Рішення № 82629177, 12.06.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/521/19

Справа № 235/1045/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого – судді Назаренко Г.В.

за участю секретаря Полуянчик В.В.

представника позивача Полєсової М.В.

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», яке в подальшому перейменоване в Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк»), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 105 640,32 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 13 835,79 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 49 428,39 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 376,14 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 42 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного кредитного договору від 22 червня 2007 року відповідач отримала кредит в розмірі 32 820 грн. на строк до 21 червня 2012 року та зобов`язалась повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановленому договором. Внаслідок неналежного виконання зобов`язань станом на 20 січня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 149 658,47 грн., яка складається з: 13 835,79 грн. – заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 49 428,39 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 376,14 грн. – заборгованість по комісії за користування кредитом, 86 018,15 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Скориставшись правом на свій розсуд вимагати від божника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, позивач просив стягнути з позичальника заборгованість у розмірі 105 640,32 грн. (а.с.2, 3).

В судовому засіданні представник позивача Полєсова М.В. підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити.

Відповідач позов не визнала, пославшись на те, що рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2012 року в рахунок погашення її заборгованості за кредитним договором від 22 червня 2007 року в розмірі 21084,55 грн. було звернене стягнення на предмет застави – автомобіль ВАЗ 11183-110-20, 2007р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить їй на праві власності та перебуває у заставі ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом його продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від її імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобілю з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. На виконання вказаного рішення у примусовому порядку надавався строк один рік, тобто до 13 січня 2013 року, в який позивач не вклався, але строк вже сплив і не поновлювався. Таким чином, за думкою відповідача, договір розірвано і ніким не поновлювався.

Згідно виконавчого листа, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 09.10.2012р. про передачу спірного автомобіля у власність позивача також ухвалювалось рішення, яке згідно виконавчого листа повинно було здійснено примусово до 19.10.2013р., чого позивачем зроблено не було. В подальшому заочне рішення було скасовано, а потім ухвалою Індустріального суду м. Дніпропетровська від 14.06.2013р. провадження у справі було закрито у зв`язку з тим, що справа між тими ж сторонами, з одного і того предмета спору вже розглядалась в суді та є рішення, яке набрало законної сили.

17 березня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» знову звернулось до суду з позовом до неї про звернення стягнення на предмет застави за кредитним договором та наявності кредитної заборгованості. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 липня 2014 року в позові було відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 3 лютого 2015 року рішення було скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 травня 2015 року рішення Апеляційного суду Запорізької області скасовано, справу направлено на новий розгляд до Апеляційного суду Донецької області. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 26.08.2015р. апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» залишена без задоволення, а рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 липня 2014 року – без змін.

Відповідач вважає, що кредитодавець скористався своїм правом на розірвання договору у 2012 році, і вона вважала, що кредитний договір розірвано, і вона не несе ніяких обов`язків перед ним, так як фактично кредит з належними процентами нею був виплачений.

Крім того, позивач нарахував суму заборгованості по 2017 рік, хоча договір був укладений до 2012 року.

В порушення вимог ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» позивач необґрунтовано нарахував їй штрафні санкції у вигляді штрафу та пені, не дивлячись на існування встановленого законом мораторію (а.с.24-26).

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази і оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідний зміст спірних правовідносин.

22 червня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти шляхом перерахування у вигляді не поновлювальної лінії в розмірі 32 820 грн. на наступні цілі: купівля автомобілю – 20 500 грн., для сплати за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до пункту 1.2 – 34 грн., для сплати фінансового інструменту у розмірі 1,0% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту – 205 грн., 102,50 грн. та 1911 грн. – на сплату страхових платежів на поточний рахунок страхової компанії, а також у розмірі 10 067,50 грн. на сплату страхових платежів.

За умовами договору погашення заборгованості здійснюється в період з 17 по 22 число кожного місяця в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 564,04 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Кредит надавався з 22 червня 2007 року по 21 червня 2012 року включно (а.с.8, 9).

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2012 року задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 22 червня 2007 року у розмірі 21 084,55 грн. звернене стягнення на предмет застави – автомобіль ВАЗ, 2007р.в., що належить ОСОБА_1 та перебуває у заставі ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом його продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким чином з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 2 квітня 2012 року рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області змінено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 22 червня 2007 року у розмірі 21 084,55 грн. звернене стягнення на предмет застави – автомобіль ВАЗ, 2007р.в., що належить ОСОБА_1 та перебуває у заставі банку шляхом його продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким чином з іншою особою покупцем. В іншій частині рішення залишено без змін (а.с.27-30).

