Рішення № 82626044, 24.06.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/11445/17

Провадження № 2/638/407/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.,

секретаря Соколенко Ю.О.,

за участю представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представників відповідача Чехунова М.В., Пузікова В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Військової прокуратури Харківського гарнізону, Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди, завданої тривалою бездіяльністю відповідача під час імітації розслідування по кримінальному провадженню № 42015220000000710, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду в розмірі 576 000 грн, спричиненого внаслідок протиправних дій та тривалої незаконної бездіяльності при імітації розслідування по кримінальному провадженню № 420115220000000710.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на протязі тривалого часу подавав до правоохоронних органів численні заяви про кримінальне правопорушення вчинене співробітниками ЦСБУ в Харківській області під час обшуку в офісі ТОВ «СтіпХост» 16.04.2015 року, проте відомості про зазначене внесені до ЄРДР лише 01.09.2015 року, пам`ятка про права вручена лише 04.04.2017 року, відповідачем ухвалювались незаконні постанови про закриття кримінального провадження, які в подальшому скасовані. Крім того, відповідач 06.04.2017 року виніс невмотивовану постанову про відмову у задоволення клопотання про внесення в ЄРДР додаткової кваліфікації.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити, зазначивши, що обставини викладені у позовній заяві підтверджуються висновком психолога.

Представник Військової прокуратури Харківського гарнізону позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість у зв`язку з тим, що слідчий за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, приймаючи процесуальні рішення, оцінив кожний доказ в сукупності.

Представник Державної казначейської служби України в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з відсутністю правових підстав та доказів для відшкодування моральної шкоди позивачу.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

У відповідності до ст.ст. 13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, військовою прокуратурою Харківського гарнізону здійснюється розслідування кримінального провадження № 42015220000000710 від 01.09.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.365, ч.2 ст.189, ч.2 ст. 163, ч.1 ст.383, ч.1 ст.367 КК України за заявою ОСОБА_4 Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 14.07.2017 року скасовано постанову старшого слідчого військової прокуратури Харківського гарнізону від 15.05.2017 року про закриття кримінального провадження. Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 26.04.2017 року скасовано постанову слідчого від 06.04.2017 року про часткову відмову в задоволенні клопотання внесення в ЄРДР додаткової кваліфікації. 09.11.2016 року виконуючим обов`язків військового прокурора сил антитерористичної операції скасовано постанову слідчого про закриття зазначеного кримінального провадження від 31.08.2016 року.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст.1173, 1174 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією і негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності зобов`язання по відшкодуванню шкоди відповідно до статей 1167, 1173, 1176 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, ці обставини підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивача.

Як на підстави позову позивач посилається на безпідставні відмови слідчого у задоволенні клопотань потерпілого, постанови про закриття кримінального провадження, що завдало моральних страждань позивачу та крім наданих копії ухвал слідчого судді також підтверджується висновком спеціаліста.

Процесуальні рішення слідчого судді є механізмом реалізації прав особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування, та не свідчать про наявність вини та завдання цим шкоди позивачу, діями або бездіяльністю працівників органу досудового розслідування та прокуратури.

Суд не приймає за належний доказ висновок спеціаліста виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст. ст.74 ЦПК України спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо). Допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта.

До висновку експерта Законом України «Про судову експертизу» передбачено чіткі вимоги, тоді як висновок спеціаліста може бути викладений як в усній, так і в письмовій формі. Спеціаліст здійснює свою діяльність у таких процесуальних формах, як консультативно-довідкова діяльність і допомога технічного характеру. Процесуальною формою діяльності експерта є дослідження, яке здійснюється поза процесуальною регламентацією суду.

Суд приходить до висновку, про недоведення позивачем, що внаслідок неналежного виконання працівниками поліції та прокуратури покладених на них трудових чи службових обов`язків ОСОБА_4 завдано моральної шкоди та перебувало би у причинно-наслідковому зв`язку між діями або бездіяльністю відповідача та завдання внаслідок цього йому шкоди.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження винної поведінки слідчих та процесуального керівника прокуратури під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, які б знаходилася у причинно-наслідковому зв`язку з негативними наслідками для позивача.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 .

Керуючись ст.ст.23,1167,1176 ЦК України, ст.ст. 3,4,5,10,13,76,81,265-268,273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Військової прокуратури Харківського гарнізону, Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди, завданої тривалою бездіяльністю відповідача під час імітації розслідування по кримінальному провадженню № 42015220000000710 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду, починаючи з 26.06.2019 року.

Головуючий