Рішення № 8262718, 04.03.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.03.10           Справа № 16/312-09. за позовом Фізичної особи-підприємця Сєдєлєвої Ірини Геннадіївни, м.Суми

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумикомунтранс», м.Суми

про стягнення 4371 грн.98 коп.

          СУДДЯ                     Моїсеєнко В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Пономаренко В.П.

Від відповідача: Ватула В.І.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 4371 грн.98 коп. заборгованості за поставлені товари за видатковою накладною № ІГ-175 від 13.07.2009р. , довіреність № 343 від 07.07.2009р. та за видатковими накладними : № ІГ-245 , № ІГ-246, № ІГ-247, № ІГ-248 та довіреності № 419 від 15.09.2009р. відповідно до договору поставки № 21 від 29.11.2006р., укладеного між сторонами даного спору , а також стягнути з відповідача судові витрати пов’язані з розглядом справи.

Відповідач подав 02.02.2010р. відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні вимог про стягнення заборгованості , посилаючись на відсутність зобов’язань зі сплати боргу, так як позивачем не надано належних доказів здійснення поставки товарів за видатковими накладними та довіреності виданої на ім’я Баракова О.В., оскільки Бардаков О.В. , підписуючи накладні від імені підприємства відповідача діяв без належних на те повноважень

Розгляд справи неодноразово відкладався, ухвалою суду від 04.02.2010р. задоволено клопотання представника позивача та представника відповідача про подовження терміну розгляду справи, розгляд справи здійснювався у термін більш ніж то передбачено ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем в судове засідання 04.03.2010р. на виконання ухвали про відкладення розгляду справи від 04.02.2010р. подано письмові пояснення та додаткові докази , які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача , оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 29.11.2006р. був укладений договір поставки № 21. На виконання зазначеного договору , позивачем у липні 2008 року по видатковій накладній №ІГ-175 від 13.07.2009р. та довіреності № 343 від 07.07.2009р. було поставлено відповідачу товар (запчастини до автомобіля) на суму 942,98 грн. У вересні 2009р. також позивачем були передані у власність відповідача товари на суму 3429 грн. по видатковим накладним № ІГ-245 на суму 756 грн., № ІГ-246 на суму 961,80 грн., № ІГ-247 на суму 835,20 грн., № ІГ-248 на суму 876,00 грн. та довіреності № 419 від 15.09.2009р.

У відповідності до умов п.8.2 зазначеного договору , даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, діє до 31.12.2007р. і вважається пролонгованим на наступний рік, якщо ні одна із сторін письмово за місяць до закінчення строку дії договору не проінформує іншу сторону про намір його розірвати . Як пояснив представник позивача в судовому засіданні жодна із сторін не відмовилася від своїх договірних зобов’язань і не заявила наміру не продовжувати дію зазначеного договору на наступний рік, тобто на даний час договір поставки № 21, укладений позивачем та відповідачем 19.11.2006р. вважається дійсним , оскільки сторони продовжували виконували свої зобов’язання відповідно до договору , а саме позивач у 2009р. здійснив поставки товарів відповідачу по накладним :№ ІГ-92 , № ІГ-107, № ІГ-108, № ІГ-1349, № ІГ -158 , а відповідач провів розрахунки за отриманий товар у безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні та свідчать матеріали справи , відповідач за поставлений товар по накладним № ІГ-175 від 13.07.2009р.та №№ ІГ-245, ІГ-246, ІГ-247, ІГ-248 від 21.09.2009р.,не розрахувався і заборгованість за поставлені товари склала 4371 грн.98 коп. Тому, відповідно до ст. 530 ЦК України, позивач направив відповідачу претензію №4 від 26.10.2009р. з вимогою погасити заборгованість за поставлені товари у розмірі 4371 грн.98 коп..

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тому, оскільки відповідач у термін вказаний в претензії розрахунки з позивачем повністю не провів, позивач був вимушений звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості.

Тобто, на день подачі позовної заяви до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар відповідно до договору поставки № 21 від 29.11.2006р. та видаткових накладних склала 4371 грн.98 коп., що підтверджується матеріалами справи ,а саме видатковими накладними № ІГ-175 від 13.07.2009р. ,№ № ІГ-245, ІГ-246, ІГ-247, ІГ-248 від 21.09.2009р., довіреностями, копіями рахунків-фактури (копії вказаних документів долучені до матеріалів справи).

Частина 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов’язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов’язання.

Відповідачем не подано доказів сплати боргу, тому позовні вимоги щодо стягнення 4371 грн.98 коп. боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України.

Заперечення відповідача проти позову суд вважає такими, що суперечать матеріалам справи та до уваги не приймає.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Сумикомунтранс» (40007, м. Суми, вул. Менжинського, 3, код 05514620) на користь Фізичної особи-підприємця Сєдєлєвої Ірини Геннадіївни ( 40030, м.Суми, вул. Петропавловська,76, кв.33, код 3228922545) 4371 грн.98 коп. боргу, 102 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                   В.М.МОЇСЕЄНКО

Повний текст рішення підписано 04.03.10р.

Суддя                                                                       Моїсеєнко Віктор Миколайович