Рішення № 8262859, 04.03.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.03.10           Справа № 4/314-09. Господарський суд Сумської області у складі головуючого суддіЛугової Н.П, суддів Заєць С.В., Малафеєвої І.В., розглянувши матеріали справи, -

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингової компанії «Універсальна», м.Львів

до відповідача           Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумикомунтранс», м.Суми

про стягнення          498 900 грн. 00 коп.

Представники:

від позивача          Павлічко О.О., довіреність № 987 від 29.10.2009р.

від відповідача          Ватула В.І., довіреність б/н від 12.01.2010р

У судовому засіданні брали участь: секретар судового засідання Балясна В.С.

          У судовому засіданні, що відбулося 03.12.2009р. розгляд справи було відкладено на 21.12.2009р., 21.12.2009р. розгляд справи було відкладено на 11.01.2010р., 11.01.2010р. розгляд справи було відкладено на 28.01.2010р., 28.01.2010р. було оголошено перерву до 04.02.2010р., 04.02.2010р. розгляд справи було відкладено на 04.03.2010р.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 498900 грн. 00 коп. боргу по лізинговим платежам згідно укладеного між сторонами по справі договору фінансового лізингу № 54/0407/17-СКТ від 19.04.2007р.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що 01.07.2009р. між сторонами по справі був підписаний акт звірки розрахунків згідно якого заборгованість ТОВ “Сумикомунтранс” складала 530 896 грн. 70 коп.

Крім того, як вказує у відзиві відповідач, 01.07.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду у відповідності до якої сторонами було прийнято рішення про припинення нарахування лізингових платежів та повернення лізингової техніки.

Крім того, відповідач подав відзив на позовну заяву від 28.01.2010р., в якому зазначив, що при складанні акту повернення предмету лізингу від 31.07.2009р. та графіків лізингових платежів, згідно з якими та у відповідності до п.3.3 та 3.5 договору лізингу здійснювалося визначення сум належних до сплати лізингодавцю не була врахована норма законодавства щодо амортизації об»єкту лізинга.

Також, як вказує у відзиві відповідач, під час дії договору лізингу позивач декілька разів підвищував розмір лізингових платежів, проте відповідачеві не було надано жодних доказів які б підтверджували підвищення відсоткової ставки по залученим для придбання предмету лізингу грошовим коштам.

01.03.2010р. відповідач подав суду клопотання в якому просить зупинити провадження по даній справі до вирішення Господарським судом Львівської області справи № 2/16 про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 54/0407/17-СКТ від 19.04.2007р.

В судовому засіданні, що відбулося 04.03.2010р. представник позивача надав рішення № 2/16 господарського суду Львівської області, яким відповідачу було відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним договору фінансового лізингу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

          19.04.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 54/0407/17-СКТ , згідно п.1.1. якого лізингодавець (позивач) зобов»язався придбати на замовлення лізингоодержувача (відповідача) майно: 5 (п»ять) автомобілів моделі КО-431, 6 (шість) автомобілів моделі КО-426 та 2 (два) самоскида, вказані у лізинговій заявці та специфікації (додаток № 1 до договору) та передати його відповідачеві. В свою чергу відповідач по справі зобов»язався прийняти предмет лізингу у виключне платне користування терміном на п»ять років з дати підписання обома сторонами акту приймання - передачі предмету лізингу (додаток № 3 до договору).

          Згідно п. 1.2. вищевказаного договору, вартість предмету лізингу на дату укладення договору складала 3440000,00 грн.

          Як свідчать матеріали справи, вищеперелічені транспортні засоби було передано ТОВ «Сумикомунтранс» на умовах договору частинами згідно додатків № 3 до договору лізингу та актів приймання - передачі предмету лізингу №№ 1/1 від 04.06.2007р., 1/2 від 13.07.2007р., 1/3 від 19.07.2007р., 1/4 від 07.08.2007р., 1/5, 1/6 від 30.08.2007р.

          Умовами договору, а саме, п.3.1. передбачено, що предмет лізингу передається лізингодавцем і приймається в лізинг лізингоодержувачем на умовах сплати лізингоодержувачем лізингодавцеві лізингових платежів за користування предметом лізингу.

