Рішення № 8262514, 02.03.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.03.10           Справа № 19/5-10. 02 березня 2010 року Справа № 19/5-10

Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О.

при секретарі Щербак С.В.

за участю представників сторін:

позивача – Турченко С.П. (довіреність б/н від 02.11.2009р.)

першого відповідача - не з’явився;

другого відповідача - не з’явився;

третього відповідача- не з’явився;

четвертого відповідача- не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина», м.Суми

до 1) Відкритого акціонерного товариства «Низівський цукровий завод», с.м.т.Низи Сумського району;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Інвест», м.Суми;

3) Відкритого акціонерного товариства «Роменський молочний комбінат», м.Сквира Сквирського району Київської області;

4) Закритого акціонерного товариства «ДВ Система», вул. Липська, 19/7 кв.51, м.Київ

про стягнення 200 000 грн.,

встановив:

У січні 2010 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів 200 000 грн., а також стягнути з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті державного мита в сумі 2000 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. ( а.с. 2 – 3 ).

02.03.2010р. позивач надав суду додаткові обґрунтування до позовної заяви в яких підтримав позовні вимоги, але зазначив, що постановою господарського суду Сумської області ВАТ «Низівський цукровий завод» визнано банкрутом і що відмова в задоволенні позову відносно емітента векселя, не є підставою для відмови в задоволенні позову до осіб, які є солідарно зобов’язаними за векселем.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судове засідання представники відповідачів не з’явились, про причини неявки належним чином суд не повідомили, відзиву на позовну заяву суду не надали, правами наданими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не скористалися.

У відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників відповідачів та за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2007 року між позивачем та ТОВ «Фенікс Брок», м.Київ було укладено договір купівлі – продажу векселів №35-К/1 (а.с. 10 ).

У відповідності до п. 1.1 зазначеного договору ТОВ «Фенікс Брок» продало позивачу векселі, в тому числі простий вексель №783378250222 від 06.04.2004р. номіналом 200000 грн. емітентом якого є ВАТ «Низівський цукровий завод» (а.с.12), строк платежу – за пред’явленням, але не раніше 06.04.2006р.

Індосантами зазначено векселю є ТОВ «Прогрес Інвест», ВАТ «Роменський молочний комбінат», ЗАТ «ДВ Система».

28.03.2007р. позивач передав ВАТ «Низівський цукровий завод» вимогу про сплату векселя (а.с.13) та пред’явив його до платежу, про що склав відповідний акт (а.с.14).

30.03.2007р. приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Степаненко Т.І. вчинено протест вказаного векселя (а.с.16).

05.04.2007р. ВАТ «Низівський цукровий завод» направлено повідомлення про вчинення протесту векселя (а.с.17), але перший відповідач платежу за векселем не здійснив.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Сумської області від 04.02.2009р. порушено провадження у справі №6/34-09 про банкрутство ВАТ «Низівський цукровий завод»

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 26.02.2009 р. по справі № 6/34-09 кредитором у газеті “Голос України” № 51 від 21.03.2009р. опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника- ВАТ «Низівський цукровий завод».

Відповідно до ч.1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно ч.2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Ухвалою від13.08.2009р. затверджено реєстр вимог кредиторів.

Позивач - ТОВ «Горобина» фактично являлося конкурсним кредитором ВАТ «Низівський цукровий завод» з вимогами платежу по векселю №783378250222 від 06.04.2004р., оскільки його вимоги до боржника по оплаті векселя виникли до 04.02.2009р. – дня порушення справи про банкрутство ВАТ «Низівський цукровий завод», а тому позивач як конкурсний кредитор мав право звернутися до суду у справі № 6/34-09 про банкрутство ВАТ «Низівський цукровий завод» в місячний строк з моменту публікації оголошення у газеті “Голос України” № 51 від 21.03.2009р.

Оскільки позивач не заявив свої вимоги до боржника у справі про банкрутство то його вимоги до ВАТ «Низівський цукровий завод» в силу ч.2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вважаються погашеними.

Враховуючи вищевказане, суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення з ВАТ «Низівський цукровий завод» солідарно з іншими відповідачами 200000 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Згідно статті 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні» Законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Згідно ч.1 статті 77 Конвенції від 07.06.1930 "Конвенція, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі" до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.

Згідно ч.1 статті 34 Конвенції від 07.06.1930 "Конвенція, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі" переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Відповідно ч.1 статті 198 Цивільного кодексу України особа, що розмістила (видала) цінний папір, та особи, що індосували його, відповідають перед її законним володільцем солідарно.

Згідно ч.1 статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до ч.1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно статті 47 Конвенції від 07.06.1930 "Конвенція, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі" всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем. Держатель має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 200000 грн. солідарно з ТОВ «Прогрес Інвест», ВАТ «Роменський молочний комбінат», ЗАТ «ДВ Система» підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь витрати пов’язані із сплатою державного мита за подання позовної заяви в сумі 2000 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначено господарським судом, витрат пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язаних з розглядом справи, покладаються:

- при задоволенні позову – на відповідача;

- при відмові в позові – на позивача;

- при частковому задоволенні позову – на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, стягнути з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті державного мита в сумі 2000 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.

          Керуючись статтями 1, 2, 4, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 12, 13, 15, 22, 32, 33, 34, 44, 49, 69, статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 193, Господарського кодексу України, статтями 525, 526, Цивільного кодексу України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Інвест» (м.Суми, вул.Привокзальна, 33, ід. код 31499424), Відкритого акціонерного товариства «Роменський молочний комбінат» (Київська область, Сквирський район, м.Сквира, вул.Київська, 38, ід. код 00447072), Закритого акціонерного товариства «ДВ Система» (м.Київ, вул. Липська, 19/7 кв.51, ід. код 33498034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина» (м.Суми, вул.Петропавлівська, 121, ід. код 31162928) 200000 грн. по оплаті простого векселя №783378250222 від 06.04.2004р., 2000 грн. - витрат по сплаті державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні позову в частині стягнення з ВАТ «Низівський цукровий завод» на користь ТОВ «Горобина» 200000 грн. заборгованості по оплаті простого векселя №783378250222 від 06.04.2004р. – відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.

Повний текст рішення підписаний 02.03.2010 р.

Суддя Н.О. Спиридонова

Суддя