469 від 07.12.2009р. яким збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 22.646,22 грн. заборгованості, 346,54 грн. пені, 101,43 грн. 3 % річних та 2.300 грн. витрат на правову допомогу.

Суд, розглянувши клопотання приймає його, як таке що подане у відповідності до ст. 22 ГПК України.

Відповідач без поважних причин витребуваних ухвалами суду від 27.11.2009р. та 14.12.2009р. матеріалів не подав, повноважний представник в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Л.Л.К." вул. Київський Шлях, 79, м. Бориспіль, Київська область, є юридичною особою, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Л.Л.К." вул. Київський Шлях, 79, м. Бориспіль, Київська область, (Постачальник) та Приватним підприємством "Продторг - Тернопіль" вул. Поліська, 14, м. Тернопіль (Покупець), 21.08.2009 року укладено договір на поставку товарів № 21/08, відповідно до якого сторони взяли на себе зобов’язання: позивач, як Постачальник бере на себе зобов’язання постачати Покупцю товар згідно заявки, а Покупець бере на себе зобов’язання його прийняти та оплатити на умовах, що визначені цим договором (п. 1.1 Договору).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, 180 ГК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови які визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з тексту договору, сторони погодили, предмет договору, його ціну, а також строк дії договору, які є істотними умовами договору купівлі –продажу, а відтак даний договір є таким, що укладений. Так пунктом 9.1. договору сторони передбачили, що даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2010р..

Як стверджує позивач, на виконання взятих згідно договору зобов’язань відпустив, а відповідач прийняв товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними № РН-009825 від 09.09.2009р. та № РН-010458 від 23.09.2009р., наявними в матеріалах справи, які підписані представниками сторін без заперечень.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобов’язання постачання, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач свої зобов’язання по договору постачання на поставку товарів № 21/08 від 21.08.2009р. не виконав і станом на час розгляду справи в суді ним залишається неоплаченою сума 22.646,22 грн..

Таким чином, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму (22.646,22 грн.) є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 6.1. договору, сторони передбачили, що у разі прострочення Покупцем строків оплати вартості отриманого товару, він зобов’язаний сплатити пеню в розмірі облікової ставки НБУ від розміру заборгованості, за кожен день прострочення.

У зв’язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачу правомірно нарахована пеня в сумі 346,54 грн. із врахуванням вимог Закону України " Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України).

Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов’язань в частині оплати вартості поставленого товару, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов’язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 101,43 грн. річних такими, що підлягають до задоволення.

В частині стягнення 2.300 грн. адвокатських послуг в позові відмовляється, оскільки позивачем не надано доказів їх надання та оплати.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 509, 526, 546 –551, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43 - 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Продторг - Тернопіль" вул. Поліська, 14, м. Тернопіль, код 34473634 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.Л.К." вул. Київський Шлях, 79, м. Бориспіль, Київська область, код 31482321 –22.646,22 грн. заборгованості за поставлений товар, 346,54 грн. пені, 101,43 грн. 3 % річних, 230,94 грн. державного мита та 214,63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 2.300 грн. витрат на правову допомогу в позові відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "22" січня 2010 року через місцевий господарський суд.

          Суддя