Рішення № 8263273, 11.01.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2010 р.Справа № 8/65-1499 Господарський суд Тернопільської області у складі

Судді Гирили І.М.

Розглянув справу:

за позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 Чортківського району Тернопільської області

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2 Тернопільської області

про: cтягнення заборгованості на загальну суму 7 327 грн. 32 коп.

За участю представників:

Позивача: ОСОБА_3 представника, довіреністьвід 29.01.2009 р.

Відповідача: не прибув.

В судовому засіданні 26.08.09р. представникам сторін розяснено процесуальні права та обовязки передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового засідання не здійснюється.

Суть справи:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1, смт. Заводське Чортківського району Тернопільської області, надалі позивач, звернулась до господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особипідприємця ОСОБА_2, м. Чортків Тернопільської області, про cтягнення заборгованості на загальну суму 7 327, 32 грн., з яких: 3780 грн. орендна плата, 150, 87 грн. пеня, 137, 59 грн. інфляційні нарахування, 18, 86 грн. 3% річних, 3 240 неустойка у розмірі подвійної плати за користування приміщенням (з врахуванням заяви позивача від 23.11.2009р. та ухвали суду від 23.11.2009р.)

Свої позовні вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем умов договору оренди будинку, споруди від 01.12.2007 р., зокрема, в частині внесення орендної плати за користування приміщенням за період з січня 2009 року по 15.04.2009р., внаслідок чого його заборгованість перед позивачем становить 3 780 грн., на яку у відповідності до умов договору та вимог діючого законодавства, нараховано пеню в сумі 150,87 грн., за період з 11.12.2008р. по 15.04.2009р., а також інфляційні нарахування в сумі 137,59 грн., 3% річних в сумі 18,86 грн.; в частині продовження користування орендованим приміщенням після розірвання договору оренди від 01.12.2007р., внаслідок чого позивачем у відповідності до ст. 785 ЦК України нараховано неустойку у розмірі подвійної плати за користування приміщенням в сумі 3 240 грн. В підтвердження викладеного надано: договір оренди будинку, споруди від 01.12.2007 р., банківські виписки з рахунку позивача, які підтверджують факт оплати відповідачем орендної плати за 2008 рік в повному обсязі із розрахунку загальної площі приміщення 18 кв.м. по ціні 60 грн. за 1 м.кв., повідомлення про відмову від договору оренди від 10.04.09р. та докази його направлення відповідачу, а також інші документи належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 10:20 год. 26.08.09р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 11:00 год. 05.10.2009р., до 11:00 год. 19.10.2009р., до 10:30 год. 02.11.2009р., до 10:45 год. 23.11.2009р., до 11:00 21.12.2009р. та, відповідно, до 11:20 11.01.2010 року, у зв'язку із неявкою відповідача, неподанням сторонами усіх витребовуваних судом документів та необхідністю витребування додаткових документів, для забезпечення всебічного та обєктивного розгляду справи.

За клопотанням сторін, строк вирішення спору продовжено в порядку ч.4 ст. 69 ГПК України, про що судом 26.08.2009р. винесено відповідну ухвалу.

Відповідач, в судове засідання 11.01.2010 року не прибув, обґрунтованого відзиву на позов, з врахуванням заяви позивача від 23.11.2009р.,не надав.

Разом з тим, в судовому засіданні 26.08.2009р. відповідач факт користування приміщенням по АДРЕСА_3, у період з грудня місяця 2008р. по травень місяць 2009р. (включно), не заперечив.

За даних обставин, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Присутній в судовому засіданні 11.01.10р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Розглянувши матеріалі справи, дослідивши норми чинного законодавства, заслухавши обґрунтування представника позивача, судом встановлено наступне:

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності.

Позивач ОСОБА_1, жителька АДРЕСА_1 Чортківського району Тернопільської області, зареєстрована як фізична особа-підприємець Чортківською районною державною адміністрацією 05.09.2005 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, серії НОМЕР_3.

