Постанова № 8262766, 11.03.2010, Богодухівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Будьоннівський районний суд м. Донецька)

Справа № 2-а-809/10

П О С Т А Н О В А

іменем України

04 лютого 2010 року м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Мазур О.В.

За участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання протиправними дій суб’єкта власних повноважень, стягнення з відповідача грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Згідно позову, позивач ОСОБА_1 є інвалідом 3-ї групи як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку у відповідача – УПСЗН Будьоннівської районної у м. Донецьку ради і на підставі ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, яку йому має сплачувати відповідач, а також на отримання одноразової компенсації у розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Відповідачем йому виплачена щорічна допомога на оздоровлення за 2001 - 2005 роки в розмірі по 26,70 гривень, за 2005 - 2007 роки – в розмірі по 100 гривень. За 2008-2009 роки допомога на оздоровлення нарахована але не виплачена. Одноразова компенсація позивачеві не виплачена. Позивач вважає, що такі дії відповідача УПСЗН є протиправними, такими що не відповідають вимогам ст. 48 зазначеного закону, оскільки розмір щорічної допомоги визначався не кратними розмірами мінімальної заробітної плати і УПСЗН не доплатило йому щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період в загальному розмірі 9160,50 гривень та одноразову компенсацію у розмірі 18750 гривень..

Позивач просить:

- визнати протиправними дії відповідача, які проявилися в невиплаті одноразової компенсації учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та недооплаті щорічної допомоги на оздоровлення як інваліду 3 групи.;

- зобов’язати відповідача здійснити перерахунок компенсації на оздоровлення за 2002-2005, 2007, 2008 років розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, встановлених не момент виплати, з проведенням доплати недоотриманих сум в розмірі 8969,20 гривень.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви на яких вони ґрунтуються. Пояснив, що третя група інвалідності йому була встановлена вперше з 28 березня 2007 року. До цього він мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2).

Відповідач ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направив, про причини неявки суду не повідомив. За ухвалою суду справа розглянута за відсутності представника відповідача.

На підставі досліджених письмових доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Сторонами не оспорюється той факт що у період з 2001 року по 2006 рік включно позивач ОСОБА_1 мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2) та перебував на відповідному обліку в ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради. Згідно копії посвідчення (а.с. 4) та копії довідки з акту огляду МСЕК (а.с. 5), позивачу вперше 04 квітня 2007 року починаючи з 28 березня 2007 року безстроково була встановлена ІІІ група інвалідності у зв’язку із захворюванням, пов’язаним з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і позивач набув статусу особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1). Сторонами не оспорюється той факт, що на підставі ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивач має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно довідки УПСЗН (а.с. 15), фактично позивачу така щорічна допомога на оздоровлення виплачена у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України:

- за 2001 рік - 26,70 гривень 18 серпня 2004 року;

- за 2002 рік - 26,70 гривень 15 серпня 2003 року;

- за 2003 рік - 26,70 гривень 30 квітня 2004 року;

- за 2004 рік - загалом 26,70 гривень 07 лютого 2004 року та 03 березня 2005 року по 14,94 та 11,76 гривень відповідно;

- за 2005 рік - 26,70 гривень 30 червня 2005 року;

- за 2006 рік - 100 гривень 19 вересня 2006 року;

- за 2007 рік - 100 гривень 14 серпня 2007 року.

За 2008 та 2009 року щорічна допомога на оздоровлення позивачеві відповідачем не виплачена. Згідно довідки УПСЗН (а.с. 14), одноразова компенсація учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, позивачеві виплачена 11 червня 2007 року на суму 189,60 гривень.

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду суд враховує наступне:

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щорічна допомога на оздоровлення (компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС) виплачується в таких розмірах: учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії – п’ять мінімальних заробітних плат, інвалідам ІІІ групи – чотири мінімальні заробітні плати . Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи ... виплачується в таких розмірах: інвалідам ІІ групи – 45 мінімальних заробітних плат, інвалідам ІІІ групи - 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.

Постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та від 12 липня 2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлені конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі, зокрема для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії – 26 гривень 70 копійок (за грошовою реформою 1996 року), а починаючи з 2005 року - в розмірі 100 гривень. Для інвалідів 3 групи починаючи з 2005 року - в розмірі 90 гривень. Цією ж постановою встановлені конкретні розміри одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи в твердій грошовій сумі, зокрема для інвалідів 3 групи – 189 гривень 60 копійок (за грошовою реформою 1996 року).

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно із ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо грошової допомоги на оздоровлення за 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 та 2009 роки, суд виходить з того, що визначений Кабінетом Міністрів розмір щорічної допомоги на оздоровлення не відповідає вимогам ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, тому до спірних правовідносин суд застосовує акт вищої юридичної сили – Закон. Нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві здійснювалися УПСЗН у розмірі, значно нижчому за відповідний розмір мінімальної заробітної плати, який визначається на момент виплати або на кінець відповідного року, якщо виплати в поточному році не здійснювалися та становив:

- щодо виплат за 2001 рік визначається станом на 31 грудня 2001 року, оскільки відповідні виплати в 2001 році не здійснювалися, - 118 гривень (Закон України № 1766- ІІІ від 01 червня 2000р.);

- щодо виплат за 2002 рік визначається станом на 31 грудня 2002 року, оскільки відповідні виплати в 2002 році не здійснювалися, - 165 гривень (Закон України № 2896- ІІІ від 13 грудня 2001р.);

- щодо виплат за 2003 рік визначається станом на 31 грудня 2003 року, оскільки відповідні виплати в 2003 році не здійснювалися, - 205 гривень (Закон України № 380- ІV від 26 грудня 2002р.);

