Рішення № 8263298, 18.01.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" січня 2010 р.Справа № 16/95-2402 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Р.Е.Й.В”, вул. Текстильна, 30-А, м. Тернопіль.

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “РЭЙВ-Сити”, м. Москва, вул.. Судостроительная, д. 15, стр. 2 (поштова адреса: вул. Констянтинівська, 37-а, м. Київ).

За участю представників сторін:

Позивача: Денис А.І., представник, довіреність № 8/05-06-2009 від 05.06.2009 р.

Відповідача: не з’явився .

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", вул. Текстильна, 30-А, м. Тернопіль, звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “РЭЙВ-Сити”, м. Москва, вул. Судостроительная, д. 15, стр. 2 (поштова адреса: вул. Констянтинівська, 37-а, м. Київ) про cтягнення 199 741 грн. 14 коп., що відповідає еквіваленту 18 668 Євро відповідно до діючого на час поставки товару офіційного курсу НБУ, а також 1 997 грн. 41 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю “Р.Е.Й.В.” до суду з позовом є неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов’язань щодо оплати за поставлений йому згідно контракту № 24 від 15.03. 2006 р. товар.

У судове засідання представник Позивача з’явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. 13 січня 2010 р. від відповідача надійшов відзив на позов від 05.01.2010 р. (вх. № 8171 (н) від 13.01.2010 р. по журналу вхідної кореспонденції господарського суду Тернопільської області), в якому Товариство з обмеженою відповідальністю “РЭЙВ-Сити” повідомляє про визнання позовних вимог в повному обсязі та просить розглядати справу без участі його представника.

В судовому засіданні представнику позивача роз’яснено його процесуальні права та обов’язки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України; наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.

Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представника позивача.

Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

15 березня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Р.Е.Й.В.”, як “Продавцем”, в особі директора Бударного В.В., який діяв на підставі Статуту, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю “РЭЙВ-Сити”, як “Покупцем”, в особі директора Іньякова І.В., який діяв на підставі Статуту, з іншої сторони, було укладено контракт купівлі-продажу № 24, згідно розділу 1 якого “Продавець” продає, а “Покупець” купує каву натуральну смажену мелену пресовану в монодозах “TOP”, “Extracream”, “Light” (без кофеїну), каву натуральну смажену в зернах “Extracream”, “TOP”, “Light” (без кофеїну), кавоварки, кавомолки, цукор фасований, порцелянові вироби та іншу рекламну продукцію, перераховану в додатках-специфікаціях до даного Контракту і які є його невід’ємною частиною, на умовах, викладених в даному контракті.

01 жовтня 2007 р. Сторони дійшли згоди змінити умови контракту № 24 від 15 березня 2006 р. шляхом укладення додаткової угоди № 5, згідно п. 1.1 якої розділ 1 Конракту викладено в наступній редакції: “Продавець” продає, а “Покупець” купує каву натуральну смажену мелену пресовану в монодозах “TOP”, “Extracream”, “Light” (без кофеїну), “Alvaro”, “Alvaro Light”, “MO’CAFЙ GRAN ESPRESSO”, “MO’CAFЙ DECAFFEINATO”, каву натуральну смажену в зернах “Extracream”, “TOP”, “Light” (без кофеїну), “Alvaro”, “Alvaro Light”, “MO’CAFE Gran Eshresso”, “MO’CAFE Espresso Bar”, кавоварки, кавомолки, цукор фасований, порцелянові вироби та іншу рекламну продукцію, названу в подальшому Товар.

У відповідності до п. 3.1 розділу 3 Контракту “Продавець” поставляє “Покупцю” товари на умовах Франко/перевізник FCA згідно з вимогами міжнародних правил відносно тлумачення термінів “Інкотермс” (в редакції 2000 року) . Датою відвантаження товару вважається дата штемпеля в товарнотранспортній накладній. Датою поставки товару вважається дата прибуття товару на адресу “Покупця”.

Згідно п. 1.1 додаткової угоди № 6 від 16 жовтня 2007 року про зміни умов контракту № 24 від 15.03.2006 р. оплата за поставлений товар здійснюється напротязі 30 календарних днів після отримання товару, але не пізніше 90 календарних днів від дати митного оформлення товару, підтвердженого належним чином оформленою експортною вантажно-митною декларацією “Продавця”.