Відповідач ОСОБА_2, житель АДРЕСА_2 Тернопільської області, зареєстрований як фізична особа-підприємець Чортківською районною державною адміністрацією 26.09.1994 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, серії НОМЕР_4.

01 грудня 2007 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, як Орендодавцем, з однієї сторони, та Приватним підприємцем ОСОБА_2, як Орендарем, з другої сторони, укладено договір оренди будинку, споруди, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар бере в тимчасове володіння будинок, що стоїть окремо, з підсобними (допоміжними) спорудами, загальною площею 18 мІ, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 Тернопільської області (п.п. 1.1-1.3 Договору).

Майно передається в оренду для здійснення підприємницької діяльності (р.2 Договору).

Розділом 3 Договору сторони встановили, що приймання-передача обєкта, що орендується здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін. Об'єкт, що орендується, повинен бути переданий Орендодавцем та прийнятий Орендарем протягом 10 днів з моменту початку роботи двосторонньої комісії. При передачі обєкта, що орендується, складається акт здачі-приймання, який підписується членами двосторонньої комісії. Об'єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання.

В судовому засіданні 26.08.2009р. повноважні представники сторін пояснили, що акт здачі - приймання обєкта оренди сторонами не складався, оскільки орендні правовідносини між сторонами у справі існували і у попередні періоди, про що свідчать наявні в матеріалах справи договори оренди будинку, споруди від 01.12.2005р. та від 01.2.2006р.

Як визначено частиною 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до п.п.4.1-4.2 р.4 Договору, термін оренди складає 364 дні з моменту прийняття обєкта, що орендується, за актом здачі-приймання. Якщо жодна сторона в термін 30 днів до закінчення даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на термін 364 дні.

Як вбачається з матеріалів справи, у визначений договором або законом термін жодна із сторін не заявила про намір його розірвати, а відповідач продовжував користуватись орендованим приміщенням (факт користування приміщенням до 01.06.2009р. підтверджено відповідачем в судовому засіданні 26.08.2009р.). Відтак, суд вважає за доцільне відзначити, що договір оренди будинку, споруди від 01.12.2007 року був автоматично пролонгований сторонами на 2008 - 2009 рік.

Відповідно до п.4 статті 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна" оренда майна інших форм власності регулюється положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством України та договором оренди.

Укладений між сторонами Договір не містив застережень щодо виключення можливості регулювання відносин за згаданим Законом, а тому при вирішенні спору до даних правовідносин суд застосовує положення Закону України “Про оренду державного та комунального майна".

У відповідності до статті 3 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” - Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Пунктами 1, 3 ст. 19 зазначеного Закону встановлено, що Орендар за користування обєктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, розмір та строки якої визначаються у договорі.

З огляду на наведене, суд вважає за доцільне зазначити, що укладений між сторонами Договір є договором оренди і сторони в ньому досягли згоди по всіх істотних умовах, в тому числі і по платі за користування приміщенням.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п.п.5.1-5.2 Договору, розмір орендної плати за весь обєкт, що орендується, в цілому складає 60 грн. за 1 мІ за 1 місяць. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця наперед не пізніше 10 числа кожного місяця.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 782 ЦК України визначено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймодавцем повідомлення про відмову від договору.

На підставі даної статті, у зв'язку з невнесенням відповідачем орендної плати понад три місяці підряд, 10.04.2009р. на адресу відповідача орендодавцем було направлено повідомлення про відмову від договору оренди (докази направлення знаходяться в матеріалах справи) та про передачу по акту приймання орендованого майна. Таким чином, суд вважає, що з 15.04.2009р. (з врахуванням поштового обігу) договір оренди будинку, споруди від 01.12.2007р. є розірваним.

Однак відповідач орендної плати за користування приміщенням за період з січня місяця 2009 року по 15.04.2009р. не сплатив, а надіслане позивачем повідомлення залишив без відповіді та задоволення.

Факт користування приміщенням позивача до 01.06.2009р. та несплату орендних платежів за період з січня по травень місяць (включно) підтверджено і самим відповідачем в судовому засіданні 26.08.2009р. (протокол судового засідання від 26.08.2009р., ухвала від 26.08.2009р.)

