Постанова № 82632244, 25.06.2019, Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №440/759/19

Провадження №3/440/331/2019

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року

Суддя Буського районного суду Львівської області Мельник С. Р., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника Перемишлянського ВП Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, працюючого ГУ ДФС у Львівській області, проживаючого в АДРЕСА_1 .

за ст.130 ч.1 КпАП України -

встановив :

З протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 374943 від 20.04.2019 року, вбачається, що 20.04.2019 року о 21.35 год. на автодорозі Куровичі-Рогатин 22 км + 500 м гр. ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Transporter» д.н.з НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп`яніння, нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на стан сп`яніння у встаноленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив ПДР України.

ОСОБА_1 вини не визнав та подав письмові пояснення, в яких зазначив, що він 20.04.2019 року ввечері їхав автомобілем Вольсваген з причіпом з села Кліщівна Рогатинського району Ів-Франківської області до м.Буськ Львівської області. По дорозі до нього сіла ОСОБА_2 в селі Воронів Рогатинського району, яка теж разом із ним їхала до м.Буськ Львівської області. При в`їзді у Львівську область почалась дуже погана дорога і він в причепі почув якесь тертя, тому був змушений зупинити автомобіль. Коли він пішов оглядати причіп, то побачив, що крило причіпа терло об колесо. Тоді він пішов до автомобіля шукати інструмент, щоб справити поломку. Тут раптом з сторони Івано - Франківської області під`їхала поліцейська машина і зупинилась за його причіпом. З неї вийшло 3 (троє) поліцейських і сказали показати посвідчення водія і документи на транспортні засоби (автомобіль і причіп). На їх вимогу він їм все це показав і віддав. Один з поліцейських сказав чому в нього на причепі не горять аварійні вогні, а на автомобілі горять. Він їм відповів, що вони горіли, а можливо перестали горіти, бо погана дорога. Тоді поліцейські переїхали поліцейським автомобілем спереду його машини. Двоє пішли разом із ним оглядати автомобіль і причіп, а один почав писати протокол за габаритні вогні. Коли він написав протокол, то покликав його, щоб підписати, так як він показував тим двом поліцейським, що він везе в машині і причепі. Коли він підійшов підписувати протокол, то поліцейський йому сказав, що від нього чути мятними цукерками, то можливо він сьогодні вживав алкоголь. Він відповів, що ні. Тоді поліцейські вже в 3 (трьох) почали вимагати щоб він їм дихав в якусь трубку, він категорично відмовився і сказав, що їдемо в медичний заклад або лікарню яка буде по дорозі і там при лікарях він буде дихати, чи здавати аналізи. На те, що він їм говорив поліцейські не реагували і почали зупиняти попутні автомобілі, щоб їм засвідчити документи. Багато водіїв їм відмовляли. Це тривало близько 3 (трьох) годин. Щоб підтвердити, що він не хоче дихати в їхню трубку таки знайшлось 2 (двоє) чоловіків. На одного з них він дихнув і той відповів, що від нього нечути ніякого алкоголю. Це почули 3(троє) поліцейських і ще 1(один) свідок, про це все свідчила би камера, якою знімали це все самі поліцейські. Коли ці 2 (два) свідки поїхали, то поліцейські зупинили ще одну попутну машину в якій їхало 3(трое) молодих хлопців. Водія покликали щось підписати і він підписав. Після чого поліцейські йому віддали документи на автомобіль і причіп, а також тимчасовий документ на керування транспортним засобом і ми всі 3(три) автомобіля роз`їхались.

З метою перевірки фактів, на які наголошував ОСОБА_1 для допиту в судовому засіданні викликалися свідок ОСОБА_3 , який в судове засідання не з`явився, хоч був належним чином повідомлений згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 25 травня 2019 р. та інспектор СРППВП Хрустовський Олександр Олегович, який в судове засідання не з`явився, як вбачається з відстеження поштового відправлення йому заказного листа таке було відправлено 22 травня 2019 р. та 23 травня 2019 року йому особисто вручено, однак дане повідомлення до суду не повернулось.