- щодо виплат за 2004 рік визначається станом на 07 лютого 2004 року, на час здійснення виплати, - 205 гривень (Закон України № 380- ІV від 26 грудня 2002р.);

- щодо виплат за 2005 рік визначається станом на 30 червня 2005 року, на час здійснення виплати, - 290 гривень (Закон України № 2285-ІV від 23.12.2004р.);

- щодо виплат за 2007 рік визначається станом на 14 серпня 2007 року, на час здійснення виплати, - 440 гривень (Закон України № 489-V від 19.12.2005р.);

- щодо виплат за 2008 рік визначається станом на 31 грудня 2008 року, оскільки відповідні виплати в 2008 році не здійснювалися , - 605 гривень (Закон України № 107-VI від 28.12.2007 р.);

- що виплат за 2009 рік визначається станом на 31 грудня 2009 року, оскільки відповідні виплати в 2009 році не здійснювалися , - 744 гривні (Закон України № 1646-VI від 20.10.2009 р.).

Суд враховує наявність спірного питання щодо можливості застосування визначених Законами України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки розмірів мінімальної заробітної плати для розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення, встановленої ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Суд виходить з того, що Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. Зі змісту вказаних Законів не вбачається обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати, встановленої цими Законами з метою реалізації норми ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки в них передбачається обов’язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету на відповідні роки. Між тим, з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів № 836, встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення до прийняття 12.07.2005 року постанови Кабінету Міністрів України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за №562, залишалися незмінними, у той час, як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет. За наведених обставин дії УПСЗН щодо визначення позивачу сум щорічної допомоги на оздоровлення в зазначений період є протиправними і порушене право позивача підлягає відновленню. На думку суду, достатнім для повного відновлення порушеного права позивача буде зобов’язання відповідача вчинити дії щодо нарахування та виплати йому недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення, що відповідає характеру спірних правовідносин.

Визначаючи розмір недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, яку відповідач УПСЗН зобов’язаний виплатити позивачу, суд виходить з наступних розрахунків:

- за 2001 рік - 118 х 5 - 26,7 = 563,3 гривень;

- за 2002 рік - 165 х 5 - 26,7 = 798,30 гривень;

- за 2003 рік - 205 х 5 - 26,7 = 998,30 гривень;

- за 2004 рік - 205 х 5 - 26,7 = 998,30 гривень;

- за 2005 рік - 290 х 5 - 26,7 = 1423,30 гривень;

- за 2007 рік - 440 х 4 - 100 = 1660 гривень;

- за 2008 рік - 605 х 4 = 2420 гривень;

- за 2009 рік - 744 х 4 = 2976 гривень;

усього 563,3+798,3+998,3+998,3+1423,30+1660+2420+2976 = 11837,50 гривень.

Суд враховує, що позивач в своїх розрахунках належних йому до сплати сум, виходив з чотирьох розмірів мінімальної заробітної плати навіть за ті періоди, коли він мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат (2001-2005 роки). Неправильні розрахунки ґрунтуються на недостатній юридичній обізнаності позивача. Суд, за наведених обставин, вважає за можливе для повного захисту порушеного права позивача на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі заявлених позовних вимог.

Вирішуючи позовні вимоги стосовно виплати позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, суд враховує, що згідно п. 37 ст. 77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року № 3235 - ІV, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом зупинено на 2006 рік дію в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зазначена правова норма була чинною на час виникнення спірних правовідносин та є чинною й на час розгляду справи в суді. Відповідно, відповідач УПСЗН правомірно здійснив нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві за 2006 рік в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за №562 від 12.07.2005 року, а саме в розмірі 100 гривень.

Вирішуючи позовні вимоги стосовно виплати позивачеві одноразової компенсації учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд виходить з того, що згідно п. 30 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, зупинена дія на 2007 рік відповідних положень ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині виплат компенсацій і допомоги у розмірах кратних мінімальній заробітної плати. Суд враховує, що зазначена норма визнана неконституційною рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, однак вже після того, як позивачу 04 квітня 2007 року була встановлена група інвалідності та 11 червня 2007 року була виплачена компенсація в розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме в розмірі 189,60 гривень. На час виплати компенсації відповідач керувався чинними правовими нормами, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За наведених обставин дії відповідача в цій частині є правомірними і позовні вимоги в цій частині задоволенню не пілягають.

Керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 56 Конституції України, ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, п. 37 ст. 77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року № 3235 - ІV, п. 30 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та від 12 липня 2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ч. 2 ст. 3, ст.ст. 9, 11, 14, 71, 160 – 163, ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання протиправними дій суб’єкта власних повноважень, стягнення з відповідача грошових коштів – задовольнити частково.

Визнати дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради при визначенні ОСОБА_1 сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 та 2009 роки такими, що не відповідають вимогам ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, протиправними.

Зобов’язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради (83030, м. Донецьк, Будьоннівський р-н, вул. Октября, б. 16, код ЄДРПОУ 26000300) здійснити ОСОБА_1, який мешкає за адресою: м. Донецьк, вул. Незалежності , б. 26, кв. 52, нарахування та виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення: за 2001 рік – 563 гривень 30 копійок, за 2002 рік – 798 гривень 30 копійок, за 2003 рік – 998 гривень 30 копійок, за 2004 рік – 998 гривень 30 копійок, за 2005 рік – 1423 гривень 30 копійок, за 2007 рік – 1660 гривень, за 2008 рік – 2420 гривень, за 2009 рік – 2976 гривень, а всього 11837 (одинадцять тисяч вісімсот тридцять сім) гривень 50 (п’ятдесят) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови згідно ст. 160 КАС України складений 04 лютого 2010 року.

Головуючий :