Окрім того, наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення відповідачу поштового відправлення, направленого повторно позивачем 20.05.2009р. та отриманого відповідачем 21.05.2009р., підтверджується, що відповідач продовжував користуватись орендованим приміщенням та отримувати за його адресою кореспонденцію від позивача.

Як стверджує позивач та не заперечує сам відповідач, користуючись приміщенням у період з січня місяця 2009 року по 15.04.2009р., останній всупереч умов договору та вимог чинного законодавства, зобовязань щодо внесення орендної плати не виконав.

Матеріалами справи підтверджено, що орендна плата за користування приміщенням в розмірі 1 080 грн. (18 кв.м.* 60 грн.) була сплачена відповідачем на рахунок позивача останній раз за грудень місяць 2008р., про що свідчить банківська виписка з рахунку позивач від 25.12.2008р.

Заборгованість за попередні періоди у відповідача відсутня, що не заперечується самим позивачем і про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки з рахунку позивача за 21.08.2008р., за 22.09.2008р., за 16.10.2008р., за 14.11.2008р. та рішення господарського суду від 18.03.2008р. по справі № 2/27-481.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 заборгованості по орендній платі за період з січня місяця 2009 року по 15.04.2009 року в розмірі 3 780 грн. обґрунтованими правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобовязання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

П. 9.1 договору сторони встановили, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на наведене, позивачем нарахованого відповідачу та заявлено до стягнення, з врахуванням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за період з 11.12.2008р. по 15.04.2009р. (в межах дії договору оренди від 01.12.2007р.) пеню в сумі 150,87 грн.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок, суд вважає його правомірним, а вимоги в цій частині такими що підлягають до задоволення.

Окрім того, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті, позивачем нараховано інфляційні нарахування в сумі 137,59грн., а також 3% річних в сумі 18,86 грн.

Розглянувши представлений розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення суми інфляції та 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявлених сумах.

Згідно із ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Відповідно до ст. 398 ЦК України право володіння на чуже майно виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном.

В силу ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Факт користування приміщенням позивача до 01.06.2009р. та несплату орендних платежів за період з січня по травень місяць (включно) підтверджено і самим відповідачем в судовому засіданні 26.08.2009р. (протокол судового засідання від 26.08.2009р., ухвала від 26.08.2009р.)

Окрім того, наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення відповідачу поштового відправлення, направленого повторно позивачем 20.05.2009р. та отриманого відповідачем 21.05.2009р., підтверджується, що відповідач продовжував користуватись орендованим приміщенням та отримувати за його адресою кореспонденцію від позивача.

Враховуючи, що відповідач після розірвання договору оренди - 15.04.09р. продовжував користуватись спірним приміщенням (факт користування приміщенням позивача до 01.06.2009р. та несплату орендних платежів за період з січня по травень місяць 2009р. (включно) підтверджено відповідачем в судовому засіданні 26.08.2009р) позивачем на підставі ст. 785 ЦК України нараховано неустойку у розмірі подвійної плати за користування приміщенням загальною площею 18 кв.м., яке знаходиться по АДРЕСА_3 Тернопільської області, за період з 15.04.2009р. по 01.06.2009р. в сумі 3240 грн.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок плати за фактичне користування приміщенням, суд вважає його правомірним, а вимоги в цій частині такими що підлягають до задоволення.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75,77, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2 Тернопільської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 Чортківського району Тернопільської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1:

-3 780 грн. орендної плати;

-150 грн. 87 коп. пені;

-137 грн. 59 коп. інфляційних нарахувань;

-18 грн. 86 коп. 3% річних;

-3 240 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням;

3.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2 Тернопільської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, в дохід Державного бюджету України на р/р 31111095700002 у ГУДК України у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі 102 грн. державного мита.

4.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2 Тернопільської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 в дохід державного бюджету України на р/р 31214259700002 у ГУДК України у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

6. Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття, через місцевий господарський суд.

Суддя