          Слід зазначити, що п. 3.2. зазначеного договору передбачено, що лізингові платежі включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, компенсацію відсотків за кредитом та комісійної винагороди лізингодавця, а також інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов»язані з виконанням цього договору.

          У відповідності до п.3.3. вказаного договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та щомісячних лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов»язаний сплачувати в розмірі і строки згідно графіку лізингових платежів (додаток № 2 до цього договору).

          В обґрунтування вимог викладених у позовній заяві позивач посилається на те, що відповідачем починаючи з грудня 2008р. та протягом січня - червня 2009р. порушені зобов»язання за договором щодо повної та своєчасної сплати лізингових платежів згідно графіків сплати лізингових платежів.

          Відповідно до матеріалів справи, 01.07.2009р. сторонами по справі було укладено додаткову угоду від 01.07.2009р. про дострове припинення дії договору лізингу від 19.04.2007р. Зокрема, з моменту укладення даної угоди позивач припинив нарахування лізингових платежів, а відповідач зобов»язався повернути предмет лізингу.

31.07.2009р. відповідач повернув позивачеві предмет лізингу на загальну суму 1744 814,64 грн., про що сторонами по справі було складено та підписано акт про повернення предмету лізингу, а також, видаткові та податкові накладні.

          Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997р., лізингоодержувач зобов»язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

          Згідно ч.1 ст.16 вищевказаного Закону, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку встановленому договором.

          Згідно ст. 193 ГК України суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.526, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлений договором строк.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 28.10.2009р. сума боргу відповідача по лізинговим платежам складає 498 900,00 грн., в т.ч.:

-          47 800,00 грн. - частина щомісячного лізингового платежу № 20 за лютий 2009р.;

-          92 300,00 грн. – щомісячний лізинговий платіж № 21 за лютий 2009р.;

-          91 300,00 грн. - щомісячний лізинговий платіж № 22 за березень 2009р.;

-          90 200,00 грн. - щомісячний лізинговий платіж № 23 за квітень 2009р.;

-          89 200,00 грн. - щомісячний лізинговий платіж № 24 за травень 2009р.;

-          88 100,00 грн. - щомісячний лізинговий платіж № 25 за червень 2009р.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що ТОВ «Сумикомунтранс» згідно акту повернення предмету лізингу від 31.07.2009р.було повернуто позивачеві майно на більшу суму ніж існуюча на той час заборгованість.

Крім того, відповідач подав відзив на позовну заяву від 28.01.2010р., в якому зазначив, що при складанні акту повернення предмету лізингу від 31.07.2009р. та графіків лізингових платежів, згідно з якими та у відповідності до п.3.3 та 3.5 договору лізингу здійснювалося визначення сум належних до сплати лізингодавцю не була врахована норма законодавства щодо амортизації об»єкту лізинга.

Також, як вказує у відзиві відповідач, під час дії договору лізингу позивач декілька разів підвищував розмір лізингових платежів, проте відповідачеві не було надано жодних доказів які б підтверджували підвищення відсоткової ставки по залученим для придбання предмету лізингу грошовим коштам.

Крім того, як вказує відповідач заявлена позивачем сума позову не відповідає сумі заборгованості згідно акту звірки розрахунків від 01.07.2009р. та складає 530896,70 грн.

Але, судом встановлено, що заборгованість в сумі 530896,70 грн. складається з боргу по лізинговим платежам та по пені, тоді як позивачем заявлено до стягнення лише борг по лізинговим платежам.

Щодо посилань відповідача про повернення позивачеві предмету лізингу на більшу суму ніж та, що раніше за ним рахувалася, то як свідчать матеріали справи, дане твердження відповідача спростовується матеріалами справи, оскільки на момент припинення договору лізингу за ТОВ «Сумикомунтранс» рахувалась заборгованість на загальну суму 2243714,64 грн., в т.ч.: по відшкодуванню вартості переданого в лізинг майна на суму 1744814,64 грн. та по простроченим лізинговим платежам на суму 498900,00 грн.