Зазначене рішення суду про звернення стягнення на предмет застави виконано не було.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.с.1, 2 ст.1054 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до положень ст.ст.589, 590 ЦК України, ст.ст.19, 20 Закону України «Про заставу» у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставоутримувач набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За змістом цих норм звернення стягнення на предмет застави повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов`язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язання, що вважається виконаним згідно зі ст.599 ЦК України.

Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Право вибору конкретного способу судового захисту належить позивачу. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет застави, якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора пава на отримання відповідних сум.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

У зв`язку з наведеним, доводи відповідача про закриття провадження у справі з тих підстав, що спір вже є вирішеним судовим рішенням про звернення стягнення на предмет застави, є необґрунтованими.

Звертаючись до суду з позовом, банк послався на наявність у позичальника заборгованості за кредитним договором станом на 20 січня 2017 року у розмірі 149 658,47 грн., яка складається з: 13 835,79 грн. – заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 49 428,39 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 376,14 грн. – заборгованість по комісії за користування кредитом, 86 018,15 грн. – пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Посилаючись на наявність права вимагати від боржника будь-якої частини суми заборгованості за кредитом, банком ставиться питання про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яку, згідно розрахунку станом на 20 січня 2017 року визначив у розмірі 105 640,32 грн., з якої: 13 835,79 грн. – заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 49 428,39 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 376,14 грн. – заборгованість по комісії за користування кредитом, 42 000 грн. – пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Згідно наданого банком розрахунку нарахування зазначених у ньому сум, в тому числі процентів за користування кредитом, поводилось і після 21 червня 2012 року (закінчення строку дії договору), зокрема, до січня 2017 року.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З аналізу змісту наведених норм можна дійти висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. З охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо за рішенням про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який в цій частині змінений кредитором, що зазначено в судовому рішенні.

Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 4 липня 2018 року (справа № 14-154цс18).

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про те, що у позивача припинилось право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також неустойку після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування, тобто після 21 червня 2012 року.

Таким чином, заборгованість за кредитним договором № DO1FAK01770083 від 22 червня 2007 року становить 28 704,41 грн., з яких 13 835,79 грн. – заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 12 855,69 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом до 21 червня 2012 року, 1 636,79 грн. – пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором до 21 червня 2012 року, 376 (триста сімдесят шість) гривень 14 копійок – заборгованість по комісії за користування кредитом, як підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором та випискою по рахунку і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (а.с.4-7, 47-56а).

Положеннями ч.4 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 1 серпня 2012 року, яке ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 листопада 2012 року залишено без змін, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» по визнання кредитного договору в частині збільшення відсоткової ставки недійсним було відмовлено. Даним судовим рішенням давалась оцінка правомірності збільшення процентної ставки банком ОСОБА_1 за кредитним договором (а.с.70). Зазначене рішення набрало законної сили 19 листопада 2012 року, а тому обставини, встановлені у ньому, не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи.

У зв`язку з наведеним, суд не бере до уваги посилання відповідача на начебто неправомірне збільшення в односторонньому порядку відсоткової ставки за кредитним договором.

Надані відповідачем звіти незалежного аудитора № 1 від 7 червня 2013р. та № 16 від 7 червня 2013р. щодо сплати щомісячних платежів за кредитним договором від 22.06.2007р. № DO1FAK01770083 між фізичною особою та Приватбанком, про відсутність у відповідача заборгованості за кредитним договором, не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на те, що вони ґрунтуються на переконанні про незаконність зміни банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором з 01.02.2009р., що знайшло своє відображення у розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с.57-64, 159-166).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вказаних вимог закону, процент задоволених судом позовних вимог за позовом становить 27,17 %, з розрахунку 105 640,32 грн. – 100%, 28 704,41 грн. – х%, х = 28 704,41 грн. х 100% : 105 640,32 грн.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 434,72 грн., з розрахунку 1600 грн. х 27,14% : 100%.

Відповідно до ст.ст.589, 590, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст.19, 20 Закону України «Про заставу», керуючись ст.ст.4, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» борг за кредитним договором № DO1FAK01770083 від 22 червня 2007 року в сумі 28 704 (двадцяти восьми тисяч семисот чотирьох) гривень 41 копійки, з яких 13 835 (тринадцять тисяч вісімсот тридцять п`ять) гривень – заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 12 855 (дванадцять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень 69 копійок – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1 636 (одна тисяча шістсот тридцять шість) гривень 79 копійок – пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, 376 (триста сімдесят шість) гривень 14 копійок – заборгованість по комісії за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на відшкодування сплаченого судового збору 434 (чотириста тридцять чотири) гривні 72 копійки.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 12 червня 2019 року. Повне рішення складене 24 червня 2019 року.

Суддя Г.В. Назаренко