Дослідивши всі обставини справи у їх сукупності, приходжу висновку, що провадження по даній справі необхідно закрити, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Разом з тим, в ході розгляду справи встановлено, що поліцейським порушено вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735.

Зокрема, п.2 Розділу І Інструкції визначено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Таких повноважень, як встановлено в ході розгляду справи, автопатруль в даному випадку не мав.

Крім того, п.7 Розділу І Інструкції визначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З письмових пояснень свідка ОСОБА_2 вбачається, що вона 20.04.2019 року їхала разом із ОСОБА_1 з села Ворохів Рогатинського району Івано –Франківської області до м.Буськ. Коли вони зупинились, до них під`їхали троє поліцейських, які попросили документи. На їх вимогу ОСОБА_1 дав дані документи та пішов з одним із них до автомобіля, а двоє почали оглядати автомобіль та причіп. Коли ОСОБА_1 повернувся до автомобіля, то повідомив, що поліцейський сказав, що з порожнини рота чути запах алкоголю і на протязі трьох годин поліцейські зупиняли всі попутні автомобілі, щоб підписати документ. Декілька людей не погоджувались, але коли стемніло, то чергові громадяни погодились. Поліцейські поїхали в сторони Івано-Франківської області, а ми в м.Буськ.

З письмових пояснень свідка ОСОБА_4 вбачається, що він 20.04.2019 р. о 22.30 год. їхав своїм автомобілем дорогою Рогатин – Куровичі, його зупинили працівники поліції. Причиною зупинки було потрібно засвідчити, що ОСОБА_1 є в стані алкогольного сп`яніння, автомобіль якого з причіпом стояв на узбіччі. В автомобілі ОСОБА_1 сиділа жінка похилого віку, яка була стривожена. В ОСОБА_1 була стійка хода, розмовляв впевнено, запаху алкоголю з порожнини рота не було. На прохання працівників поліції, яких було троє підписати протокол він погодився.

З письмових пояснень свідка ОСОБА_5 вбачається, що 20.04.2019 року о 23.00 год. він їхав з друзями на заправку з села Липівка до села Брюховичі Львівської області своїм автомобілем. По дорозі його зупинили працівники поліції і попросили документи на право керування автомобілем та підписати якиїсь документ.

Крім того працівниками поліції порушені вимоги ст.265-2 КУпАП щодо тимчасового затримання транспортного засобу. Останні, всупереч вимогам законодавства транспортний засіб не затримали та не передали іншим особам, вони доставили водія до автомобіля і ОСОБА_1 безперешкодно продовжив рух, керуючи автомобілем.

Згідно з ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення серед іншого вирішує чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 252 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У даному випадку слід зазначити, що у практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії»), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов`язана доводити свою невинуватість.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

А згідно рішення у справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Згідно ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно роз`яснень, які містяться у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Суди повинні неухильно виконувати вимоги статті 268 КпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

При оцінці доказів під час розгляду справ про адміністративні правопорушення мають бути застосовані критерії доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі "Коробов проти України").

Приймаючи до уваги принцип «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований і у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України", доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння особи, яка не керувала транспортним засобом, не тягне за собою відповідальність за ч.1ст.130 КУАП.

За таких обставин в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1ст.130 КУАП, матеріали справи не можуть бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оцінивши в сукупності усі докази, вважаю що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не знайшов свого підтвердження при розгляді справи про адміністративне правопорушення в суді, тому провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 247, 280, 283, 284 КпАП України, суддя -

постановив :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, за ч.1ст. 247 КУпАП.

Повернути ОСОБА_1 посвідчення водія ВХТ НОМЕР_2 від 10.09.2016 р.

Постанова про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області.

Суддя С. Р. Мельник