Ухвала суду № 82632539, 25.06.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5338/14-к

провадження 1-в/462/137/19

У Х В А Л А

25 червня 2019 року Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючого - судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретаря судового засідання Колошкіна П.І.

засудженої ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові заяву засудженої ОСОБА_1 про протиріччя, які виникли при виконанні вироку Залізничного районного суду м.Львова від 17 грудня 2015 року, та роз`яснення порядку виконання вироку,

встановив:

Засуджена ОСОБА_1 звернулася в суд, в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України, із заявою, в якій просить роз`яснити порядок обчислення строку додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю згідно вироку Залізничного районного суду м.Львова від 17 грудня 2015 року та чи зараховується до строку виконання даного покарання період з 03 липня 2017 року по 04 березня 2019 року, тобто з дати набрання вироком законної сили згідно ухвали суду апеляційної інстанції та до повторного набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч.5 ст.539 КПК України для розгляду вказаної заяви у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого, інші особи у разі необхідності.

Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

Прокуратура та уповноважений орган з питань пробації, будучи належним чином повідомленим про час, день та місце розгляду заяви, не забезпечили явку в судове засідання свого представника, про причини неявки суд не повідомили, що не перешкоджає розгляду заяви.

Заслухавши заявника, яка вимоги заяви підтримала, перевіривши доводи заяви, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.14 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 даного Кодексу, має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Судом встановлено, що вироком Залізничного районного суду м.Львова від 17 грудня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.368 КК України до штрафу в розмірі 1300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 22100 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями строком на два роки, без спеціальної конфіскації.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03 липня 2017 року вказаний вирок залишено без змін, проте постановою Верховного Суду від 24 квітня 2018 року зазначену ухвалу апеляційного суду скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 березня 2019 року вирок змінено, виключено з мотивувальної частини вироку покликання на докази, здобуті в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, в решті вирок, в тому числі в частині призначеного покарання, залишено без зміни.

Поняття покарання визначено ч.1 ст.50 КК України, згідно якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Отже, покарання є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності. Однією з основних ознак покарання є те, що воно є найбільш суворим заходом державного примусу, що застосовується до осіб, які вчинили злочинне посягання; покарання полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до ч.1 ст.55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п`яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

Покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади, яке як додаткове застосоване до ОСОБА_1 згідно вироку суду від 17 грудня 2015 року, виражається у позбавленні засудженої її суб`єктивного права на ті посади, які вона обіймала на момент вчинення злочину, і тимчасового обмеження її правоздатності - можливості претендувати на обіймання певної посади на строк, встановлений вироком суду.

Статтею 34 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що засуджений до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю зобов`язаний: виконувати судове рішення; надавати на вимогу уповноваженого органу з питань пробації документи, пов`язані з виконанням даного покарання; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про місце роботи і проживання чи їх зміну; з`являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації. Засудженому забороняється без погодження з уповноваженим органом з питань пробації виїжджати за межі України.

Таким чином, у визначений судом строк покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади засуджена зазнає відповідних обмежень прав і свобод.

При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання порядок його застосування (виконання) визначений у ч.3 ст.55 КК і залежить від того, до якого виду основного покарання воно приєднується. Зокрема, при призначенні такого покарання як додаткового до основного покарання у виді штрафу воно обчислюється, і отже правова заборона на обіймання певної посади або зайняття певною діяльністю діє з моменту набрання вироком законної сили. Отже, у цих випадках додаткове покарання, передбачене ст.55 КК, застосовується не послідовно, а паралельно з основним покаранням. Закінчення строку кожного з покарань (основного і додаткового) залежить від їх тривалості.

При цьому, законодавство не містить вимог стосовно безперервності відбування строку додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.

Згідно вироку Залізничного районного суду м.Львова від 17 грудня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.368 КК України як до основного покарання - штрафу в розмірі 1300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 22100 грн., та і додаткового покарання - позбавлення права обіймати посади, пов`язані із організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями. Строк додаткового покарання - два роки.

За змістом ч.ч. 2, 4 ст.532 КПК України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Отже, враховуючи встановлені обставини та наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що застосоване відносно ОСОБА_1 додаткове покарання обчислюється з моменту набрання вироком від 17 грудня 2015 року законної сили, тобто з моменту проголошення 03 липня 2017 року ухвали Апеляційного суду Львівської області і до строку цього покарання зараховується період до скасування 24 квітня 2018 року цієї ухвали суду апеляційної інстанції Верховним Судом, оскільки в цей період вирок суду в частині додаткового покарання виконувався, засуджена зазнала певних обмежень прав і свобод, пов`язаних із відбуванням додаткового покарання, зокрема, в цей період вона була поставлена на облік Галицьким районним сектором Львівського міського відділу з питань пробації із застосуванням обов`язків, передбачених ст.34 Кримінально-виконавчого кодексу України, до її трудової книжки внесено запис щодо позбавлення права обіймати певні посади.

Правові підстави для відбування ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані із організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями, в період з 24 квітня 2018 року по 03 березня 2019 року відсутні в силу відсутності вироку, який набрав законної сили і передбачає дане покарання.

В подальшому вирок суду від 17 грудня 2015 року набрав законної сили з моменту проголошення ухвали Львівського апеляційного суду від 04 березня 2019 року і з цього моменту обчислення строку відбування додаткового покарання засудженою ОСОБА_1 слід продовжувати до відбуття призначеного судом двохрічного строку цього покарання, з врахуванням вже відбутої нею частини додаткового покарання у період з 03 липня 2017 року по 23 квітня 2018 року включно.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.55 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд-

постановив:

Заяву засудженої ОСОБА_1 - задовольнити.

Роз`яснити порядок обчислення строку виконання додаткового покарання згідновироку Залізничного районного суду м.Львова від 17 грудня 2015 року у справі № 462/5338/14-к, а саме: в строк відбування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані із організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями, зараховується вже відбута засудженою ОСОБА_1 частина додаткового покарання в період з 03 липня 2017 року по 23 квітня 2018 року включно, в подальшому відбування засудженою додаткового покарання продовжується з 04 березня 2019 року до закінчення відбуття призначеного судом двохрічного строку додаткового покарання.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м.Львова протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: С.Ю.Колодяжний