Рішення № 8262577, 01.03.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.03.10           Справа № 15/296-09. за позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Сумській області, м. Суми

до відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області, м. Суми

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління державного казначейства України у Сумській області,

про стягнення 14766 грн. 70 коп.

          СУДДЯ                    Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Боркалюк О.В., довіреність №12/1-2-4930 від 18.12.2009р.

Від відповідача: не з‘явився

Третя особа: не з‘явився

Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 14766 грн. 70 коп. заборгованості за надані послуги охорони відповідно до договорів №07-0002205-08-30 від 19.08.2008р., №02-1-002208-08-30 від 19.08.2008р., №03-1-002206-08-30 від 19.08.2008р., №02-0000389-09-30 від 06.02.2009р., №07-0002204-08-54 від 19.08.2008р., №02-1-002207-08-54 від 19.08.2008р., № 02-0000390-09-54 від 06.02.2009р., №03-2-01870-09-62 від 01.08.2009р.

Відповідач подав відгук на позовну заяву, в якому зазначив, що платежі за січень-жовтень 2009р. за надані послуги не проводились через те, що був накладений арешт на реєстраційний рахунок, а заборгованість за послуги охорони надані в грудні 2008р. в сумі 2831 грн. 40 коп. відсутня в зв’язку з тим, що акти виконаних робіт не були надані для оплати у відповідному бюджетному році.

Позивачем в судове засідання 28.01.2010р. подано уточнення позовних вимог №12/1-2-224 від 20.01.2010р., в якому він зазначає, що фактична заборгованість відповідача перед позивачем на час направлення позовної заяви до суду складала 14753 грн. 82 коп. і під час розгляду даної справи у суді позивачем були проведені місячні нарахування боргу, а саме за листопад 2009 року в сумі 3703 грн. 90 коп. та за грудень 2009 року в сумі 3781 грн. 90 коп., а всього на суму 7485 грн. 80 коп. Тому, позивач уточнює позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 22239 грн. 62 коп. заборгованості відповідно до договорів №07-0002205-08-30 від 19.08.2008р., №02-1-002208-08-30 від 19.08.2008р., №03-1-002206-08-30 від 19.08.2008р., №02-0000389-09-30 від 06.02.2009р., №07-0002204-08-54 від 19.08.2008р., №02-1-002207-08-54 від 19.08.2008р., № 02-0000390-09-54 від 06.02.2009р., №03-2-01870-09-62 від 01.08.2009р. (вказана заборгованість складається з місячних нарахувань грудня 2008 року, а також липня, серпня, вересня, жовтня, листопада і грудня 2009 року). Відповідно до ст. 22 ГПК України уточнення позовних вимог №12/1-2-224 від 20.01.2010р. прийнято судом до розгляду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, подала пояснення по справі, в якому зазначила, що нею була своєчасно проведена реєстрація зобов‘язань та фінансових зобов‘язань відповідача згідно з вимогами п. 2.3 Порядку обліку зобов‘язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженого наказом Державного казначейства України від 09.08.2004р. №136. Третьою особою 22.01.2010р. зареєстровані непроплачені фінансові зобов‘язання по незахищеним статтям видатків відповідача за договорами, переліченими в позовній заяві та введені до казначейського обліку як кредиторська заборгованість.

Відповідач в дане судове засідання не з‘явився, подав письмовий відзив на уточнення позовних вимог №12/1-2-224 від 20.01.2010р. з обґрунтуванням своєї позиції по справі, а саме відповідач зазначає, що згідно з ч. 1, 7 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов‘язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, а після закінчення бюджетного періоду усі бюджетні призначення втрачають чинність. Позивач зазначає, що несплата позивачу коштів за послуги охорони була викликана недостатнім фінансуванням з боку Міністерства фінансів України, тому він просить залучити Міністерство фінансів України до розгляду справи у якості співвідповідача, а в задоволенні позову відмовити, так як вина за невиконані зобов‘язання з боку відповідача відсутня повністю. Крім цього, позивач просить розглядати справу без участі його представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Сумській області та Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Сумській області укладено і діють 8 договорів про надання послуг, 7 із яких на централізовану технічну охорону приміщень місцевих судів у містах Охтирка, Тростянець, Конотоп і Кролевець та договір на технічне обслуговування засобів охоронної сигналізації, встановленої в приміщенні Путивльського районного суду, а саме договори:

- від 19 серпня 2008 року №07-0002205-08-30 на централізоване спостереження, реагування та обслуговування системи тривожної сигналізації, встановленої на об'єкті, підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України;

- від 19 серпня 2008 року №02-1-002208-08-30 на централізоване спостереження, реагування та обслуговування системи тривожної сигналізації, встановленої на об'єкті, підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України;

- від 19 серпня 2008 року №03-1-002206-08-30 на централізоване спостереження, реагування та обслуговування системи тривожної сигналізації, встановленої на об'єкті, підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України;

- від 06 лютого 2009 року №02-0000389-09-30 на централізоване спостереження, реагування та обслуговування системи тривожної сигналізації, встановленої на об'єкті, підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України;

- від 19 серпня 2008 року №07-0002204-08-54 централізованого спостереження, обслуговування системи тривожної сигналізації, встановленої на об'єкті, та реагування ГЗ ПЦС на відповідні сигнали;

- від 19 серпня 2008 року №02-1-002207-08-54 централізованого спостереження, обслуговування системи тривожної сигналізації, встановленої на об'єкті, та реагування ГЗ ПЦС на відповідні сигнали;

- від 06 лютого 2009 року №02-0000390-09-54 централізованого спостереження, обслуговування системи тривожної сигналізації, встановленої на об‘єкті та реагування ГЗ ПЦС на відповідні сигнали;

- від 01 серпня 2009 року №03-2-01870-09-62 на технічне обслуговування засобів охоронної сигналізації підрозділом Державної служби охорони при МВС У країни.