Отже, шляхом повернення майна на суму 1744814,64 грн. відповідач погасив заборгованість по відшкодуванню вартості предмету лізингу, а заборгованість на суму 498900,00 грн. по простроченим лізинговим платежам залишилась непогашеною.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач також посилається на те, що при визначенні належних до сплати відповідачем лізингових платежів позивачем не враховувалися амортизація об»єкту лізингу.

Відповідно до п.2 ст.1 Конвенції УНІДРУА «Про міжнародний фінансовий лізинг», лізингові платежі, належні до сплати за договором лізингу, обчислюються таким чином, щоб урахувати, зокрема, амортизацію всієї або значної частини вартості обладнання.

Пунктом 1.18.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо об»єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними ст.8 цього Закону.

Виходячи зі змісту зазначених норм, за період дії договору лізингу предмет лізингу має амортизуватись повністю або значною частиною, тобто залишкова вартість предмету лізингу на кінець дії договору лізингу має дорівнювати нулю або становити не більше 25% від його початкової вартості.

Згідно до п.п. 8.2.2. та 8.6.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» норма амортизації для переданого предмету лізингу становить 10 % за квартал. Договір лізингу було укладено на 5 років.

Відповідно до розрахунку залишкової вартості предмету лізингу на момент завершення договору лізингу залишкова вартість предмета лізингу мала скласти 465 394,37 грн. (13,51% від його початкової вартості). Слід зазначити, що графіком лізингових платежів було передбачено амортизацію 86,49% вартості предмету лізингу, що є значною частиною його вартості .

Згідно акту про повернення предмету лізингу відповідач повернув позивачу предмет лізингу за вартістю 1744814,64 грн. з ПДВ, що склало 50,64% від первісної вартості предмету лізингу.

Щодо посилань відповідача на те, що йому не було надано підтверджуючих документів про підняття банком відсоткової ставки, то наявні у справі матеріали, а саме лист ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» № 323 від 10.10.2008р. підтверджується про підвищення кредитною установою процентної ставки за користування кредитними коштами до 23 % річних у гривні та запропоновано позивачеві укласти додаткову угоду до кредитних договорів.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, 10.10.2008р. між позивачем та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено додатковий договір № 2 до договору про кредитну лінію № 75-01-07 від 15.06.2007р.

Крім того умовами договору , а саме, пПунктом 3.5. договору визначено, що лізингодавець здійснює нарахування лізингових платежів припускаючи, що ставки по залучених коштах для фінансування цього договору, ставки податків, зборів та інших передбачених чинним законодавством платежів, що впливають або можуть вплинути на розмір лізингових платежів залишаються незмінними протягом усього строку дії цього договору. Лізингодавець має право в односторонньому порядку здійснити відповідні корегування лізингових платежів, у випадку зміни відсоткових ставок по залучених коштах, зміни ставок податків, зборів та інших платежів лише в частині таких змін, а також у випадку виникнення витрат, пов»язаних з купівлею, транспортуванням, встановленням і введенням в експлуатацію предмету лізингу, якщо ці зміни виникли після підписання цього договору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву підтверджує факт отримання від позивача листів за № 1443 від 20.08.2008р. та за № 1643 від 22.10.2008р. про підвищення розміру лізингових платежів у зв»язку зі зміною відсоткової ставки банком .

Факт заборгованості відповідача в сумі 498900 грн. 00 коп. доведено матеріалами справи.

Відповідач доказів сплати боргу в сумі 498900 грн. 00 коп. не подав, тому вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Суд відмовляє відповідачеві у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення Господарським судом Львівської області справи № 2/16 про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 54/0407/17-СКТ від 19.04.2007р. оскільки рішенням від 02.03.2010р. по даній справі у задоволенні позовних вимог ТОВ «Сумикомунтранс» було відмовлено.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 4989 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 67, 68, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумикомунтранс» (40007, м.Суми, вул.. Менжинського, 3, код 05514620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна» (79013, м.Львів, вул. Єфремова, 32а, код 33951781) 498900 грн. 00 коп. боргу; судові витрати: 4989 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити відповідачеві у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Суддя