Як визначається ч. 5 п. 1 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій” від 31.05.2002 р. № 04-5/608, угодою про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності (далі-Угода), укладеного державами-учасницями СНД у м. Києві 20.03.1992 р., Конвенцією про правову допомогу та правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справ (Мінськ, 22.01.1993 р.), двосторонніми договорами про правову допомогу та правові відносини, укладеними Україною, зокрема з Латвійською Республікою, Литовською Республікою, Естонською Республікою, Республікою Польща та іншими державами, встановлено, що у випадках., коли міжнародний договір містить приписи про відповідну компетенцію суду, сторони мають право звертатись з позовом до місцевого господарського суду у порядку, передбаченому господарським процесуальним кодексом.

Пунктом 10.5 Контракту сторони визначили, що арбітраж, включаючи винесення рішення, буде проходити за згодою сторін в м. Києві, Україна або в м. Москва, Російська Федерація. Арбітри при вирішенні спорів, які представлені на їх розгляд будуть керуватися відповідно до норм матеріального прав України або Російської Федерації.

Згодом , Сторони внесли зміни до контракту № 24 від 15.03.2006 р. шляхом укладення додаткової угоди № 11 від 15 квітня 2009 р., у відповідності до п. 1.1. якої п. 10.2 контракту викладено в наступній редакції: “При неможливості мирного врегулювання спору та розбіжностей, даний спір та розбіжності розглядаються в Господарському суду Тернопільської області із застосуванням норм матеріального та процесуального права України.”

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України “Про міжнародне приватне право” № v1868224-05 від 23 червня 2005 року, з наступними змінами, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме: вантажно-митною декларацією № 003751 від 06.07.2009 р. та міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) А № 202371 від 06.07.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Р.Е.Й.В.” свої зобов'язання по передачі товару виконало належним чином у відповідності до умов Контракту № 24 від 15.03.2006 р.

Відмітки Тернопільської митниці на INVOICE № R 07/09 від 22.06.2009 р., вантажно-митній декларації № 003751 від 06.07.2009 р., міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 202371 від 06.07.2009 р. свідчать, що товар на адресу відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “РЭЙВ-Сити”, м. Москва, відвантажено 06.07.2009 р.

Позивачем на адресу відповідча надсилалась претензія № 05/01 від 01.09.2009 р. з вимогою сплатити 18 668 Євро –вартість поставленого товару, на яку відповідачем надіслано відповідь № без номера від 24.09.2009 р., в якій він підтвердив наявність боргу перед позивачем на вказану суму.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із акту звірки взаємних розрахунків від 26 листопада 2009 р., що підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток, відповідач свого обов’язку щодо оплати за поставлений йому товар не виконав, допустивши борг перед позивачем станом на 23.12.2009 р. (дата звернення з позовом до суду) в розмірі 199 741 грн. 14 коп., що відповідає еквіваленту 18 668 Євро відповідно до діючого на час поставки товару офіційного курсу НБУ.

У відзиві на позов від 05.01.2010 р. (вх. № 8171 (н) від 13.01.2010 р. по журналу вхідної кореспонденції господарського суду Тернопільської області), Товариство з обмеженою відповідальністю “РЭЙВ-Сити” повідомило про визнання позовних вимог в повному обсязі.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, з наступними змінами, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару .

Як вбачається з матеріалів справи, доказів, що підтверджують виконання Відповідачем оплати повної ціни переданого йому товару та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, Відповідачем суду не подано, тому правомірними є вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 199741 грн. 14 коп., що відповідає еквіваленту 18668 Євро відповідно до діючого на час поставки товару офіційного курсу НБУ.

За таких обставин справи, позовні вимоги задовольняються повністю на заявлену суму, як такі, що доведені позивачем у відповідності до ст. ст. 33-34 ГПК України належними та допустимими доказами та визнані відповідачем в повній мірі.

Судові витрати, які складаються із 1997 грн. 41 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 43,49,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити .

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “РЭЙВ-Сити”, м. Москва, вул. Судостроительная, д. 15, стр. 2 (поштова адреса: вул. Констянтинівська, 37-а, м. Київ)., ідентифікаційний код 7725563973, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Р.Е.Й.В.”, вул. Текстильна, 30-А, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 24635111, –199741 грн. 14 коп., що відповідає еквіваленту 18668 Євро відповідно до діючого на час поставки товару офіційного курсу НБУ, 1997 грн. 41 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

3.Рішення надіслати сторонам по справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор –апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Рішення підписано: "21" січня 2010 року.

Суддя