Пунктами 4.3. і 2.3. зазначених договорів визначено, що оплата послуг позивача повинна здійснюватись відповідачем щомісячно, до останнього числа місяця, в якому надавались такі послуги та протягом 10 днів з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт.

Внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань в частині проведення розрахунків за надані у відповідності до умов договорів послуги охорони, а саме пунктів 4.3. і 2.3. договорів з боку відповідача виникла дебіторська заборгованість, яка на час направлення позовної заяви до суду склала 14766 грн. 70 коп. (дана заборгованість виникла в період з грудня 2008 року і складалася з місячних нарахувань грудня 2008 року, а також липня, серпня, вересня і жовтня 2009 року, проведених позивачем у відповідності до умов договорів та додатків до них).

Позивачем в судове засідання 28.01.2010р. подано уточнення позовних вимог №12/1-2-224 від 20.01.2010р., в якому він зазначає, що фактична заборгованість відповідача перед позивачем на час направлення позовної заяви до суду складала 14753 грн. 82 коп. і під час розгляду даної справи у суді позивачем були проведені місячні нарахування боргу, а саме за листопад 2009 року в сумі 3703 грн. 90 коп. та за грудень 2009 року в сумі 3781 грн. 90 коп., а всього на суму 7485 грн. 80 коп. Тому, позивач уточнює позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 22239 грн. 62 коп. заборгованості відповідно до договорів №07-0002205-08-30 від 19.08.2008р., №02-1-002208-08-30 від 19.08.2008р., №03-1-002206-08-30 від 19.08.2008р., №02-0000389-09-30 від 06.02.2009р., №07-0002204-08-54 від 19.08.2008р., №02-1-002207-08-54 від 19.08.2008р., № 02-0000390-09-54 від 06.02.2009р., №03-2-01870-09-62 від 01.08.2009р. (вказана заборгованість складається з місячних нарахувань грудня 2008 року, а також липня, серпня, вересня, жовтня, листопада і грудня 2009 року). Відповідно до ст. 22 ГПК України уточнення позовних вимог №12/1-2-224 від 20.01.2010р. прийнято судом до розгляду.

Розмір боргу згідно уточнених позовних вимог підтверджується матеріалами справи, а саме актами звірки взаємних розрахунків, які підписані повноважними представниками сторін, актами прийому-здачі виконаних робіт.

Таким чином, на день розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем за отримані по договорам послуги складає 22239 грн. 62 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Укладені сторонами договори є підставою для виникнення у сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.

Так, відповідно ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Відповідно до ст. 202 ГК України господарське зобов‘язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов‘язання; у разі поєднання управленої та зобов’язаної сторони в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. При цьому, до відносин щодо припинення господарських зобов‘язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, ч. 2 ст. 205 ГК України передбачає, що у разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, так як судом встановлено, що між позивачем та відповідачем існували господарські зобов‘язання, за якими позивач надавав відповідачу, а відповідач отримував послуги по охороні, хоча оплачені вказані послуги з боку відповідача не були.

При цьому, відповідно до поданого позивачем акту звірки за період з 01.12.2008р. по 31.12.2009р., відповідачем не визнається заборгованість за послуги охорони за грудень 2008 року у розмірі 2831 грн. 40 коп. В обґрунтування заперечення відповідач посилається на ч. 1, 7 ст. 23 Бюджетного кодексу України, а саме: будь-які бюджетні зобов‘язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, а після закінчення бюджетного періоду усі бюджетні призначення втрачають чинність. Тобто, факт отримання послуг у грудні 2008 року відповідачем не заперечується, а існують заперечення тільки щодо несвоєчасного надання відповідачу для оплати актів прийому-здачі виконаних робіт за грудень 2008р.

Але до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем не можуть бути застосовані норми права, що регулюються Бюджетним кодексом України, так як судом було встановлено, що між сторонами по справі існували господарські зобов’язання і відповідальність за невиконання господарських зобов‘язань має нести сторона з боку якої існує вказане невиконання.

Також, відповідно до ст. 24 ГПК України, суд відмовляє відповідачу у клопотанні про залучення Міністерства фінансів України до розгляду справи у якості співвідповідача, так відповідачем не подано належного обґрунтування вказаного клопотання і взаємовідносини між відповідачем (установи, що фінансується з бюджету) та Міністерством фінансів України не стосуються предмету розгляд даної справи.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, і до участі у справі судом була залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління державного казначейства України у Сумській області, яка дала пояснення, що нею 22.01.2010р. зареєстровані непроплачені фінансові зобов‘язання по незахищеним статтям видатків відповідача за договорами, переліченими в позовній заяві та введені до казначейського обліку як кредиторська заборгованість.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення 22239 грн. 62 коп. боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача з урахуванням уточнення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області (4000, м. Суми, вул. Перемоги, буд. 4, код 26270240) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Сумській області (40022, м. Суми, вул. Псільська, 36, код 08597003) 22239 грн. 62 коп. боргу, 222 грн. 39 коп. витрат по держмиту, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У задоволенні клопотання Територіального управлінню Державної судової адміністрації в Сумській області про залучення Міністерства фінансів України до розгляду справи у якості співвідповідача - відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                             О.Ю.Резніченко

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 03.03.2010р.

Суддя